Постанова

від 05.12.2017 по справі 922/2886/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа№ 922/2886/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участю представників:

Від позивача: Москаль Р.Б. - представник;

Від відповідача: Поліщук Ю.В. -представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017

у справі № 922/2886/17 (суддя Лиськов М.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк"

про стягнення 57 336,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопер" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення 57 336,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 справу №922/2886/17 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що впродовж листопада 2016 року та до березня 2017 року внаслідок тривалого пошкодження та руйнування водою з даху над нежитловими приміщеннями відповідача зовнішньої поверхні несучої стіни нежитлових приміщень позивача, в наслідок чого позивачу була спричинена матеріальна шкода.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопер" 57 336,24 грн. -відшкодування шкоди та 1 600,00 грн. - судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що судом першої інстанції в порушення норм та принципів рівності перед законом і судом та змагальності та проігноровано ту обставину, що позивач та відповідач є співвласниками нежитлових приміщень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у справі № 922/2886/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.12.2017.

05.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, який колегією суддів був оглянутий та долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.12.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 залишити без змін.

В судовому засіданні 05.12.2017 представник відповідача надала пояснення по суті спору, підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про право власності на нерухоме майно інд.номер 23290964 від 20.06.2014 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Девелопер", на праві приватної власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху №37, 38, загальною площею 259,2 кв.м. в літ. "А-9" за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Індустріальний (Фрунзе), будинок 26.

Крім того, з наявного в матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що відповідач також є власником нежитлових приміщень першого, другого та третього поверхів загальною площею 716,8 кв.м. в літ. "А-9" за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Індустріальний (Фрунзе), будинок 26.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в період з листопада 2016 року по березень 2017 року внаслідок тривалого пошкодження та руйнування водою з даху над нежитловим приміщенням відповідача зовнішньої поверхні несучої стіни нежитлових приміщень позивача останньому було завдано матеріальну шкоду.

Для визначення причин залиття та розміру спричиненої матеріальної шкоди позивач звернувся до Харківського НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса з заявою про проведення відповідного експертного будівельно-технічного дослідження.

Згідно із висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 2724 від 29.03.2017 Харківського НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса причиною пошкоджень та руйнувань нежитлових приміщень позивача є замочення зовнішньої стіни водою, яка потрапляє на неї з труби водоскиду з покрівлі відповідача, з наступним її замерзанням і відтаюванням. Вартість відновлювального ремонту склала 49 314,00 грн, вартість складання висновку, що була сплачена позивачем склала 8022,24 грн.

Позивач з метою досудового врегулювання спору надіслав відповідачу вимогу №18 від 06.04.2017 з копією висновку експертизи.

12.04.2017 листом №10.410-186/67-5957 відповідач відхилив претензію позивача.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Частиною 2 статті 224 ГК України визначено, що збитки це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Положення вказаної статті визначають правила застосування такого способу захисту цивільних прав, як відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме у силу правил вказаної статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Однією із складових поняття "збитки" законодавець виокремлює поняття "реальна шкода", під якою слід розмежовувати дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Згідно із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2) Наявність шкоди. 3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4) Вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 21.12.2005, яка відповідно до норм статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що зміст права власності у суб'єктивному значенні охоплює правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.

Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на відсутність його вини спростовуються, по-перше, відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує (рівно, як і зобов'язують інші речові права щодо майна, як це має місце у даному випадку), а в ст. 322 ЦК України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (норми даної статті поширюються не лише на власника, а й на особу, яка наділена майновими правами щодо нього у найбільшому обсязі).

Частиною 1 статті 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вина відповідача щодо завдання позивачу матеріальної шкоди внаслідок замочення зовнішньої стіни нежилого приміщення водою знайшла своє підтвердження, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 57 336,24 грн, з яких 49 314,00 грн - вартість відновлювального ремонту та 8 022,24 грн - вартість проведеного експертного дослідження підлягають задоволенню.

Інші дводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 922/2886/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 922/2886/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич