Постанова

від 10.10.2017 по справі 916/1850/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р.Справа № 916/1850/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Іванов І.В.

За участю повноважних представників сторін:

від прокуратура - Лянна О.А., за посвідченням;

від третьої особи-1 на стороні позивача - Стаценко В.М., за довіреністю;

Інші представники сторін у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ

на рішення Господарського суду Одеської області від 05 липня 2017 року

по справі № 916/1850/16

за позовом Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області

в інтересах держави в особі : Державного агентства лісових ресурсів України в особі Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі Державного підприємства ОДЕСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМХІМАМІАК

2. Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ

за участю третіх осіб на стороні позивача , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області

2. Лиманська районна державна адміністрація Одеської області

за участю третьої особи на стороні відповідачів , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування реєстрації права власності на майно

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ

до Державного підприємства ОДЕСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО

про визнання права власності

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року Комінтернівська місцева прокуратура Одеської області (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі Державного підприємства Одеське лісове господарство (далі - позивач, ДП Одеське лісове господарство ) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМХІМАМІАК (далі - відповідач-1, ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК ) та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ (далі - відповідач-2, ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ ), в якому просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна промислово-складського комплексу від 05.11.2015р., який укладений між ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК та ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ ;

- скасувати реєстрацію права власності за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ на промислово-складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису права власності: НОМЕР_1).

В обґрунтування представництва інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі ДП Одеське лісове господарство Комінтернівською місцевою прокуратурою Одеської області в позовній заяві зазначено, що Державним агентством лісових ресурсів України, Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ДП Одеське лісове господарство в користуванні яких знаходиться земельна ділянка, на якій розташований промислово-складський комплекс, право власності на який зареєстровано за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, не вжито заходів щодо визнання недійсним такого договору, що в свою чергу призводить до порушень інтересів держави у вигляді фактичного вилучення земельної ділянки з державної власності та позбавлення можливості її використання за цільовим призначенням уповноваженими на те органами.

Прокурор вважає, що оскаржуваний договір укладеній з порушенням норм діючого законодавства, а саме цим договором призведено відчуження майна особою, що не є його власником.

ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ заперечує проти вимог первісного позову посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 05.11.2015р. повністю відповідає положенням чинного законодавства.

Також, ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ стверджує, що прокуратура порушує право власності ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ . У випадку задоволення позову ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ матиме право вимагати у держави відшкодувати вартість майна, яке так і не перейде у власність держави, оскільки держава ніколи не була власником промислово-складського комплексу.

Враховуючи викладене, ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ просило відмовити у задоволені позову Комінтернівській місцевій прокуратурі Одеської області поданого в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі ДП Одеське лісове господарство у повному обсязі.

Під час розгляду справи, ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Державного підприємства ОДЕСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО , в якому просило визнати за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ право власності на промислово-складський комплекс що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ зазначає, що 05.11.2015р. ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ придбало у ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК промислово-складський комплекс на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1197. Договір сторонами було виконано в повному обсязі. На момент придбання комплексу ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ отримало комплекс у правомірного власника, оскільки у розумінні ст. 204 Цивільного кодексу України, діє презумпція правомірності правочину. ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ набуло право власності на промислово-складський комплекс на законних підставах, а тому невизнання його права власності є порушенням його прав. ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ стверджує, що є добросовісним набувачем комплексу, а Держава ніколи не була його власником, а тому комплекс не може бути витребуваний від ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ не власником такого майна.

Прокурор та ДП Одеське лісове господарство заперечували проти задоволення зустрічного позову посилаючись на доводи, які викладені в позовній заяві.

Враховуючи викладене, прокурор та ДП Одеське лісове господарство просили відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05 липня 2017 року по справі № 916/1850/167 (головуючий суддя: Степанова Л.В., судді Д`яченко Т.Г., Никифорчук М.І.) первісний позов задоволено частково, а у зустрічному - відмовлено:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна промислово-складського комплексу від 05.11.2015р., який укладений між ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК та ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ ;

- відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації права власності за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ на промислово-складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису права власності: НОМЕР_1);

Призведено розподіл судових витрат.

Приймаючі рішення в частині первісного позову, суд дійшов висновку, що при укладанні спірного договору купівлі-продажу від 05.11.2015р., продавцю було відомо про відсутність у нього права власності на відчужене майно, внаслідок визнання в судовому порядку недійсними договорів, на підставі яких ним набуто право власності. В частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації заявлені до відповідачів ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК та ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ , які не є державними реєстраторами та не наділені правами для скасування державної реєстрації прав власності.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем за зустрічним позовом в частині посилань на ст. 388 Цивільного кодексу України невірно обраний спосіб захисту порушених прав, оскільки ні прокурором, ні позивачем за первісним позовом не заявлено віндикаційного позову про витребування майна з незаконного володіння у добросовісного набувача на користь держави. За положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Приймаючи до уваги, що судом був задоволений первісний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна промислово-складського комплексу від 05.11.2015р., укладеного між ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК та ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ , зустрічні позовні вимоги ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ до ДП Одеське лісове господарство про визнання за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ право власності на промислово-складський комплекс, загальною площею 1019, 50 кв.м., що складається з комплексу будівель та споруд № 3, а саме: складу літ. А , загальною площею 428, 9 кв.м., складу літ. Б , загальною площею 590, 6 кв.м., хвіртки - 1, воріт - 2, огорожі - 3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з моменту реєстрації права власності, задоволенню не підлягають.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та просить скасувати реєстрацію права власності ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ на промислово-складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. (номер запису права власності НОМЕР_1).

Доводи скарги обґрунтовані тим, що відмовляючи прокурору у позові в частині скасування реєстрації права власності за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ на спірні будівлі, що є наслідком визнання договору недійсним, судом не поновлено порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, оскільки не досягнуто кінцевої мети, а саме поновлення порушеного права позивача на розпорядження земельною ділянкою. Навпаки, створено підстави для подальшого порушення вимог діючого законодавства та залишено можливість для наступного перепродажу спірного майна. На думку прокурора, чинна реєстрація права власності дає право відповідачу користуватись нерухомим майном, що в свою чергу грубо порушує права позивача, який позбавлений законного права використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням та розпоряджатись нею.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

З вищевказаним рішенням також не погодилось ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ , у зв'язку з чим звернулось з апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна промислово-складського комплексу від 05.11.2015р., укладеного між ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК та ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ , та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цього позову. В іншій частині просить рішення залишити без змін.

Скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Суд не звернув увагу на те. що позивачем було неправильно обрано спосіб захисту. Так, згідно положень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину. в тому числі й те. що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Суд мав би відмовити у задоволенні позову зважаючи на те, що позивач є не належним і обраний спосіб захисту не дозволяє відновити порушені права будь-якої особи, натомість, обраний спосіб захисту порушує права відповідача.

Єдиною підставою для визнання недійсним договору став факт визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним. Але суд не звернув увагу на те, що під час укладення спірного договору купівлі-продажу, продавець на дату укладення спірного договору 05.11.2015р. був дійсним власником майна, адже в судовому рішенні, що вступило в силу 28.12.2015р. після укладення спірного договору купівлі-продажу, не зазначена дата, з якої визнається договір недійсним, що свідчить про те. що договір є недійсним з моменту набрання рішення суду чинності.

На момент укладення спірного правочину діяв принцип правомірності правочину, передбачений ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачу не було відомо про наявність судового спору щодо придбаного промислово-складського комплексу, про що суд помилково встановив факт. Державному реєстратору (нотаріусу) також не було відомо про наявність судового спору щодо придбаного Відповідачем промислово-складського комплексу, крім того, з матеріалів справи слідує, що на момент укладення договору купівлі-продажу промислово-складського комплексу Відповідачем, рішення суду, що набрало чинності, яким було б визнано відсутність права власності Продавця на промислово-складський комплекс не було.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Відзиви на апеляційні скарги до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31 липня 2017 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Іншою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31 липня 2017 року у тому же складі прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ та призначено до сумісного розгляду зі скаргою Заступника прокурора Одеської області на 26 вересня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2017 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ та призначено розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверську Інесу Володимирівну. Розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2017 року, справу призначено до розгляду в режимі відеоконференції.

Іншою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року продовжено строк розгляду справи до 16 жовтня 2017 року.

В прохальній частині апеляційної скарги Заступника прокурора Одеської області вбачається клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на промислово-складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За приписами ст. 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

При цьому на заявника, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, покладається тягар доказування наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Судова колегія не вбачає підстав для забезпечення позову, оскільки прокурором в обґрунтування клопотання не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку чим відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.

У судове засідання, призначене на 10 жовтня 2017 р., представники позивача, відповідачів, 3 особі - Лиманської районної адміністрації Одеської області, 3 особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Сторона, що клопотала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, до Святошинського районного суду м. Києва також не з'явилась. Внаслідок цього, судова колегія вимушена розглядати справу в звичайному режимі за допомогою звукозаписувальної техніки.

Представниками Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу заявлені клопотання про відкладення розгляду справи. Судовою колегією відхилені зазначені клопотання у зв'язку з обмеженістю строку розгляду справи до 16 жовтня та неможливістю своєчасного сповіщення сторін про час і місце розгляду справи, оскільки поштове повідомлення на адресу ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ , що направлене 29.09.2017р. отримано лише 06.10.2017р., тобто на 7 день від дня відправлення.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Апеляційною інстанцією враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а тому судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності вищевказаних представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційних скарг , перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судовою колегією встановлено наступне.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2008р. визнано дійсним договір купівлі-продажу промислово - складського комплексу від 12.02.2008р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За ОСОБА_6 визнано право приватної власності на промислово - складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2011 року Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2008р. скасовано, в позові ОСОБА_6 відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено, що відповідач (ОСОБА_5) побудував об'єкт без належного дозволу та на не відведеної в установчому порядку земельній ділянці, яка належить до державної власності, не здав вказаний об'єкт нерухомості до експлуатації та не провів його державну реєстрацію (Том І, а.с. 95).

На підставі Договору від 17.02.2009р. ОСОБА_6 продав складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Товариству з обмеженою відповідальністю УКРПРОМХІМАМІАК (Том І, а.с. 106).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.11.2014р. визнано недійсним договір купівлі - продажу від 17.02.2009р. складського комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК (Том І, а.с. 99).

На підставі Договору від 05.11.2015р. ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК продало складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ .

Зазначений договір та скасування його державної реєстрації і є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності (п. 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними із змінами та доповненнями).

Вирішуючи питання законності цього Договору, судова колегія звертає увагу на наступне.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2011 року встановлено, що об'єкт продажу промислово - складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 збудований без належного дозволу та на не відведеної в установчому порядку земельній ділянці, яка належить до державної власності. Вказаний об'єкт нерухомості не прийнятий до експлуатації та при створенні цього об'єкту не призведено його державну реєстрацію. (Том І, а.с. 95).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що предмет купівлі продажу є самочинним будівництвом та не є предметом цивільного обороту.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Особливістю правового режиму нерухомості є державна реєстрація речових прав на нерухомість.

Крім того, на час укладення Договору від 05.11.2015р. ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК було відомо, що він не є власником споруд у зв'язку з прийняттям судового рішення 05.11.2014р, якім визнано недійсним договір купівлі продажу, на підставі якого він вважав себе власником цього майна.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України Про оренду землі , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Про іпотеку , Про страхування , Про банки і банківську діяльність , Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності , Про запобігання корупції та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235,10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна , частини другої статті 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі , статті 12 Закону України Про іпотеку , частини другої статті 29 Закону України Про страхування , статті 78 Закону України Про банки і банківську діяльність , статті 71 Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності , частини третьої статті 67 Закону України Про запобігання корупції тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки при укладенні спірного договору продавцем порушено вимоги ст. 656 ЦК України, судова колегія дійшла висновку про недійсність Договору купівлі - продажу від 05.11.2015р , укладеного між ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК (продавець) та ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ (покупець).

Пунктом 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин .

Порушення прав позивача полягає у тому, що промислово-складський комплекс, що є предметом спірного договору, розташований на земельній ділянці лісогосподарського призначення що належить до державної власності, яка згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та державного акту на право користування землею 1970 року, знаходиться в постійному користуванні державного лісогосподарського об'єднання Одеське та передбачена для лісогосподарських потреб. Відповідачами при використанні наведеного комплексу фактично вилучено земельну ділянку на якій він розташований із законного користування ДП Одеське лісове господарство за її цільовим призначенням.

За таких обставин позов прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі Державного підприємства Одеське лісове господарство підлягає задоволенню.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні інших вимог прокурора з огляду на таке.

Доводи прокурора, що дійсність реєстрації права власності на предмети спірного договору за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ після визнання недійсним цього договору, грубо порушує інтереси держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України в особі Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі Державного підприємства Одеське лісове господарство є такими, що заслуговують на увагу. Отже, відмовляючи прокурору у позові в частині скасування реєстрації права власності за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ на спірні будівлі судом не поновлено порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, оскільки не досягнуто кінцевої мети, а саме поновлення порушеного права позивача на розпорядження земельною ділянкою. Навпаки, створено підстави для подальшого порушення вимог діючого законодавства та залишено можливість для наступного перепродажу спірного майна.

Чинна реєстрація права власності дає право відповідачу користуватись нерухомим майном, що в свою чергу грубо порушує права позивача, який позбавлений законного права використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням та розпоряджатись нею.

Судовою колегією визначено, що у спірних правовідносинах нотаріус, як державний реєстратор, є суб'єктом, що прийняв спірне рішення, який при цьому не виступає власне як фізична особа, а є суб'єктом із спеціальним статусом, визначеним законом.

На підставі вищевикладеного колегія суддів залучила зазначену особу для участі у справі у якості 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Судом першої інстанції не враховано, що вимог про визнання дій реєстратора незаконними та зобов'язати його виконати певні дії не заявлялось, а отже і підстави для залучення нотаріуса в якості відповідача - відсутні.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації є похідною від основної вимоги прокурора про визнання договору недійсним й залежить від вирішення основного спору.

Скасування державної реєстрації після визнання договору недійсним за вимогою прокурора фактично зводиться до анулювання права власності особи, яка неправомірно набула таке право за недійсним договором та здійснення відповідних реєстраційних дій на майбутнє.

У той же час, суд першої інстанції не був позбавлений можливості за власною ініціативою залучити зазначену особу до участі у справі на підставі ст. 27 ГПК України.

Положеннями ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом А пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (п. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень ).

За таких обставин, судове рішення в частині відмови у позові щодо скасування реєстрації права власності за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ прийняте при невірному застосуванню норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ внаслідок невірно обраного способу захисту порушених прав є вірним. Позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 388 Цивільного кодексу України., але ні прокурором, ні позивачами за первісним позовом не заявлено віндикаційного позову про витребування майна з незаконного володіння у добросовісного набувача на користь держави. За положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Приймаючи до уваги, що судом задоволений первісний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна промислово-складського комплексу від 05.11.2015р., укладеного між ТОВ УКРПРОМХІМАМІАК та ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ , зустрічні позовні вимоги ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ до відповідача ДП Одеське лісове господарство про визнання за ТОВ АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ право власності на промислово-складський комплекс загальною площею 1019, 5 кв.м., що складається з комплексу будівель та споруд № 3, а саме: складу літ. А , загальною площею 428, 9 кв.м., складу літ. Б , загальною площею 590, 6 кв.м., хвіртки - 1, воріт - 2, огорожі - 3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з моменту реєстрації права власності, задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ що позивачем було неправильно обрано спосіб захисту порушеного права з посилкою на положення п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9, не приймаються до уваги, оскільки позов заявлений не власником майна, а особою, чиї права порушує оскаржуваний договір .

Верховним судом зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину . Оскільки предметом договору купівлі - продажу були споруди, при збудування яких право власності не було зареєстровано (самочинне будівництво), у прокурора немає правових підстав для застосування зазначеної правової позиції Верховного суду України.

Доводи апелянта, що під час укладення спірного договору купівлі-продажу, продавець на дату укладення спірного договору 05.11.2015р. був дійсним власником майна, спростовуються тим, що у зазначений час право власності продавця вже оспорювалось, про що свідчить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.11.2014р., але у пункті 1.5 спірного Договору продавець гарантував, що на момент укладання цього договору нерухоме майно нікому не продано, не подароване , в спорі та під арештом не значиться (Том ІІ, а.с.72).

Доводи апелянта, що на момент укладення спірного правочину діяв принцип правомірності правочину, передбачений ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України спростовуються також тим, що у зазначений час вже відбулись судові рішення, якими визнано, що предмет спірного договору є самочинним будівництвом відповідно до Рішення Апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2011 року.

Оскільки доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення в частині визнання договору недійсним за первісним позовом та рішення суду за зустрічним позовом, залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, 104 ч. 1 п. 4, 105 ГПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05 липня 2017 року по справі № 916/1850/16 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги та скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ТРАНС ТЕРМІНАЛ на промислово-складський комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису права власності НОМЕР_1).

В решті Рішення Господарського суду Одеської області від 05 липня 2017 року по справі № 916/1850/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 12.10.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Г.І. Діброва

Суддя А.І. Ярош