Постанова

від 10.04.2018 по справі 911/2464/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2464/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 (колегія суддів у складі: головуючий Скрипка І.М., Гончаров С.А., Тищенко А.І.)

за позовом Приватного підприємства "Вікторія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 306 487,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Вікторія" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - відповідач) 306 487,88 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим у нього утворився борг, який підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2017 (суддя Щоткін О.В.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з наведеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції та просив відстрочити йому сплату судового збору за подання скарги до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилалася на те, що судовий збір відповідач оплатив частково у розмірі 2500,00 грн., що підтверджувалося відповідною квитанцією, яка була додана до матеріалів апеляційної скарги, а решту суму судового збору неспроможний був оплатити, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем та наявністю ухвали Господарського суду Київської області від 11.04.2017 у справі № 911/776/17 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 397 855,83 грн., що належать відповідачу, та постанови головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.06.2017 ВП № 53784307 про арешт коштів відповідача у зазначеній сумі. Відтак, відповідач вважає наведені обставини позбавили його можливості оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у встановлених порядку та розмірі, але суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, що позбавило права відповідача на доступ до правосуддя.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відмовляючи оскарженою ухвалою у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" про відстрочення сплати судового збору та повертаючи скаргу заявнику, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження відсутності у нього грошових коштів на рахунках, які перебувають поза межами обтяженої суми, відтак наведені обставини не мають характеру виключних та не свідчать про його важкий матеріальний стан, що перешкоджав йому оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі.

Підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 97 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, встановлено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Пунктом 3 частини першої статті 97 наведеного Кодексу встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом положень статті 8 цього Закону питання про відстрочення судом сплати судового збору з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, із оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції та із змісту поданого клопотання про відстрочення від сплати судового збору не вбачається, що це клопотання містило доводи і до нього було подано докази на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано послався на те, що твердження відповідача про те, що він знаходиться у важкому фінансовому становищі внаслідок накладення судом та органом ДВС арешту на його грошові кошти у межах суми 397 855,83 грн., не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив відсутність у нього, як суб'єкта господарювання, коштів на відповідних рахунках банківських установ, які знаходяться поза межами обтяженої суми.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не подавши відповідних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору у встановлених порядку і розмірі, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим скарга підлягає поверненню, є законним та обґрунтованим.

Заявник касаційної скарги цих висновків не спростував.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про відстрочення судового збору і повернення апеляційної скарги.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що суд не відстрочивши сплату судового збору позбавив його права на доступ до правосуддя, є безпідставними та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої ухвали немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 у справі Господарського суду Київської області №911/2464/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов