Ухвала

від 04.10.2017 по справі 806/45/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/30404/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (ОДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

у справі № 806/45/14 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) Соколівський кар'єр

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0002822201 та № 0002812201. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ Соколівський кар'єр судові витрати у розмірі 487,20 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 13.12.2010 за № 3890/22-01/00292416. Згідно з висновками акту від 13.12.2010 за № 3890/22-01/00292416 позивач порушив норми пункту 4, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР; пункту 2.1 статті 2, пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 176.1, пункту 176.2 статті 176, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI: завищив валовий доход у рядку 01.1 декларацій за 9 місяців 2010 року, 2010 рік на 375907,00 грн., що відповідає виручці за реалізовану продукцію (вироби з граніту) ПП Укрстоун , оскільки господарські операції з реалізації не мали місця; занизив валовий доход у рядку 01.6 декларацій за 9 місяців 2010 року, 2010 рік на 451089,00 грн., що відповідає сумі грошових коштів, перерахованих від ПП Укрстоун за реалізовану продукцію (включаючи суму ПДВ); завищив валові витрати за 9 місяців 2010 року, 2010 рік на 611938,00 грн., в тому числі: на 375907,00 грн., враховані у собівартості продукції, реалізованій згідно з документами обліку ПП Укрстоун , та на 236030,00 грн. за операціями з придбання гранітних блоків у ВАТ Київський завод Граніт , які не мають реального характеру. Крім того, як зазначено в акті перевірки, позивач завищив податковий кредит у податковому обліку за липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, січень, лютий 2011 року, липень 2012 року на загальну суму 175672,00 грн., в тому числі: на 75182,00 грн. - за податковими накладними ВАТ Київський завод Граніт (серпень, вересень, жовтень 2010 року) та на 100491,00 грн. (липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, січень, лютий 2011 року, липень 2012 року) за податковими накладними, які оформлені з порушенням пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в податкових накладних відсутня печатка постачальника, не розшифровано код товару), а також за поставку товарно-матеріальних цінностей, використання яких в оподатковуваних операціях позивач не підтвердив.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ПП Укрстоун та ВАТ Київський завод Граніт зроблено на підставі інформації, наведеній в акті позапланової виїзної перевірки Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 13.12.2010 за

№ 3890/22-01/00292416 щодо правильності формування ПАТ Соколівський кар'єр доходів, витрат, податкового кредиту та визначення податкового зобов'язання з ПДВ з окремими платниками податків за період з 25.07.2010 по 31.12.2012, який обґрунтовано тим, що з огляду на результати автоматизованого співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ВАТ Київський завод Граніт не декларує податкові зобов'язання за операціями з поставки позивачу блоків гранітних; до перевірки ПАТ Соколівський кар'єр не було надано сертифікати якості та сертифікати походження отриманої продукції, документи, які підтверджують радіологічний стан блоків гранітних, належним чином оформлені товарно-транспортні накладні; у ПП Укрстоун відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності (кількість працюючих складає одна особа, підприємство за місцезнаходженням відсутнє.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013: № 0002812201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103473,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 4383,00 грн.; № 0002822201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 171780,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 42945,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками здійснення поставки ПАТ Соколівський кар'єр блоків гранітних від ВАТ Київський завод Граніт на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ відповідно за вищевказані податкові періоди. Крім податкових накладних, позивачем надано належно завірені копії договорів перевезення вантажів (блоків гранітних), видаткових накладних, актів виконаних робіт.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК ) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на безтоварність операції із поставки позивачу від ВАТ Київський завод Граніт блоків гранітних, з огляду на те, що цей постачальник не задекларував податкові зобов'язання з операцій з поставки блоків гранітних на рівні задекларованої позивачем суми податкового кредиту, наявність недоліків у первинних документах, виписаних на операції з поставки блоків гранітних, які позивач надав під час перевірки; на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ПП Укрстоун через відсутність у останнього основних фондів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, його відсутність за місцезнаходженням.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених належним чином договору поставки блоків гранітних від 01.06.2010 № 4/5-11, договору купівлі-продажу № 25/1-02 від 25.02.2010 та специфікації до нього, договорів перевезення вантажів, шляхових листів автомобільного (самохідного) крана на роботи з вивантаження блоків гранітних, видаткових накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей представником ПП Укрстоун , визнання сторонами обставин щодо сплати позивачем вартості гранітних блоків постачальнику ВАТ Київський завод Граніт - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів з придбання у ВАТ Київський завод Граніт блоків гранітних та поставки на адресу ПП Укрстоун продукції (виробів з граніту), зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України , правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України .

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко