Постанова

від 11.10.2017 по справі 917/1436/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа №917/1436/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 15.12.2014р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2878П/1-41) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. у справі №917/1436/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажінжиніринг", м. Кременчук, Полтавська область,

до APPLEPORT TRAYDING INC, Беліз, м. Беліз,

про стягнення 37115,66 доларів США, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 р. у справі №917/1436/17 (суддя В.В. Паламарчук) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажінжиніринг" повернуто без розгляду.

Позивач з оскаржуваною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. скасувати, справу №917/1436/17 передати на розгляд господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2017р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 11.10.2017р.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10274 від 09.10.2017р.), в якому підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати, справу №917/1436/17 передати на розгляд господарського суду Полтавської області. Також, відповідач просить суд розглянути апеляційну скаргу без участі представника APPLEPORT TRAYDING INC за наявними у справі документами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017р., у зв'язку із відпусткою судді Терещенко О.І. для розгляду справи №917/1436/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Тихого П.В., судді Россолова В.В.

Зважаючи на клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, достатності матеріалів справи для розгляду справи, а також на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 11.10.2017р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажінжиніринг" звернулось до господарського суду Полтавської області із позовної заявою №232 від 14.04.2017р. (вхід. №1693/17 від 28.08.2017р.), в якій просить суд стягнути з відповідача 37115,66 доларів США, які виникли на підставі договорів поставки від 07.11.2016р. №07/11-1 та від 07.12.2016р. №07/12-1.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. повернуто позовну заяву без розгляду, на підставі п.п. 3, 5, ч.1, ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції мотивував оскаржувану ухвалу тим, що по-перше, до позовної заяви не додано розрахунку, який би містив усі дані щодо поставленого товару, часткової проплати товару відповідачем та наявного боргу на момент звернення із позовною заявою до суду, що унеможливлює здійснення судом перевірки нарахувань. По-друге, позивачем об'єднано в одній позовній заяві вимоги по двом договорам поставки від 07.11.2016р. №07/11-1 та від 07.12.2016р. №07/12-1 і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Однак, колегія суддів, вважає, що оскаржувана ухвала є неправомірною, винесеною із порушенням норм процесуального права.

Щодо повернення місцевим господарським судом позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням позивачем до позовної заяви розрахунку, який би містив усі дані щодо поставлено товару, часткової проплати товару відповідачем та наявного боргу на момент звернення із позовною заявою до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, Конвенція та практика Європейського Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини і статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v. Russia від 24.07.2003р. Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Подання позовної заяви є формою (способом) реалізації наданого законом права на захист прав чи охоронюваних законом інтересів.

Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів визначені ст.ст.54, 57 Господарського процесуального кодексу України. Невиконання більшості з вимог зазначених норм тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Пунктом 3-3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту з частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Окрім того, у відповідності до п.3-5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажінжиніринг" (Продавець, Позивач) та APPLEPORT TRAYDING INC, Беліз (Покупець, Відповідач) мають між собою договірні відносини на підставі укладених договорів поставки: від 07.11.2016р. №07/11-1 та від 07.12.2016р. №07/12-1.

Так, як вбачається з копії позовної заяви, позивач, в переліку додатків до позовної заяви вказує, зокрема, про наявність розрахунку суми заборгованості APPLEPORT TRAYDING INC, Беліз перед ТОВ "Спецмонтажінжиніринг", у визнанні суми боргу у відповіді від 18.01.2017р. на вимогу про сплату боргу та іншими доказами, переліченими та доданими до позовної заяви.

Таким чином, позивач у додатках до позовної заяви вказує про наявність відповідних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин.

Право суду на витребування доказів закріплене у статті 65 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, зокрема, суддя при підготовці справи до розгляду може викликати представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясувати, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язати сторін, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

А отже, з аналізу вказаних вище норм вбачається, що вже саме зазначення у додатках до позовної заяви вказаних документів, виключає можливість повернення поданої позовної заяви без розгляду з посиланням на п.3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені недоліки можуть бути усунуті шляхом витребування судом відповідних документів та матеріалів, належним чином засвідчених їх копій в процесі розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

При цьому, якщо наведені обставини в обґрунтування позовних вимог є недостатніми, не підтвердженими доказами тощо, позовні вимоги є недоведеними, це є підставою для відмови у позові.

А отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо повернення місцевим господарським судом позовної заяви без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з порушенням, на думку суду першої інстанції, правил об'єднання вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Згідно вказаної норми в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві. Проте, дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Отже, вимоги позову повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. При цьому, однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права (про визнання права, про виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, тощо) та мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстав виникнення.

Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами і підставою виникнення.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодекск України).

За своєю суттю об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливлює винесення різних рішень за однакових обставин.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що підставами виникнення спірних правовідносин є два різні договори, а саме, договір поставки від 07.11.2016р. за №07/11-1 та договір поставки від 07.12.2016р. за № 07/12-1, у зв'язку з чим сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Проте, з наявних у матеріалах справи договорів поставки вбачається, що вони укладені позивачем з одним покупцем-відповідачем, зазначені договори є ідентичними за предметом (виготовлення та передача у власність покупцеві металоконструкції для капітального ремонту резервуарів за адресою: Грузія, м. Батумі), містять однакові умови постачання, оплати, відповідальність сторін та місця вирішення спору. Таким чином, джерелом і підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, містить однаковий суб'єктний склад, породжує однакові взаємні права та обов'язки, що обумовлено предметом їх регулювання. До того ж, матеріали справи свідчать про те, що позивач об'єднав вимоги, які виникли з однакових підстав та пов'язані між собою одними доказами, оскільки матеріали позовної заяви свідчать, що всі вимоги у даній справі пов'язані між собою однією підставою виникнення - порушення відповідачем, на думку позивача, обов'язку щодо здійснення оплати за поставлені металоконструкції згідно укладених сторонами договорів.

Таким чином, викладені у позовній заяві обставини та додані до позову докази свідчать про те, що дані вимоги зв'язані між собою підставами виникнення, а сумісний розгляд цих вимог не перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, не утруднить вирішення спору та не потребує дослідження різних по своїй суті доказів та встановлення обставин, які не пов'язані між собою.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав відповідним обставинам справи належної правової оцінки, не зазначив яким чином об'єднання цих вимог суттєвим чином ускладнить вирішення справи по суті чи перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, а отже з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованих висновків про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуальної кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що у суду були відсутні підстави для повернення позовної заяви на підставах п. п. 3, 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви без розгляду, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, ухвала господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. у справі №917/1436/17 прийнята з порушенням норм процесуального права, вона необґрунтована, не відповідає обставинам справи, яким суд не надав відповідну правову оцінку, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажінжиніринг" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.08.2017р. у справі №917/1436/17 скасувати.

Справу №917/1436/17 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий