Рішення

від 25.06.2010 по справі 2-1772/10

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1772/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2010 року.

Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

судді Гуцал Л.В., при секретарі Матюшенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Балаклії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

17 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним вище позовом, в якому просить суд зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року.

В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Статтями 77,110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік №3235-IV від 20.12.2005 року та п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік №489-V від 19.12.2006 року дію цієї норми було зупинено на період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік було визнано неконституційними. П.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року №107-VI текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України і втрачають чинність. Однак відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 не здійснив їй нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсіі в належному розмірі.

В судове засідання позивачка не з'явилась, надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просить розглянути справу без її участі.

Відповідач свого представника для участі в справі не направив, але надав заяву про розгляд справи у відсутність представника управління Пенсійного фонду та письмові заперечення проти позову.

За змістом заперечень відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивачки є безпідставними. Відповідач вказує на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвишення пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не відносяться. Крім того, відповідач вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому зазначає про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом. Крім того, відповідач посилається на пропущення позивачкою строку позовної давності.

Враховуючи наявність відповідних заяв від позивачки та відповідача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась 27 листопада 1936 року /а.с.5/. Позивачка має статус дитини війни і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, отримує пенсію за віком /пенсійне посвідчення №126469 від 25.02.1992 року /а.с.6/.

Враховуючи зазначений статус позивачка відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Із заперечень відповідача встановлено, що позивачці в 2006 та 2007 роках не здійснювались зазначені виплати, з посиланням на відсутність коштів та на невизначеність розрахункової величини /мінімальної пенсії за віком/ для розрахунків підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

З 01.01.2008 року позивачці встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус дитина війни в сумі 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року - 48,10 грн. щомісячно, з 22.05.2008 року - 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року - 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. щомісячно. З 01.01.2009 року позивачка отримує підвищення до пенсії в розмірі 49,80 грн. щомісячно. Всього за період 2008-2009 років позивачці виплачено підвищення до пенсії в розмірі 1176,90 грн. При цьому, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював нарахування на підставі п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року, а з 22.05.2008 року - на підставі Постанови КМУ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян №530 від 28.05.2008 року.

Згідно ст.7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року дію статті 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , запроваджені не були.

Закони України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року та Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року та Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше .

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , яким зупинено дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 09.07.2007 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які стосуються виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню. Натомість, вимоги позивачки, які стосуються виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2008 рік, суд вважає ці вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Проте з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Оскільки в 2009 році ніяких змін до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не вносилось, позивачка в 2009 році мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, нарахування та виплата позивачці підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України Про соціальний захист дітей війни для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст. 3 Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачці здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про незаконність дій Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі у Харківській області щодо нарахування і виплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі нижчому, ніж це передбачено діючим законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч.2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, для захисту прав позивачки суд вважає за необхідне прийняти рішення про зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Посилання відповідача на ст.257 ЦК України суд не приймає до уваги, оскільки в задоволенні позовних вимог, що стосуються 2006 року відмовлено по суті, а решта вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

Розподіл судових витрат суд здійснює згідно вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , Законом України Про Державний бюджет на 2006 рік №3235-ІV від 20.12.2005 року, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року №489-V, Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 15.03.2007 року №749-V, Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року №107-VI, Рішенням Конституційного суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст. ст.1,10,11,60,88,159,213-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених в зазначені періоди сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 8 грн. 50 коп., та з управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області 37 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійськиий районний суд. Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10-ти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя