Постанова

від 24.05.2007 по справі 30/379-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

24 травня 2007 р.                                                                                  

№ 30/379-06 

Вищий 

господарський  суду  України 

в складі колегії

суддів:

К.В.Грейц -головуючого,

С.В.Бакуліної, О.І.Глос,

розглянувши   касаційну скаргу

ТОВ “Агро-торговий дім

“Дніпровський”

на постанову

від 05.03.2007

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

у справі  господарського суду Дніпропетровської

області  №

30/379-06

за позовом

СПД ФО ОСОБА_1

до

ТОВ “Агро-торговий дім

“Дніпровський”

про

стягнення 27005,32 грн.

за участю представників:

- позивача  

 не з'явилися

- відповідача

Кононенка О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 26.12.2006 у справі №30/379-06 (суддя Євстигнєєва

Н.М.), залишеним без змін постановою колегії суддів Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 05.03.2007 (у складі головуючого судді

Головка В.Г., суддів Стрелець Т.Г., Чохи Л.В.) позовні вимоги Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Агро-торговий дім “Дніпровський” про стягнення заборгованості за виконані

роботи по хімічній обробці посівів соняшника за договором від 20.08.2005

задоволені частково, стягнено з ТОВ “Агро-торговий дім “Дніпровський” на

користь СПД ОСОБА_120320 грн. основної заборгованості, 1157,88 грн.

інфляційних, 497,56 грн. річних, в решті позову відмовлено.

Рішення та постанова у справі

мотивовані приписами ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України

боржник та посиланням на те, що відповідач вчасно не сплатив у повному обсязі

вартість виконаних позивачем робіт за актами приймання-передачі в період з

20.08.2005 по 26.08.2005 та з 27.08.2005 по 01.09.2005.

Не погодившись з рішенням та

постановою у справі, відповідач в поданій касаційній скарзі просить їх

скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог

відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує

тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували всі обставини

справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, неповно

з'ясували обставини по договору від 20.08.2005, який був складений для авіаційно-хімічного

обробку полів соняшнику з повітря літаком, суд не взяв до уваги той факт, що

позивач не міг виконати роботи за договором наземним способом, адже, оприскувач

“Брандт” не пристосований для хімічної обробки соняшника висотою стебла 1,8 м,

акти виконаних робіт не містять відомостей про приналежність господарської

операції, місця складання та дати, отже, строк їх дії не настав, в зв'язку з

чим позивач в подальшому підписав акт про відмову від виконання робіт, сплата

позивачеві 5000 грн. відбулась в якості передоплати на рахунок, відкритий за

іншим договором від 16.08.2006, до виконання якого позивач також не приступив.

Позивач подав відзив на касаційну

скаргу, в якому просить доводи скаржника залишити без задоволення як

необґрунтовані, а рішення та постанову у справі залишити без змін, як законні

та обґрунтовані.

Перевіривши у відкритому судовому

засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної

оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,

колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна

скарга  підлягає частковому задоволенню,

виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,

судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.08.2005

між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-торговий дім “Дніпровський”

(замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1(виконавець) був укладений договір,

відповідно до умов якого замовник надає замовлення на послуги по хімічній

обробці посівів соняшника, а виконавець приймає на себе зобов'язання по їх

виконанню (п. 1.1 договору), замовник здійснює оплату за виконаний обсяг робіт

в розрахунку 24 грн. за 1 га (п. 3.1 договору).

Задовольняючи позовні вимоги, суди

попередніх інстанцій виходили з того, що Приватний підприємець ОСОБА_1на

виконання умов договору в період з 20.08.2005 по 26.08.2005 виконав роботи по

обробці посівів соняшника площею 485 га на суму 11640 грн. та в період з

27.08.2005 по 01.09.2005 виконав такі ж роботи на площі 570 га на суму 13680 грн.,

що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідачем згідно платіжного

доручення №НОМЕР_1 частково здійснена оплата робіт по обробці полів в розмір

5000 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений

строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного

кодексу України).

З врахуванням викладеного суди

попередній інстанцій дійшли висновку про настання строку оплати робіт,

виконання яких позивачем і часткова оплата відповідачем доведені матеріалами

справи.

Разом з тим, висновки судів

попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і

такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах.

Відповідно до постанови Пленуму

Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є

законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і

всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з

нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення

повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна

частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти

матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у

спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в

судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна

містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці

фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати

застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і

вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлена наявність чи відсутність

обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.

Так, поза увагою судів першої та

апеляційної інстанцій залишилося те, що відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору

передумовою його виконання є надання замовником завдання на виконання робіт по

хімічній обробці посівів соняшника, однак, в порушення вимог ст. 33 ГПК України

позивач не довів отримання такого завдання від відповідача.

Згідно з пунктом 3.2 договору

встановлений строк оплати за виконані роботи -10 днів після підписання актів

виконаних робіт, при цьому суди не звернули увагу, що надані позивачем акти не

містять дати їх підписання, а, отже, строк виникнення грошового зобов'язання

може відраховуватися лише після пред'явлення вимоги про оплату в порядку,

встановленому частиною 2 статті 530 ЦК України, однак, судами цей строк не

встановлювався і не визначався, в зв'язку з чим стягнення  інфляційних і річних за прострочення

грошового зобов'язання за період з січня 2006 по липень 2006 також не можна

вважати підставним.

Крім того, суди першої та

апеляційної інстанцій під час розгляду справи не спростували та не надали

належної правової оцінки запереченням відповідача проти позовних вимог і

представленим в їх обґрунтування документам щодо обставин фактичного виконання

договору та можливості реального виконання робіт наземною технікою, належності

та відповідності актів здачі-приймання виконаних робіт вимогам чинного

законодавства до первинних бухгалтерських документів, а також обставин

проведення позивачем 15.08.2006 оплати в сумі 5000 грн.

Таким чином, не встановлення судами

попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у

справі, є порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку

суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального

права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним

законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені

попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають

скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої

інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

 Постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 05.03.2007 у справі господарського суду

Дніпропетровської області № 30/379-06 та рішення від 26.12.2006 у цій справі

скасувати.

Справу направити на новий розгляд

до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу ТОВ “Агро-торговий

дім “Дніпровський” задовольнити частково.

Головуючий                                                                         

К.Грейц

Судді                                                                                                   

С.Бакуліна

О.Глос