Постанова

від 11.01.2018 по справі 810/2788/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2788/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Шатило І.П.,

представника третьої особи (Бучанської міської ради) Бєлякова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бучанської міської ради Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бучанської міської ради, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати висновок Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22.08.2016 №01-8/105-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1

зобов'язати Відділ Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, Бучанська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що під час розгляду і вирішення справи судом першої інстанції, наявними у справі матеріалами, які суд залишив поза увагою, не навівши при цьому мотивів відхилення цих доказів, підтверджується, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 віднесена саме до земель житлової та громадської забудови. Поряд із цим, апелянт наполягає на недоведеності належними доказами належності цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Також на обґрунтування своєї позиції, 10.01.2018 апелянт додатково надав письмові пояснення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні 11 січня 2018 року позивач та представник третьої особи - Бучанської міської ради апеляційну скаргу підтримали.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Кабінету Міністрів України, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з'явився, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками справи не оскаржуються.

25.04.2016 ОСОБА_2 звернулася до Бучанської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 23.06.2016 №559-12-VII ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 717 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1

На підставі заяви позивача ТОВ "Будпром Проект" було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1

Висновком відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради від 05.07.2016 № 98 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено вважати за можливе відвести земельну ділянку, площею 0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Надалі вказаний проект землеустрою був поданий позивачем до Відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області, за результатами розгляду якого було складено висновок від 22.08.2016 №01-8/105-16 "Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр.ОСОБА_2 в АДРЕСА_1".

Згідно з цим висновком, проект землеустрою не відповідає вимогам статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України, а саме:

в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України встановлено, що землі, площею 890 га, які були віднесенні до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 "Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови" є землями лісового фонду державної форми власності;

рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови" визнано недійсним;

земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,0717 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах 890 га;

відповідно до статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає - Кабінет Міністрів України.

Не погодившись із цим висновком, позивач звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що земельна ділянка, про відведення якої у власність ставила питання позивач, належить до земель лісового фонду державної форми власності, що випливає з обставин, установлених рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відповідно, вирішення питання про передачу такої ділянки у власність віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а отже позивачем не було дотримано порядку відведення земельної ділянки у власність, що свідчить про законність та обґрунтованість відмови відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області у погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку на праві власності виникло у ОСОБА_2 у травні 1990 року на підставі рішення виконкому Ірпінської ради народних депутатів № 45/1 від 20.02.1990, прийнятого відповідно до вимог Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 та було оформлене договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29.03.1990.

У період 1990-1993 років, під час дії Земельного кодексу України від 18.12.1990, позивачем на вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок загальною площею 103,1 м2, житловою площею 66.8 м2.

У подальшому позивачем було зареєстровано право власності на цей будинок.

Бажаючи приватизувати зазначену земельну ділянку, ОСОБА_2, було отримано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, замовлено відповідний проект та подано його на затвердження, проте Відділом Держгеокадастру у м.Буча Київської області було відмовлено у такому погодженні, з підстав належності цієї земельної ділянки до лісового фонду державної форми власності, що і обумовило виникнення спору між сторонами.

Відповідно до вимог статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч. 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 статті 118, ч. 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у власність, так і в користування, погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 2 цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як встановлено ч.7 статті 186-1 Земельного кодексу України, органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що за наслідками розгляду звернення розробника проектної документації орган містобудування зобов'язаних протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту надати висновок про погодження проекту землеустрою чи про відмову у його погодженні.

При цьому, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як видно зі змісту оскаржуваного висновку відповідача, відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_2 мотивовано тим, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 знаходиться в межах території Бучанської лісової дачі площею 890 га, яка обслуговувалася Бучанською лісогосподарською установою і знаходилася за межами населеного пункту Буча, вона належить до земель лісового фонду, а тому розпоряджатися нею мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Позиція ж позивача та Бучанської міської ради ґрунтується на тому, що така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, перебуває у комунальній власності, а тому питання щодо її передачі у власність належить до компетенції органу місцевого самоврядування, яким є Бучанська міська рада.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 25 червня 2002 року IV сесією 24 скликання Бучанської селищної ради Київської області було прийнято рішення №71/14-ХХІV, яким віднесено землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Бучанської селищної ради, до земель житлової та громадської забудови і визначено рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою.

Відповідач, з доводами якого у повній мірі погодився суд першої інстанції, посилається на те, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року у справі №367/4187/14-ц , яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано недійсним, зокрема, рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25 червня 2002 року "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови". Так, на час прийняття вказаного рішення землі, віднесені до земель житлової та громадської забудови, мали лісогосподарське призначення.

Між тим, суд попередньої інстанції залишив поза вагою те, що зазначене рішення жодним чином не стосується предмету спору у даній адміністративній справі, оскільки у п. 1 названого рішення прямо передбачено, що його дія не поширюється на землі, які вже надані у власність чи у користування (т. 1. а. с. 46).

Як було встановлено, земельна ділянка, про погодження проекту відведення у власність якої ставиться питання позивачем, перебуває у її постійному користуванні з 1990 року на підставі рішення виконкому Ірпінської ради народних депутатів № 45/1 від 20.02.1990 та договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 29.03.1990.

Отже, оскільки на час прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV, вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні позивача, то підстави для висновку про те, що таке рішення поширювало дію на вказану земельну ділянку, і, як наслідок, на спірні правовідносини - відсутні.

З огляду на викладене, логічним є висновок про те, що і рішення суду, яким у подальшому було скасовано рішення Бучанської селищної ради, не має відношення до спірних правовідносин у даній адміністративній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що наявними у ній доказами, у повній мірі спростовуються доводи відповідача, з якими погодився місцевий адміністративний суд, про належність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до земель лісового фонду, а саме: Генеральними планами населеного пункту Буча 1967 та 2015 років; проектом землеустрою 2004 року щодо затвердження меж селища Буча, затвердженим рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004; Постановою Верховної Ради України від 09.02.2006 Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення ; рішеннями судів 2004-2007 років; висновками експертних земельно-технічних та наукових установ; листами уповноважених органів державної влади, зокрема, Державного агентства лісових ресурсів та Держгеокадастру України та ін.

Також слід зазначити, що фактично на території 890 га розташована величезна кількість об'єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча: будівля міської ради, відділ Держгеокадастру в м. Буча, лікарні, дитсадки, школи, стадіони, кладовища, дороги, велика кількість багатоповерхових житлових будинків.

При цьому, відділ Держгеокадастру в м. Буча при наданні відмови в погодженні проекту землеустрою гр. ОСОБА_2 не обґрунтував свою позицію жодними письмовими чи речовими доказами, не надав жодного офіційного картографічного матеріалу, який би підтверджував, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земель лісового фонду та знаходиться у межах території площею 890 га.

Надані відповідачем до заперечень на позовну заяву незасвідчені карти невідомого походження та видавника, колегія суддів не може прийняти у якості належного доказу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, є помилковим, оскільки наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування висновку Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22.08.2016 №01-8/105-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1

На обґрунтування такої позиції апеляційний суд виходить з того, що матеріали справи не підтверджують належність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до земель лісового фонду державної форми власності, поряд із цим вказана земельна ділянка з 1990 року перебуває у постійному користуванні позивача, на ній розташовано належний їй на праві приватної власності житловий будинок, водночас рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25 червня 2002 року, як і судові рішення у справі №367/4187/14-ц жодним чином не стосуються земельної ділянки позивача.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути задоволені судом, оскільки розгляд та вирішення цього питання віднесені до дискреційних повноважень вказаного суб'єкта владних повноважень, і суд не може підміняти його.

Водночас суд вважає можливим зобов'язати відповідача розглянути це питання з урахуванням наведених у цій постанові висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Бучанської міської ради Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Бучанської міської ради, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок Відділу Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22.08.2016 №01-8/105-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1

Зобов'язати Відділ Держгеокадастру у м.Бучі Головного управління Держгеокадастру у Київській області розглянути питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 15 січня 2018 року