Рішення

від 11.10.2017 по справі 642/7972/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

11 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Леванчука А.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за клопотанням компанії Stants Limited ( Стантіс Лімітед ) про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00-2/4201, про примусове стягнення коштів та видачі виконавчого листа, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року компанія Stants Limited ( Стантіс Лімітед ) звернулась до суду із зазначеним клопотанням, мотивуючи тим, що рішенням Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року у справі № 7527-16- 00-2/4201 за позовом прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах AT Фонд національного добробуту Самрук-Казина (з державною участю) до акціонерного товариства БТА Банк , товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний і кардіологічний центр Макс-Велл (далі - ТОВ НВОКЦ Макс-Велл ), компанії Стантіс Лімітед , компанії Утара Інвестментс Лімітед , компанії Рендаліус Холдинг Лімітед , компанії Латан Корпорейшн Лімітед і компанії Фестон Лтд з ТОВ НВОКЦ Макс-Велл на користь компанії Stantis Limited (Стантіс Лімітед) стягнуто 15 956 690,68 доларів США.

ТОВ НВОКЦ Макс-Велл добровільно наведене рішення не виконує.

Ураховуючи наведене, компанія Stants Limited ( Стантіс Лімітед ) просила надати дозвіл на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан)

від 18 липня 2016 року у наведеній вище справі та на його примусове виконання видати виконавчий лист.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 3 лютого

2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року, клопотання Компанії Стантіс Лімітед про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00-2/4201 задоволено.

Надано дозвіл на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан)

від 18 липня 2016 року у справі №7527- 16-00-2/4201 за позовом прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах AT Фонд національного добробуту Самрук-Казина (з державною участю) до акціонерного товариства БТА Банк , ТОВ НВОКЦ Макс-Велл , компанії Стантіс Лімітед , компанії Утара Інвестментс Лімітед , компанії Рендаліус Холдинг Лімітед , компанії Латан Корпорейшн Лімітед і компанії Фестон Лтд з ТОВ НВОКЦ Макс-Велл на користь компанії Stantis Limited (Стантіс Лімітед) стягнуто 15 956 690,68 доларів США, що еквівалентно 430 671 081,45 грн.

Видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ НВОКЦ Макс-Велл на користь компанії Stands Limited ( Стантіс Лімітед )

15 956 690,68 доларів США, що еквівалентно 430 671 081,45 грн.

У касаційній скарзі ТОВ НВОКЦ Макс-Велл просить скасувати постановлені в справі ухвали, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до Розділу III Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ст. 390 ЦПК України вказане рішення іноземного суду визнається та підлягає виконанню в Україні. Посилався на відсутність підстав для відмови в задоволенні клопотання.

Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 18 липня 2016 року Спеціалізований міжрайонний економічний суд м. Алмати (Республіка Казахстан) у справі №7527-16-00-2/4201 ухвалив рішення, яким частково задоволено позовні вимоги прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах AT Фонд національного добробуту Самрук-Казина (з державною участю), а саме визнано недійсними з моменту укладення:

договір позики № 1 від 15 грудня 2006 року, укладений між компанією СтантісЛімітед ( Stantis Limited ) та TOB ТОВ НВОКЦ Макс-Велл ;

договір про переведення боргу від 5 травня 2010 року за договором позики №1 від 15 грудня 2006 року, укладений між ТОВ Євразія-Фінанс , ТОВ НВОКЦ Макс-Велл та компанією Стантіс Лімітед ;

договір уступки права вимоги від 1 червня 2010 року за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року, укладений між компанією Стантіс Лімітед , компанією Утара Інвестментс Лімітед ( Utara Investment Limited ) та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл , місцезнаходження якого є Україна, 61177, Харківська область, м. Харків, вул. Залютинська, будинок 4;

договір уступки права вимоги від 1 липня 2010 року за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року, укладений між компанією Утара Інвестментс Лімітед, компанією Рендаліус Холдинг Лімітед ( Rendalius Holding Limited ) та TOB НВОКЦ Макс-Велл ;

договір уступки права вимоги від 11 січня 2013 року за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року, укладений між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед , компанією Латан Корпорейшн Лімітед ( Latan Corporation Limited ) та TOB НВОКЦ Макс-Велл ;

Застосовано наслідки недійсності договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року, а саме стягнуто з ТОВ НВОКЦ Макс-Велл на користь компанії Стантіс Лімітед ( Stantis Limited ) 15 956 690,68 доларів США.

Постановою Апеляційної судової колегії з цивільних та адміністративних справ Алматинського міського суду від 12 жовтня

2016 року вищевказане рішення залишено без змін.

Відповідно до листа Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) рішення набрало законної сили, станом на 11 листопада 2016 року не виконувалось (виконавчий лист не видавався). Відповідно до цього ж листа сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно зі ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду наведені в ст. 396 ЦПК України.

Зокрема п. 4 ч. 2 ст. 396 ЦПК України передбачено, що якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо є ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді.

Як убачається з матеріалів справи, 29 червня 2016 року господарським судом Харківської області у справі №922/1938/16 за позовом компанії Латан Корпорейшн Лімітед до ТОВ НВОКЦ Макс-велл , ухвалено рішення, яким з ТОВ НВОКЦ Макс-велл на користь компанії Латан Корпорейшн Лімітед стягнуто заборгованість за договорами позики № 1 від 15 грудня 2006 року, № 2 від 15 грудня 2006 року, № 1 від 15 грудня

2006 року в розмірі 93 456 252,92 доларів США та 14 706 002,29 євро.

Даним судовим рішенням встановлено наступні обставини.

15 грудня 2006 року між компанією Стантіс Лімітед в якості позикодавця та ТОВ НВОКЦ Макс-велл в якості позичальника , було укладено договір позики № 1, відповідно до предмету якого, позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод

№ 1 від 12 листопада 2007 року, № 2 від 14 травня 2008 року, № 3

від 5 листопада 2008 року, № 4 від 25 травня 2009 року, № 5 від 15 червня 2009 року) в розмірі 40 000 000 доларів США на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 22 418 634 доларів США у квітні 2013 року (на умовах додаткової угоди № 3 від 5 листопада 2008 року).

1 червня 2010 року між компанією Стантіс Лімітед (первісний Кредитор), компанією Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) та

ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник) було укладеного договір уступки стосовно договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року, відповідно до якого компанія Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) набула права вимоги основної заборгованості та відсотків за користування у

ТОВ НВОКЦ Макс-Велл на умовах, визначених договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року з додатковими угодами.

1 липня 2010 року між компанією Утара Інвестментс Лімітед (первісний Кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (новий кредитор), та

ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник), було укладеного договір уступки стосовно договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав на обов'язків кредитора за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року, включаючи право вимоги основного боргу та вимоги сплати процентів.

Додатковою угодою № 6 від 1 липня 2010 року до договору позики, підписаною новим кредитором та боржником, змінено графік отримання/повернення позики.

11 січня 2013 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду № 7, відповідно до якої викладено в новій редакції п. п. 1.1 договору позики та додаток № 1 Графік отримання та повернення позики, процентів. Так, фактична сума наданої позики становить 33 756 690,68 доларів США, яку позичальник повинен повернути в строк до 30 квітня 2013 року, а сума відсотків з тим самим строком повернення 16 685 208,05 доларів США.

11 січня 2013 року між Рендаліус Холдінг Лімітед (первісний кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (новий кредитор), ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник) укладено нотаріально посвідчені договір відступлення права вимоги та 21 лютого 2013 року додаткову угоду № 1, згідно з якими первісний кредитор уступив право вимоги боргу новому кредитору, в наслідок чого новий кредитор набув усіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року. Згідно п. 2.2. договору відступлення права вимоги в редакції додаткової - угоди № 1 сума заборгованості на дату підписання договору становить

15 956 690,68 доларів США, сума нарахованих процентів -

16 153 761,60 доларів США.

У зв'язку із укладення договору відступлення права вимоги та зміною сторін у зобов'язанні, 21 лютого 2013 року між новим кредитором та боржником підписано додаткову угоду № 8 до договору позики від 15 грудня 2006 року, згідно з якою преамбулу договору позики та Розділ Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін викладено у новій редакції.

Установлено, що кредитором за договором позики є компанія Латан Корпорейшн Лімітед , а боржником ТОВ НВОКЦ Макс-велл , а станом на 1 червня 2016 року у боржника за цим договором обліковується заборгованість у розмірі 9 508 690,68 доларів США основна заборгованість та 14 869 655,13 доларів США процентів за користування грошовими коштами, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного сторонами.

При цьому господарський суд Харківської області у своєму рішенні встановив, що 15 грудня 2006 року між компанією Стантіс Лімітед в якості Ппозикодавця та ТОВ Євразія-Фінанс в якості позичальника , було укладено договір позики № 1, відповідно до предмету якого, позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод

№ 1 від 10 січня 2007 року, № 2 від 22 березня 2007 року, № 3 від 5 червня 2007 року, № 4 від 4 липня 2007 року, № 5 від 1 листопада 2007 року, № 6 від 25 березня 2008 року, № 7 від 14 травня 2008 року, № 8 від 3 листопада 2008 року, № 9 від 15 червня 2009 року) в розмірі 60 000 000 доларів США на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а позичальник зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 28 564 858 доларів США у другому кварталі 2013 року (на умовах додаткової угоди № 8 від 3 листопада 2008 року).

5 травня 2010 року між ТОВ Євразія-Фінанс (первісний боржник), ТОВ НВОКЦ Макс-велл (новий боржник), компанією Стантіс Лімітед (кредитор) було укладено договір переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника усі права та обов'язки, що випливають з договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року, у тому числі обов'язок зі сплати боргу у розмірі 50 253 921 доларів США, з яких сума позики складає 38 293 299,00 доларів США, сума відсотків

11 960 622 доларів США.

1 червня 2010 року між компанією Стантіс Лімітед (первісний кредитор), компанією Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник) було укладеного договір уступки стосовно Договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року, відповідно до якого компанія Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) набула права вимоги основної заборгованості у розмірі 33 756 690,68 доларів США та відсотків за користування у розмірі 8 083 962,52 долари США у ТОВ НВОКЦ Макс-Велл на умовах, визначених Договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року з додатковими угодами.

1 липня 2010 року між компанією Утара Інвестментс Лімітед (первісний кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (новий кредитор), та

ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник), було укладеного договір уступки стосовно договору позики № 1 від 15 грудня 2006 року зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав на обов'язків кредитора за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року, включаючи право вимоги основного боргу у розмірі 38 293 299,00 доларів США та вимоги сплати процентів у розмірі 12 674 366,55 доларів США.

Додатковою угодою № 10 до договору позики № 1 від 15 грудня

2006 року, від 25 лютого 2013 року до договору позики, підписаною новим кредитором та боржником, змінено графік отримання/повернення позики, змінено сторони у позиковому зобов'язанні.

11 січня 2013 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду № 11, відповідно до якої викладено в новій редакції п. п. 1.1 договору позики та додаток № 1 Графік отримання та повернення позики, процентів. Згідно додаткової угоди, сума фактично отриманої позики становить 45 093 299 доларів США з кінцевим строком сплати 2 квітня 2015 року, та проценти із тим самим кінцевим строком сплати у розмірі 31 563 947,02 долари США.

11 січня 2013 року між Рендаліус Холдінг Лімітед (первісний кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (новий кредитор), ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник) укладено нотаріально посвідчені договори відступлення права вимоги та 21 лютого 2013 року додаткову угоду № 1, згідно з якими первісний кредитор уступив право вимоги новому кредитору, в наслідок чого новий кредитор набув усіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року. Згідно п. 2.2. договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди № 1 сума заборгованості на дату підписання договору становить 33 193 299 доларів США, сума нарахованих процентів 23 338 463,12 доларів США.

У зв'язку із укладення договору відступлення права вимоги та зміною сторін у зобов'язанні, 21 лютого 2013 року між новим кредитором та боржником підписано додаткову угоду № 11 до договору позики

від 15 грудня 2006 року, згідно з якою преамбулу Договору позики та Розділ Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін викладено у новій редакції.

Установлено, що кредитором за договором позики є компанія Латан Корпорейшн Лімітед , а боржником ТОВ НВОКЦ Макс-велл , а станом на 1 червня 2016 року у боржника за цим договором обліковується заборгованість у розмірі 33 193 299 доларів США, проценти за користування грошовими коштами станом на 1 червня 2016 року - 35 884 608,11 доларів США, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного сторонами.

15 грудня 2006 року між компанією Стантіс Лімітед в якості позикодавця та ТОВ Євразія-Фінанс в якості позичальника , було укладено договір позики № 2, відповідно до предмету якого, позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику (з урахуванням додаткових угод

№ 1 від 8 лютого 2007 року, № 2 від 12 березня 2007 року, № 3 від 30 квітня 2007 року, № 4 від 25 травня 2007 року, № 5 від 29 травня 2007 року, № 6 від 29 червня 2007 року, № 7 від 15 листопада 2007 року, № 8 від 25 березня 2008 року, № 9 від 14 травня 2008 року) в розмірі 10 000 000 євро на умовах строковості та відплатності під 11 відсотків річних, а Позичальник зобовязався повернути таку ж суму грошових коштів та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 6 150 639,00 євро у другому кварталі 2013 року (на умовах додаткової угоди № 9 від 14 травня

2008 року).

5 травня 2010 року між ТОВ Євразія-Фінанс (первісний боржник), ТОВ НВОКЦ Макс-велл (новий боржник), Компанією Стантіс Лімітед (кредитор) було укладено договір переведення боргу, відповідно до умов якого первісний боржник переводить на нового боржника усі права та обов'язки, що випливають з договору позики № 2 від 15 грудня 2006 року, у тому числі обов'язок зі сплати боргу у розмірі 7 405 727,23 євро, відсотків

2 269 805,27 євро.

1 червня 2010 року між компанією Стантіс Лімітед (первісний кредитор), компанією Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) та ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник) було укладеного договір уступки стосовно договору позики № 2 від 15 грудня 2006 року, відповідно до якого компанія Утара Інвестментс Лімітед (новий кредитор) набула права вимоги основної заборгованості у розмірі 7 405 727,23 євро, відсотків 2 339 953,96 євро.

1 липня 2010 року між компанією Утара Інвестментс Лімітед (первісний кредитор), Рендаліус Холдінг Лімітед (новий кредитор), та

ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (боржник), було укладеного договір уступки стосовно договору позики № 2 від 15 грудня 2006 року зі змінами, відповідно до якого Рендаліус Холдінг Лімітед набуло прав та обов'язків кредитора за договором позики № 2 від 15 грудня 2006 року, включаючи право вимоги основного боргу у розмірі 7 405 727,23 євро та вимоги щодо сплати відсотків у розмірі 2 407 839,79 євро.

Додатковою угодою № 10 до договору позики № 2 від 15 грудня

2006 року від 18 квітня 2011 року до договору позики, підписаною новим кредитором та боржником, змінено графік отримання/повернення позики, зміно сторони у позиковому зобов'язанні.

11 січня 2013 року між тими ж сторонами підписано додаткову угоду № 11, відповідно до якої відповідачу надана позика у розмірі 7 405 727,23 євро зі строком повернення до 30 квітня 2015 року, на умовах сплати процентів у розмірі 6 399 656,34 у строк до 30 квітня 2015 року.

11 січня 2013 року між Рендаліус Холдінг Лімітед (первісний кредитор), Латан Корпорейшн Лімітед (новий кредитор), ТОВ НВОКЦ Макс-Велл (юборжник) укладено нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги та 21 лютого 2013 року додаткову угоду № 1, згідно з якими первісний кредитор уступив право вимоги боргу новому кредитору, в наслідок чого новий кредитор набув усіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором позики № 2 від 15 грудня 2006 року. Згідно п. 2.2. Договору відступлення права вимоги в редакції додаткової угоди № 1 сума заборгованості на дату підписання договору становить

7 405 727,23 євро та відсотки у розмірі 4 501 115,88 євро.

У зв'язку із укладення Договору відступлення права вимоги та зміною сторін у зобов'язанні, 21 лютого 2013 року між новим кредитором та боржником підписано додаткову угоду № 12 до договору позики № 2

від 15 грудня 2006 року, згідно з якою преамбулу договору позики та Розділ Юридичні адреса, реквізити та підписи сторін викладено у новій редакції.

Станом на 1 червня 2016 року у ТОВ НВОКЦ Макс-велл перед Латан Корпорейшн Лімітед обліковується заборгованість у розмірі

7 405 727,23 основного боргу та 7 300 275,06 євро відсотків за користування грошовими коштами, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного сторонами.

З наведеного слідує, що предметом позову у справі за позовом компанії Латан Корпорейшн Лімітед до ТОВ НВОКЦ Макс-велл , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача акціонерного товариства БТА Банк, м. Алмата Республіка Казахстан, про стягнення грошових коштів, який вирішено господарським судом Харківської області є стягнення заборгованості за договором позики №1 від 15 грудня 2006 року, укладеним між компанією Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) в якості позикодавця та

ТОВ Євразія-Фінанс в якості позичальника; за договором позики № 2

від 15 грудня 2006 року, укладеним між компанією Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) в якості позикодавця та ТОВ Євразія-Фінанс в якості позичальника; за договором позики № 1 від 15 грудня 2006 року, укладеним між компанією Компанії Стантіс Лімітед (Stantis Limited) в якості позикодавця та ТОВ НВОКЦ Макс-велл в якості позичальника.

Наведеним судовим рішенням господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року установлено, що у відповідача

ТОВ НВОКЦ Макс-Велл за трьома договорами позики обліковується прострочена заборгованість за основним зобов'язанням та відсотками у загальному розмірі 93 456 252, 92 доларів США та 14 706 002,29 євро.

У той же час обґрунтовуючи клопотання про надання дозволу та примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року, компанія Stants Limited ( Стантіс Лімітед ) посилається на те, що цим рішенням, крім іншого, було визнано недійсним договір позики № 1 від 15 грудня

2006 року, укладений між компанією Стантіс Лімітед в якості позикодавця та ТОВ НВОКЦ Макс-велл , а також застосовано наслідки недійсності правочину - стягнуто з ТОВ НВОКЦ Макс-Велл на користь компанії Стантіс Лімітед ( Stantis Limited ) 15 956 690,68 доларів США. Боржник добровільно наведене рішення щодо сплати коштів не виконує .

За ч. 1 ст. 393 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відповідних міжнародних договорів.

При їх вирішенні суди повинні виходити з положень ст. 78 Закону України Про виконавче провадження , і відповідних міжнародних договорів України, що передбачають порядок визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів, і враховувати, що згідно зі ст. 9 Конституції України міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, входять до національного законодавства України та відповідно до Закону України Про дію міжнародних договорів на території України такі договори застосовуються в Україні в порядку, передбаченому для норм цього законодавства.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України Про міжнародне приватне право .

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж установлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом ч. 2 ст. 37 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року, помилково посилався на те, що сторони і предмет позову у наведеному вище судовому рішенні суду України є відмінними по відношенню до рішення іноземного суду про надання дозволута примусове виконання якого подано клопотання.

Разом із тим, апеляційний суд не врахував, що боргові зобов'язання TOB НВОКЦ Макс-Велл за договором позики № 1 від 15 грудня

2006 року, укладеним між компанією СтантісЛімітед ( Stantis Limited ) та TOB НВОКЦ Макс-Велл вже були предметом дослідження господарського суду України до ухвалення 18 липня 2016 року рішення Спеціалізованим міжрайонним економічнии судом м. Алмати (Республіка Казахстан).

Отже при наданні дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року, судами не враховано, що судом України вже вирішувався спір між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах у порядку господарського судочинства.

За змістом ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскільки при вирішенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду

м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року, судами не дотримано положення п. 4 ч. 2 ст. 396 ЦПК України, та постановлено ухвали, які не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, що відповідно до ст. 336 ЦПК України є підставою для їх скасування й постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання.

Вказане не перешкоджає можливості вирішити спір в установленому процесуальним законодавством України порядку.

У той же час надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року призведе до його конкуренції з рішеннями, ухваленими господарськими судами України стосовно того ж предмету спору.

Керуючись ст. ст. 336, 341, ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила: ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл задовльнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 3 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити компанії Stants Limited ( Стантіс Лімітед ) у наданні дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00-2/4201, про примусове стягнення коштів та видачі виконавчого листа

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.С. Ткачук Судді:В.С. Висоцька М.К. Гримич А.О. Леванчук І.М. Фаловська