Постанова

від 07.12.2017 по справі 924/537/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа № 924/537/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

позивача - Бойчук В.І., довіреність № б/н від 26.10.17

відповідача 1 - Кирієнко В.В., довіреність № 2 від 23.01.17

відповідача 2 - не з'явився

третіх осіб - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.2017 у справі № 924/537/17 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Волочиського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора м. Волочиськ

до Споживчого товариства "Домашній хліб" м. Красилів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла" - "Добробут"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", смт.Дружба, Тернопільстка область

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, м. Київ

про стягнення 28 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача - споживчого товариства "Домашній хліб" 28800,00 грн. збитків, стверджуючи, що поніс витрати за зберігання автомобільних причипів споживчого товариства "Домашній хліб" на підставі укладеного з ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" договору зберігання №1 від 21.06.2016р. за період листопад 2016 року - червень 2017 року.

Посилаючись на ч.3 ст.35 ГПК України, вказує, що всі обставини стосовно вини СТ "Домашній хліб" встановлено Вищим господарським судом України у справі №924/1013/16 в постанові від 05.04.2017р., якою було задоволено його позовні вимоги, поміж інших, про стягнення з відповідача тих самих збитків, однак за інший період (липень 2016 року - жовтень 2016 року), включаючи суми ПДВ. Пояснює, що ПДВ з суми коштів, які були стягнуті постановою ВГСУ від 05.04.2017р. у справі № 924/1013/16, сплачений після винесення постанови.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.10.2017 (суддя Димбовський В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з споживчого товариства "Домашній хліб" на користь Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора збитки в розмірі 3000,00 грн., та 166,67 грн. витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" на користь Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора збитки в розмірі 18000,00 грн., та 1000,00 грн. витрат по оплаті судового збору.У частині позовних вимог про стягнення з відповідачів 7800,00 грн. збитків відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, а саме стягнути з Споживчого товариства "Домашній хліб" на користь позивача завдані збитки в розмірі 28800 грн. В обґрунтування підстав для його зміни посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Скаржник вважає, що збитки завдані ВКП ЖЕК саме у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача 1. СТ "Домашній хліб" повинно було б оплатити вартість зберігання перед продажем автопричепів та попередити ВКП ЖЕК про зміну власника цих автопричепів.

Крім цього, скаржник вказує, що згідно видаткової накладної № 172 від 29.11.2016р. СТ "Домашній хліб" нібито доставило автопричіпи покупцю ОСОБА_5 у його квартиру у м. Києві, хоча в цей час ватопричіпи знаходились на зберіганні у м. Тернопіль.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 07.12.2017 року.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради № 199 від 30.06.2015р., № 299 від 24.09.2015р., дільницею по благоустрою міста Житлово-експлуатаційної контори було демонтовано самочинно встановлені у м. Волочиськ по вул. Незалежності, 30 та вул. Незалежності, 27 тимчасові споруди (автопричепи), про що складено акти. Вилучені дві тимчасові споруди (автопричепи) було передано на зберігання згідно договору зберігання № 1 від 21.06.2016р., укладеного між Волочиським комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора, як поклажодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", як зберігачем.

Волочиське комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора також зверталося до інших юридичних осіб, які б змогли надати послуги з належної охорони та зберігання автопричипів, про що свідчать наявні в матеріалах справи адвокатські запити до Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області вих. № 42 від 02.11.2016р., до Управління поліції охорони в Хмельницькій області вих. № 43 від 02.11.2016р., до приватного підприємства "Волочиськбуд" вих. № 49 від 03.11.2016р., до приватного підприємства "Транс-Авто-Д" вих. № 48 від 03.11.2016р., до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Престиж" вих. № 45 від 03.11.2016р.

Адвокату Житлово-експлуатаційної контори було повідомлено про відсутність охоронюваних стоянок або штрафмайданчиків для роміщення транспортних засобів, що підтверджується наданими відповідями Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області вих. № 31/22-Б-80 за від 08.11.2016р., Управління поліції охорони в Хмельницькій області вих. №3776/42/02-2016 від 08.11.2016р., товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Престиж" вих. №88 від 08.11.2016р. Згідно відповіді приватного підприємства "Волочиськбуд" від 09.11.2016р. повідомлено про наявність стоянки з охороною, вартістю станом на червень 2016 року 1800,00 грн. Згідно відповіді приватного підприємства "Транс-Авто-Д" вих. №707 від 08.11.2016р. повідомлено про наявність охоронюваної стоянки для розміщення транспортних засобів вартістю станом на червень 2016 року 2000,00 грн.

Згідно умов укладеного договору зберігання №1 від 21.06.2016р., поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання речі, а саме: дві тимчасові споруди - автопричепи. Зберігання майна здійснюється за адресою: м. Тернопіль, вул. Подільська. Приймання майна на зберігання та повернення його із зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1-1.3).

Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору, оплата за зберігання майна становить 3000,00 грн. за один місяць зберігання. Оплата здійснюється авансом щомісячно до 22 числа місяця, що передує місяцеві, в якому здійснюється зберігання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р. (п.п. 7.1, 7.2).

Додатковим договором від 22.12.2016р. сторони внесли зміни в п. 7.2, змінивши строк його дії до 31.12.2017р.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення на суму 3000,00 грн. (без ПДВ) про сплату позивачем щомісяця у період з листопада 2016 по червень 2017 товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" коштів за зберігання тимчасових споруд на загальну суму 24000,00 грн., а саме: платіжні доручення №639 від 21.10.2016р., №711 від 22.11.2016р., №769 від 21.12.2016р., №19 від 20.01.2017р., №97 від 22.02.2017р., №155 від 21.03.2017р., №237 від 25.04.2017р., №294 від 22.05.2017р.

Матеріали справи також містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені позивачем, як замовником, та ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", як виконавцем, про зберігання тимчасових споруд за період листопад 2016 року - травень 2017 року, а саме: за листопад 2016 року акт №ОУ-0000075 від 30.11.2016р. на суму 3000,00 грн.; за грудень 2016 року акт №ОУ-0000072 від 31.12.2016р. на суму 3000,00 грн.; за січень 2017 року акт №ОУ-0000085 від 31.01.2017р. на суму 3000,00 грн.; за лютий 2017 року акт №ОУ-0000091 від 28.02.2017р. на суму 3000,00 грн.; за березень 2017 року акт №ОУ-0000114 від 31.03.2017р. на суму 3000,00 грн.; за квітень 2017 року акт №ОУ-0000114 від 30.04.2017р. на суму 3000,00 грн.; за травень 2017 року акт №ОУ-00000105 від 31.05.2017р. на суму 3000,00 грн.

Згідно розрахунку позивача, станом на 24.05.2017р., за період листопад 2016 року - червень 2017 року ним понесено витрати на зберігання автопричіпів згідно договору зберігання №1 від 21.06.2016р. загалом на суму 28800,00 грн. До розрахунку, окрім сплачених коштів в сумі 24000,00 грн., позивач розрахував ПДВ на суму 4800,00 грн., подавши витяг з реєстру платників податку на додану вартість.

У матеріалах справи наявне платіжне доручення №351 від 13.06.2017р. про сплату Волочиським комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора ПДВ в розмірі 3167,00 грн.

Як роз'яснив представник позивача у письмовому поясненні, поданому 10.08.2017р., ним оплачено податок на додану вартість з суми коштів, які були стягнуті постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017р. у справі №924/1013/16.

Споживчому товариству СТ "Домашній хліб" надсилалися листи з вимогами сплати коштів за понесені витрати за зберігання автопричипів. Однак, вказані вимоги задоволено не було.

На запит суду, Регіональним сервісним центром в Хмельницький області листом №31/22-2984 від 07.07.2017р. надано інформацію про власників автомобільних причепів, з якого вбачається, що:

- транспортний засіб, марки АВТОБАН, модель VT2130, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак FAC42021, був зареєстрований 18.09.2015р. за споживчим товариством "Домашній хліб"; 01.12.2016р. перереєстрований на нового власника гр. ОСОБА_5, а 20.12.2016р. перереєстрований (Центр 4641) на товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" у зв'язку з передачею до статутного фонду;

- транспортний засіб, марки АВТОБАН, модель VT2130, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3, був зареєстрований 18.09.2015р. за споживчим товариством "Домашній хліб", 01.12.2016р. перереєстрований на нового власника гр. ОСОБА_5; 08.12.2016р. перереєстровано на гр. ОСОБА_6, а 20.12.2016р. перереєстрований (Центр 4641) на товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут" у зв'язку з передачею до статутного фонду.

Про продаж споживчим товариством "Домашній хліб" автомобільних причепів свідчать також наявні в матеріалах справи договори купівлі-продажу транспортних засобів №6841/2016/219328 та №6841/2016/219070 від 30.11.2016р., які оформлено та підписано в сервісному центрі 6841 РСЦ МВС України в Хмельницькій області та акти прийому-передачі транспортних засобів від 30.11.2016р.

Як встановлено судами обох інстанцій, у господарському суді Хмельницької області розглядалася справа № 924/1013/16 за позовом Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ до споживчого товариства "Домашній хліб", м. Красилів про стягнення 18999,82 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.11.2016 по справі №924/1013/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, у позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017, рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у даній справі скасовано, позов про стягнення із споживчого товариства "Домашній хліб" на користь Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори 18999,82 грн. збитків задоволено. Присуджено до стягнення прямі витрати на оплату праці в сумі 1294,14 грн., нарахування на фонд оплати праці в сумі 272,36 грн., витрати на послуги навантаження, розвантаження в сумі 333,34 грн., витрати на транспортні послуги по перевезенню тимчасових споруд в сумі 1933,34 грн., оплату за зберігання ТС за період липень 2016 року - жовтень 2016 року (згідно з договором зберігання №1 від 21.06.2016) в сумі 12000,00 грн. (всього 15833,18 грн.) та ПДВ в сумі 3166,64 грн., а всього 18999,82 грн.

Скасовуючи судові рішення у справі № 924/1013/16 Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2017 зазначив про порушення СТ "Домашній хліб" установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що полягає у самочинному розміщенні тимчасових споруд, тобто з порушенням вимог нормативних актів, які регулюють благоустрій населених пунктів, порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відзначивши, що вказаний факт встановлений судовими рішеннями в адміністративній справі Волочиського районного суду Хмельницької області за № 671/1346/15-а. Належні та допустимі докази щодо зміни власника автопричепів на час їх демонтажу (договори на їх відчуження, довідки - рахунки) в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, Вищий господарський суд України, присуджуючи до стягнення збитки, які понесені позивачем на оплату за зберігання автопричипів згідно з договором зберігання №1 від 21.06.2016 відзначив те, що доводити, що збитки могли бути меншими, має саме відповідач. На позивача, який фактично усував за власний рахунок наслідки неправомірних дій відповідача, законом не покладається обов'язок бути максимально ощадливим з метою заощадити кошти відповідача. Навпаки, відповідач, з метою уникнення зайвих витрат, міг виконати самостійно відповідні рішення органу місцевого самоврядування.

З урахуванням встановлених господарським судом обставин справи здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Слід зазначити, що протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, порушує імперативні норми права та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи (тобто спричиняє шкоду). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком винною поведінки заподіювача шкоди.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення деліктної відповідальності їх наявність вимагається в усіх випадках, якщо інше не передбачено законом тобто не визначено спеціальних умов відповідальності. Разом з тим, нормами цивільного законодавства відповідальність за завдану шкоду може бути покладено і на інших осіб.

Частина перша статті 226 ГК України передбачає, що після вчинення господарського правопорушення на порушника покладаються обов'язки вжити необхідних заходів для попередження можливості виникнення збитків у господарській сфері інших учасників господарських відносин або для зменшення їх розміру. Якщо збиткам не вдалося запобігти, то на правопорушника покладається обов'язок на вимогу потерпілого суб'єкта господарювання відшкодувати у добровільному порядку завдані збитки у повному обсязі, якщо законом чи договором не передбачено їх відшкодування в іншому розмірі.

Наявність правопорушення у сфері господарювання зі сторони споживчого товариства "Домашній хліб" встановлено Вищим господарським судом України у справі № 924/1013/16. Так, у постанові від 05.04.2017р. касаційний суд зробив висновок про порушення СТ "Домашній хліб" установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що полягає у самочинному розміщенні тимчасових споруд, тобто з порушенням вимог нормативних актів, які регулюють благоустрій населених пунктів, порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та присудив до стягнення збитки на користь позивача, які, поміж іншого, були завдані витратами, пов'язаними із зберіганням автопричепів, які, на момент винесення постанови, належали на праві власності споживчому товариству "Домашній хліб".

Як вірно зазначено судом першої інстанції, споживче товариство "Домашній хліб" зобов'язано було вжити необхідних заходів для попередження можливості виникнення у подальшому витрат позивача, які він мав зробити, сплачуючи за зберігання автопричепів споживчого товариства "Домашній хліб" або для зменшення їх розміру, а якщо витратам не вдалося запобігти, то споживче товариство "Домашній хліб" зобов'язано було на вимогу позивача відшкодувати у добровільному порядку завдані збитки. Натомість, споживче товариство, знаючи про місце зберігання свого майна і оплатність такого зберігання, замість того, щоб сплатити кошти згідно постанови ВГСУ від 05.04.2016 та вирішити питання про повернення автопричепів з метою уникнення подальших витрат позивача на їхнє зберігання, відчужило автомобільні причепи іншій особі.

При цьому, власники автомобільних причепів неодноразово змінювались. Так, згідно відомостей Регіонального сервісного центру МВС України в Хмельницькій області, наданих на запит суду, власником автомобільних причепів з 01.12.2016 став гр. ОСОБА_5, одного з причепів з 08.12.2016 гр. ОСОБА_6, а з 20.12.2016 власником двох причепів стало товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут".

Наявність збитків позивача у заявленому розмірі базується на договорі зберігання, актах здачі-прийняття послуг, платіжних дорученнях про сплату коштів за зберігання за заявлений період, про сплату ПДВ та посилання на постанову ВГСУ від 05.04.2017р. у справі №924/1013/16, згідно якої присуджено до стягнення збитки за зберігання автомобільних причепів за попередній період разом із сумою ПДВ.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У розумінні приписів наведеної норми ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд. У той же час, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України (статті 180 - 211). При цьому, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пункт 14.1.178 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Зі змісту умов укладеного договору зберігання вбачається, що розмір плати за зберігання автопричепів узгоджено сторонами без ПДВ з розрахунку 3000,00 грн. за місяць. Будь-яке посилання у договорі про сплату позивачем ПДВ відсутнє. Матеріали справи не містять даних про те, що у договір вносилися зміни щодо ціни чи умов оплати в передбаченому ст. 188 ГК України порядку.

В актах здачі-прийняття послуг, окрім погодженої договірної суми, також не міститься сум ПДВ і відсутня будь-яка прив'язка до сплати позивачем ПДВ. Наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать лише про сплату позивачем кожного місяця коштів саме у тому розмірі, який встановлений у договорі.

Надане позивачем платіжне доручення № 351 від 13.06.2017р., як доказ оплати ПДВ, не приймається судом у даній справі, оскільки свідчить про сплату ПДВ в іншій справі № 924/1013/16 згідно постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2017р., що не заперечує сам позивач у письмових поясненнях.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі за №924/1013/16, якою присуджено до стягнення в тому числі ПДВ, не приймається до уваги, з огляду на те, що ВГСУ по справі присудив до стягнення, окрім витрат, понесених на зберігання майна, ще й прямі витрати на оплату праці, нарахування на фонд оплати праці, витрати на послуги навантаження, розвантаження, витрати на транспортні послуги по перевезенню тимчасових споруд, вказавши при цьому загальну суму ПДВ. З огляду на викладене, неможливо зробити висновок, що ПДВ стосувалося саме понесених витрат на зберігання майна згідно договору, а не інших витрат, які присуджено до стягнення.

З врахуванням викладеного, наявність збитків, понесених позивачем складається із коштів, які підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про сплату товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД" 3000,00 грн. щомісячно за зберігання автопричепів.

У періоди, за які позивач просить стягнути збитки за зберігання майна, власниками цього майна були: у листопаді 2016 року - споживче товариство "Домашній хліб"; у грудні 2016 року - гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, і з 20.12.2016р. по даний час - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут".

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що наявність самих збитків, протиправна поведінка відповідачів, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідачів та завданими збитками, підтверджується викладеними вище обставинами та матеріалами справи. Відповідно, споживче товариство "Домашній хліб", яке було власником майна у листопаді 2016 року, має відшкодувати позивачу 3000,00 грн. збитків, які ним понесені як витрати на зберігання майна у листопаді 2016 року, а товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", яке стало власником з 20.12.2016р., має відшкодувати позивачу 18000,00 грн. збитків, які ним понесені як витрати на зберігання майна у січні 2017 року - червні 2017 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо стягнення з ТОВ "Науково-виробничого підприємства "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"- "Добробут" збитків у розмірі 18000,00 грн., з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

За правилами пункту 2 частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З матеріалів справи вбачається, позов на суму 28800 грн. було пред'явлено Волочиським комунальним підприємством Житлово-експлуатаційна контора виключно до Споживчого товариства "Домашній хліб".

10.08.2017 року місцевим судом за заявою ОСОБА_5 до участі у справі у якості іншого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут". Проте, позивачем не було пред'явлено вимогу до останнього чи заяву про стягнення солідарно з відповідачів збитків. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що така вимога до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", в цій справі також не заявлялась.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що понесені позивачем витрати на зберігання майна у грудні 2016 року не можуть бути покладені, ні на споживче товариство "Домашній хліб", ні на гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, які, в даному випадку, не можуть виступати стороною у справі в силу приписів статтей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.10.2017 у справі № 924/537/17 скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут" збитків в сумі 18 000 грн., в решті - залишити без змін. Викласти резолютивну частину в такій редакції:

"Позов Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ до споживчого товариства "Домашній хліб", м. Красилів, до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Міф ЛТД", смт. Дружба, Тернопільська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, м. Київ, про стягнення збитків в розмірі 28 800,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути із споживчого товариства "Домашній хліб" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. М.Грушевського, 154; код 36923720) на користь Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 33 А; код 03356393) збитки в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.), 166,67 грн. (сто шістдесят шість гривень 67 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

У частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Міжнародного благодійного фонду "Лицарського ордену архистратига Михаїла"-"Добробут", м. Львів збитків в розмірі 18 000 грн. - відмовити.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідачів 7800,00 грн. збитків відмовити".

Доручити господарському суду Хмельницької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.