Постанова

від 04.10.2017 по справі 813/8569/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/49529/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014

у справі № 813/8569/13-а Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Зоря (Товариство)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.07.2013 № 0000012210/15.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою уповноважених представників сторін в судове засідання, призначене о 12 годині 04.10.2017, касаційний перегляд справи відповідно до пункту 2 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі матеріалів.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку Товариства грошового зобов'язання із податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Зоря (код за ЄДРПОУ 30994754) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 31.03.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 31.03.13 від 20.06.2013 № 8/22-40/30994754. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми пункту 138.2 ст.138, пункту 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати за ІІ-ІV квартали 2011 року на 385652,00 грн. у зв'язку із ненаданням під час перевірки документів, які підтверджують відображені у рядку 06.5 витрати уточненої декларації за 2011 рік, у результаті чого занижено об'єкт оподаткування за ІІ-ІV квартали 2011 року на 385652,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 88700,00 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0000012210/15 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 88700,00 грн. за основним платежем.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ БВТФ Стандарт підрядних послуг та від ТОВ Алекс-Аудит аудиторських послуг, сторони поставки підрядних послуг підписали акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; сторони операцій із поставки аудиторських послуг склали акт надання послуг, звіт про витрати робочого часу, на підставі якої позивач сформував валові витрати у податковій декларації з податку на прибуток за вищевказаний податковий період.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: належно завірених копій договору від 17.01.2011 № 45ВК між позивачем та ТОВ БВТФ Стандарт ; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2011 року; акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року; витягу про реєстрацію права власності на нерухому майно, що підтверджує облік на балансі позивача будівель, щодо яких проводилися будівельні роботи; договору про надання аудиторських послуг від 14.01.2010 № 175 між позивачем та ТОВ Алекс-Аудит ; акту надання послуг; звіту про витрати робочого часу, - зробили висновок про правомірне формування позивачем витрат за наслідками господарських операцій із ТОВ БВТФ Стандарт та ТОВ Алекс-Аудит , і як наслідок - про протиправне збільшення ДПІ у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на прибуток згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Однак, з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

Відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту ).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

При цьому, нормами ПК, зокрема пунктів 44.5 та 44.7 ст. 44 передбачені процедури захисту прав платника податків у разі неналежного виконання посадовими особами контролюючого органу обов'язку врахувати при перевірці всі документи, надані платником податків, в тому числі, протягом встановленого законом строку після закінчення перевірки, та у випадку втрати документів із встановленням строку на їх відновлення.

Так, згідно з абзацом першим пункту 44.7 ст. 44 ПК разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні (абзац другий цього пункту).

Згідно з актом позапланової виїзної перевірки від 20.06.2013 № 8/22-40/30994754, призначеної на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 ПК та проведеною з відома керівника ТОВ Компанія Зоря та в присутності головного бухгалтера Товариства, до перевірки не були надані первинні документи, які підтверджують витрати, відображені в рядку 06.5 уточненої декларації за 2011 рік в сумі 385652,00 грн., пояснень щодо цього посадовими особами Товариства не надано (а.с 17). Акт містить підтверджувальний напис керівника Товариства, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові документи, що свідчать про діяльність ТОВ Компанія Зоря (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні (а.с. 34). У справі відсутні докази, що Товариство надало ДПІ первинні документи, які підтверджують витрати у сумі 385652,00 грн., протягом п'яти робочих днів після отримання акта перевірки (примірник акта перевірки з додатками на 43-х аркушах Товариство отримало 20.06.2013 (а.с. 34)) і що ці документи не були взяті ДПІ до уваги. Позивач впродовж судового процесу доводів такого змісту не наводив.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За підтвердження в судовому процесі обставин щодо не надання позивачем під час перевірки та протягом п'яти робочих днів після отримання акта перевірки документів, які б підтверджували витрати в сумі 385652,00 грн., задекларовані в уточненій декларації за 2011 рік, у суду не було підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ з дотриманням критеріїв правомірності, перелік яких визначено в частині 3 ст. 2 КАС, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК, обґрунтовано, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вище наведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 КАС суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам. які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко