Рішення

від 10.10.2017 по справі 921/542/16-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2017 рокуСправа № 921/542/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Збаразької міської ради, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область

про скасування рішення сесії Збаразької міської ради за № VІІ/8/29 від 10.06.2016 р. "Про розірвання договору оренди землі, укладеного 01.11.2008 р., і припинення права оренди землі ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1".

За участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 10.06.16 р.;

відповідача : начальник юридичного відділу Присяжнюк О.А., довіреність від 10.10.2016 р.

Встановив:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Збаразької міської ради, вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область про скасування рішення сесії Збаразької міської ради за № VІІ/8/29 від 10.06.2016 р. "Про розірвання договору оренди землі, укладеного 01.11.2008 р., і припинення права оренди землі ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1".

Ухвалою господарського суду від 02.09.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.10.2016 р.

05 жовтня 2016 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов №03-944/2.6 від 04.10.2016 року, у якому позовних вимог позивача не визнає повністю з наступних причин:

- 09.02.2015 позивачем було підписано додаткову угоду до договору оренди землі від 01.11.2008 та розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку

комунальної власності у межах м. Збаража, що в свою чергу підтверджує факт визнання ним (позивачем) суми орендної плати, яка підлягає сплаті за користування земельною ділянкою площею 12800 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, а також спростовує його твердження про те, що він дізнався про укладання вищезгаданої додаткової угоди лише в кінці 2015;

- відповідно до даних, наданих Збаразьким відділенням Кременецькою ОДПІ (лист №2343/7/19-06-13-00-47-1 від 09.06.2016), року ОСОБА_1 подано податкову декларацію з плати за землю, в якій врахована вже нова нормативно грошова оцінка вищезгаданої земельної ділянки, а станом на 01.06.2016р. згідно картки особового рахунку за СПД ОСОБА_1 рахувалась заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 110924,46 грн;

- пунктом 32 договору від 01.11.2008 передбачено обов'язок орендаря своєчасно вносити орендну плату. Разом з тим позивач (орендар) систематично ухилявся від плати за користування земельною ділянкою, незважаючи на неодноразові звернення Орендодавця з вимогами сплати заборгованості по орендній платі. Згідно пункту 40 договору оренди землі укладеного 01.11.2008 року допускається розірвання договору землі в односторонньому порядку, зокрема пунктом 41 договору передбачено, що його (договору) розірвання в односторонньому порядку можливе при умові невиконання умов договору. А як вже зазначалось позивач допустив невиконання умов договору, а саме - несплату орендної плати, що і слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про розірвання договору оренди землі від 01.11.2008 року в односторонньому порядку;

- з огляду на викладене, відповідач вважає, що Збаразька міська рада під час прийняття рішення № VІІ/8/29 від 10.06.2016 р. "Про розірвання договору оренди землі, укладеного 01.11.2008 р., і припинення права оренди землі ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1" діяла згідно з умовами договору та нормами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, ним подано клопотання №03-945/2.6 від 04.10.2016 року про долучення до матеріалів справи доказів згідно переліку на підтвердження викладених у відзиві обставин.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 10.11.2016р., позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Щодо наявної заборгованості по договору оренди повноважний представник повідомив, що вона виникла у зв'язку з суттєвим збільшенням орендної плати, встановленої додатковою угодою, про існування якої позивачу не було відомо. Крім того, долучив до матеріалів справи витребувані судом матеріали.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2016 провадження у справі №921/542/16-г/4 зупинено до вирішення господарським судом Тернопільської області справи № 921/503/16-г/4 та набрання рішенням законної сили.

20.07.2017 на адресу Господарського суду Тернопільської області повернуто матеріали справи № 921/503/16-г/4 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду вх. № 14377 від 20.07.2017).

Враховуючи факт повернення матеріалів справи у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою Господарського суду від 05.10.2017 провадження у даній справі поновлено та призначено до розгляду на "10" жовтня 2017 року о 15:00 год.

05.10.2017 уповноважений представник позивача через канцелярію суду подав письмові пояснення з урахуванням рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 у справі №921/503/16-г/4, яке набрало законної сили 04.07.2017 ( вх. № 18137 від 05.10.2017), у яких серед іншого зазначає наступне:

- однією з підстав для винесення оспорюваного рішення слугував лист Збаразького відділення Кременецької ОД ПІ ГУДФС у Тернопільській області (вх. №05-522/2.6 від 09.06.2016 року) про заборгованість по орендній платі за земельну ділянку, яка була розрахована на підставі сфальсифікованої додаткової угоди від 09.02.2015 року до договору оренди про зміну розміру орендної плати. Однак, як вбачається із відповіді Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 3679/10/1300 від 11.11.2016 року та № 3682/10/1300 від 15.11.2016 року, заборгованості станом на 01.01.2015 року по орендній платі за користування вищевказаною земельною ділянкою не було, а станом на 10.06.2016 року існувала заборгованість за оренду земельної ділянки відповідно до внесених змін до договору оренди землі від 01.11.2008 року, а саме додаткової угоди від 09.02.2015 року, яка рішенням від 16.05.217 у справі №921/503/16-г/4, що набрало законної сили, визнана недійсною з моменту укладення;

- ОСОБА_1 звернулась до Збаразького відділення Кременецької ОДПІ та подала уточнюючу декларацію, як це передбачено Податковим кодексом України, (уточнюючий розрахунок) щодо декларування орендної плати за земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 01 листопада 2008 року з врахуванням рішення господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017 року, у зв'язку із чим проведено зменшення попередньо нарахованої суми орендної плати в розмірі 127585,61 грн. І оскільки за даними особового рахунку в 2015 році СПД ОСОБА_1 сплачено 24300 гривень, а тому заборгованості по орендній платі за 2015 рік станом на 10.06.2016 року не має;

- також однією із підстав для розірвання договору оренди землі позивачем визначено те, що земельна ділянка надана в оренду для будівництва торгово спортивно-оздоровчого комплексу, але по даний час будівництво не розпочате та не проводиться, земельна ділянка не використовується та знаходиться в занедбаному стані, про що зазначено в протоколі № 10 від 08.06.2016 року та № 11 від 09.06.2016 року постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва, якою, зокрема, і було внесено пропозицію винести на засідання сесії міської ради проект рішення про розірвання договору оренди землі від 01.11.2008 в односторонньому порядку. Водночас представник позивача зазначає, що на засідання комісії, які відбувалась 08.06-09.06.2016 року, не було запрошено ОСОБА_1, як це передбачено положенням про засідання комісії з питань земельних відносин, архітектури, будівництва, чим позбавлено можливості надати свої докази чи заперечення;

- крім того, на думку представника позивача, сам по собі факт відсутності будівництва не може бути підставою для розірвання договору оренди землі, аналогічну правову позицію викладено у постановах ВСУ від 21.01.2015 року у справі № 3-211гс14, від 01.04.2015 року у справі № 3-36 гс15 та постанові Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин. Також представник позивача вказує, що ОСОБА_1 проведено значний обсяг робіт, спрямований на укладення та виконання договору оренди землі від 01.11.2008 року, а саме: в 2006 році вона звернулась до Тернопільського колективного творчо-виробничого підприємства Тернопільархпроект та отримала висновок містобудівного обґрунтування по розміщенню спортивно-відпочивального комплексу в м. Збараж; в 2007 році виготовила будівельний паспорт на забудову земельної ділянки; 26 серпня 2008 році отримала комплексний державний експертний висновок № 75-141-08 по робочому проекту на будівництво торгового спортивно-відпочивального комплексу по АДРЕСА_2, також розглядала пропозиції інвесторів щодо будівництва комплексу;

- враховуючи все вищенаведене, представник позивача вважає, що у Збаразької міської ради не було вагомих підстав для розірвання договору оренди землі від 01.11.2008 року, а відтак поданий нею позов просить задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні, що відбулося 05.10.2017, на виконання вимог суду надав письмові обґрунтування заперечень на позов з врахуванням рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017, яке набрало законної сили 04.07.2017 (вх. № 18134 від 05.10.2017), у яких як на підставу своїх заперечень посилається на те, що:

- посилаючись на приписи п. 289.1 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 ЗУ Про оцінку землі , відповідач вважає що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування;

- відповідно до даних, наданих відділенням Кременецькою ОДПІ, 19.02.2015 року позивачем на виконання вимог ПКУ подано податкову декларацію з плати за землю, в якій врахована вже нова нормативно грошова оцінка вищезгаданої земельної ділянки, однак, не зважаючи на дану обставину, станом на 01.06.2016р., згідно картки особового рахунку в Збаразькому відділені Кременецької ОДПІ за СПД ОСОБА_1 рахувалась заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 110924.46 грн.;

- водночас, згідно з пунктом 32 договору позивач зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження). Так у п. 27 договору зазначено обмеження (обтяження ) щодо використання земельної ділянки. Зокрема, одним із обтяжень використання земельної ділянки є окультурення могили, яка розташована на земельній ділянці. Станом на день прийняття рішення сесії міської ради щодо розірвання договору, будь-яких дій позивачем щодо облаштування (окультурення) даної могили проведено не було, що в свою чергу свідчить про факт недотриманням умов договору оренди землі. Крім того, земельна ділянка відводилась для будівництва торгово спортивно-оздоровчого комплексу, але з моменту початку оренди і по даний час будівництво не було розпочато, а земельна ділянка вільна від будь-якої забудови не використовується за призначенням та знаходиться в занедбаному стані;

- з огляду на викладене, відповідач вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

В судових засіданнях у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 10.10.2017р.) для надання можливості сторонам взяти участь у розгляді справи, а також подати витребувані судом документи та додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- 01 листопада 2008 року між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, як орендарем, та Збаразькою міською радою Тернопільської області, в особі міського голови Бочарова М.Г., як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення строком на 49 років для комерційного використання (будівництва та обслуговування торгового спортивно-оздоровчого комплексу), загальною площею 1,28га, яка знаходиться по АДРЕСА_2. Вказаний договір відповідно до вимог чинного законодавства було зареєстровано у Тернопільській філії ДЗК в м.Збараж 17.11.2008 за №040864803563.

При цьому, відповідно до умов п. 10 вищевказаного договору оренди, розмір орендної плати за користування даною земельною ділянкою вноситься орендарем у формі та розмірі 3% нормативної грошової оцінки (згідно рішення міської ради №656 від 17.01.2008 Про встановлення розмірів орендної плати за землю складає 355552,9 грн), що становить 10666,59грн. в рік;

У відповідності до умов п. 38 Договору, його дія припиняється у разі:

- закінчення строку , на який його було укладено;

- невиконання умов договору;

- придбання у орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія Договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія даного Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 39 Договору).

Згідно з п. 40 Договору, допускається його розірвання в односторонньому порядку.

Розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки при умові не виконання умов договору (п. 41 Договору).

За твердженням позивача 09 лютого 2015 року між відповідачем - Збаразькою міською радою, в особі діючого на даний час міського голови Полікровського P.C., як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, на виконання рішення сесії Збаразької міської ради №771 від 08.07.2014р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки м. Збараж" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.11.2008 року, якою змінено нормативну грошову оцінку землі, що становить 4794624 грн.

10 червня 2016р. Збаразькою міською радою Тернопільської області, керуючись ЗУ Про оренду землі , ст.ст. 12, 93 Земельного кодексу України, прийнято рішення №VII/8/29 "Про розірвання договору оренди землі укладеного 01.11.2008р. з громадянкою ОСОБА_1", яким вирішено:

1) Розірвати договір оренди землі укладеного 01.11.2008р. зареєстрованого у Тернопільській ДЗК в м.Збаражі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2008 за №040864803563, укладеного з ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться по АДРЕСА_2, площею 1,28га в односторонньому порядку.

2) Припинити право оренди гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться по АДРЕСА_2, площею 1,28га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 342243761224, яка перебуває в комунальній власності в особі Збаразької міської ради, номер запису 5392634 від 17.04.2014р. та перевести її в землі запасу.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, воно прийнято, зокрема, на підставі листа ДФСУ ГУДФС у Тернопільській області Кременецької ОДПІ Збаразького відділення (Вх.№05-522/2,6 від 09.06.2016р.) про заборгованість гр. ОСОБА_1 по орендній платі за земельну ділянку по АДРЕСА_2 в сумі 110924,46 грн., а також з огляду на невиконання нею (ОСОБА_1) умов договору оренди землі від 01.11.2008р., оскільки дана земельна ділянка надана в оренду для будівництва торгового спортивно-оздоровчого комплексу, але по даний час будівництво не розпочате і не проводиться, земельна ділянка не використовується та знаходиться в занедбаному стані, що у відповідності до п.п. 40,41 вказаного договору є підставою для його розірвання в односторонньому порядку. Також до уваги були взяті пропозиції постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва (протоколі № 10 від 08.06.2016 року та № 11 від 09.06.2016 року).

Позивач вважає, що рішення Збаразької міської ради №VII/8/29 від 10.06.2016р. "Про розірвання договору оренди землі укладеного 01.11.2008р. з громадянкою ОСОБА_1" було прийнято з порушенням вимог ст. 31 ЗУ Про оренду землі та умов договору оренди землі від 01.11.2008 (зокрема п.п 40, 41 Договору), без належних обґрунтувань та з порушенням прав позивача, як орендаря, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Проаналізувавши встановлені обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності з статтею 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із такого:

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 393 ЦК України передбачено право власника в судовому порядку визнавати незаконним та скасовувати правові акти органу місцевого самоврядування, які не відповідають законові та порушують права власника; відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України в порядку положень глави 29 цього Кодексу захищаються також права особи, що має речове право на чуже майно, в тому числі і від власника майна. Вказана норма кореспондує також статті 21 Цивільного кодексу України, за якою суд визнає незаконним та скасовує правові акти індивідуальної дії та нормативно-правові акти, видані, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства та порушують цивільні права або інтереси.

За статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 13 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, здійснюють від імені Українського народу права власника щодо об'єктів права власності Українського народу, в тому числі щодо землі, яка знаходиться в межах території України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ч.1 п. 34 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень селищної ради належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень міських, селищних, сільських рад, як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Збаразька міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Водночас, виходячи зі змісту статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу статей 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

В силу приписів ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 Цивільного кодексу України).

Цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти цивільного права знаходяться стосовно один до одного в юридично однаковому становищі. Юридична рівність сторін у цивільно-правовому відношенні є правовим виразом економічної рівності учасників товарно-грошових відносин, кожна з сторін має свій комплекс прав і обов'язків і не підпорядкована іншій.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Дані положення статті кореспондуються з нормами статтею 188 Господарського кодексу України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (п. 1 ст. 188 ГК України).

Частиною четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Так нормами чинного на час прийняття оскаржуваного рішення законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін, встановлено, що зміну або розірвання господарського договору може бути вчинено за згодою сторін, у разі односторонньої відмови від нього (односторонньої зміни умов) або судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. За загальним правилом, зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускаються.

Укладаючи договір оренди землі від 01.11.2008 орган місцевого самоврядування використав надані йому законом повноваження на розпорядження землями відповідної територіальної громади шляхом надання відповідної земельної ділянки у користування на правах оренди, а отже діяв як рівний суб'єкт цивільно-правових відносин, на якого поширюються норми цивільного законодавства України.

Як визначено умовами укладеного 01.11.2008 договору оренди землі, сторони дійшли згоди про те, що дія даного Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 39 Договору).

Згідно з п. 40 Договору, допускається його розірвання в односторонньому порядку.

Розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки при умові не виконання умов договору (п. 41 Договору).

Судом встановлено, що відповідач прийняв спірне рішення, зокрема, з мотивів вчинення позивачем порушення умов договору, та, відповідно, обґрунтовуючи його необхідністю захисту свого порушеного права та в межах відповідальності сторони за невиконання чи неналежне виконання договору.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що, при його прйнятті Збаразька міська рада керувалась Законом України Про оренду землі , ст.ст. 12, 93 Земельного кодексу України та пунктами п.п. 40,41 договору оренди землі від 01.11.2008, вказавши при цьому, що позивач не виконував умови договору в частині сплати орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_2 в сумі 110924,46 грн. ( керуючись при цьому умовами договору оренди землі від 01.11.2008, додатками до договору, розрахунком орендної плати з 01.01.2015, нову діючу нормативно-грошову оцінку, яка вступила в дію з 01.01.2015, враховуючи інформацію, одержану від ДФСУ ГУДФС у Тернопільській області Кременецької ОДПІ Збаразького відділення (лист Вх.№05-522/2,6 від 09.06.2016р.) , а також з огляду на те, дана земельна ділянка надана в оренду для будівництва торгового спортивно-оздоровчого комплексу, але по даний час будівництво не розпочате і не проводиться, земельна ділянка не використовується та знаходиться в занедбаному стані.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . За приписами пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Отже саме шляхом доказування встановлюються факти і обставини, що на момент їх встановлення є існуючими. Обов'язок доведення позовних вимог у господарському судочинстві покладається на позивача. У той же час у спорі про визнання незаконним акта, зокрема у цьому спорі, відповідач повинен довести наявність обставин, які визначені договором підставою для одностороннього розірвання договору шляхом прийняття спірного рішення.

Досліджуючи в процесі розгляду справи правомірність прийнятого рішення та відповідність його нормам чинного законодавства, судом встановлено наступне:

- однією із підстав прийняття оскаржуваного рішення про розірвання договору оренди землі стала несплата позивачем орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_2 в сумі 110924,46 грн, яка виникла внаслідок перерахунку до розміру, визначеному додатковою угодою від 09.02.2015 до договору оренди від 01.11.2008.

Правова оцінка додаткової угоди від 09.02.2015 року до договору оренди землі від 01.11.2008р., на яку посилається відповідач, як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, була предметом розгляду справи №921/503/16-г/4 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача Збаразької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 09.02.2015 року до договору оренди землі, до вирішення якої провадження у справі за №921/542/16-г/4 було зупинено в порядку ст. 79 п. 1 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу від 15.11.2016 .

Зі змісту прийнятого Господарським судом Тернопільської області рішення від 16.05.2017 у справі №921/503/16-г/4 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у цій справі від 04.07.2017 (набрала законної сили 04.07.2017р.) випливає, що додаткова угода від 09.02.2015р. до договору оренди землі від 01.11.2008р., визнана судом недійсною з моменту її укладення.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом .

Нормами статті 35 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в подальшому позивачем відповідно до договору оренди землі від 01.11.2017 та з урахуванням рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/503/16-г/4 від 16.05.2017 у Збаразьке відділення Кременецької ОДПІ подано уточнену Податкову декларацію з плати за землю за 2015. Так відповідно до уточнюючого розрахунку сума орендної плати за 2015 становить 16253,11 грн, проведено зменшення попередньо нарахованої суми орендної плати у розмірі 127585,61 грн, а за даними особового рахунку СПД ОСОБА_1 нею у 2015 сплачено 24300 грн орендної плати за землю. Вказані обставини підтверджуються долученою позивачем до матеріалів справи копією листа Збаразького відділення Кременецької ОДПІ №22710/1300 від 05.10.2017. Відтак, відсутні підстави вважати, що станом на 01.06.2016 була наявною заборгованість по орендній платі, а отже відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення позивачем - ФОП ОСОБА_1 умов договору оренди землі від 01.11.2008 в частині систематичної несплати орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем умов договору оренди землі від 01.11.2008 в частині будівництва торгового спортивно-оздоровчого комплексу, яке на даний час не розпочате і не проводиться, а земельна ділянка не використовується та знаходиться в занедбаному стані, судом встановлено наступне:

- відповідно до п. 32 договору оренди землі від 01.11.2008 позивач зобов'язався, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження), утримувати прилеглу територію в належному стані, облагородити прилеглу територію. Так у пункті 27 договору визначено обмеження (обтяження ) щодо використання земельної, яке полягає у тому, що дана земельна ділянка розташована в охоронній зоні Національного заповідника Замки Тернопілля та на ній розташовано захоронення, яке орендар зобов'язаний окультурити;

- так у п. 29 договору визначено право орендодавця вимагати від підприємця ОСОБА_1, зокрема, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та утримувати прилеглу територію в належному стані, облагородити прилеглу територію;

- на підтвердження факту порушення позивачем зазначених вище умов догору, відповідачем долучено до матеріалів справи протоколи № 10 від 08.06.2016 року та № 11 від 09.06.2016 року постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва, у яких зафіксовано вказані порушення, як підстави для звернення до міської ради з пропозицією щодо розгляду на засіданні сесії міської ради проекту рішення щодо розірвання договору оренди землі від 01.11.2008р. в односторонньому порядку;

- однак, всупереч викладеному, умови договору оренди земельної ділянки не містять строків здійснення будівництва торгово спортивно-оздоровчого комплексу, а належних доказів на підтвердження систематичних порушень використання нею земельної ділянки (як-то, зокрема, актів обстежень земельної ділянки, на проведення яких посилаються члени комісії при вирішенні питання щодо перебування в оренді земельної ділянки по АДРЕСА_2 в гр. ОСОБА_1 (п. 3 протоколу №10 від 08.06.2016 ) відповідачем не подано;

- матеріали справи містять надані позивачем докази на підтвердження факту виконання робіт по виготовленню дозвільних документів та проектно-кошторисної документації для подальшого будівництва на орендованій земельній ділянці торгово спортивно-оздоровчого комплексу, а саме: інвестиційну пропозицію, містобудівне обґрунтування по розміщенню спортивно-відпочивального комплексу в м. Збараж від 2006, комплексний державний експертний висновок № 75-141-08 по робочому проекту на будівництво торгового спортивно-відпочивального комплексу по АДРЕСА_2, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки реєстраційний номер 194 від 02.11.2007, технічні умови з водопостачання, телефонізації і радіофікації, пожежної безпеки, газифікації, електрифікації, тощо, однак враховуючи, що такі документи розроблено ще до укладення договору від 01.11.2008, відповідно суд приходить до висновку, що даний договір міг прийматися з їх врахуванням.

Крім цього, дослідження та аналіз доказів, що подані сторонами в обґрунтування заявлених ними вимог та заперечень (зокрема, умов договору оренди землі, укладеного 01.11.2008), дають підстави суду дійти висновку, що :

- Законом України Про оренду землі виділено три види розірвання договору оренди землі, які не є тотожними:

1. розірвання договору за згодою сторін - договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін (ч. 3 ст. 31 Закону);

2. дострокове розірвання договору оренди землі - на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 Закону). Підстави для дострокового розірвання через суд закріплені в ч. 1 ст. 32 Закону та полягають у невиконанні орендарем своїх обов'язків, визначених положенням закону або договору;

3. розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку - розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч. 4 ст. 31 Закону).

Дострокове розірвання через суд можливе у разі наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 32 Закону, а одностороннє розірвання за рішенням ради - при наявності підстав, безпосередньо передбачених в самому договорі оренди.

Тому, розірвання договору оренди в односторонньому порядку за наявності відповідних положень у договорі повинно здійснюватись саме рішенням ради, оскільки саме рішення у відповідності до норм ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні є єдино можливою формою волевиявлення ради.

Такої ж правової позиції щодо права на розірвання договору оренди в односторонньому порядку за рішенням ради дотримується і ВГСУ, зокрема у своїх постановах від 10.11.2015 і 19.07.2016 у справі №910/27023/14 та від 03.12.2015 у справі №910/190/15.

Досліджуваний судом, як доказ у справі, договір оренди землі від 01.11.2008, як умову розірвання його в односторонньому порядку визначає - невиконання умов договору (п. 41 Договору). Закон України Про оренду землі у ч.1 ст. 32 встановлює окремі підстави, при появі яких орендодавець може звернутися до суду із позовом про дострокове розірвання договору - це, зокрема, невиконання орендарем своїх обов'язків відповідно до положень Закону, Земельного кодексу чи умов договору. Порушення цих обов'язків дійсно може стати підставою для розірвання договору, але не через рішення ради, а через суд. Для розірвання договору в односторонньому порядку шляхом прийняття рішення необхідна наявність підстав, визначених саме у п. 41 цього договору.

При цьому у зазначеному пункті договору сторони не узгодили, за невиконання яких саме умов договору його сторона вправі розірвати договір в односторонньому порядку, а тому прийняте Збаразькою міською радою рішення №VII/8/29 від 10.06.2016р. є таким, що прийняте поза межами правового поля.

Таким чином, відповідач не навів і не довів обставин, з яких вбачається зміст його порушеного права станом на час прийняття спірного рішення та можливість і необхідність захисту цього права саме у такий спосіб.

З огляду на наведені норми законодавства та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Збаразької міської ради №VII/8/29 від 10.06.2016р. "Про розірвання договору оренди землі укладеного 01.11.2008р. з громадянкою ОСОБА_1" як такого, що не відповідає підставам настання відповідальності за порушення зобов'язання згідно з умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 01.11.2008, положенням Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Згідно статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33-34, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Рішення Збаразької міської ради №VII/8/29 від 10.06.2016р. "Про розірвання договору оренди землі укладеного 01.11.2008р. з громадянкою ОСОБА_1" визнати неправомірним та скасувати.

3. Стягнути з Збаразької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, ідент. код 04392639 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 18.10.2017.

Суддя Н.М. Бурда