Рішення

від 04.10.2017 по справі 922/2886/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017Справа №922/2886/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк"

про стягнення 57336,24 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Москаль Р.Б. (дов. 28/12/16 від 29.12.2016)

від відповідача: Поліщук Ю.В. (дов. 02-36/2490 від 02.10.2015)

В судовому засіданні від 04.10.2017 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2017 порушено провадження у справі № 922/2886/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення 57336,24 грн. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2017 справу №922/2886/17 передано підсудністю до Господарського суду міста Києва.

19.09.2017 справа №922/2886/17 надійшла до Господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу №922/2886/17 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 04.10.17.

В судове засідання 04.10.2017 з'явилися представники сторін та надали пояснення щодо обставин справи.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві, який було подано через відділ діловодства суду 04.10.2017.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Девелопер", на праві приватної власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху №37, 38, загальною площею 259,2 кв.м. в літ. А-9 за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Індустріальний (Фрунзе), будинок 26, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно інд.номер 23290964 від 20.06.2014 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідач є власником нежитлових приміщень першого, другого та третього поверхів загальною площею 716,8 кв.м. в літ. А-9 за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Індустріальний (Фрунзе), будинок 26.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з листопада 2016 року по березень 2017 року внаслідок тривалого пошкодження та руйнування водою з даху над нежитловим приміщенням відповідача зовнішньої поверхні несучої стіни нежитлових приміщень позивача останньому було завдано матеріальну шкоду.

Для визначення причин залиття та розміру спричиненої матеріальної шкоди позивач звернувся до Харківського НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса з заявою про проведення відповідного експертного будівельно-технічного дослідження.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 2724 від 29.03.2017 Харківського НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса причиною пошкоджень та руйнувань нежитлових приміщень відповідача є замочення зовнішньої стіни водою, яка потрапляє на неї з труби водоскиду з покрівлі позивача, з наступним її замерзанням і відтаюванням. Вартість відновлювального ремонту склала 49 314,00 грн, вартість складання висновку, що була сплачена позивачем склала 8022,24 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу вимогу №18 від 06.04.2017 з копією висновку експертизи.

Листом від 12.04.2017 №10.410-186/67-5957 відповідач відхилив претензію позивача.

Зважаючи на викладене вище позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення завданої матеріальної шкоди, яка складається з вартості відновлювального ремонту та вартості проведеного експертного дослідження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України ).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України ).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Положення вказаної статті визначають правила застосування такого способу захисту цивільних прав, як відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме у силу правил вказаної статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Однією із складових поняття "збитки" законодавець виокремлює поняття "реальна шкода", під якою слід розмежовувати дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України ).

Суд зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2) Наявність шкоди. 3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4) Вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного суду України від 21.12.2005 (судова колегія з цивільних справ), яка відповідно до норм статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

За положеннями частини першої статті 317 Цивільного кодексу України зміст права власності у суб'єктивному значенні охоплює правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує . Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

Згідно ст.322 ЦК України , власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання на відсутність вини відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує (рівно, як і зобов'язують інші речові права щодо майна, як це має місце у даному випадку), а в ст. 322 ЦК України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (норми даної статті поширюються не лише на власника, а й на особу, яка наділена майновими правами щодо нього у найбільшому обсязі).

Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що вина відповідача щодо завдання позивачу матеріальної шкоди внаслідок замочення зовнішньої стіни нежилого приміщення водою знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи та підтверджена належними та допустимими доказами по справі, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 57 336,24 грн, з яких 49 314,00 грн - вартість відновлювального ремонту та 8022,24 грн - вартість проведеного експертного дослідження підлягають задоволенню.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 , 33 , 34 , 43 , 44 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; ідентифікаційний код 00039019) в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" (61057, м. Харків, вулиця Гоголя, будинок 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер" (61166, м. Харків, проспект Науки, будинок 36, кімната 60; ідентифікаційний код 37998116) 57 336 грн 24 коп. -відшкодування шкоди та 1600 грн. 00 коп. - судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано 11.10.2017

Суддя М.О. Лиськов