Ухвала

від 12.10.2017 по справі 905/2351/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

12.10.2017р. Справа №905/2351/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали за скаргою Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ, №1001ВИХ-17-3257 від 02.08.2017р. на постанову про повернення виконавчого документу (в порядку ст.121-2 ГПК України), у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області,

про стягнення 23564,96грн. заборгованості, 6166,79грн. пені, 1649,55грн. штрафу, 405,68грн. - 3% річних та 8509,20грн. інфляційних, -

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача (боржника): не з'явився;

від Лиманський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.2015р. у справі №905/2351/15 (повний текст рішення складено та підписано 24.11.2015р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ, до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про стягнення 23564,96грн. заборгованості, 6166,79грн. пені, 1649,55грн. штрафу, 405,68грн. - 3% річних та 8509,20грн. інфляційних задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 23564,96грн. основного боргу, 6166,79грн. пені, 8509,20грн. інфляційних втрат, 405,67грн. - 3% річних, 1168,18грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового акту, яке набрало законної сили 07.12.2015р., господарським судом Донецької області видано відповідний наказ, датований 07.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2016р. у справі №905/2351/15 (суддя Шилова О.М.) заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про відстрочку на 1 рік виконання рішення суду у справі №905/2351/15 задоволено частково та відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2016р. у справі №905/2351/15 з 30.05.2016р. до 31.08.2016р. включно.

15.08.2017р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ, №1001ВИХ-17-3257 від 02.08.2017р. на постанову про повернення виконавчого документу (в порядку ст.121-2 ГПК України), у якій скаржник просить визнати його доводи правомірними, а постанову про повернення виконавчого документа стягувачу державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.06.2017р. у справі №905/2351/15 недійсною.

Обґрунтуванням наведеного, за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що під перелік, визначений п.5 ст.37 Закону України Про виконавче провадження не підпадають підстави державного виконавця, зазначені в постанові від 23.06.2017р. ВП №50611950 про повернення виконавчого документа стягувачу, вони більш підходять під характеристику фізичної особи - боржника, а не юридичної особи - боржника. Окрім того, зазначено, що державним виконавцем не дотримано порядку передачі виконавчих проваджень та не передано за підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області для виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.12.2015р. у справі №905/2351/15 на примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2015р.

Нормативним підґрунтям визначено ст.ст.13, 25, 37, 39, 74 Закону України «Про виконавче провадження» , ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, п.п.5, 6, 8, 9, 10, 11, 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

18.08.2017р. ухвалою господарського суду Донецької області призначено судове засідання для вирішення питання про прийняття скарги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ, №1001ВИХ-17-3257 від 02.08.2017р. на постанову про повернення виконавчого документу (в порядку ст.121-2 ГПК України).

05.09.2017р. від представника позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист б/н б/д, до якого додано документи, наведені у переліку.

12.09.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 12.09.2017р., яким до матеріалів справи долучено документи згідно переліку.

12.09.2017р. ухвалою господарського суду Донецької області означена скарга прийнята до розгляду.

19.09.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано пояснення б/н б/д, у яких останній зазначає про помилкове здійснення посилання у скарзі на припис Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» .

11.10.2017р. Лиманським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на електронну адресу суду надіслано клопотання №14.32 - 5 - 6814 від 10.10.2017р., у якому просив розглянути скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на постанову про повернення виконавчого документа, призначену на 12.10.2017р. о 13.00 хв., без присутності представника Лиманського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а також супровідний лист №14.32 - 5 - 68/11 від 11.10.2017р., до якого додано копії матеріалів виконавчого провадження ВП №50611950.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 12.10.2017р. наполягав на задоволенні вимог скарги з урахуванням пояснень б/н б/д.

Представник відповідача (боржника) у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Представник Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання 12.10.2017р. не з'явився.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, з огляду на що клопотання представника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №14.32 - 5 - 6814 від 10.10.2017р. про розгляд скарги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на постанову про повернення виконавчого документа, призначеної на 12.10.2017р. о 13.00 хв., без присутності його представника, задоволено судом.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.2015р. у справі №905/2351/15 (повний текст рішення складено та підписано 24.11.2015р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ, до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про стягнення 23564,96грн. заборгованості, 6166,79грн. пені, 1649,55грн. штрафу, 405,68грн. - 3% річних та 8509,20грн. інфляційних задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 23564,96грн. основного боргу, 6166,79грн. пені, 8509,20грн. інфляційних втрат, 405,67грн. - 3% річних, 1168,18грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового акту, яке набрало законної сили 07.12.2015р., господарським судом Донецької області видано відповідний наказ, датований 07.12.2015р.

24.03.2016р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.12.2015р. №905/2351/15 (ВП№50611950) про стягнення заборгованості у розмірі 23564,96грн., пені 6166,79грн., інфляційні витрати у розмірі 8509,20грн., 3% річних 405,67грн. та судовий збір у сумі 1168,18грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2016р. у справі №905/2351/15 (суддя Шилова О.М.) заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» , м.Макіївка Донецької області, про відстрочку на 1 рік виконання рішення суду у справі №905/2351/15 задоволено частково та відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2016р. у справі №905/2351/15 з 30.05.2016р. до 31.08.2016р. включно.

20.07.2016р. виконавче провадження №50611950 зупинено.

01.08.2016р. державним виконавцем Лиманського міського відділу державної виконавчої служби винесена постанова про нововлення виконавчого провадження №50611950.

23.06.2017р. старшим державним виконавцем Лиманського міського відділу державної виконавчої служби при примусовому виконанні наказу від 07.12.2015р. по справі №905/2351/15 складено акт, відповідно до якого встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташовано на тимчасово непідконтрольній території України.

23.06.2017р. старшим державним виконавцем Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, у якій причинами повернення означено те, що боржник не працює, пенсійного віку не досяг, відсутні майно та розрахункові рахунки, на які може бути звернуто стягнення, згідно виконавчого документа, боржник мешкає на тимчасово непідконтрольній території України.

Підставою вчинення є посилання на приписи п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частин 6,7 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як вбачається з поданої скарги, скаржником оскаржуються дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України за період з 24.03.2016р. (постанова про відкриття виконавчого провадження №50611950) по 23.06.2017р., отже у період дії як Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. так і Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. та №1404-VIII від 02.06.2016р. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Аналогічна норма міститься в ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р.

Згідно з ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

У відповідності до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Доказів відповідного звернення суду не надано.

З огляду на встановлене вище, в рамках виконавчого провадження ВП №50611950 державним виконавцем не направлялись запити до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики, відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суд зауважує, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду посадових осіб юридичної особи-боржника за кордон є правом, проте реалізація якого нерозривно пов'язана з обов'язком виконавця вжити останнім усі необхідні заходи задля виконання судових актів.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, п.5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Частиною 2 цієї норми передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п.п.2-6 ч.1 цієї статті, державний виконавець складає акт.

Проте, такий акт не складено. Матеріали виконавчого провадження містять акт державного виконавця, яким встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташовано на тимчасово непідконтрольній території України.

Як вже зазначалось вище, Лиманським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що боржник не працює, пенсійного віку не досяг, відсутнє майно та розрахункові рахунки, на які може бути звернуто стягнення, згідно виконавчого документа, боржник мешкає на тимчасово непідконтрольній території України.

Дане, в силу свого змісту, не може бути віднесено до юридичних осіб, якою є відповідач (боржник).

Дослідивши фактичні обставини, судом не встановлено вжиття виконавчим органом усіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, а тому оскаржувана заявником постанова державного виконавця від 23.06.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№50611950 є необгрунтованою.

Суд вважає за потрібне звернути увагу, що висновок щодо «безрезультатності» та/або «неможливості» розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у Постанові у справі №14/492 від 04.02.2015 року та у Постанові у справі №9/38-10 від 21.10.2014 року.

Враховуючи наведене, дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.06.2017р. ВП№50611950 підлягають визнанню неправомірними.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України «Про виконавче провадження» не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не справі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ, №1001ВИХ-17-3257 від 02.08.2017р. та визнає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.06.2017р. у справі №905/2351/15 недійсною.

Відповідно до вимог ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» , м.Київ, №1001ВИХ-17-3257 від 02.08.2017р. на постанову про повернення виконавчого документу (в порядку ст.121-2 ГПК України), про визнання його доводів правомірними, а постанову про повернення виконавчого документа стягувачу державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.06.2017р. у справі №905/2351/15 недійсною, задовольнити.

2. Визнати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.06.2017р. у справі №905/2351/15 (ВП №50611950) недійсною.

3. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова