Постанова

від 09.10.2017 по справі 910/20310/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа№ 910/20310/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шелефост Т.М. за довіреністю від 18.12.2016;

від відповідача : Тищенко К.О. за довіреністю від 03.01.2017;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк " Славкіної Марини Анатоліївни

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 року

у справі № 910/20310/16 (суддя Борисенко І.І.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" ("ВіЕйБі Банк") Славкіної Марини Анатоліївни

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України.

про визнання протиправним і скасування повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі №910/20310/16 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення у формі повідомлення №11/1-47274 від 23.09.2016 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т; ідентифікаційний код 19017842) Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1-2014 від 08.01.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т; ідентифікаційний код 19017842) та Приватним акціонерним товариством "Агромаш-ІФ" (76018, Івано-Франківськ а область, м. Івано-Франківськ, вул. Височана, буд. 18; ідентифікаційний код 32873954) за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №1878-НВ від 09.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27Т; ідентифікаційний код 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 9, офіс 33, ідентифікаційний код 32873692).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіна Марина Анатоліївна подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує така виявлення та фіксує даний факт, тому управлінського рішення у формі наказу про визнання нікчемними правочинів (договорів) Уповноваженою особою не видавалося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 18.09.2017. Також за клопотанням скаржника відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до дня судового засідання.

01.09.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 відкладено розгляд справи на 09.10.2017.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явились, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників третьої особи.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Представник позивача у судовому засіданні подала клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду, у зв'язку із несплатою відповідачем судового збору, також заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (скорочене офіційне найменування - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), як кредитором, та Приватним акціонерним товариством "Агромаш-ІФ", як позичальником, було укладено кредитний договір №1-2014 (далі - Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 100 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

За умовами п.1.2 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 25% річних.

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06.01.2015 включно (п.1.3 Кредитного договору).

У пункті 15.4 Кредитного договору зазначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

09.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", як вкладником, було укладено генеральний договір (Еліт) №1878-НВ на здійснення вкладних операцій.

Відповідно до додаткової угоди №1 до генерального договору про здійснення вкладних операцій №1878-НВ від 09.10.2012 у п. 1 визначено, що вкладник вносить, а Банк приймає на рахунок в користування грошові кошти в сумі 150 000 000,00 грн. Термін повернення Банком вкладу вкладнику - 10 квітня 2014 року.

В подальшому до генерального договору на здійснення вкладних операцій №1878-НВ від 10.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", як вкладником, було укладено додаткову угоду №2 від 08.01.2014, додаткову угоду №3 від 27.02.2014, додаткову угоду №4 від 27.02.2014, додаткову угоду №5 від 26.09.2014, згідно останньої сторони договору визначили, що строк дії договору - до 30 вересня 2015 року. Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди №5 від 26.09.2014 визначено, що на дату укладення цієї Угоди на рахунку обліковуються грошові кошти в сумі 150 000 000,00 грн., в межах додаткової угоди №3 від 27.02.2014 до Генерального договору про здійснення вкладних операцій №1878-НВ від 10.10.2012 на умовах договору. Термін повернення вкладу визначено до 30 вересня 2015 року.

30.09.2014 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія" укладено договір застави майнових прав (надалі - Договір застави).

Відповідно до п.1.1. Договору застави договір укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1-2014 від 08.01.2014р., укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПАТ "Агромаш-ІФ".

У пункті 1.1 Договору застави встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №1-2014 від 08.01.2014, за яким ПАТ "ВіЕйБі Банк" є кредитором, а ПАТ "Агромаш-ІФ" Позичальником, з усіма подальшими змінами до нього, в подальшому - "Кредитний договір", згідно з яким Позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі 100 000 000,00 (сто мільйонів) гривень зі сплатою Позичальником на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 16,1% річних, строком користування до 06.01.2015, а також в забезпечення всіх інших виплат та штрафних санкцій, визначених в Кредитному договорі та в цьому Договорі застави, Заставодавець надає Заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 100 000 000, 00 (сто мільйонів) гривень, що станом на дату підписання цього договору знаходяться на вкладному рахунку №26152880000005, відкритому у ПАТ "ВіЕйБі Банк", код банку 380537 та належать Заставодавцю на підставі Генерального договору "Еліт" № 1878-НВ про здійснення вкладних операцій від 09.10.2012 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Заставодавцем.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави на момент укладання цього договору застави розмір майнового права, що передається в заставу, сторони оцінюють в 100 000 000 (сто мільйонів) гривень.

Договір застави набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем за цим договором застави (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2.6 Договору Заставодержатель має право задовольнити за рахунок Предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент звернення стягнення, включаючи суму основного боргу за кредитом, проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, всі інші вимоги, що випливають з кредитного договору, а також витрати пов'язані зі зверненням стягнення на Предмет застави.

14.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до ТОВ "Станіславська торгова компанія" щодо дострокового погашення заборгованості по кредитному договору №1-2014 від 08.01.2014 укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПАТ "Агромаш-ІФ" на суму 100 000 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом 14.11.2014 заборгованість позивача за кредитним договором в сумі 100 000 000,00 грн. була погашена шляхом перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ "Станіславська торгова компанія". Так, згідно виписки по особовим рахункам за 14.11.214 відбулася наступна операція: списання на погашення основної заборгованості по кред. дог. № 1-2014 від 08.01.2014р., Платник - 26005080000059 ТОВ "Станіславська торгова компанія" (рахунок зазначено в п. 4.3.2. Договору ЗМП від 30.09.2014), Отримувач - 2909588001257 (рахунок на який необхідно було здійснити погашення за Кред. дог. № 1-2014 від 08.01.2014).

Також вказані обставини підтверджуються витягом з акту від 09.02.2015 перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 по 20.11.2014.

Так, відповідно до Витягу з таблиці 2.6. відбулась наступна операція - Повернення кредиту (ПАТ "Агромаш-ІФ"), кред. дог. №1-2014 від 08.01.2014р.; Підстави проведення операції - Рішення Спостережної Ради від 14.11.2014р.; Сума бухгалтерського проведення-100 000 000,00 грн.: Рахунок-кореспондент кред. угоди - 2909588001257.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Витягом з акту б/н від 09.02.2015 підтверджується, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було проведено перевірку правочинів (в тому числі), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 по 20.11.2014.

Так, зокрема, відповідачем виявлено нікчемність правочину щодо погашення заборгованості позивача в сумі 100 000 000,00 грн. за кредитним договором №1-2014 від 08.01.2014.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни було направлено позивачу та Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" повідомлення про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1-2014 від 08.01.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №1878-НВ від 09.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія", з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач не погодився із вказаним повідомленням та звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним і повністю скасувати рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни №11/1-47274 від 23.09.2016 про нікчемність правочину (щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 1-2014 від 08.01.2014, укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПАТ "Агромаш-ІФ", за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №1878-НВ від 09 жовтня 2012 року, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія").

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що права позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/1-47274 від 23.09.2016 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №1-2014 від 08.01.2014, однак відсутні підстави для визнання спірного правочину нікчемним, а порушені права позивача підлягають захисту.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Кредитного договору №1-2014, генерального договору (Еліт) №1878-НВ на здійснення вкладних операцій та договору застави майнових прав.

Договори у встановленому порядку не оспорені, не розірвані, не визнані недійсними, отже є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, предметом кредитного договору є грошові кошти, що надаються кредитодавцем позичальнику на умовах зворотності та оплатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, того ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач неналежним чином виконував умови Кредитного договору та зазначені норми чинного законодавства, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 100 000 000,00 грн.

За приписами ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 574 ЦК України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання зобов'язань за Кредитним договором було забезпечено за Договором застави.

Частиною 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. №35 продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 20.03.2015 р.

Відносини пов'язані з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків регулюються спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою якого є захист прав та законних інтересів вкладників банку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів, зокрема, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Таким чином, нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіною М.А., 15.12.2014 року було видано Наказ № 90 "Про перевірку договорів".

З метою здійснення альтернативної Наказу № 90 від 15.12.2014 року незалежної перевірки правочинів (договорів), Уповноваженою особою Фонду 20.01.2015 року було видано Наказ № 23/1 "Про здійснення альтернативної перевірки договорів".

За результатами проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ "ВіЕйБі Банк" з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року комісією з перевірки правочинів було складено Акт від 09.02.2015 року, відповідно до якого комісією було виявлено ряд правочинів, які підпадають під підстави визначені положеннями ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є нікчемними, зокрема: правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1-2014 від 08.01.2014, укладеного між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ПАТ "Агромаш-ІФ".

Отже, Уповноваженою особою під час здійснення тимчасової адміністрації забезпечено перевірку правочинів (договорів) вчинених неплатоспроможним банком, на предмет виявлення нікчемних правочинів

Відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, № 2 від 05.07.2012 року (далі - Положення), зареєстроване У Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893 (в редакції станом на час складання Акту перевірки від 09.02.2015 року), - Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Акт перевірки правочинів було складено комісією 09.02.2015 року, а рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" винесено 20.03.2015 року. Таким чином, перевірку правочинів в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було проведено у відповідності до процедури, встановленої законодавством.

Крім того, пунктом 1 частини 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чітко визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повідомлення про нікчемність правочинів було надіслано Товариству протягом ліквідації Банку, а не тимчасової адміністрації, однак таке надіслання не є порушенням Банком строку повідомлення сторони про нікчемність правочинів.

Дане повідомлення обґрунтоване тим, що правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1-2014 від 08.01.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та позивачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №1878-НВ від 09.10.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Станіславська торгова компанія" визнано нікчемним з посиланням на те, що фактично банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо невстановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У ході розгляду справи апеляційним господарським судом встановлено, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено жодних дій, які необхідно вчинити Уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним в силу прямої вказівки закону та не потребує додаткового визнання цього факту у будь-якій формі. Зазначеним законом визначено, що Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними, та фіксує даний факт.

Перелік повноважень Уповноваженої особи Фонду передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. №2.

Відповідно до ст. 37 вказаного закону та глави 1 розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена лише правом встановлювати факт нікчемності правочину у разі наявності встановлених законодавством підстав.

Тобто, законодавство не наділяє Уповноважену особу правами визнавати правочин нікчемним та видавати будь-які розпорядчі акти із визнання правочинів такими. Уповноваженій особі надано право лише повідомляти сторін за договором, у той час як граничні строки та форма такого повідомлення законодавством не встановлена.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження позивача про те, що повідомлення про нікчемність правочину (договору) є рішенням Уповноваженої особи Фонду, безпідставним та помилковим, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Колегія суддів також приходить до висновку, що повідомлення про нікчемність правочину не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України і не може бути предметом спору відповідно до ст. 12 ГПК України.

При цьому колегією суддів враховані правові позиції Верховного Суду України, викладені, зокрема, в постанові від 10.09.2013 у справі №21-237а13, відповідно до яких обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновків, рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/20310/16 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга підлягає до задоволення.

При поданні апеляційної скарги відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке задоволено ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017, однак в процесі розгляду апеляційної скарги відповідач доказів сплати судового збору не подав.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позову, з позивача, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" ("ВіЕйБі Банк") Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 року у справі №910/20310/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Височана, буд. 18; ідентифікаційний код 32873954) в доход спеціального фонду Державного бюджету України, (отримувач коштів - ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31216206782001, код класифікації доходів бюджету 22030101) - 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/20310/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк