Рішення

від 13.10.2017 по справі 632/1010/17

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/1010/17

провадження № 2/632/559/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" жовтня 2017 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря - Бойченко С.В.,

представника позивача за довіреністю - Загорулько (до укладення шлюбу Микитенко) О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Первомайський Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2, Первомайської районної державної адміністрації про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування реєстраційного запису,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2017 року позивач в особі свого представника за довіреністю звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки без номеру від 12.12.2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) та орендарем - ОСОБА_2, яким передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6324584700:16:000:0058), що розташована на території Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області та скасувати запис №8049311 від 12.12.2014 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права, а саме договору оренди землі без номера від 12.12.2014 року, здійсненої державним реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3.

В обґрунтування позову було зазначено, що позивач у травні 2017 року отримав від структурного підрозділу відповідача - головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУДГК), а саме міськрайонного управління у м. Первомайському районі та м. Первомайський (далі - райуправління) лист, в якому позивачу було запропоновано вирішити питання або щодо оформлення оренди або щодо набуття у власність земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХР 22-00-001485, виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення XV сесії XXIII скликання Первомайської районної ради народних депутатів Первомайського району Харківської області від 28.01.1998 року та зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею за №53 від 14.04.1998 року на земельну ділянку площею 20,06 га для ведення фермерського господарства, на території Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області. В подальшому при листуванні з райуправлінням позивач дізнався, що належна йому на праві користування земельна ділянка була проінвентаризована ГУДГК в особі органа, який з повноваженнями відповідача діяв на той час, зареєстрована в державному земельному кадастрі, після чого вона була зареєстрована у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, а вже згодом був укладений оспорюваний договір оренди, який позивач не визнає, посилаючись на ст.152 ЗК України, оскільки він порушує його права як землекористувача. При цьому позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_2 спірну земельну ділянку жодного дня не обробляв, весь цей час вирощуванням сільськогосподарських рослин на земельній ділянці займалося селянське (фермерське) господарство Зоря , головою якого є позивач. Таким чином, ГУДГК порушив права відповідача в частині розпорядження майном, яке фактично знаходилося у користуванні позивача, а тому просив захистити права позивача шляхом визнання договору оренди землі між відповідачами ОСОБА_2 та ГУДГК недійсним та як вимога, яка прямо пов'язана з першою, скасувати реєстраційний запис про такий договір у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні 13.10.2017 року представник позивача за довіреністю заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, надавши повний пакет документів щодо надання спірної земельної ділянки позивачу у 1998 році та вказавши, що доводи райуправління та ГУДГК щодо того, що позивач повинен оформити право власності або право оренди на підставі п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України не відповідають діючому законодавству, оскільки вказаний пункт був ще 22.09.2005 року на підставі рішення Конституційного суду України №5-рп/2005 визнаний неконституційним, а тому права слід захистити саме з підстав, передбачених ст.152 ЗК України.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, надав через канцелярію суду 06.09.2017 року заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі (а.с.78).

Представник відповідача у справі - Первомайської районної державної адміністрації Харківської області - у судове засідання не прибув, спочатку надавши клопотання відкласти розгляд справи з 05.09.2017 року на пізніший термін через зайнятість (а.с.66, 67), а згодом у судові засідання двічі не прибув без поважних причин, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 81, 157). Таким чином, представник вказаного відповідача своїми правами у даному процесі користуватися не побажав, а тому суд розглядає справу без участі представника Первомайської районної державної адміністрації Харківської області.

Представник ГУДГК у судове засідання не прибув, надавши клопотання про розгляд справи без участі представника ГУДГК, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі (а.с.159). Надав засобами електронної пошти письмові заперечення разом із додатками, в яких зазначив, що дії вказаного відповідача в особі головного управління Держземагенства у Харківській області як попередника відповідача відповідали діючому законодавству, як щодо присвоєння кадастрового номеру, так і щодо подальшої реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та укладання договору оренди з відповідачем відповідали діючому на той час і донині законодавству, посилання позивача на наказ головного управління Держземагенства у Харківській області від 05.11.2014 року взагалі жодного відношення до справи не має, до того ж вважав, що оспорюваний договір оренди стосується іншої земельної ділянки з іншим кадастровим номером та яка розташована за межами іншої сільської ради Первомайського району Харківської області, а сам договір оренди відповідає діючому законодавству (а.с.105-149).

Вислухавши представника позивача, дослідивши заперечення представника відповідача ГУДГК, заяву про визнання позову відповідача ОСОБА_2, матеріали справи в їх сукупності, діюче та минуле законодавство з предмету позову, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, передбачених ст.152 ЗК України, виходячи з наступного.

На підставі рішення XV сесії 23 скликання Первомайської районної ради народних депутатів Харківської області позивачу по справі було виділено у постійне користування земельну ділянку на території Красненської сільської ради Первомайського району для створення фермерського господарства (а.с.167).

На виконання вказаного рішення, позивачем було погоджено межі вказано земельної ділянки в натурі (а.с.169), отриманий висновок начальника райуправління щодо дотримання діючого на той час законодавства (а.с.171) та визначено координати земельної ділянки (а.с.170), у зв'язку з чим ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельної ділянкою площею 20,06 га серії ХР 22-00-001485, виданий Первомайською районною радою народних депутатів Харківської області 14.04.1998 року для ведення селянського (фермерського) господарства на території Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області (а.с.160).

Землекористувачем вказаної ділянки стало фактично зареєстровано 04.05.1998 року селянське (фермерське) господарство Зоря , головою якого є позивач по справі (а.с.10), і що відповідало нормам ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , який діяв до 29.07.2003 року. Відповідно до ст.7 Земельного кодексу України від 13.03.1992 року, яка діяла на час отримання позивачем земельної ділянки, право отримання земельної ділянки у постійне користування було прямо передбачено діючим законодавством.

Вказані обставини сторонами по справі не оспорювалися.

Наприкінці 2013 року згідно норм Закону України Про державний земельний кадастр відповідач ГУДГК в особі свого попередника провів інвентаризацію земель державної форми власності на території Харківської області, зокрема і спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим площа спірної земельної ділянки змінилася з 20,06 га на 20,1037 га та їй 23.11.2013 року був наданий кадастровий номер 6324584700:16:000:0056 (а.с.124).

23.10.2014 року відповідач ГУДГК в особі свого структурного підрозділу - райуправління - здійснив державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку (номер запису з державного реєстру про право власності - 7440856), після чого, враховуючи відсутність жодних обмежень щодо прав третіх осіб на земельну ділянку 12.12.2014 року ГУДГК уклав договір оренди землі строком 49 років з відповідачем ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право - 8049311) (а.с.14).

При розгляді справи встановлено, що відсутній відповідний наказ про передання спірної земельної ділянки в оренди ОСОБА_2 від 05.11.2014 року з боку відповідача ГУДГК, оскільки витребуваний судом за клопотанням позивача наказ ГУДГК від 05.11.2014 року за №2936-СГ стосується земельної ділянки з кадастровим номером 6324587000:22:000:0060 і до предмету спору в даній справі відношення не має (а.с.61). Відсутність такого наказу не перешкоджає вирішенню справи по суті, оскільки для предмету спору має другорядне значення.

Судом встановлено, що оспорюваний договір оренди між ГУДГК та ОСОБА_2 12.12.2014 року був укладений саме в цей день і саме щодо спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим посилання представника ГУДГК є такими, що не заслуговують на увагу (щодо укладання договору оренди щодо іншої земельної ділянки), оскільки вказані відомості містяться в державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд погоджується з позивачем та його представником, що право постійного користування ОСОБА_1 в особі очолюваного ним фермерського господарства Зоря на вказану земельну ділянку не припинилося 01.01.2008 року відповідно до норм п.6 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, оскільки вказаний пункт був визнаний неконституційним рішенням Конституційного суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року, тому посилання райуправління на вказаний пункт у своєму листі позивачі від 24.05.2017 року не відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, суд погоджується, що відповідно до норм діючого ЗК України немає підстав для припинення права користування позивачем спірною земельною ділянкою, оскільки ст. 141 ЗК України не містить таких підстав для припинення користування як укладання договору оренди земельної ділянки з третьою особою поза волею землекористувача.

В той же час позивач своїми діями не виконав вимоги спеціального по відношенню до Земельного кодексу України закону України Про фермерське господарство , який набрав законної сили 29.07.2003 року та вимоги Закону України Про державний земельний кадастр , який набрав законної сили 01.01.2013 року, які в частині, що стосується позивача не були визнані неконституційними та не були скасовані чи визнанні такими, що втратили чинність, та діють до сьогодні.

Так, відповідно до ст.12 ЗУ Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися виключно із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарствмо на умовах оренди.

Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

На підставі ч.4 ст.13 вказаного закону громадяни України, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежів до 20 років.

Таким чином, вказаним законом ще до прийняття у 2005 року рішення Конституційного суду України була вирішена колізія стосовно земельних ділянок, які надавалися членам фермерських господарств у постійне користування до 2002 року, а саме визначено порядок їх передання саме у власність таким громадянам - членам фермерських господарств. Вказаний порядок викупу визначений постановою Кабінету Міністрів України №118 від 24.01.2000 року Про порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства .

Позивач своїми правами в цій частині за 14 років скористатися не побажав, жодних дій, окрім фактичного користування земельною ділянкою, не робив. Його дії суд розцінює як такі, які не відповідали діючому законодавству, оскільки ЗУ Про фермерське господарство , відповідно до якого здійснює свою діяльність позивач до цього часу як голова С(Ф)Г Зоря , прямо вказував на відсутність такого права на землю для фермерського господарства як право постійного користування.

Згідно з абз.1-3 п.2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ По державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Вказаним законом також було внесено зміни до ст.122 ЗК України, ч.4 якої була викладена наступним чином: центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб .

Враховуючи той факт, що позивач жодний дій стосовно спірної земельної ділянки з 1998 року не проводив, ГУДГК правомірно як провело інвентаризацію земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру, так і щодо реєстрації права державної власності на неї та укладання договору оренди землі з ОСОБА_2, оскільки ГУДГК не міг знати, що земельна ділянка використовується позивачем (рішення про її передачу приймалося органом місцевого самоврядування). Діюче законодавство не містить жодних вимог до відповідача ГУДГК щодо перевірки стану земельної ділянки в натурі перед укладанням щодо неї договору оренди землі (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

Не виконання позивачем обов'язкових вимог щодо або прийняття отриманої ним у постійне користування у 1998 році земельної ділянки у приватну власність або в оренду і стало підставою для дій ГУДКС з моменту набрання законної сили ЗУ Про державний земельний кадастр , зокрема щодо укладання оспорюваного договору оренди.

Таким чином, заявлений позивачем позов з підстав, визначених у позовній заяві, не може бути задоволений, оскільки дії відповідачів щодо його укладання відповідали вимогами діючого законодавства, були проведенні без порушень прав позивача і відбулися через те, що саме позивач не виконував вимоги діючого законодавства стосовно спірної земельної ділянки. У зв'язку з викладеним, суд не приймає визнання позову відповідачем ОСОБА_2 на підставі ч.4 ст.174 ЦПК України, оскільки таке визнання суперечить діючому законодавству.

В той же час, відповідно до п.26 оспорюваного договору оренди передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень), сервітутів та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вирішення вказаної ситуації полягає або у припиненні договору оренди землі з підстав, визначених абзацами 1 та 4 п.36 договору (взаємна згода ОСОБА_2 та ГУДГК) або за рішенням суду з інших підстав), або шляхом розірвання договору оренди рішенням суду через порушення ОСОБА_2 істотних умов договору (не використання об'єкта оренди за призначенням), після чого вказана земельна ділянка повинна бути запропонована для безоплатної передачі у приватну власність позивачу по справі в межах норм для такої передачі, а в іншій частині для викупу у визначеному законодавством порядку. Однак вказані підстави позову не заявлялися позивачем, а суд відповідно до принципу диспозитивності позбавлений права самостійно розширювати предмет позову.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2, Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування реєстраційного запису з підстав, визначених у позовній заяві, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подання у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які приймали участь у справі, однак не були присутніми під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на протязі десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_4