Постанова

від 04.10.2017 по справі 910/4589/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа№ 910/4589/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача:Голік О.А. - за дов. №27-6902/17 від 30.03.2017

від відповідача 1:не з'явився

від відповідача 2:не з'явився

від третьої особи 1:Бондаренко М.Г. - за дов. № 36 від 31.08.2017р.

від третьої особи 2:не з'явився

від третьої особи 3:не з'явився

від третьої особи 4:не з'явився

від третьої особи 5:не з'явився

від третьої особи 6:не з'явився

від третьої особи 7:не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017

у справі №910/4589/17 (суддя Турчин С.О.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДЕРЖАВНА ОРГАНІЗАЦІЯ (УСТАНОВА, ЗАКЛАД) "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватне підприємство Мале приватне підприємство "ВІАС"

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_7

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_8

третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_9

третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна

третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України

про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання повернути документи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 позовні вимоги задоволені частково.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Приватне підприємство Мале приватне підприємство "ВІАС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Станіка С.Р., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 прийнято до провадження та призначено на 26.07.2017.

25.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

25.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів третьою особою-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 відкладено розгляд справи на 08.08.2017.

01.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи-6 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Розпорядженням від 07.08.2017 у зв'язку перебування суддів Станіка С.Р. та Гончарова С.А., які входять до складу колегії суддів і не є суддями -доповідачами, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Чорної Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 призначено до розгляду на 04.10.2017.

08.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

09.08.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи-6 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні 04.10.2017 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі №910/4589/17 залишити без змін.

В судовому засіданні 04.10.2017 представник третьої особи-1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4589/17 залишити без змін.

В судове засідання 04.10.2017 відповідачі 1, 2 та треті особи 2-7 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів 1, 2 та третіх осіб 2-7 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" (позивач) та Приватним підприємством Малим приватним підприємством "ВІАС" (позичальник, третя особа 1) 28.12.2010 було укладено договір про надання кредиту № 357, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит на суму 1 000 000,00 грн., терміном до 25 грудня 2015 року для оплати приватизації нежилого приміщення з щомісячним зменшенням кредитної заборгованості, починаючи з січня 2011 року, в сумі 16 666,00 грн. Остаточне погашення кредиту, в сумі 16 706,00 грн. здійснюється не пізніше 25.12.2015.

Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором стала застава власного майна Приватного підприємства МПП "ВІАС" (іпотечний договір від 28.12.2010 реєстраційний № 1726), майнова порука ОСОБА_11 (договір поруки № 357-1 від 28.12.2010) та іпотечний договір від 28.12.2010 за реєстровим №1728), майнова порука ОСОБА_8 (договір поруки №357-2 від 28.12.2010 та іпотечний договір від 28 грудня 2010 року за реєстровим №1728), майнова порука ОСОБА_9 (договір поруки №357-3 від 28.12.2010 та іпотечний договір від 28.12.2010 за реєстровим №1728).

Між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (кредитор) 28.05.2015 було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступив кредитору належні банку майнові права за договором про надання кредиту №357 від 28.12.2010, з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього; договором поруки № 357-1 від 28.12.2010 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, який був укладений між банком та ОСОБА_11; договором поруки № 357-2 від 28.12.2010 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, який був укладений між банком та ОСОБА_8; договором поруки № 357-3 від 28.12.2010 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, який був укладений між банком та ОСОБА_9; іпотечним договором від 28.12.2010, укладеним між банком та Приватним підприємством малим приватним підприємством "ВІАС", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим № 1726; та іпотечним договором від 28.12.2010, укладеним між Банком та іпотекодавцями ОСОБА_9 Василівною (РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В за реєстровим №1728.

Відповідно до п. 3 договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015, заборгованість за кредитним договором складає 907 889,26 грн.

Згідно із п. 5 договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015, за відступлені права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 30 000,00 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК"; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК"; № рахунку: 37393625360002; ідентифікаційний код: 19019775; МФО 300205; призначення платежу - "оплата за договором відступлення права вимоги від 28.05.2015".

Як передбачено п. 6 договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015, права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 договору).

