Рішення

від 09.10.2017 по справі 911/2464/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 911/2464/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Вікторія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко

про стягнення 306 487,88 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 01.08.2017;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Вікторія (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (відповідач) про стягнення 306 487,88 грн. заборгованості за Договором поставки № 1/15 від 01.02.2015.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач в повному обсязі та вчасно не розрахувався за отриманий, на підставі видаткових накладних, товар, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Разом з позовом, 14.08.2017 позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2017 порушено провадження у справі № 911/2464/17 та призначено до розгляду на 11.09.2017.

Відповідач 08.09.2017 до суду подав відзив на позов (вх. номер 18785), в якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт наявності у відповідача простроченої заборгованості, оскільки матеріали справи не містять заявок покупця на замовлення товару, а видаткові накладні - інформації про дату отримання товару. Зазначений відзив залучено до матеріалів справи.

Також відповідачем через канцелярію суду були подані заперечення (вх. номер 18786) на заяву позивача про забезпечення позову, в задоволенні якої він просить відмовити.

В судовому засіданні 11.09.2017 було розглянуто подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, та на підставі поданих матеріалів та усних пояснень вказану заяву визнано необґрунтованою та відмовлено в її задоволенні.

Ухвалою суду від 11.09.2017, на підставі поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судове засідання було відкладено на 09.10.2017.

06.10.2017 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім на вказаному судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Відповідачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Крім того, у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Таким чином, зважаючи на те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а останнім реалізоване право на подання відзиву на позов, інших доказів через канцелярію суду ним подано не було, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 09.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

01 лютого 2015 року між Приватним підприємством Вікторія (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (покупець) було укладено Договір поставки №1/15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товари згідно с заявками покупця в асортименті та по цінам, визначеним у Специфікації, на умовах цього договору чи додатках до нього.

Згідно п.1.2. Договору кількість, упаковка (по кількості), асортимент та вартість кожної партії товару визначаються видатковими накладними.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість товару, що передається за даним Договором визначається специфікацією до цього Договору і обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за товар за даним Договором проводиться у наступному порядку: оплата проводиться покупцем через 60 (шістдесят) календарних днів з дати отримання товару; оплата за товар здійснюється постачальником в національній валюті України гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

В подальшому, 02 червня 2015 року між постачальником та покупцем була укладена Додаткова угода №1 до Договору, відповідно до п.1 якої п.5.1.1. викладено в наступні редакції: Розрахунок здійснюється покупцем за реалізований товар. Оплата реалізованого товару має бути проведена покупцем до 25 числа місяця, наступного за звітним .

Відповідно до п.13.8 Договору, даний Договір дійсний до 31 грудня 2015 року або до повного виконання зобов'язань Сторонами.

01 січня 2017 року, між постачальником та покупцем була укладена Додаткова угода №2, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору поставки до 31 січня 2017 року.

Як зазначив позивач, протягом усього терміну дії Договору він належно виконував прийняті на себе зобов'язання, а саме, вчасно проводив поставку відповідачу товару, який відповідав умовам зазначеного Договору та за період з 03 лютого 2015 року по 10 березня 2017 року, згідно видаткових накладних, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 329 147,90 грн. (копії накладних наявні в матеріалах справи).

Однак, зважаючи на те, що покупцем вказаний у накладних товар в повному обсязі та вчасно оплачений не був, станом на день подачі позову за ним утворилась заборгованість в розмірі 306 487,88 грн., яку і просить стягнути позивач.

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Законодавством України визначено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, товар мав бути оплачений до 25 числа місяця, наступного за звітним (додаткова угода від 02.06.2015).

Однак, матеріали справи свідчать, а відповідачем не спростовано, що отриманий за видатковими накладними товар був оплачений в повному обсязі та вчасно.

Разом з тим, в запереченнях на позов, відповідач вказує на той факт, що в порушення умов договору позивачем не було надано документів (заявок) на замовлення товару, з яких можна встановити факт замовлення товару, його кількість, вартість, умов та строків поставки.

З даного приводу суд зазначає, що відсутність документів на замовлення відповідачем відповідного товару та товарно-транспортних накладних за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15).

Також відповідач посилається на те, що у видаткових накладних, поданих позивачем, відсутні відомості про особу, яка брала участь у господарській операції від ТОВ "Фрам Ко", а саме посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції, підпис, або інші дані які можуть ідентифікувати особу.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ має містити зокрема та не виключно: назву підприємства від імені якого складеного документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, містять необхідні реквізити первинного облікового документу, фіксують факт господарської операції, та дозволяють достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар від позивача на виконання договору поставки №1/15.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.03.2017, підписаний та скріплений печатками підприємств, який підтверджує наявність заборгованості за відповідачем в розмірі 306 487,88 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що товар був прийнятий покупцем, за який він в порушення умов договору та норм законодавства в повному обсязі не розрахувався, доказів оплати суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ Фрам Ко 306 487,88 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, код 39443405) на користь приватного підприємства Вікторія (04053, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24595305) - 306 487 (триста шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 88 коп. заборгованості, 4 597 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн. 32 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 13.10.2017

Суддя О.В. Щоткін