Постанова

від 15.05.2018 по справі 921/542/16-г/4

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 921/542/16-г/4

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - не з'явилися;

розглянувши касаційну скаргу Збаразької міської ради

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2017 (суддя Бурда Н.М.) і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (у складі: Малех І.Б. - головуючий, судді Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Кузьмихи Наталії Іванівни

до Збаразької міської ради

про скасування рішення Збаразької міської ради від 16.06.2016 № VІІ/8/29

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2016 року Фізична особа - підприємець Кузьмиха Наталія Іванівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Збаразької міської ради (далі - відповідач) про скасування рішення сесії Збаразької міської ради за від 10.06.2016 № VІІ/8/29 "Про розірвання договору оренди землі, укладеного 01.11.2008 р. з гр. Кузьмиха Н.І.".

Позовну заяву обґрунтовано тим, що спірне рішення Збаразької міської ради №VII/8/29 від 10.06.2016 (далі - рішення № VII/8/29) було прийнято з порушенням вимог статті 31 Закону України "Про оренду землі" та умов договору оренди землі від 01.11.2008 (зокрема пунктів 40, 41 договору), без належного обґрунтування та із порушенням прав позивача як орендаря, а отже є незаконним і підлягає скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, позов задоволено, визнано неправомірним і скасовано рішення № VII/8/29.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані відсутністю підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із рішенням і постановою, Збаразька міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування рішення і постанови Збаразька міська рада зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі" та статті 141 Земельного кодексу України.

Заявник звертає увагу на невиконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів, а також на нездійснення будівництва торгового спортивно-оздоровчого комплексу на спірній земельній ділянці.

Крім того, скаржник звертає увагу на затвердження нової нормативної грошової оцінки земель м. Збаража, яку було введено у дію з 01.01.2015 відповідно до рішення Ради від 08.04.2014 № 771.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Учасники цього судового процесу відзивів на касаційну скаргу не надали, явку повноважних представників у судове засідання 15.05.2018 не забезпечили, про час і дату розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Ураховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2008 між фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності Кузьмихою Н.І. як орендарем і Збаразькою міською радою Тернопільської області, в особі міського голови Бочарова М.Г., як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, строком на 49 років, для комерційного використання (будівництва та обслуговування торгового спортивно-оздоровчого комплексу), загальною площею 1,28 га, яка знаходиться по вул. Павлова в м. Збараж Тернопільської області. Вказаний договір відповідно до вимог чинного законодавства було зареєстровано у Тернопільській філії ДЗК у м. Збараж 17.11.2008 за № 040864803563 (далі - Договір оренди).

Відповідно до умов пункту 10 Договору оренди, розмір орендної плати за користування даною земельною ділянкою вноситься орендарем у формі та розмірі 3% нормативної грошової оцінки (згідно рішення міської ради №656 від 17.01.2008 "Про встановлення розмірів орендної плати за землю" складає 355552,9 грн.), що становить 10666,59 грн. в рік.

Пунктом 38 договору оренди сторони погодили, що його дія припиняється у разі: закінчення строку , на який його було укладено; невиконання умов договору; придбання у орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності порядку, встановленому законом; - ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія договору оренди припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 39 Договору оренди, його дія припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Крім цього, пунктом 40 договору оренди передбачено його розірвання в односторонньому порядку.

Розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки при умові не виконання умов договору (пункт 41 Договору оренди).

10.06.2016 Збаразька міська рада, керуючись Законом України "Про оренду землі", статтями 12, 93 ЗК, прийняла рішення № VII/8/29 "Про розірвання договору оренди землі укладеного 01.11.2008р. з громадянкою Кузьмихою Н.І.", яким вирішила:

1) розірвати договір оренди землі укладений 01.11.2008 і зареєстрований у Тернопільській ДЗК в м. Збаражі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.11.2008 за №040864803563, укладений з Кузьмихою Н.І. на земельну ділянку кадастровий номер 6122410100:02:005:0540, яка знаходиться по вул. Павлова, площею 1,28га в односторонньому порядку;

2) припинити право оренди гр. Кузьмихи Н.І. на земельну ділянку кадастровий номер 6122410100:02:005:0540, яка знаходиться по вул. Павлова, площею 1,28га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 342243761224, яка перебуває в комунальній власності в особі Збаразької міської ради, номер запису 5392634 від 17.04.2014 та перевести її в землі запасу.

Це рішення стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Збаразької міської ради про скасування рішення № VІІ/8/29.

За змістом статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, наведеним у частині 1 статті 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зазначені положення статті кореспондуються з нормами статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК), яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (пункт 1 статті 188 ГК).

Законом України "Про оренду землі" виділено три види розірвання договору оренди землі, які не є тотожними:

1. розірвання договору за згодою сторін - "договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін" (частина 3 статі 31 Закону);

2. дострокове розірвання договору оренди землі - "на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом" (частина 3 статті 31 Закону). Підстави для дострокового розірвання через суд закріплені в частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та полягають у невиконанні орендарем своїх обов'язків, визначених положенням закону або договору;

3. розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку - "розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором" (частина 4 статті 31 Закону).

"Дострокове" розірвання через суд можливе у разі наявності підстав, визначених у частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", а "одностороннє" розірвання за рішенням ради - при наявності підстав, безпосередньо передбачених в самому договорі оренди.

Отже, розірвання договору оренди в односторонньому порядку за наявності відповідних положень у договорі повинно здійснюватись саме рішенням ради, оскільки саме рішення у відповідності до норм статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є єдино можливою формою волевиявлення ради.

Із викладеного вбачається, що наведене вище правове регулювання не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

При цьому суди встановили, що відповідач прийняв спірне рішення, зокрема, з мотивів порушення позивачем умов договору та, відповідно, обґрунтовуючи його необхідністю захисту свого порушеного права та у межах відповідальності сторони за невиконання чи неналежне виконання договору.

Господарськими судами встановлено, що договір оренди землі від 01.11.2008 як умову розірвання його в односторонньому порядку визначає - невиконання умов договору (пункт 41 договору оренди). Разом із цим частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено окремі підстави, за наявності яких орендодавець може звернутися до суду із позовом про дострокове розірвання договору - це, зокрема, невиконання орендарем своїх обов'язків відповідно до положень Закону, Земельного кодексу України чи умов договору. Порушення цих обов'язків дійсно може стати підставою для розірвання договору, але не через рішення ради, а через суд. Для розірвання договору в односторонньому порядку шляхом прийняття рішення необхідною є наявність підстав, визначених саме у пункті 41 цього договору оренди.

Проте як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у зазначеному пункті 41 договору оренди сторони не узгодили, за невиконання яких саме умов договору його сторона вправі розірвати договір в односторонньому порядку, з огляду на що висновки господарських судів, що прийняте Збаразькою міською радою рішення № VII/8/29 від 10.06.2016 є неправомірним і підлягає скасуванню, є обґрунтованими та правомірними.

Крім цього, як убачається із змісту оскаржуваного рішення № VII/8/29, воно прийнято, зокрема, на підставі листа ДФСУ ГУДФС у Тернопільській області Кременецької ОДПІ Збаразького відділення (Вх.№05-522/2,6 від 09.06.2016) про заборгованість гр. Кузьмихи Н.І. по орендній платі за земельну ділянку по вул. Павлова в сумі 110 924,46 грн., а також з огляду на невиконання позивачем умов договору оренди землі від 01.11.2008, оскільки спірну земельну ділянку надано в оренду для будівництва торгового спортивно-оздоровчого комплексу, але досі будівництво не розпочато і не проводиться, земельна ділянка не використовується та перебуває у занедбаному стані, що відповідно до пунктів 40, 41 договору оренди є підставою для його розірвання в односторонньому порядку. Крім того, під час прийняття рішення № VII/8/29 було взято до уваги пропозиції постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури, будівництва (протокол № 10 від 08.06.2016 року та № 11 від 09.06.2016 року).

Отже, однією із підстав прийняття оскаржуваного рішення № VII/8/29 стала несплата позивачем орендної плати за земельну ділянку по вул. Павлова в сумі 110 924,46 грн., яка виникла внаслідок перерахунку до розміру, визначеного додатковою угодою від 09.02.2015 до договору оренди від 01.11.2008.

Разом із цим правова оцінка додаткової угоди від 09.02.2015 до договору оренди, на яку послався відповідач як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, була предметом розгляду у справі №921/503/16-г/4 за позовом фізичної особи - підприємця Кузьмихи Наталії Іванівни до Збаразької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди від 09.02.2015 року до договору оренди землі.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 і постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі № 921/503/16-г/4, визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 09.02.2015 до договору оренди землі від 01.11.2008.

Слід зауважити, що відповідно до частини 3 статті 35 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами також установлено і те, що у подальшому позивачем, згідно з договором оренди землі та з урахуванням рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/503/16-г/4 від 16.05.2017 було подано уточнену "Податкову декларацію з плати за землю" за 2015 рік. Так, відповідно до уточненого розрахунку сума орендної плати за 2015 рік становить 16 253,11 грн., проведено зменшення попередньо нарахованої суми орендної плати в розмірі 1 275 85,61 грн., а за даними особового рахунку СПД Кузимихи Н.І., нею у 2015 році сплачено 24 300 грн. орендної плати за землю. Наведені обставини підтверджуються долученою позивачем до матеріалів справи копією листа Збаразького відділення Кременецької ОДПІ №22710/1300 від 05.10.2017.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що станом на 01.06.2016 позивач не мав заборгованості з орендної плати, а отже відповідачем належними і допустимими доказами не доведено порушення позивачем - ФОП Кузьмихою Н.І. умов договору оренди в частині систематичної несплати орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою.

Другою підставою для прийняття оскаржуваного рішення № VII/8/29 стало порушення позивачем умов договору оренди землі від 01.11.2008 у частині нездійснення будівництва торгового спортивно-оздоровчого комплексу на орендовані земельній ділянці.

Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, умови договору оренди не містять строків здійснення будівництва торгового спортивно-оздоровчого комплексу, а належних доказів на підтвердження систематичного порушення умов використання позивачем земельної ділянки відповідачем не надано.

Крім цього, суди зауважили, що матеріали справи містять надані позивачем докази на підтвердження факту виконання робіт з виготовлення дозвільних документів і проектно-кошторисної документації для подальшого будівництва на орендованій земельній ділянці торгового спортивно-оздоровчого комплексу, а саме: інвестиційну пропозицію, містобудівне обґрунтування по розміщенню спортивно-оздоровчого комплексу в м. Збаражі від 2006 року, комплексний державний експертний висновок № 75-141-08 по робочому проекту на будівництво торгового спортивно-оздоровчого комплексу по вулиці Павлова в місті Збаражі Тернопільської області, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки реєстраційний номер 194 від 02.11.2007, технічні умови з водопостачання, телефонізації і радіофікації, пожежної безпеки, газифікації, електрифікації, тощо, однак враховуючи, що такі документи розроблено ще до укладення договору від 01.11.2008, цей договір могло бути прийнято з їх урахуванням.

За таких підстав, беручи до уваги викладене вище, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі

Посилання скаржника на зміну нормативно - грошової оцінки спірної земельної ділянки на підставі рішення від 08.04.2014 № 771 не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у справі, оскільки згідно з пунктом 14.1 договору оренди землі від 01.11.2008 зміна розміру орендного платежу, який підлягає сплаті позивачем, пов'язана саме з обставинами зміни, зокрема щодо розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнта індексації, що свідчить про право Збаразької міської ради звернутися до суду з позовом про укладення додаткової угоди на підставі рішення суду, в тому числі й з підстав, наведених у статті 288 Податкового кодексу України.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017 покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Збаразької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.10.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі №921/542/16-г/4 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков