Постанова

від 22.05.2007 по справі 34/328-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

22 травня 2007 р.                                                                                  

№ 34/328-06 

                    Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової -головуючого

Н. Волковицької  Л. Рогач

за участю представників:

Позивача         

Савелова Д.Е. дов. від 09.01.07

р.

 Відповідачів

 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Товариства  з обмеженою відповідальністю

“Еталонмолпродукт”

 на постанову

 від 23.01.2007року Дніпропетровського

апеляційного господарського суду

 у справі

 № 34/328-06 господарського суду

Дніпропетровської області

 за позовом

 Товариства 

з обмеженою відповідальністю “Еталонмолпродукт”

 до 

про

 Приватного підприємця ОСОБА_1  стягнення 95017,76грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство  з обмеженою відповідальністю

“Еталонмолпродукт” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області

з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 95017,76грн. збитків в

наслідок неналежного зберігання товару при його перевезенні.

Рішенням від 28.11.2006року

господарського суду Дніпропетровської області позовні вимоги задоволенні в

повному обсязі.

          Приймаючи рішення про задоволення

позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного

зберігання відповідачем товару, а саме: недодержання температурного режиму,

позивачу спричиненні збитки в сумі 95017,76 грн. Також судом було зазначено, що

у даному випадку відповідач не довів, що псування товару виникло не з його

вини.

          За апеляційною скаргою Приватного

підприємця ОСОБА_1 Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою

від 23.01.2007року рішення господарського суду першої інстанції скасував. В

задоволенні позовних вимог відмовив.

          Товариство  з обмеженою відповідальністю

“Еталонмолпродукт” подало до Вищого господарського суду України, касаційну

скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій

просить постанову у справі скасувати та залишити в силі рішення господарського

суду Дніпропетровської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про

порушення судом норм матеріального права.

Заявник обґрунтовуючи касаційну скаргу

посилається на Конвенцію  про договір

міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом глава 4 якої

визначає, що перевізник несе відповідальність за пошкодження вантажу, яке

виникло в період часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачі.

Частина 1 статті  18 Конвенції вказує, що перевізник повинен

доказувати, що пошкодження вантажу сталося не з його вини. При розгляді справи

у суді першої інстанції та підчас перегляду судового рішення у апеляційному порядку

відповідач не надав жодного документу та не підтвердив свої відомості, які б

доводили, що псування вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не

міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Відповідач не довів та

нічим не підтвердив, що дотримувався обов'язкового температурного режиму від 0

до +3°С, як передбачено п. 2 Договору. При недотриманні температурного режиму з

вини Відповідача, збитки пов'язані з псуванням вантажу несе Відповідач.

Заслухавши доповідь судді

-доповідача та присутніх у судовому засідання представників сторін,

перевіривши  наявні матеріали справи на

предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх

встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга

не  підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117

Господарського процесуального кодексу України, 

касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови

апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та

на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи

предметом спору у даній справі є  вимога

про стягнення збитків, у зв'язку пошкодженням товару при його перевезенні.

Як встановлено судами першої та

апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язався

поставити ТОВ "Мілк Стаф" на підставі контракту № НОМЕР_1 продукти

харчування виробництва України.

20.06.2006року між позивачем

(замовник (відправник)) та відповідачем (перевізник (експедитор)) було укладено

договір (заявка) НОМЕР_2 на перевезення автомобілем МАЗ 46552 НОМЕР_3 товару

(сир вагою нетто 19 т).

Відповідно до пунктів 1,2 договору

перевізник (експедитор) і замовник (відправник) у випадку невиконання або

неналежного виконання зобов'язань по даному договору несуть взаємну матеріальну

відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами даного

договору. Перевізник (експедитор) відповідає за збереження вантажу від повної

чи часткової втрати, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу

у розмірі фактичної шкоди. Обов'язковий температурний режим від 0 до +3°С. При

його недотриманні з вини перевізника (експедитор) збитки, пов'язані з псуванням

вантажу, несе перевізник (експедитор).

30.06.2006 року  складено приймальний акт представниками ТОВ

"Мілк Стаф" та відповідача (водій ОСОБА_2.), відповідно до якого було

поставлено наступний товар: сир "Российский" у кількості 10000, 0 кг,

сир "Витязь" у кількості 4000,0 кг, сир "Пирятинський

классический" у кількості 1000,0 кг, сир "Пирятинський

сливочньй" у кількості 3000, 0 кг, сир "Сметанковий" у кількості

1000, 0 кг. При перевірці сиру "Российский" та "Пирятинський

класический" виявлено його псування. При цьому, митна пломба не є

пошкодженою.

05.07.2006 р.  складено приймальний акт представниками ТОВ

"Мілк Стаф" та  ЗАТ

"Пирятинський СЗ", відповідно до якого при перевірці сиру

"Российский" та "Пирятинський классический" виявлено

псування товару в зв'язку з недодержанням відповідачем температурного режиму

при транспортуванні, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача

збитки в сумі  95017,76грн.

Відмовляючи у задоволенні позову та

скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції Дніпропетровський

апеляційний господарський суд виходив з того, що приймання товару за якістю

здійснюється на підставі договору та "Інструкції про порядок приймання

продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за

якістю", затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від

25.04.1966 року №П-7, яка є діючою.

Наданий позивачем приймальний акт

від 30.06.2006 року (а.с.18) та приймальний акт від 05.07.2006 р. (а.с. 19) не

прийняті судом в якості доказів недотримання температурного режиму

перевізником, оскільки вони складені з порушеннями вимог вище зазначеної

Інструкції, а саме в акті від 30.06.2006 року не вказано кількість товару -

сиру, температура якого була вище допустимої; не вказано яким чином та якими

приладами здійснено вимірювання температури; не вказано час проведення

перевірки.

Крім того, відповідно до  Інструкції отримувач вантажу зобов'язаний

забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що попереджають

погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

В акті приймання від 05.07.2006року

(а.с. 19) в порушення вимог пункту 29 Інструкції П-7 не  вказано де 

та за яких умов  зберігався товар  в 

період з  30.06.2006 р. до

05.07.2006р.; не вказано час видачі вантажу перевізником; акт не містить

висновків про причину псування товару. Також, згідно з пунктом 31  Інструкції, до акта повинні додаватись

документи, які можуть свідчить про причини псування продукції, в тому числі -

комерційні акти, відомості про температурний режим.

Крім того, згідно пункту 3

Інструкції П-7 при прийомі вантажу від органів транспорту

підприємство-одержувач відповідно до діючих на транспорті правил перевезень

вантажів зобов'язано перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при

перевезенні, зокрема:

а) перевірити у випадках,

передбачених у вказаних правилах, наявність на транспортних засобах (вагоні,

цистерні, баржі, трюмі судна, автофургоні і т. п.) або на контейнері пломб

відправника або пункту відправлення (станції, пристані, порту), справність

пломб, відтиснення на них, стан вагону, інших транспортних засобів або

контейнера, наявність захисної маркіровки вантажу і справність тари;

б) перевірити відповідність

найменування вантажу і транспортної маркіровки на ньому даним, вказаним в

транспортному документі;

в) перевірити, чи були дотримані

встановлені правила перевезення, що забезпечують зберігання вантажу від

пошкодження і псування (укладання вантажу, температурний режим,

льодозабезпечення і ін.), терміни доставки, а також оглянути вантаж.

За таких обставин, враховуючи, що

позивач таких доказів не надав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку

що позивач не довів наявність у нього збитків на суму 95017,76грн.

Заперечення позивача, викладені у

касаційній скарзі не приймаються касаційною інстанцією до уваги, оскільки

відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків,

завданих  порушенням зобов'язання,

доказуються кредитором.

Твердження заявника про  те, що відповідно до пункту 18 “Конвенції про

договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом“ перевізник

повинен доказувати, що пошкодження вантажу сталося не з його вини, в даному

випадку не приймаються судом до уваги, оскільки для того, щоб відповідач міг

доказувати відсутність своєї вини, позивач повинен довести наявність у нього

збитків.

Відповідно до пункту 1

"Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного

призначення та товарів народного споживання за якістю" ця інструкція

застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними

та Особовими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не

встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення

та товарів народного споживання за якістю.

Таким чином, з матеріалів  справи вбачається, що  господарський суд апеляційної  інстанції в порядку статей 43, 101

Господарського процесуального кодексу України 

всебічно, повно і об'єктивно 

розглянув  в судовому  процесі 

всі  обставини  справи в їх 

сукупності; дослідив, встановив 

та надав  юридичну  оцінку 

доказам, наданим сторонами та дійшов 

обґрунтованого висновку про 

скасування рішення господарського суду першої інстанції та відмови у

задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим підстав для зміни або скасування

постанови касаційна інстанція не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119,

статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

                                             ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 23.01.2007року у справі №  34/328-06 господарського суду

Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу    Товариства 

з обмеженою відповідальністю “Еталонмолпродукт” без задоволення.

Головуючий                                                                                         

Т. Дроботова       

Судді                                                                                                    

Н. Волковицька

Л. Рогач