Постанова

від 30.05.2007 по справі 26/456-06-9867

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

№  

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

Коробенко Г.П. -головуючого,

Костенко Т.Ф., Полянського А.Г.

розглянувши матеріали  касаційної скарги

Представництва по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради

на постанову

Одеського апеляційного

господарського суду від 20.02.2007р.

у справі

господарського суду Одеської

області

за позовом

СПД ОСОБА_1

до

Представництва по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради

третя особа на стороні

відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Одеська міська рада

про

відтворення права на викуп

приміщення

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1,

ОСОБА_2 -дов. НОМЕР_1, ОСОБА_3 -дов. НОМЕР_2

відповідача: Собітнюк

І.С. -дов. від 12.01.07р. №01-13/71,

третьої особи: не

з'явився,

ВСТАНОВИВ:

          Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1звернувся з позовом до господарського суду Одеської

області про визнання оцінки вартості нежитлового приміщення, що приватизується,

проведену ТОВ "Регіональне Бюро Оцінок і Експертиз" 30.11.2004р.

діючою, а вартість, визначену нею, остаточною та просив зобов'язати

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

укласти з ним правочин купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1як таку, на який

не розповсюджується дія Закону України "Про тимчасову заборону

приватизації пам'яток культурної спадщини" № 2391-ІV від 01.02.2005р.,

Постанова Верховної Ради України "Про тимчасові обмеження у сфері

приватизації'' № 2349-IV від 13.01.2005р., рішення Одеської міської ради

"Про тимчасове призупинення виконання рішень з питань приватизації

(відчуження) об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси''

від 28.01.2005р. №3538-IV.

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 14.11.2006р. у справі №26/456-06-9867, залишеним без змін

постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. з

даної  справи,  позов задоволено.

          Судові рішення мотивовані

обґрунтованістю позовних вимог з посиланням на ст. 58 Конституції України, ст.

12 ГПК України, Закон України  № 2391-ІV

від 01.02.2005р,  Постанову ВР

України  № 2349-IV від 13.01.2005р. та

докази наявні в матеріалах справи.

          Не погоджуючись із зазначеними

рішенням та постановою у даній справі, Представництво по управлінню комунальною

власністю Одеської міської ради звернулось з касаційною скаргою до Вищого

господарського суду України, в якій просить їх скасувати та припинити

провадження у справі, мотивуючи скаргу тим, що судові рішення порушують права

територіальної громади м. Одеси та прийняті з порушенням правил предметної  підсудності, 

норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 19 Конституції

України, п.22 "Методики оцінки майна" затвердженої   Постановою Кабінету Міністрів України від

10.12.2003р. №1891 та ст.  24 ГПК

України.

          У відзиві та запереченні ОСОБА_1 на

касаційну скаргу, останній просить залишити судові рішення без змін, а

касаційну скаргу без задоволення.

          Третя особа не реалізувала своє

процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

          Колегія суддів, приймаючи до уваги

межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального

права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні

касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.         

          Як встановлено господарським судом

першої та апеляційної інстанції,  між СПД

ОСОБА_1 (орендар) та Представництвом по управлінню комунальною власністю

Одеської міської ради (орендодавець) 21.06. 2005р. укладена та засвідчена

приватним нотаріусом нова редакція договору оренди нежитлового приміщення №

НОМЕР_3 (далі Договір) з терміном дії 

до  21.06.2010р.( п. 1.3

Договору).

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець

передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежилі підвальні

приміщення № 501, загальною площею 55,6 кв. м та нежилі приміщення першого

поверху № 500, загальною площею 61,7 кв. м, розташовані за адресою; АДРЕСА_1

Зазначені приміщення належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської

міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право

власності (серія САА № НОМЕР_4), виданого виконавчим комітетом Одеської міської

ради 30.11.2004р. за рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради

НОМЕР_5. та зареєстрованого 14.12.2004р. Комунальним підприємством

"Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів

нерухомості" у книзі 39, абз. 77. запис НОМЕР_6

За час оренди приміщення позивачем

були здійснені його поліпшення на суму 82 249грн., про що свідчить експертний

висновок Одеської обласної служби Української державної інвестиційної

експертизи №НОМЕР_8

Згідно аудиторського висновку  ТОВ МКП "АУДИТ" понесені витрати ПП

ОСОБА_1 на поліпшення орендованого приміщення станом па 01.09.2004р. становлять

120 304 грн., яка позивачем сплачена згідно платіжних доручень у справі.

         Рішенням Одеської міської ради від

11.10.2004р. № 3164 IV "Про перелік об'єктів комунальної власності

територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в

2004р. та внесення змін до рішень Одеської міської ради" спірне приміщення

включено до переліку об'єктів, що підлягають відчуженню у 2004р. шляхом викупу

орендарем( позивачем), який здійснив поліпшення орендованого майна.

Відповідно до здійсненої ТОВ

"Регіональне Бюро Оцінок і Експертиз" 30.11.2004р. оцінки спірного

орендованого приміщення для викупу, його ринкова вартість складає 231678 грн.

без ПДВ 100%, за що позивачем платіжним дорученням НОМЕР_7 сплачено 1000 грн.

          13.01.2005р. Верховна Рада України прийняла

постанову "Про тимчасові обмеження у сфері приватизації" N 2349-ІУ,

якою рекомендувала Кабінету Міністрів України та іншим органам виконавчої

влади, державним органам приватизації, зокрема зупинити виконання відповідних

рішень щодо приватизації (відчуження), прийнятих ними після висловлення 1

грудня 2004 року Верховною Радою України недовіри Кабінету Міністрів

України.         

          Одеська міська рада рішенням  від 28.01.2005р. №3538 - IV тимчасово призупинила

виконання рішень з питань приватизації (відчуження) Одеської міської ради,

прийнятих після 1 грудня 2004р.

                  Відповідно до Закону України

"Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини"

№2391-ІV від 13.01.2005р. (набрав 

чинності 23.02.2005р.), заборонено приватизацію пам'яток культурної

спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної

спадщини, які не підлягають приватизації.

                  Судами встановлено, що продаж

спірного орендованого майна не  відбувся,

оскільки наказом начальника Представництва по управлінню комунальною власністю

Одеської міської ради від 23.02.2005р., яке 

відповідно до Положення уповноважено на укладання договорів

купівлі-продажу, зупинено виконання Рішенням Одеської міської ради НОМЕР_9

          Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції

України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,

крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи, що рішення Одеської

міської ради від 11.10.2004р. №3164-IV "Про перелік об'єктів комунальної

власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та

відчуженню в 2004р.", яким дозволено позивачу викупити у 2004р. орендоване

ним приміщення, прийняте до 01.12.2004р. та до набрання 23.02.2005р. чинності

Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної

спадщини", господарський суд першої та апеляційної інстанції правомірно

визнали дії Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської

ради по зупиненню виконання рішення Одеської міської ради НОМЕР_9 незаконними

та дійшли правильного висновку  щодо  задоволення позову.                                                                                                     

З огляду на це, правомірними вважає

колегія і висновок попередніх  судів щодо

визнання проведеної ТОВ "Регіональне Бюро Оцінок і Експертиз" від

30.11.2004р. оцінки вартості спірного приміщення діючою, а вартість приміщення

в сумі 231678 грн. без ПДВ -100% остаточною, оскільки оцінка спірного

приміщення здійснювалась по ринковим цінам на час, коли приміщення мало бути викуплено

орендарем, чого не відбулось в результаті призупинення відповідачем такого

викупу незалежно від намірів позивача.

Посилання скаржника, на те, що

розгляд справи повинен  проводитися в

порядку адміністративного судочинства і на підставі Кодексу про адміністративне

судочинство в Україні колегія визнає помилковим, оскільки, як правильно

зазначено судами попередньої інстанції, даний спір виник з договірних відносин

та з відносин про приватизацію майна, а отже 

згідно ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і

апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі

встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності

й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає

судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та

обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

           В задоволенні касаційної скарги

відмовити.

         Постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 20.02.2007р. у справі № 26/456-06-9867 залишити без

змін. 

Головуючий суддя                                                                         

Г.П. Коробенко         

Судді:                                                                                 

       Т.Ф. Костенко  

А.Г. Полянський