Ухвала

від 04.10.2017 по справі 810/2060/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2060/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Несвіта В.Б.,

представника відповідача: Чурпіти Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Обухівське до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Обухівське на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, -

У С Т А Н О В И В :

ПАТ Обухівське звернулося у суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому просило:

- визнати протиправною відмову відповідача у прийнятті рішення про інвентаризацію земель, що належать позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003263 від 16.02.1996, виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №284, Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262 від 13.02.1996, виданого Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1, та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003264 від 19.02.1996, виданого Обухівською міською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №26, площею 1327 га, 2164 га та 1687,9 га землі у межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва (загальною площею 5178,9 га), викладену у листі №28-10-0.222-8697/2-17 від 15.05.2017;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача про прохання прийняти рішення про проведення інвентаризації цих земель та прийняти відповідне рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами виникли у зв'язку із порушенням набуття права власності на нерухоме майно, а тому ніяким чином не можуть бути віднесені до публічно - правових та не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень, у розумінні пункту 7 вказаної частини статті КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 зазначеного Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до положень статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, необхідно враховувати вищенаведені правила, які встановлюють відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції.

Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача за наданням дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель, що знаходяться в постійному користуванні ПАТ Обухівське на підставі державних актів на право постійного користування землею.

Відповідач листом відмовив позивачу у проведенні інвентаризації земель та повідомив, що такі дії після прийняття розпорядження про затвердження проекту приватизації, яким вже визначена площа земель, що підлягає розпаюванню і відповідно до якого передають земельні ділянки у приватну власність громадянам, є недоцільними.

Уважаючи вказану відповідь протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом, посилаючись на те, що фактично не приймаючи рішення про інвентаризацію землі відповідач самоусунувся від покладених Державою на нього завдань та усупереч вимогам Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністра аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року, зареєстрованого в Міністертсві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521, не забезпечив проведення державної інвентаризації земель.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що даний спір не є цивільно - правовим, а має публічно - правовий характер, позаяк стосується правомірності дій суб'єкта - владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Київській області, надаючи оцінку яким, суд повинен буде перевірити чи діє останнє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок місцевого суду про те, що заявлені позовні вимоги можуть бути розглянуті лише разом із питанням про визнання недійсними та скасування державної реєстрації земельних ділянок за іншими фізичними особами та перевірки правильності належності спірних земельних ділянок позивачу, є помилковим, адже предметом даного позову є правомірність поведінки відповідача в частині відмови прийняти рішення про інвентаризацію земель, що належать позивачу.

При цьому, судова колегія ураховує, що відповідно до Порядку проведення інвентаризації земель, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №513, інвентаризація земель проводиться, з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Під час проведення інвентаризації земель, установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснюються.

Тобто, в результаті інвентаризації земель не відбувається набуття права власності на нерухоме майно.

До того ж, як убачається із матеріалів справи, між позивачем та іншими особами наявні численні спори у цивільних та господарських судах щодо права власності спірних земельних ділянок, а також законності Проекту приватизації земель ПАТ Обухівське для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області. При цьому, питання правомірності державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за іншими особами не є предметом спору у даній справі.

На переконання судової колегії, обставини щодо того, що земельні ділянки, щодо яких позивач просить прийняти рішення про інвентаризацію, належать на праві власності чи користування іншим особам, можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, а не для закриття провадження у справі з посиланням на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правову позицію Верховного Суду України, викладену у судових рішеннях від 11.11.2014 року №21-493а14, від 09.12.2014 року №21-308а14, яку поклав в основу оскаржуваного рішення місцевий суд, відповідно до якої у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у користування чи власність, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне, колегія суддів не бере до уваги, позаяк вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України за інших фактичних обставин справи.

Відтак, закриваючи провадження у справі, Київський окружний адміністративний суд дійшов до помилкового висновку, що вона не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на підставі пункту 3 статті 199 та пункту 4 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Обухівське - задовольнити .

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року скасувати , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Ухвала набирає законної набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали виготовлено 09 жовтня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.