Рішення

від 10.10.2017 по справі 924/537/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2017 р.Справа № 924/537/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ

до споживчого товариства "Домашній хліб", м. Красилів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", смт. Дружба, Тернопільська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Київ

про стягнення збитків в розмірі 28800,00 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 23.12.2016р.

від відповідачів: ОСОБА_3 - представник споживчого товариства "Домашній хліб" за довіреністю №2 від 23.01.2017р.; ОСОБА_4 - представник товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" за договором про надання правової допомоги від 11.09.2017р.

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_4 - згідно договору про надання правової допомоги від 14.07.2017р.

У судовому засіданні, згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача - споживчого товариства "Домашній хліб" 28800,00 грн. збитків, стверджуючи, що поніс витрати за зберігання автомобільних причипів споживчого товариства "Домашній хліб" на підставі укладеного з ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" договору зберігання №1 від 21.06.2016р. за період листопад 2016 року - червень 2017 року.

Посилаючись на ч. 3 ст. 35 ГПК України, вказує, що всі обставини стосовно вини СТ "Домашній хліб" встановлено Вищим господарським судом України у справі №924/1013/16 в постанові від 05.04.2017р., якою було задоволено його позовні вимоги, поміж інших, про стягнення з відповідача тих самих збитків, однак за інший період (липень 2016 року - жовтень 2016 року), включаючи суми ПДВ. Пояснює, що ПДВ з суми коштів, які були стягнуті постановою ВГСУ від 05.04.2017р. у справі №924/1013/16, сплачений після винесення постанови.

Третя особа на стороні позивача - ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" підтвердила укладення з позивачем договору про зберігання та оплату позивачем послуг за зберігання, вказуючи, що вартість послуг визначено на власний розсуд, виходячи з принципу свободи договору, зауваживши при цьому, що вартість є нижчою від вартості зберігання, яка склалася у місті Тернополі на аналогічні послуги. Окрім того, повідомила про укладення додаткового договору, яким продовжено строк основного договору до 31.12.2017р., а також те, що автомобільні причепи перебувають у неї на зберіганні по даний час.

Відповідач - споживче товариство "Домашній хліб" проти позову заперечує, посилаючись на його безпідставність, вважаючи, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. В обгрунтування своєї позиції стверджує, що з 30.11.2016р. не являється власником автомобільних причипів, оскільки вони продані громадянину ОСОБА_1 згідно договорів купівлі-продажу транспортних засобів і з цього моменту їх доля підприємству невідома.

Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 підтримав позицію відповідача, вважаючи позов до СТ "Домашній хліб" безпідставним, стверджуючи, що саме йому належить право власності на автомобільні причипи згідно договорів купівлі-продажу. Між тим, вважає, що позивач, розпорядившись чужим майном, не маючи на те жодних правових підстав, не має право вимагати відшкодування витрат на збереження цього майна.

Позивач, на заперечення споживчого товариства "Домашній хліб", надав свої пояснення, згідно яких зазначив, що відповідач, будучи інформованим про місце зберігання автомобільних причепів, про наявність заборгованості за таке зберігання та платність зберігання, відчужує їх з метою уникнення відповідальності. При цьому, про зміну власника автомобільних причепів (тимчасових споруд) жодним чином його не інформував. Наголошує, що автопричепи знаходяться на зберіганні у третьої особи і фактично іншим особам не передавалися. З огляду на викладене, вважає, що збитки позивачу були завдані діями саме споживчого товариства "Домашній хліб", і саме він повинен їх компенсувати в повному обсязі.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" проти позову заперечив, вважаючи його безпідставним. У відзиві підтвердив, що з грудня 2016 року став власником автомобільних причіпів, оскільки їхній попередній власник - громадянин ОСОБА_1 вніс це майно до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут".

Вважає, що позивач, розпорядившись чужим майном, не має права вимагати відшкодування витрат на збереження цього майна. На думку відповідача, ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" є фіктивною компанією, яка існує виключно на документах, і позивач намагається покласти витрати на відповідачів, які він сам поніс від співпраці із фіктивним підприємством.

В обґрунтування своєї позиції посилається на довідку за підписом голови Дружбівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області №74 від 16.02.2017р., згідно якої ТОВ "СУПП "Міф ЛТД" за місцем своєї державної реєстрації не знаходиться та ніколи не знаходилося, податки від своєї діяльності до місцевого бюджету не справляє, місце його реєстрації селищній раді невідоме.

На переконання відповідача, з боку посадових осіб ВКП ЖЕК було вчинено злочин, передбачений статтею 191 Кримінального кодексу України, на підтвердження чого надано заяву про злочин, подану до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області. Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні 10.10.2017р. надано документи, які, на його думку, можуть підтвердити вчинення позивачем та третьою особою на стороні позивача умисних перешкод у користуванні належним йому майном (незаконним силовим утриманням майна та вчинення перешкод для його забрання). На підтвердження вказаних обставин надано копії матеріалів з кримінального провадження.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів наполягали на відмові у позові.

Третя особа на стороні позивача представника у судове засідання не направила.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судовому засіданні підтримав позиції, викладені письмово.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

На підставі рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради №199 від 30.06.2015р., №299 від 24.09.2015р., дільницею по благоустрою міста ОСОБА_5 контори було демонтовано самочинно встановлені у м. Волочиськ по вул. Незалежності, 30 та вул. Незалежності, 27 тимчасові споруди (автопричепи), про що складено акти. Вилучені дві тимчасові споруди (автопричепи) було передано на зберігання згідно договору зберігання №1 від 21.06.2016р., укладеного між Волочиським комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора, як поклажодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", як зберігачем.

Волочиське комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора також зверталося до інших юридичних осіб, які б змогли надати послуги з належної охорони та зберігання автопричипів, про що свідчать наявні в матеріалах справи адвокатські запити до Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області вих. №42 від 02.11.2016р., до Управління поліції охорони в Хмельницькій області вих. №43 від 02.11.2016р., до приватного підприємства "Волочиськбуд" вих. №49 від 03.11.2016р., до приватного підприємства "Транс-Авто-Д" вих. №48 від 03.11.2016р., до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Престиж" вих. №45 від 03.11.2016р.

Адвокату ОСОБА_5 контори було повідомлено про відсутність охоронюваних стоянок або штрафмайданчиків для роміщення транспортних засобів, що підтверджується наданими відповідями Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області вих. №31/22-Б-80 за від 08.11.2016р., Управління поліції охорони в Хмельницькій області вих. №3776/42/02-2016 від 08.11.2016р., товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Престиж" вих. №88 від 08.11.2016р. Згідно відповіді приватного підприємства "Волочиськбуд" від 09.11.2016р. повідомлено про наявність стоянки з охороною, вартістю станом на червень 2016 року 1800,00 грн. Згідно відповіді приватного підприємства "Транс-Авто-Д" вих. №707 від 08.11.2016р. повідомлено про наявність охоронюваної стоянки для розміщення транспортних засобів вартістю станом на червень 2016 року 2000,00 грн.

Згідно умов укладеного договору зберігання №1 від 21.06.2016р., поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання речі, а саме: дві тимчасові споруди - автопричепи. Зберігання майна здійснюється за адресою: м. Тернопіль, вул. Подільська. Приймання майна на зберігання та повернення його із зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1-1.3).

Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору, оплата за зберігання майна становить 3000,00 грн. за один місяць зберігання. Оплата здійснюється авансом щомісячно до 22 числа місяця, що передує місяцеві, в якому здійснюється зберігання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р. (п.п. 7.1, 7.2).

Додатковим договором від 22.12.2016р. сторони внесли зміни в п. 7.2, змінивши строк його дії до 31.12.2017р.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату позивачем товариству з обмеженою відповідальістю "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" коштів за зберігання тимчасових споруд на загальну суму 24000,00 грн., а саме:

предоплата за листопад 2016 року на суму 3000,00 рн. (без ПДВ) згідно платіжного доручення №639 від21.10.2016р.;

предоплата за грудень 2016 року на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) згідно платіжного дручення №711 від 22.11.2016р.;

предоплата за січень 2017 року на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) згідно платіжного доручення №769 від 21.12.2016р.;

предоплата за лютий 2017 року на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) згідно платіжного доручення №19 від 20.01.2017р.;

предоплата за березень 2017 року на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) згідно платіжного доручення №97 від 22.02.2017р.;

предоплата за квітень 2017 року на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) згідно платіжного доручення №155 від 21.03.2017р.;

предоплата за травень 2017 року на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) згідно платіжного доручення №237 від 25.04.2017р.;

предоплата за червень 2017 року на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) згідно платіжного доручення №294 від 22.05.2017р.

Матеріали справи також містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені позивачем, як замовником, та ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", як виконавцем, про зберігання тимчасових споруд за період листопад 2016 року - травень 2017 року , а саме: за листопад 2016 року акт №ОУ-0000075 від 30.11.2016р. на суму 3000,00 грн.; за грудень 2016 року акт №ОУ-0000072 від 31.12.2016р. на суму 3000,00 грн.; за січень 2017 року акт №ОУ-0000085 від 31.01.2017р. на суму 3000,00 грн.; за лютий 2017 року акт №ОУ-0000091 від 28.02.2017р. на суму 3000,00 грн.; за березень 2017 року акт №ОУ-0000114 від 31.03.2017р. на суму 3000,00 грн.; за квітень 2017 року акт №ОУ-0000114 від 30.04.2017р. на суму 3000,00 грн.; за травень 2017 року акт №ОУ-00000105 від 31.05.2017р. на суму 3000,00 грн.

Згідно розрахунку позивача, станом на 24.05.2017р., за період листопад 2016 року - червень 2017 року ним понесено витрати на зберігання автопричіпів згідно договору зберігання №1 від 21.06.2016р. загалом на суму 28800,00 грн. До розрахунку, окрім сплачених коштів в сумі 24000,00 грн., позивач розрахував ПДВ на суму 4800,00 грн., подавши витяг з реєстру платників податку на додану вартість.

Матеріали справи містять платіжне доручення №351 від 13.06.2017р. про сплату Волочиським комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора ПДВ в розмірі 3167,00 грн.

Як роз'яснив представник позивача у письмовому поясненні, поданому 10.08.2017р., ним оплачено податок на додану вартість з суми коштів, які були стягнуті постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017р. у справі №924/1013/16.

Споживчому товариству СТ "Домашній хліб" надсилалися листи з вимогами сплати коштів за понесені витрати за зберігання автопричипів. Однак, вказані вимоги задоволено не було.

На запит суду, Регіональним сервісним центром в Хмельницький області листом №31/22-2984 від 07.07.2017р. надано інформацію про власників автомобільних причепів, з якого вбачається, що:

- транспортний засіб, марки АВТОБАН, модель VT2130, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, був зареєстрований 18.09.2015р. за споживчим товариством "Домашній хліб"; 01.12.2016р. перереєстрований на нового власника - гр. ОСОБА_1, а 20.12.2016р. перереєстрований (Центр 4641) на товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут" у зв'язку з передачею до статутного фонду;

- транспортний засіб, марки АВТОБАН, модель VT2130, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4, був зареєстрований 18.09.2015р. за споживчим товариством "Домашній хліб", 01.12.2016р. перереєстрований на нового власника - гр. ОСОБА_1; 08.12.2016р. перереєстровано на гр. ОСОБА_6, а 20.12.2016р. перереєстрований (Центр 4641) на товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут" у зв'язку з передачею до статутного фонду.

Про продаж споживчим товариством "Домашній хліб" автомобільних причепів свідчать також наявні в матеріалах справи договори купівлі-продажу транспортних засобів №6841/2016/219328 та №6841/2016/219070 від 30.11.2016р., які оформлено та підписано в сервісному центрі 6841 РСЦ МВС України в Хмельницькій області та акти прийому-передачі транспортних засобів від 30.11.2016р.

У господарському суді Хмельницької області розглядалася справа №924/1013/16 за позовом Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ до споживчого товариства "Домашній хліб", м. Красилів про стягнення 18999,82 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.11.2016р. по справі №924/1013/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р., у позові відмовлено. Однак, Вищий господарський суд України, постановою від 05.04.2017р., рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017р. у справі за № 924/1013/16 скасував та задоволив позов про стягнення із споживчого товариства "Домашній хліб" на користь Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори 18999,82 грн. збитків. Вищим господарським судом України присуджено до стягнення прямі витрати на оплату праці в сумі 1294,14 грн., нарахування на фонд оплати праці в сумі 272,36 грн., витрати на послуги навантаження, розвантаження в сумі 333,34 грн., витрати на транспортні послуги по перевезенню тимчасових споруд в сумі 1933,34 грн., оплату за зберігання ТС за період липень 2016 року - жовтень 2016 року (згідно з договором зберігання №1 від 21.06.2016 р.) в сумі 12000,00 грн. (всього 15833,18 грн.) та ПДВ в сумі 3166,64 грн., а всього 18999,82 грн.

Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2017р. по справі №924/1013/, серед іншого, зробив висновки про порушення СТ "Домашній хліб" установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що полягає у самочинному розміщенні тимчасових споруд, тобто з порушенням вимог нормативних актів, які регулюють благоустрій населених пунктів, порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відзначивши, що вказаний факт встановлений судовими рішеннями в адміністративній справі Волочиського районного суду Хмельницької області за №671/1346/15-а. Належні та допустимі докази щодо зміни власника автопричепів на час їх демонтажу (договори на їх відчуження, довідки - рахунки) в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, Вищий господарський суд України, присуджуючи до стягнення збитки, які понесені позивачем на оплату за зберігання автопричипів згідно з договором зберігання №1 від 21.06.2016р. відзначив те, що доводити, що збитки могли бути меншими, має саме відповідач. На позивача, який фактично усував за власний рахунок наслідки неправомірних дій відповідача, законом не покладається обов'язок бути максимально ощадливим з метою заощадити кошти відповідача. Навпаки, відповідач, з метою уникнення зайвих витрат, міг виконати самостійно відповідні рішення органу місцевого самоврядування.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом береться до уваги наступне:

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як унормовано у ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у дії чи бездіяльності особи, наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора; вина боржника.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови, в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким є правовий висновок Верховного Суду України, що неодноразово викладався в його судових рішеннях, серед інших, у постановах від 25.02.2015р. №3-7гс15, від 04.07.2011р. №3-59гс11.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, виявляється у дії чи бездіяльності, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи.

Частина перша статті 226 ГК України передбачає, що після вчинення господарського правопорушення на порушника покладаються обов'язки вжити необхідних заходів для попередження можливості виникнення збитків у господарській сфері інших учасників господарських відносин або для зменшення їх розміру. Якщо збиткам не вдалося запобігти, то на правопорушника покладається обов'язок на вимогу потерпілого суб'єкта господарювання відшкодувати у добровільному порядку завдані збитки у повному обсязі, якщо законом чи договором не передбачено їх відшкодування в іншому розмірі.

Наявність правопорушення у сфері господарювання зі сторони споживчого товариства "Домашній хліб" доведено Вищим господарським судом України у справі №924/1013/16. Так, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 05.04.2017р. у справі №924/1013/16 зробив висновок про порушення СТ "Домашній хліб" установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що полягає у самочинному розміщенні тимчасових споруд, тобто з порушенням вимог нормативних актів, які регулюють благоустрій населених пунктів, порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та присудив до стягнення збитки на користь позивача, які, поміж іншого, були завдані витратами, пов'язаними із зберіганням автопричепів, які, на момент винесення постанови, належали на праві власності споживчому товариству "Домашній хліб".

З огляду на розглянуту справу №924/1013/16 та встановлені Вищим господарським судом України правопорушення, споживче товариство "Домашній хліб" зобов'язано було вжити необхідних заходів для попередження можливості виникнення у подальшому витрат позивача, які він мав зробити, сплачуючи за зберігання автопричепів споживчого товариства "Домашній хліб" або для зменшення їх розміру, а якщо витратам не вдалося запобігти, то споживче товариство "Домашній хліб" зобов'язано було на вимогу позивача відшкодувати у добровільному порядку завдані збитки. Натомість, споживче товариство, знаючи про місце зберігання свого майна і оплатність такого зберігання, замість того, щоб сплатити кошти згідно постанови ВГСУ від 05.04.2016р. та вирішити питання про повернення автопричепів з метою уникнення подальших витрат позивача на їхнє зберігання, відчужило автомобільні причепи іншій особі.

При цьому, власники автомобільних причепів неодноразово змінювались. Так, згідно відомостей Регіонального сервісного центру МВС України в Хмельницькій області, наданих на запит суду, власником автомобільних причепів з 01.12.2016р. став гр. ОСОБА_1, одного з причепів з 08.12.2016р. гр. ОСОБА_6, а з 20.12.2016р. власником двох причепів стало товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут".

З даного приводу відмічається, що власниками транспортних засобів являються юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Власникові транспортного засобу, з огляду на ч. 1 ст. 317 ЦК України, належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, відповідно, особа, яка є власником транспортного засобу, відповідає за його експлуатацію, використання, зберігання та утримання.

Вимоги щодо здійснення безпосереднього передання транспортного засобу, як доказу набуття права власності на цей транспортний засіб та його реєстрацію, чинним законодавством не передбачено. Так, Закон України "Про дорожній рух" передбачає здійснення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів та відомостей про їх власників, згідно статті 34 якого, реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998р.

Положення вказаних актів не пов'язують реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу і набуття особою права власності на транспортний засіб з моментом фактичного передання транспортного засобу особі. Отже, реєстрація автопричепів за іншими особами та набуття ними права власності на ці автопричепи, без фактичної передачі самих транспортних засобів, не звільняє їх від відповідальності, як власників майна, за експлуатацію, використання, зберігання та утримання автопричепів.

Тобто, інші особи, зокрема, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", як власник автопричепів, після споживчого товариства, також зобов'язане було вжити необхідних заходів для попередження можливості виникнення у подальшому витрат позивача, які він мав зробити, сплачуючи за зберігання автопричепів або для зменшення їх розміру, а якщо витратам не вдалося запобігти - відшкодувати у добровільному порядку завдані збитки.

Натомість, інші особи, зокрема, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", не здійснювало будь-яких дій щодо фактичного повернення автопричепів з метою уникнення витрат, які мав здійснювати позивач на його утримання.

Вказані дії відповідачів свідчать про їх протиправну поведінку, яка полягає у невжитті заходів для попередження можливості виникнення збитків у позивача в майбутньому та уникненні відповідальності за оплату майна, яке знаходиться на зберіганні. Факт вчинення позивачем та третьою особою умисних перешкод у користуванні майном, на який посилається ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" не доведений належними доказами, а надані ним копії матеріалів з кримінального провадження не стосуються предмету спору і не приймаються до уваги.

Наявність збитків позивача у заявленому розмірі базується на договорі зберігання, актах здачі-прийняття послуг, платіжних дорученнях про сплату коштів за зберігання за заявлений період, про сплату ПДВ та посилання на постанову ВГСУ від 05.04.2017р. у справі №924/1013/16, згідно якої присуджено до стягнення збитки за зберігання автомобільних причепів за попередній період разом із сумою ПДВ.

У даному випадку, судом враховується, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статтей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У розумінні приписів наведеної норми ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд. У той же час, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України (статті 180 - 211). При цьому, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пункт 14.1.178 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Зі змісту умов укладеного договору зберігання вбачається, що розмір плати за зберігання автопричепів узгоджено сторонами без ПДВ з розрахунку 3000,00 грн. за місяць. Будь-яке посилання у договорі про сплату позивачем ПДВ відсутнє. Матеріали справи не містять даних про те, що у договір вносилися зміни щодо ціни чи умов оплати в передбаченому ст. 188 ГК України порядку.

В актах здачі-прийняття послуг, окрім погодженої договірної суми, також не міститься сум ПДВ і відсутня будь-яка прив'язка до сплати позивачем ПДВ. Наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать лише про сплату позивачем кожного місяця коштів саме у тому розмірі, який встановлений у договорі.

Надане позивачем платіжне доручення №351 від 13.06.2017р., як доказ оплати ПДВ, не приймається судом у даній справі, оскільки свідчить про сплату ПДВ в іншій справі №924/1013/16 згідно постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2017р., що не заперечує сам позивач у письмових поясненнях.

Крім того, посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2017р. у справі за №924/1013/16, якою присуджено до стягнення в тому числі ПДВ, не приймається до уваги, з огляду на те, що ВГСУ по справі присудив до стягнення, окрім витрат, понесених на зберігання майна, ще й прямі витрати на оплату праці, нарахування на фонд оплати праці, витрати на послуги навантаження, розвантаження, витрати на транспортні послуги по перевезенню тимчасових споруд, вказавши при цьому загальну суму ПДВ. З огляду на викладене, неможливо зробити висновок, що ПДВ стосувалося саме понесених витрат на зберігання майна згідно договору, а не інших витрат, які присуджено до стягнення.

З врахуванням викладеного, наявність збитків, понесених позивачем складається із коштів, які підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про сплату товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" 3000,00 грн. щомісячно за зберігання автопричепів.

Як вже зазначалося вище, у спірні періоди, за які позивач просить стягнути збитки за зберігання майна, власниками цього майна були: у листопаді 2016 року - споживче товариство "Домашній хліб"; у грудні 2016 року - гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_6, і з 20.12.2016р. по даний час - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут".

Наявність самих збитків, протиправна поведінка відповідачів, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідачів та завданими збитками, підтверджується викладеними вище обставинами та матеріалами справи. Відповідно, споживче товариство "Домашній хліб", яке було власником майна у листопаді 2016 року, має відшкодувати позивачу 3000,00 грн. збитків, які ним понесені як витрати на зберігання майна у листопаді 2016 року, а товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", яке стало власником з 20.12.2016р., має відшкодувати позивачу 18000,00 грн. збитків, які ним понесені як витрати на зберігання майна у січні 2017 року - червні 2017 року.

Між тим, понесені позивачем витрати на зберігання майна у грудні 2016 року не можуть бути покладені, ні на споживче товариство "Домашній хліб", ні на товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", оскільки споживче товариство вже не було власником в цей період, а ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" стало власником лише в кінці грудня 2016 року, в той час, як в грудні 2016 року власниками також були гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6, які, в даному випадку, не можуть виступати стороною у справі в силу приписів ст. ст. 1, 12 ГПК України.

Враховуючи викладені вище обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення із споживчого товариства "Домашній хліб" збитків в розмірі 3000,00 грн.; в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" збитків в розмірі 18000,00 грн.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідачів 7800,00 грн. збитків належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ до споживчого товариства "Домашній хліб", м. Красилів, до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", смт. Дружба, Тернопільська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Київ, про стягнення збитків в розмірі 28800,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути із споживчого товариства "Домашній хліб" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. М.Грушевського, 154; код 36923720) на користь Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 33 А; код 03356393) збитки в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.), 166,67 грн. (сто шістдесят шість гривень 67 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" (Львівська область, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Макаренка, 5, офіс 1; код 41026780) на користь Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора (м. Волочиськ, вул. Музейна, 33 А; код 03356393) збитки в розмірі 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.), 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідачів 7800,00 грн. збитків відмовити.

Повне рішення складено 13 жовтня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 6 примірників:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3, 4 - відповідачам,

5 - третій особі відповідача - товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут",

6 - ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" (48130, Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Л. Українки, 11).