28.05.2015 за актом приймання-передачі ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" передало, а ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" прийняло документацію, в тому числі, правоустановлюючу щодо об'єктів нерухомості, а саме:

- договір про надання кредиту № 357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору про надання кредиту №357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 31.05.2011 до договору про надання кредиту №357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 31.05.2011 про внесення змін до договору про надання кредиту №357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 28.09.2012 про внесення змін до договору про надання кредиту № 357 від 28.12.2010;

- договір поруки № 357-1 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору поруки № 357-1 від 28.12.2010;

- договір поруки № 357-2 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору поруки № 357-2 від 28.12.2010;

- договір поруки № 357-3 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору поруки № 357-3 від 28.12.2010;

- іпотечний договір від 28.12.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим номером 1726;

- іпотечний договір від 28.12.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим номером 1728;

- договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 29.10.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим номером 1460;

- акт приймання-передачі приміщення від 30.12.2010;

- витяг з Державного реєстру правочинів № 9184758;

- витяг про державну реєстрацію прав, виданий Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 30.02.2011 за № 28886308;

- витяг про державну реєстрацію прав № 28366522;

- свідоцтво про право власності на житло від 04.02.2005;

- технічний паспорт (інвентаризаційна справа 6493).

28.05.2015 постановою Правління Національного банку України № 348 ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 107 від 28.05.2015 з 29.05.2015 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з протоколом №4 від 30.06.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації за №26/ТА від 29.05.2015, договір відступлення прав вимоги від 28.05.2015 було віднесено до нікчемних у розумінні п. 2, п. 3, п. 7 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також за результатами перевірки встановлено, що вказаний договір укладений з порушенням вимог постанови Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 "Про віднесення ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи. Прийнявши виконання за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку, банком було порушено вимоги вказаної постанови Національного банку України, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий в Національному банку України.

Уповноваженою особою Фонду на адресу ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" було надіслано повідомлення вих. №01-10/2871 від 21.07.2015 про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" 02.07.2015 було укладено договір відступлення права вимоги за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" 20.07.2015 було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 2290 від 28.12.2010, відповідно до умов якого ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" передано, а ТОВ "ГУРМАН 2014" прийнято права вимоги за іпотечним договором від 28.12.2010, укладеним між банком та Приватним підприємством малим приватним підприємством "ВІАС", який є іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим № 1726, з усіма змінами та доповненнями та за іпотечним договором від 28.12.2010 року, укладеним між Банком та іпотекодавцями ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В за реєстровим № 1728, з усіма змінами та доповненнями.

Враховуючи те, що договір про відступлення права вимоги від 28.05.2015 є нікчемним на підставі положень п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та вказаний договір укладений з порушенням обмежень, встановлених постановою правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (що свідчить про наявність ознаки нікчемності правочину визначену у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), позивачем заявлено про визнання нікчемного договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015 недійсним.

Також, посилаючись на те, що укладені на підставі нікчемного правочину договір про відступлення прав вимоги від 02.07.2015 та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 20.07.2015 є також нікчемними, позивачем заявлено про визнання вказаних договорів недійсними.

Вказуючи на приписи статті 216 Цивільного кодексу України позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів - договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. 28.05.2015 за № 1617, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", договору відступлення права вимоги від 02.07.2015 та договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. 20.07.2015 за № 2290 укладених між ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" та ТОВ "ГУРМАН 2014" шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 у тому числі відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача - визнавши наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 та договорами забезпечення.

Посилаючись на приписи статті 216 Цивільного кодексу України та статті 388 Цивільного кодексу України (з урахуванням нормативних обґрунтувань наведених у судовому засіданні 01.06.2017) позивачем заявлено вимогу про зобов'язання ТОВ "ГУРМАН 2014" повернути ПАТ "УПБ" оригінали документів отриманих згідно акту приймання-передачі від 28.05.2015.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України. договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір про відступлення права вимоги від 28.05.2015, ПАТ "УПБ" передано, а ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" прийнято на себе майнові права за договором про надання кредиту №357 від 28.12.2010, договорами поруки № 357-1 від 28.12.2010, № 357-2 від 28.12.2010, № 357-3 від 28.12.2010, іпотечним договором від 28.12.2010 за реєстровим № 1726 та іпотечним договором від 28.12.2010 за реєстровим №1728.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 215 та ст. 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Як роз'яснено п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як роз'яснено п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено. що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ". Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

Надалі, відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 року № 158, згідно із яким, з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації банку.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як передбачено ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноваженою особою Фонду видано наказ № 26/ТА від 29.05.2015 для здійснення в ПАТ "УПБ" перевірки договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та створено комісію.

За результатом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, комісією складено протокол № 4 від 30.06.2015, відповідно до якого договір про відступлення права вимоги від 28.05.2015 віднесено до нікчемних на підставі п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Перевіркою було встановлено, що договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог постанови Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 "Про віднесення ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", яка забороняє банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи. Так, прийнявши виконання за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку, банком було порушено вимоги вказаної постанови Національного банку України, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий в Національному банку України.

Як визначено ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1);

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2);

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3);

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).

Приписами п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

Позивачем, в підтвердження того, що відчуження банком права вимоги за договором про відступлення права вимоги від 28.05.2015 на користь відповідача 1 (ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС") відбулося за ціною, меншою за звичайну, надано до матеріалів справи звіт про оцінку прав вимоги виконання зобов'язань за договором про надання кредиту №357 від 28.12.2010, складений виконавцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України №15553/13 від 07.11.2013, №889/16 від 07.11.2016), суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_13 (свідоцтво №496 від 18.03.2014).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Як визначено ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна (ст. 4 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з наведеного звіту, ринкова вартість права вимоги за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 станом на 28.05.2015 становить 807 000,00 грн.

Проте, договором про відступлення права вимоги від 28.05.2015 встановлено, що ціна відступлення прав вимоги становить 30 000,00 грн., що згідно із платіжним дорученням №86 від 28.05.2015 перерахована з рахунку позивача відкритого в ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК".

Таким чином, оплата за договором про відступлення права вимоги від 28.05.2015 відрізняється на 96,28% від вартості майнових прав за вищевказаними кредитним договором.

З наведеного вбачається, що визначена за результатами оцінки вартість права вимоги за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 є значно більшою, аніж вартість, за якою відповідне право вимоги було відчужено на користь відповідача 1 за договором про відступлення права вимоги від 28.05.2015.

Частино 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наявний в матеріалах справи звіт, складений суб'єктом оціночної діяльності та безпосередньо оцінювачем, які набули цього статусу у встановленому чинним законодавством порядку (склали відповідні іспити та отримали відповідні свідоцтва), а тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати недостовірними висновки щодо ринкової вартості спірної грошової вимоги, які містяться у звіті.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом вірно прийнято звіт про оцінку прав вимоги виконання зобов'язань за договором про надання кредиту №357 від 28.12.2010, складений виконавцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Маркон" суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_13 як належний доказ того, що оплата за договором про відступлення права вимоги від 28.05.2015 на 96,28% відрізняється від вартості майнових прав за договором про надання кредиту №357 від 28.12.2010.

Альтернативної оцінки вартості прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами матеріали справи не містять.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Публічним акціонерним товариством ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015 було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" майно (права вимоги за кредитним договором) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків (96,28%) нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, що згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про нікчемність вищезазначеного правочину.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 про віднесення Банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Відповідно до постанови Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" було віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.

Згідно із вказаною постановою ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язано здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

У відповідності до Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України.

У відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, визначений перелік дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2015 між ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" було укладено договір № 315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання, на підставі якого було ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" відкрито поточний рахунок № НОМЕР_4.

Також як підтверджено матеріалами справи, між сторонами укладено договір №245 строкового банківського вкладу "Депозитна лінія "Гнучка", у відповідності до якого банк відкрив ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" депозитний рахунок №26514625360245.

25.05.2015 з депозитного рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" №26514625360245 на його поточний рахунок №2650262536 було перераховані кошти у розмірі 10 000 000,00 грн. з призначенням платежу повернення депозиту згідно договору №245 від 20.05.2015.

Разом з тим, зі змісту постанови Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 вбачається, що у Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" не було достатнього обсягу коштів для виконання зобов'язань перед вкладниками та кредиторами банку, що відповідно унеможливлювало повернення банком суми депозиту ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС".

Матеріалами справи підтверджено, що в подальшому з поточного рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" №2650262536 на рахунок банку № 37393625360002 "Транзитний рахунок за іншими розрахунками" перераховані кошти у сумі 30000,00 грн. Перерахування ціни відступлення права вимоги на вказаний рахунок, також було погоджено сторонами у договорі про відступлення прав вимоги від 28.05.2015.

Проте, у відповідності до вищевикладених положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Призначенням вказаного рахунку 3739 "Транзитний рахунок за іншими розрахунками", у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004, є облік сум за іншими розрахунками для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів, а за дебетом і кредитом рахунку проводяться суми, що надалі шляхом розподілу зараховуються на відповідні рахунки за призначенням.

Проте, як зазначалось вище, постановою Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 було зобов'язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Однак, всупереч забороні визначеній у постанові Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 перерахування оплати за ціну відступлення права вимоги було здійснено на внутрішній рахунок банку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в результаті здійснення оплати ціни відступлення не відбулось реального надходження коштів до ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК", а тому оплата за договором про відступлення права вимоги від 28.05.2015 відсутня.

Разом з тим, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів.

Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

Тому, банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Зі змісту постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" вбачається, що однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань Банку перед його кредиторами.

В силу приписів ст. 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції на час її прийняття), Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами;

4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Враховуючи викладене, оскільки, у банку були відсутні кошти для повернення ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" суми депозиту, операція з оплати ціни відступлення права вимоги відбулась по внутрішнім рахункам банку, що призвело до порушення постанови Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015, з урахуванням змісту постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015, можна дійти висновку, що укладення договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015 призвело до неплатоспроможності Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК".

Вищевикладене свідчить про існування підстав, з якими приписи п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору.

Разом з тим, повернення ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" суми депозиту та в подальшому перерахування цих коштів з рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" в рахунок оплати відступленого права здійснювалось незадовго до запровадження у позивача тимчасової адміністрації, в період неспроможності банком виконувати взяті на себе зобов'язання перед кредиторами.

Таким чином, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги було здійснено перерахування коштів з рахунку ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" з метою уникнення ризиків незадоволення в подальшому вимог відповідача 1 за договором банківського вкладу, а також надання відповідачу переваг (пільг) перед іншими кредиторами позивача.

Отже, укладення договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015, фактично надало переваги відповідачу 1 серед інших кредиторів (зокрема, вкладників) позивача, що прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, у зв'язку із чим договір про відступлення права вимоги містить ознаки нікчемності, визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання недійсним нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 1617, укладений між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про визнання недійсними укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" договору відступлення прав вимоги від 02.07.2015 та договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 20.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 2290, виходячи з наступного.

Відповідно до норм цивільного законодавства, до оплатного договору відступлення права вимоги застосовуються положення про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеної норми, відчужувач майна повинен мати повний обсяг прав на таке майно.

Враховуючи те, що договір про відступлення права вимоги 28.05.2015, як встановлено вище є нікчемним в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та визнаний судами недійсним, то у ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" були відсутні підстави на відчуження таких прав вимог ТОВ "ГУРМАН 2014" (відповідачу-2), у зв'язку із чим, договір відступлення прав вимоги від 02.07.2015 та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 20.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 2290, суперечать приписам частин 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321 та ст. 658 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, місцевий господарський суд зазначає вірно, що договір відступлення прав вимоги від 02.07.2015 та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 20.07.2015 не являються нікчемними, а є недійними у зв'язку із тим, що суперечать приписам частин 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321 та ст. 658 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань третьої особи-2 на виконання договору про надання кредиту №357 від 28.12.2010, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із наданими третьої особою-2 документами, 19.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" та Приватним підприємством Малим приватним підприємством "ВІАС" укладений договір про врегулювання заборгованості за договором кредиту №357 від 28.12.2010, у відповідності до якого сторони вказаного договору погодили, що за умови погашення Приватним підприємством Малим приватним підприємством "ВІАС" заборгованості за договором кредиту у сумі 605 010,00 грн., залишок заборгованості зменшується суму прощеного боргу у розмірі 302 879,26 грн., який не підлягає сплаті (п. 2, п. 3). В день отримання грошових коштів від ПП МПП "ВІАС" у сумі 605 010,00 грн. кредитний договір та договори, що забезпечують виконання за ним припиняють свою дію.

Матеріали справи, в підтвердження оплати заборгованості за договором кредиту №357 від 28.12.2010 у сумі 605 010,00 грн. містять платіжне доручення № 112 від 20.01.2016.

При цьому, у відповідності до приписів цивільного законодавства, з огляду на підстави заявлених вимог, питання щодо виконання чи не виконання договору кредиту №357 від 28.12.2010 не ставить в залежність встановлення обставин щодо нікчемності та недійсності договорів відступлення права вимоги.

Судом першої інстанції вірно визнані необґрунтованими посилання третьої особи 2 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 по справі №910/24448/15 оскільки вказане рішення було скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що що обставини встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2017 по справі № 754/13238/15-ц не створюють преюдиціального значення для даної справи, оскільки під час розгляду даної справи не вирішувалось питання щодо нікчемності договору відступлення права вимоги від 28.05.2015 та недійсності договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 02.07.2015. Натомість, відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 апеляційним судом зазначено про відсутність встановлення на момент розгляду справи судом першої інстанції недійсності договору, укладеного між ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" та ТОВ "ГУРМАН 2014".

Також, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину. Так, посилаючись на приписи ст. 216 Цивільного кодексу України позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів - договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. 28.05.2015 за № 1617, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", договору відступлення права вимоги від 02.07.2015 та договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. 20.07.2015 за № 2290 укладених між ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" та ТОВ "ГУРМАН 2014" шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 у тому числі відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача - визнавши наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 та договорами забезпечення.

Посилаючись на приписи ст. 216, ст. 388 Цивільного кодексу України, позивач просить зобов'язати ТОВ "ГУРМАН 2014" повернути ПАТ "УПБ" оригінали документів отриманих згідно акту приймання-передачі від 28.05.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Судом першої інстанції вірно вказано, що обраний позивачем спосіб захисту згідно вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 у тому числі відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача - визнавши наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" за договором про надання кредиту № 357 від 28.12.2010 та договорами забезпечення, не може призвести до захисту його прав. Вказаний спосіб захисту за своїм змістом (суттю) є вимогою про встановлення юридичного значимого факту.

Отже, фактично позивач вимагає встановити юридичний факт, хоча чинне законодавство, зокрема приписи Господарського процесуального кодексу України, не передбачають такого способу захисту прав як встановлення юридичних фактів.

Встановлення наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не може бути матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача.

Спосіб захисту, обраний позивачем не призведе до захисту прав, таке рішення не може бути виконане у примусовому порядку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про відмову в вимозі позивача про застосування наслідку недійсності нікчемних правочинів - договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. 28.05.2015 за № 1617, договору відступлення права вимоги від 02.07.2015 та договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. 20.07.2015 за № 2290 шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 у тому числі відновлення статусу ПАТ "УПБ" як іпотекодержателя та/або обтяжувача - визнавши наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" за договором про надання кредиту №357 від 28.12.2010 та договорами забезпечення.

Як встановлено ч. 1ст 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

При цьому, ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом з тим, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним (п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009.

Згідно із ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, добросовісне набуття у розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Враховуючи викладене, оригінали документів, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" за договором про відступлення прав вимоги від 02.07.2015 та договором відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 20.07.2015, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" на підставі нікчемного договору, підлягають поверненню позивачу.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно із актом приймання-передачі від 20.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" повернуло Приватному підприємству Малому приватному підприємству "ВІАС" оригінал договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 29.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим номером 1460; оригінал акту приймання-передачі приміщення від 30.12.2010; оригінал витягу з Державного реєстру правочинів №9184758; оригінал витягу про державну реєстрацію прав, виданий Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 30.02.2011 за № 28886308.

У відповідності до акту приймання-передачі від 20.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" повернуло ОСОБА_9 оригінали наступних документів:

- витягу про державну реєстрацію прав № 28366522;

- свідоцтва про право власності на житло від 04.02.2005;

- технічного паспорту (інвентаризаційна справа 6493).

З наявних в матеріалах справи документів, а саме актів приймання-передачі 20.01.2016 вбачається, що вищевказані документи перебувають у третіх осіб, а доказів протилежного позивачем не наведено, то правових підстав для зобов'язання відповідача-2 повернути такі документи позивачу відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про повернення документів є частково обґрунтованими, у зв'язку із чим, місцевий господарський суд вірно зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" повернути Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" (ідентифікаційний код 19019775) оригінали документів, а саме:

- договір про надання кредиту № 357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору про надання кредиту №357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 31.05.2011 до договору про надання кредиту №357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 31.05.2011 про внесення змін до договору про надання кредиту №357 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 28.09.2012 про внесення змін до договору про надання кредиту № 357 від 28.12.2010;

- договір поруки № 357-1 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору поруки № 357-1 від 28.12.2010;

- договір поруки № 357-2 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору поруки № 357-2 від 28.12.2010;

- договір поруки № 357-3 від 28.12.2010;

- додатковий договір від 24.05.2011 до договору поруки № 357-3 від 28.12.2010;

- іпотечний договір від 28.12.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим номером 1726;

- іпотечний договір від 28.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюком А.В. за реєстровим номером 1728.

Разом з тим, не вбачається підстав для зазначення про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГУРМАН 2014" документів отриманих згідно акту приймання-передачі від 28.05.2015, оскільки відповідний акт відповідачем-2 не підписувався, а був складений позивачем та відповідачем-1.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога про повернення документів підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги все вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4589/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Малого приватного підприємства "ВІАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі №910/4589/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 у справі № 910/4589/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4589/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв