Постанова

від 15.09.2017 по справі 810/2788/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2017 року м.Київ № 810/2788/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бучанської міської ради, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_2 спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач ) з позовом до Відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області (далі - відповідач) , у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22.08.2016 №01-8/105-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по вул. Є. Патона, 4-б в м.Буча Київської області;

- зобов'язати Відділ Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по вул. Є. Патона, 4-б в м. Буча Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 (суддя Дудін С.О.) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Бучанську міську раду, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України.

У зв'язку із закінченням 18.05.2017 терміну повноважень судді Дудіна С.О. щодо здійснення правосуддя призначено повторний автоматизований розподіл справи №810/2788/16, за результатами якого справу передано на розгляд судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 прийнято адміністративну справу до провадження судді Кушнової А.О. та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 замінено відповідача - Відділ Держгеокадастру у м. Бучі Київської області на належного - Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Позивач зазначив про те, що ним на підставі рішення Бучанської міської ради Київської області від 23.06.2016 №559-12-VII був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 717 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в м.Буча вул.Є.Патона, 4-Б. Вказаний проект був погоджений відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Бучанської міської ради, про що було складено висновок від 05.07.2016 №98. Позивач зазначив про те, що вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність був переданий для затвердження до Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Київської області.

Проте, Відділ Держгеокадастру у м.Бучі Київської області у висновку від 22.08.2016 №01-8/105-16 відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна частина) в м.Буча вул.Є.Патона, 4-Б, у зв'язку з невідповідністю вказаного документу вимогам ст.ст.8, 27, 57 Лісового кодексу України та ст.ст.122, 149 Земельного кодексу України.

Так, у вказаному висновку Відділ Держгеокадастру у м.Буча Кивїської області, посилаючись на рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, зазначив про належність земельної ділянки, яка передбачалась до відведення ОСОБА_1 у власність, до земель лісового фонду державної форми власності, а також про те, що в силу вимог ст.ст.8, 27, 57 Лісового кодексу України та ст.ст.122, 149 Земельного кодексу України розпорядження та надання у власність земель для несільськогосподарських потреб, а також їх вилучення здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України.

Проте, позивач не погоджується з позицією Відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області, яка викладена у спірному висновку, оскільки земельна ділянка, яка передбачалась для відведення йому у власність, належить до земель житлової та громадської забудови та, відповідно до викопіювання з проекту формування Бучанської міської ради Київської області, розташована в межах населеного пункту та перебуває у комунальній власності, а тому й питання щодо передачі її у власність належить до компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що поданий позивачем для погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 по вул.Є. Патона, 4-Б в м.Буча Київської області, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач вказав на те, що в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін Апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ОСОБА_3 Судом України, встановлено, що землі, площею 890 га, які були віднесені до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» є землями лісового фонду державної форми власності.

Відповідач зазначив, що вказаним судовим рішенням було визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» .

Відповідач зауважив, що земельна ділянка, яка передбачається до відведення ОСОБА_1, площею 0,0717 га за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона,4-Б, знаходиться в межах 890 га, а тому в силу положень ст.ст.8, 27, 57 Лісового кодексу України та ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України вирішення питання щодо надання у власність для несільськогосподарських потреб такої земельної ділянки як землі державної форми власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Представник позивача, присутній у судових засіданнях по справі 13.10.2016, 22.11.2016, 14.12.2016, 02.02.2017, 05.09.2017 та 15.09.2017 адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача, присутні у судових засіданнях по справі 13.10.2016, 21.11.2016, 14.12.2016, 02.02.2017 та 15.09.2017, проти задоволення позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити.

Представник Бучанської міської ради Київської області у судових засіданнях по справі 21.11.2016, 14.12.2016, 02.02.2017, 05.09.2017 та 15.09.2017 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України у судових засіданнях по справі 05.09.2017 та 15.09.2017 заперечував проти задоволення позову та просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 15.09.2017 суд за письмовим клопотанням представника позивача поставив на обговорення сторін та третіх осіб питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження. Сторони та треті особи щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 ОСОБА_1 звернулась до Бучанської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, що розташована в місті Буча по вул.Є Патона, 4-Б (т.1, а.с.10).

ХІІ сесією 7 скликання Бучанської міської ради Київської області за результатами розгляду вищевказаної заяви було прийнято рішення від 23.06.2016 №559-12-VII, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 717 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул.Є.Патона, 4-Б, в м.Буча (т.1, а.с.11).

30.06.2016 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпром Проект» із заявою вх.№02348 про виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах м.Буча, вул. Є.Патона, 4-Б, Київської області (т.1, а.с.12). Судом встановлено, що на підставі вказаної заяви ТОВ «Будпром Проект» було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул.Є.Патона, 4-Б, м.Буча Київської області (т.2, а.с.131-173).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний проект землеустрою був поданий до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради, за результатами розгляду якого було складено висновок від 05.07.2016 №98, яким, враховуючи генеральний план м.Буча, затверджений рішенням Бучанської міської ради №2124-67-УІ від 17 березня 2015 року та план зонування території м.Буча, затверджений рішенням Бучанської міської ради №2171-69-УІ від 30 квітня 2015 року, погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1, за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б, та встановлено вважати за можливе відвести земельну ділянку, площею 0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с.13). Висновком відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Київської області від 05.07.2016 №103 «Про наявні обмеження на використання земельної ділянки» визначено, що земельна ділянка загальною площею 0,0717 га, що надається у власність гр.ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б, повинна використовуватись з дотриманням обов'язків землекористувачів та змісту добросусідства, встановлених у ст.91, 103 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель» , законодавства про охорону навколишнього природного середовища. На використання землекористувачем земельної ділянки або її частини згідно Класифікатора обмежень (обтяжень) визначені наступні обмеження (обтяження): код 01.01.08 - охоронна зона навколо інженерних комунікацій; код 01.06.10 - заборона на провадження окремих видів діяльності; код 01.06.23 - інші обмеження (т.1, а.с.14).

Надалі вказаний проект землеустрою був поданий позивачем до Відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області, за результатами розгляду якого було складено висновок від 22.08.2016 №01-8/105-16 «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр.ОСОБА_1 в м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б» .

Так, у вказаному висновку зазначено про те, що проект землеустрою не відповідає вимогам статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України, а саме:

- в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ОСОБА_3 Судом України встановлено, що землі, площею 890 га, які були віднесенні до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» є землями лісового фонду державної форми власності;

- рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» визнано недійсним;

- земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,0717 га за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона,4-Б знаходиться в межах 890 га;

- відповідно до статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає - Кабінет Міністрів України (т.1, а.с.15).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відділом Держгеокадастру у м.Буча Київської області висновку від 22.08.2016 №01-8/105-16 «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр.ОСОБА_1 в м.Буча, вул.Є.Патона,4-Б» , позивач звернувся з даним позовом про визнання його протиправним та скасування та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III. Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України. Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Частиною 8 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Так, відповідно до ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч.2 ст.186-1 Земельного кодексу України). Згідно із ч.5 ст.186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Частиною 6 ст.186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації . У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно із ст.1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до ст.50 вказаного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, особи, які мають намір отримати на безоплатній основі у власність земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, на підставі дозволу відповідного органу місцевого самоврядування здійснюють розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, зокрема, розроблення такого проекту здійснюється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законодавством.

Такий проект має бути в обов'язковому порядку погоджений з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а також структурними підрозділами районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, або виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури (у разі якщо місто не входить до території певного району) або органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури, або структурним підрозділом обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (у випадку, якщо такий орган не утворений).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як вбачається зі змісту висновку від 22.08.2016 №01-8/105-16, підставою відмови у погодженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в м.Буча, вул.Є.Патона,4-Б, є невідповідність вказаного проекту землеустрою вимогам ст.ст.8, 27, 57 Лісового кодексу України та ст.122, 149 Земельного кодексу України.

Так, зокрема, Відділом Держгеокадастру у м.Бучі Київської області у спірному висновку зазначено наступне:

- в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін Апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та ОСОБА_3 Судом України встановлено, що землі, площею 890 га, які були віднесені до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» є землями лісового фонду державної форми власності;

- рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» визнано недійсним;

- земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,0717 га за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б знаходиться в межах 890 га;

- відповідно до статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає - Кабінет Міністрів України.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що висновки Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Київської області щодо невідповідності поданого ним відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в м.Буча, вул.Є.Патона,4-Б, вимогам чинного законодавства, у зв'язку із належністю земельної ділянки площею 0,0717 га, яку було заплановано відвести у власність позивачу до земель лісового фонду державної форми власності, та здійснення її передачі виключно за розпорядженням Кабінету Міністрів України, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, перебуває у комунальній власності, а тому питання щодо її передачі у власність належить до компетенції органу місцевого самоврядування, яким є Бучанська міська рада.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25.06.2002 IV сесією 24 скликання Бучанської селищної ради Київської області було прийнято рішення №71/14-ХХІV, яким віднесено землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Бучанської селищної ради, до земель житлової та громадської забудови і визначено рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою (т.1, а.с.46).

Судом встановлено, що рішенням ІІІ сесії 24 скликання Ірпінської міської ради Київської області від 27.06.2002 №49-3.ХХІV віднесено землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Ірпінського регіону, до земель житлової та громадської забудови і встановлено рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою (т.3, а.с.76).

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради» до Бучанської міської ради, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_2, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129,ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, мйсенко ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144 про скасування рішень ради та витребування земельних ділянок, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 (т.5, а.с.211-270), визнано недійсним, зокрема, рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» (т.1, а.с.47-86).

Так, у рішенні від 17.10.2014 Ірпінський міський суд Київської області зазначив про те, що 25.06.2002 Бучанською селищною радою було прийнято рішення №71/1-4- ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови» . На час прийняття вказаного рішення землі, віднесені до земель житлової та громадської забудови, мали лісогосподарське призначення. Ірпінським міським судом Київської області у справі №367/4187/14-ц зазначено про те, що рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004 №219-17-IV «Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області» затверджено межі населеного пункту смт.Буча, розроблені державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» , за яким загальна площа смт.Буча складає 2658,1362 га з урахуванням земель, раніше віднесених до земель житлової та громадської забудови згідно рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV і зарахованих до земель запасу, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа.

У рішенні Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/4187/14-ц зазначено, що протягом 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 та 2012 років землі сільськогосподарського призначення, віднесені оспорюваним рішенням селищної ради до земель житлової та громадської забудови, у вигляді окремих земельних ділянок Бучанська міська (селищна) рада своїми рішеннями передала у приватну власність громадян. Ірпінський міський суд Київської області у рішення від 17.10.2014 зазначив про те, що 22.10.2004 (дата прийняття Київською обласною радою рішення №219-17-IV) земельна ділянка, яка була предметом спору, перебувала в державній власності, мала статус земельної ділянки лісового фонду та знаходилась поза межами населеного пункту (селища Буча), а тому Бучанська селищна рада, приймаючи рішення №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002, перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою прийняла рішення про віднесення землі лісогосподарського фонду до земель житлової та громадської забудови.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 відхилено касаційну скаргу Бучанської міської ради, до якої приєднались: Ірпінська міська рада, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» , Київська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торнадо» , Приватне акціонерне товариство «Меліоратор» , Державне підприємство Київської регіональної споживчої спілки «Бучанський тарний завод» , Українська Уніонна Конференція Церкви Адвентистів Сьомого дня, Приватний вищий навчальний заклад «Український гуманітарний інститут» , а також касаційну скаргу ОСОБА_150, яка діє від імені ОСОБА_4.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2015 року залишено без змін (т.1, а.с.87-104).

Постановою Верховного ОСОБА_81 України від 16.12.2015 відмовлено у задоволенні заяв Бучанської міської ради та ОСОБА_151 про перегляд судових рішень (т.1, а.с.105-120).

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до змісту листа Вищого адміністративного суду України "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, у вказаних судових рішеннях в цивільній справі №367/4187/14-ц зазначено про те, що Бучанська селищна рада, приймаючи рішення №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки вказаним рішенням було протиправно віднесено із земель державної власності землі лісового фонду, площею 890 га, до земель громадської та житлової забудови. Таким чином, землі площею 890 га, є землями лісового фонду державної форми власності.

Як вбачається із викопіювання із проекту формування Бучанської міської ради Київської області земельна ділянка, загальною площею 0,0717 га за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б, яка передбачалась до відведення у власність ОСОБА_1, знаходиться саме в межах лісового фонду орієнтовною площею 890 га (т.1, а.с.45).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка, загальною площею 0,0717 га за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б, яка передбачалась до відведення у власність ОСОБА_1, знаходиться саме в межах земель лісового фонду площею 890 га, у той час як позивачем належних та допустимих доказів, які б спростовували вищезазначене та підтверджували належність відповідної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови під час розгляду справи надано не було.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.8 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно із п.5 ч.1 ст.27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин, зокрема, передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Статтею 57 Лісового кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Відповідно до ч.8 ст.122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно із ч.9 ст.149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності , які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб , а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, передача у власність або у постійне користування земель лісового фонду державної форми власності для несільськогосподарських потреб здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи те, що матеріали справи підтверджують належність земельної ділянки загальною площею 0,0717 га, за адресою: м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б, яка передбачалась до відведення у власність ОСОБА_1, до земель лісового фонду державної форми власності, та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було дотримано порядку відведення земельної ділянки у власність, а тому відмова відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в м.Буча, вул.Є.Патона, 4-Б, оформлена висновком від 22.08.2016 №01-8/105-16, є правомірною та обґрунтованою.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, суд зазначає, що положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не звільняють позивача від обов'язку доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем під час розгляду справи належних і допустимих доказів, які б спростували доводи відповідача щодо належності земельної ділянки, яка була передбачена для відведення у власність ОСОБА_1, до земель лісового фонду державної форми власності, та щодо відповідності поданого позивачем на затвердження відділу Держгеокадастру у м.Бучі Київської області проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність вимогам чинного законодавства, надано не було.

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Разом з тим, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що Ірпінський міський суд Київської області листом №367/4178/14-ц від 02.12.2016 повідомив про те, що 27.07.2016 до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява від Бучанської міської ради про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №367/4187/14-ц. У вказаному листі зазначено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.07.2016 відкрито провадження за нововиявленими обставинами, а також про те, що 16.08.2016 в рамках кримінального провадження №42016110000000370 від 15.07.2016 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва було вилучено адміністративну справу №367/4187/14-ц (т.2, а.с.9-10). У зв'язку з цим, суд звертає увагу позивача на те, що у випадку прийняття Ірпінським міським судом Київської області в рамках цивільної справи №367/4187/14-ц за наслідками провадження за нововиявленими обставинами судового рішення, яким буде скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 та прийнято нове рішення, позивач має право звернутись до Київського окружного адміністративного суду в порядку ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про перегляд судового рішення по даній справі за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Як встановлено судом, відповідач не поніс судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, тому вони на його користь стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О СТ А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.