Постанова

від 11.10.2017 по справі 910/7418/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа№ 910/7418/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017

у справі № 910/7418/17 (суддя: Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії

про стягнення 132 876,31 грн,

за участю представників:

від позивача: представник Шупик А.В. (ордер серії КВ №248773);

від відповідача: представник Голумбовський Д.Г. (довіреність б/н від 10.07.2017);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елітліфт (далі - ТОВ Елітліфт ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії (далі - ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії ) про стягнення 132 876,31 грн, з яких 113 270,00 грн передоплати вартості непоставленого обладнання та 19 606,31 грн пені, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання обладнання №110316 від 04.01.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі №910/7418/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії на користь ТОВ Елітліфт 113 270,00 грн попередньої оплати, 10 000,00 грн витрат на правову допомогу та 1 699,05 грн витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та зупинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник послався на неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 11.10.2017.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та зупинити провадження у справі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

11.10.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.01.2016 між ТОВ Елітліфт (в тексті договору - замовник) та ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії (в тексті договору - виконавець) було укладено договір на постачання обладнання №110316 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати постачання ліфтового обладнання (далі - обладнання), а замовник - провести оплату обладнання на умовах, визначених договором.

За умовами п. 2.1 договору сторони досягли згоди щодо ціни обладнання: Ліфт ТМ Movilift , модель LET-1000 у кількості 1 шт., вартістю 624 080,00 грн з ПДВ.

Загальна сума договору складає 624 080,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 104 013,33 грн (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору в загальну суму договору входить вартість ліфтового обладнання та вартість транспортування обладнання на об'єкт замовника. В загальну суму договору не входить вартість обрамлень дверей шахти та обладнання для освітлювання шахти.

Згідно з п. 2.4 договору розрахунки по договору здійснюються шляхом поетапної оплати:

2.4.1. 1-й етап - 60% суми договору протягом 5 банківських днів після повідомлення виконавця про готовність обладнання до відвантаження, а саме, 374 448,00 грн на поточний рахунок виконавця, в тому числі ПДВ 20% - 62 408,00 грн.

2.4.3. 2-й етап - 40% суми договору протягом 3 банківських днів після прибуття обладнання до України, а саме, 249 632,00 грн на поточний рахунок виконавця, в тому числі ПДВ 20% - 41 605,33 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору передача ліфтів замовнику відбувається згідно доручення по накладній.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що термін постачання - до 90 календарних днів після підписання цього договору. Поставка раніше зазначених строків допускається з письмового погодження замовника.

Постачання обладнання на будівельний майданчик замовника здійснюється автомобільним транспортом виконавця або за його рахунок (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 5.2.2 договору замовник зобов'язується прийняти від виконавця обладнання з оформленням відповідного акту.

За приписами п. 6.2 договору у разі затримки виконавцем з його вини строку поставки, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від оплаченої частини обладнання за кожен день прострочення.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до моменту виконання робіт в повному обсязі, а в частині взаємних розрахунків - до повного їх завершення (п. 7.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили основні параметри товару, що поставляється.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач здійснив часткову попередню оплату обладнання у сумі 113 270,00 грн, однак, всупереч умов укладеного між сторонами договору, після одержання попередньої оплати відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки обладнання, яка мала бути здійснена до 04.04.2016.

17.03.2017 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу №17/2017, в якому повідомив про відмову від договору через непоставку обладнання, у зв'язку з чим вимагав повернення суми передоплати у розмірі 113 270,00 грн протягом 7 робочих днів з моменту отримання даного листа (а.с. 49-51).

Надсилання вказаної вимоги позивачем та її отримання відповідачем 13.04.2017 підтверджується описом вкладення в цінний лист, копією фіскального чеку та роздруківкою відомостей з сайту УДППЗ Укрпошта (а.с. 52-54).

Враховуючи, що вимога була залишена без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджував, що 12.10.2016 ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії здійснило поставку визначеного договором обладнання на будівельний майданчик замовника в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, вул. Балукова, 1.

При цьому, посилаючись на те, що ТОВ Елітліфт має зобов'язання перед ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії з оплати 510 810,00 грн за договором від 04.01.2016 №110316, а ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії - зобов'язання перед ТОВ Елітліфт за договором від 03.02.2016 №802/16 на суму 46 857,60 грн та за договором від 03.02.2016 №702/16 на суму 53 898,60 грн, відповідачем на адресу позивача 07.07.2017 направлялась заява №0707/17 про зарахування зустрічних однорідних вимог та зменшення заборгованості ТОВ Елітліфт за договором від 04.01.2016 №110316 на суму 100 756,20 грн, відтак відповідач вважає свої зобов'язання за вказаним договором припиненими та просив місцевий господарський суд припинити провадження у справі №910/7418/17 щодо стягнення з нього 132 876,31 грн на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній скарзі відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12017110200003870 за заявою директора ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії ОСОБА_4 про вчинення керівництвом ТОВ Елітліфт шахрайських дій з використанням обладнання ліфта ТМ Movilift , модель LET-1000, поставленого позивачу за договором №110316 від 04.01.2016.

Вказуючи на те, що оригінали документів, які містяться в матеріалах господарської справи №910/7418/17 мають суттєве значення в кримінальному провадженні, відповідач просив надіслати матеріали справи до СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київські області, а провадження у справі зупинити.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ Елітліфт , місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині поставки обладнання не виконав та сплачену позивачем передоплату не повернув, а тому дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача повернути суму попередньої оплати є обґрунтованими. При цьому, у зв'язку з тим, що позивачем була здійснена попередня оплата всупереч вимогам п. 2.4 договору, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем пені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи апелянта вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, виходячи з наступного.

Як правильно визначено місцевим господарським судом, між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, за умовами якого, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З умов укладеного сторонами договору вбачається, що розрахунки за обладнання здійснюються шляхом поетапної оплати: 1-й етап - 60% суми договору протягом 5 банківських днів після повідомлення виконавця про готовність обладнання до відвантаження, а саме, 374 448,00 грн на поточний рахунок виконавця, в тому числі ПДВ 20% - 62 408,00 грн; 2-й етап - 40% суми договору протягом 3 банківських днів після прибуття обладнання до України, а саме, 249 632,00 грн на поточний рахунок виконавця, в тому числі ПДВ 20% - 41 605,33 грн (п.п. 2.4.1, 2.4.2 договору).

Разом з тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять повідомлення виконавця про готовність обладнання до відвантаження або повідомлення про прибуття обладнання до України, однак, не отримавши від відповідача такого повідомлення, позивач здійснив часткову попередню оплату за обладнання в сумі 113 270,00 грн, а саме, 12.03.2016 на суму 83 270,00 грн та 08.04.2016 на суму 30 000,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 47-48).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до абзацу п'ятого частини 1 зазначеної статті, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що термін постачання - до 90 календарних днів після підписання цього договору. Поставка раніше зазначених строків допускається з письмового погодження замовника.

Отже, враховуючи, що договір було підписано сторонами 04.01.2016, відповідач повинен був поставити обладнання позивачеві у строк до 04.04.2016.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції із надання послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими накладними, актами прийому-передачі, складеними відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, пунктом 2.5 договору сторони визначили, що передача ліфтів замовнику відбувається згідно доручення по накладній.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що передання ліфтового обладнання відповідно до умов договору включає в себе цілий комплекс відповідних процедур, зокрема, виконавець зобов'язується передати разом з обладнанням технічну та сервісну документацію, оформлену згідно українських та/або міжнародних стандартів українською та/або російською мовами, усувати своїми силами виявлені в процесі прийомки обладнання дефекти (п.п. 5.1.3, 5.1.4), а замовник зобов'язується прийняти від виконавця обладнання з оформленням відповідного акта (п. 5.2.2. договору).

Проте, як правильно зазначено місцевим господарським судом, враховуючи, що доказів поставки обладнання матеріали справи не містять, відповідач вважається таким, що не виконав зобов'язань відповідно до умов договору.

При цьому, посилання ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії на поставку обладнання 12.10.2016 на будівельний майданчик замовника в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, вул. Балукова, 1, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

З наданої відповідачем товарно-транспортної накладної №16101201 від 12.10.2016 вбачається, що остання не містить підпису і печатки вантажоодержувача, а також відомостей про товаросупровідні документи на вантаж, відомостей про вантажно-розвантажувальні операції (а.с. 62).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 № 88 визначено, що господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення.

Згідно п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Виходячи із змісту вищенаведених норм, надана відповідачем товарно-транспортна накладна №16101201 від 12.10.2016 не відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а відтак, не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ підтвердження факту поставки обладнання позивачеві.

У відповідності до приписів частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2013 у справі №26/097-12.

Крім того, згідно з п. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Як було встановлено місцевим господарським судом, у зв'язку із непоставкою обладнання у встановлені договором строки позивач надіслав відповідачу лист-вимогу №17/2017 від 17.03.2017, в якому повідомив про відмову від договору на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 615, ч. 1 ст. 665 ЦК України та вимагав повернення суми попередньої оплати у розмірі 113 270,00 грн протягом 7 робочих днів з моменту отримання даного листа.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки обладнання, беручи до уваги лист-вимогу позивача від 17.03.2017 №17/2017 про відмову від договору №110316 від 04.01.2016 та зважаючи на відсутність доказів повернення сплаченої позивачем суми передоплати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати відповідно до вимог ст. 693 ЦК України у розмірі 113 270,00 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем терміну поставки позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 19 606,31 грн пені, нарахованої на суму попередньої оплати за період з 04.04.2016 по 08.10.2016.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі затримки виконавцем з його вини строку поставки, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від оплаченої частини обладнання за кожен день прострочення.

Разом з тим, як було зазначено вище, розрахунки згідно договору здійснюються шляхом поетапної оплати, а саме 60% суми договору протягом 5 банківських днів після повідомлення виконавця про готовність обладнання до відвантаження та 40% суми договору протягом 3 банківських днів після прибуття обладнання до України.

З огляду на те, що відповідачем не надсилалися позивачу повідомлення про готовність обладнання до відвантаження або повідомлення про прибуття обладнання до України, строк виконання зобов'язання позивача з оплати за обладнання не настав, проте ним було здійснено попередню оплату.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки позивачем була здійснена попередня оплата всупереч вимогам п. 2.4 договору на власний ризик, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо сплати неустойки.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії на користь ТОВ Елітліфт 113 270,00 грн попередньої оплати, в іншій частині позову, а саме, у стягненні 19 606,31 грн пені необхідно відмовити.

Посилання відповідача у скарзі на порушення місцевим судом під час розгляду справи норм процесуального права, яким було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12017110200003870, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтовано тим, що СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017110200003870, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 27.06.2017, щодо вчинення шахрайських дій зі сторони керівництва ТОВ Елітліфт , де предметом злочинних дій є саме обладнання Ліфт ТМ Movilift , модель LET-1000, поставка якого була визначена умовами договору на постачання обладнання №110316 від 04.01.2016.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції від старшого слідчого СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області через загальний відділ діловодства суду надійшов лист з проханням надати на адресу СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області господарську справу №910/7418/17.

Разом з тим, як вірно зазначив місцевий господарський суд, предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за непоставлений товар на підставі договору на постачання обладнання №110316 від 04.01.2016, при цьому, доказів поставки такого обладнання позивачеві матеріали справи не містять.

За приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такий вид зупинення провадження у справі є факультативним, необов'язковим для господарського суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. При цьому, зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Судом першої інстанції було враховано, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 3 ст. 3 КПУ України).

Подане відповідачем клопотання не містить обґрунтованих доводів про неможливість розгляду господарського спору до вирішення кримінальної справи, що знаходиться на досудовому розслідуванні, та не вказано, яким чином вказане досудове розслідування перешкоджає прийняттю рішення в даній справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що досудове розслідування №12017110200003870 розпочато за ініціативою відповідача 27.06.2017, тобто вже після порушення провадження у даній справі.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі № 910/7418/17 у зв'язку з наявністю кримінального провадження №12017110200003870.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, після закінчення кримінального провадження жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, якщо певна обставина, встановлена після закінчення вказаного кримінального провадження матиме істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те, що прийняте за наслідками розгляду спору по суті.

На переконання колегії суддів, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, клопотання про зупинення провадження у справі на час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні правомірно відхилено.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Так, посилаючись на те, що ТОВ Елітліфт має зобов'язання перед ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії з оплати 510 810,00 грн за договором від 04.01.2016 №110316, а ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії - зобов'язання перед ТОВ Елітліфт за договором від 03.02.2016 №802/16 на суму 46 857,60 грн та за договором від 03.02.2016 №702/16 на суму 53 898,60 грн, відповідачем на адресу позивача 07.07.2017 направлялась заява №0707/17 про зарахування зустрічних однорідних вимог та зменшення заборгованості ТОВ Елітліфт за договором від 04.01.2016 №110316 на суму 100 756,20 грн, відтак відповідач вважає свої зобов'язання за вказаним договором припиненими.

Приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Водночас, оскільки відповідачем не доведено наявність у ТОВ Елітліфт зобов'язань перед ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії з оплати 510 810,00 грн за поставлене обладнання на підставі договору від 04.01.2016 №110316 та з огляду на те, що предметом спору у даній справі є саме заборгованість ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії перед ТОВ Елітліфт за вказаним договором, а заява про зарахування зустрічних однорідних вимог стосується заборгованості ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії перед ТОВ Елітліфт за договором від 03.02.2016 №802/16 на суму 46 857,60 грн та за договором від 03.02.2016 №702/16 на суму 53 898,60 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, правомірно здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача 1 699,05 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ).

В обґрунтування понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав ордер на надання правової допомоги серії КВ №248772, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №004341, договір №3 про надання юридичних послуг від 17.04.2017, акт здачі-прийняття наданих послуг від 27.04.2017 на суму 10 000,00 грн та платіжне доручення №657 від 26.04.2017 про сплату 10 000,00 грн за договором №3 про надання юридичних послуг від 17.04.2017 (а.с. 12-17).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розглянувши клопотання позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлена сума адвокатських послуг є співрозмірною порівняно із ціною позову, складністю справи та обсягом необхідних дій адвоката по захисту інтересів позивача.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі №910/7418/17 відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ Мувіліфт: Ліфти Італії - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мувіліфт: Ліфти Італії на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі №910/7418/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі №910/7418/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7418/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська