Постанова

від 12.10.2017 по справі 813/1732/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року № 813/1732/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Магиревич Ю.Д.,

представника позивача - Пилип'як О.П.,

представника відповідача - Шиба А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" (надалі - ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС", позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 13.04.2017 року №000528/406, №000529/406, №000531/406.

Ухвалою судді від 07.08.2017 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що висновки відповідача про порушення ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини даних господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту. Отже, висновки акта перевірки є необґрунтованими, а прийняті на його основі податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

На заперечення позовних вимог представником відповідача було подано до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі документальної позапланової документальної виїзної перевірки ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" по взаємовідносинах з ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг". В результаті вказаної перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Перевіркою було встановлено, що у ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" відсутні можливості для виконання операцій з постачання товарів, а саме відсутні власні або орендовані складські приміщення, засоби для ведення господарської чи фінансової діяльності підприємства. Крім того в ході перевірки було встановлено факт реалізації товару, ідентичного задекларованому, що в свою чергу свідчить про набуття у власність товарів без наявності будь - яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Отже, на підставі встановлених порушень, контролюючим органом було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" та його контрагентами ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" та як наслідок винесено оскаржувані у даній справі податкові повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 16.03.2017 року по 21.03.2017 року ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38332212) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.

Вказана перевірка проводилася на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 07.02.2017 року по справі № 569/1404/17 (кримінальне провадження № 22015180000000067).

Перевірку проведено у присутності директора ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" Малиновської С.В.

За результатами перевірки складено акт від 28.03.2017 року № 11/13-01-14-06/38332212.

Проведеною перевіркою встановлено такі порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.19, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 49128,40 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 27018,40 грн., за 1 півріччя 2015 року в сумі 22110,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, п. 5 розділу ІІІ, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 14.10.2014 року за № 1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64605,80 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 6715,00 грн., за жовтень 2014 року в сумі 7505,00 грн., за грудень 2014 року в сумі 15800,40 грн., за березень 2015 року в сумі 7938,00 грн., за квітень 2015 року в сумі 8311,00 грн., за травень 2015 року в сумі 8317,20 грн., за липень 2015 року в сумі 10019,20 грн., та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 6758,40 грн., в тому числі за грудень 2015 року - 6758,40 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта податковим органом було прийнято:

- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 13.04.2017 року № 000528/406;

- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 13.04.2017 року № 000529/406;

- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 13.04.2017 року № 000531/406.

Не погоджуючись з висновками перевірки та винесеними за її результатами податковими повідомлення - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС", код ЄДРПОУ 38332212, місцезнаходження юридичної особи: 80400, Львівська область, Кам'янка - Бузький район, м. Кам'янка - Бузька, вул. Незалежності, 16.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2014 року між ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" та ТзОВ "Аякс - Матеріал" було укладено договір купівлі - продажу товару № АМО 112, згідно якого ТзОВ "Аякс - Матеріал" (продавець) зобов'язувався постачати і передавати у власність покупцю товар, а ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" (покупець) зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату.

На підтвердження здійснення договірних зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні: від 15.12.2014 року № 1 на суму 49296, 60 грн., від 15.12.2014 року № 2 на суму 45505,80 грн., від 23.03.2015 року № 55 на суму 47628,0 грн., від 03.04.2015 року № 74 на суму 49866,00 грн., від 23.05.2015 року № 130 на суму 49903,20 грн., від 14.07.2015 року № 159 на суму 60115,20 грн., від 23.09.2015 року № 22 на суму 40550,40 грн.; податкові накладні: від 15.12.2014 року № 1 на суму 49296, 60 грн., від 15.12.2014 року № 2 на суму 45505,80 грн., від 23.03.2015 року № 24 на суму 47628,0 грн., від 03.04.2015 року № 1 на суму 49866,00 грн., від 23.05.2015 року № 13 на суму 49903,20 грн., від 14.07.2015 року № 11 на суму 60115,20 грн., від 23.09.2015 року № 26 на суму 40550,40 грн.

На підтвердження здійснення оплати за товар, позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень: від 22.12.2014 року № 296 на суму 49296,60 грн., від 30.12.2014 року № 309 на суму 45505,80 грн., від 31.03.2015 року № 462 на суму 47628,00 грн., від 29.04.2015 року № 500 на суму 25000,00 грн., від 12.05.2015 року № 517 на суму 24866,00 грн., від 05.06.2015 року № 553 на суму 49964,20грн., від 04.08.2015 року № 651 на суму 60115,20, від 22.09.2015 року № 733 на суму 25000,00, від 25.09.2015 року № 743 на суму 10000,00 грн., від 30.09.2015 року № 747 на суму 2958,40 грн.

Поставка товару проводилася на підставі п. 2.2 договору (а.с. 34).

Факт відвантаження, перевезення та отримання товару підтверджується товарно - транспортними накладними: від 15.12.2014 року № Р1, від 15.12.2014 року № Р2, від 23.03.2015 року № Р55, від 03.04.2015 року № Р55, від 23.05.2015 року № Р130, від 14.07.2015 року № Р159, від 23.09.2015 року № Р22.

Згідно вказаних товарно -транспортних накладних, переведення товару здійснювалося з використанням автомобіля RENO ВС 7969 АМ та причепів ВС 6994 ХХ та ВС 6947ХХ.

01.09.2014 року між позивачем та ТзОВ "Скілур - Торг" було укладено договір поставки № 01/09. Відповідно до умов вказаного договору ТзОВ "Скілур - Торг" (постачальник) зобов'язувався поставити продукцію, а ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" (покупець) зобов'язувався в прядку та на умовах, визначених цим договором, своєчасно оплатити і прийняти товар.

На підтвердження здійснення договірних зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні від 26.09.2014 року № 80 на суму 40290,00 грн., та від 01.10.2014 року № 1 на суму 45030,00 грн., а також податкові накладні від 26.09.2014 року № 19 на суму 40290,00 грн., та від 01.10.2014 року № 1 на суму 45030,00 грн.

Здійснення оплати за товар, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 206 від 15.10.2014 року на суму 40290,00 грн., та № 220 від 22.10.2014 року на суму 45030,00 грн.

Факт відвантаження, перевезення та отримання товару підтверджується товарно - транспортними накладними від 26.09.2014 року та від 01.10.2014 року.

Згідно зазначених товарно -транспортних накладних, переведення товару здійснювалося позивачем з використанням автомобіля RENO ВС 7969 АМ та причепу ВС 6947 ХХ та автомобіля IVECO ВС 6755 ВК та причепу ВС 1418 ХТ.

Зазначені документи були надані податковому органу при проведенні перевірки та долучені позивачем до матеріалів справи.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд керувався наступним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (надалі по тексту - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первинні документи, які позивач долучив до матеріалів справи на підтвердження взаємовідносин із ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" є належним чином складеними та містять достовірні дані щодо їх змісту.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 28.03.2017 року № 11/13-01-14-06/38332212.

Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" з його контрагентами ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами.

Висновки відповідача про безтоварність та нереальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Позивачем під час проведення перевірки було надано всі документи, які підтверджують спірні господарські операції. Факт здійснення господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи договорами поставки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та товарно - транспортними накладними тощо.

Щодо твердження відповідача про недоліки у первинній документації, а саме не заповнення усіх граф у товарно - транспортних накладних, суд зазначає, що дані недоліки мають поодинокий характер та можуть свідчити про технічні описки при оформленні даних документів, а не про умисні порушення сторонами договірних відносин оформлення товарно - транспортних накладних.

Покликання представника податкового органу на відсутність у контрагентів позивача фізичних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих операцій, а саме відсутність трудових ресурсів, інформації про зберігання товарів, відсутність власних чи орендованих складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, суд до уваги не бере, адже відсутність у контрагента необхідних ресурсів для ведення господарської діяльності не може бути свідченням недобросовісності позивача. Даної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі № К/800/15892/13 від 26.02.2014 року.

Щодо твердження представника відповідача про те, що контрагенти позивача ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" у період 2014 - 2015 років укладали фіктивні господарські угоди з іншими суб'єктами господарської діяльності, що підтверджується ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.02.2017 року по справі № 569/1404/17 (кримінальне провадження № 22015180000000067), на виконання якої і було проведено перевірку позивача, суд зазначив наступне.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суми податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право замовника (покупця) на податковий кредит з підтвердженням сплати податків його постачальниками (виконавцями). Несплата податку виконавцем робіт, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративний суд України від 18.09.2013 року № К/9991/55382/12, зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. №3477-IV, практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов'язковою для застосування судами України.

Вирішуючи податкові спори, Європейський суд з прав людини застосовує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.50 р., що була ратифікована Україною 17.07.1997 р. і набула чинності для України 11.09.1997 р. (далі - "Протокол № 1"), який гарантує право на повагу власності та передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому термін "майно" має автономне для Європейського Суду значення, яке не залежить від кваліфікації цього терміну у праві України, та у контексті податкових справ може включати правомірне очікування повернення надміру сплаченого податку, відшкодування податку на додану вартість або права на податкову пільгу, вирахування для цілей податку на додану вартість та податку на прибуток, оспорювання податкового зобов'язання тощо.

У справі "Інтерсплав" проти України", Європейський суд дійшов висновку, що право на відрахування (відшкодування) податку також може визнаватися "власністю" особи та відзначив, що перешкоджання відшкодуванню (відрахуванню) ПДВ могло бути виправдане, лише якщо б у податковому правопорушенні фігурував сам платник.

Наведена вище судова практика дозволяє стверджувати, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит з ПДВ, оскільки відповідачем не було встановлено та не було доведено:

- невиконання позивачем власних обов'язків (вимог законодавства України) щодо формування та документального підтвердження оспорюваних витрат;

- обов'язку та можливості для позивача забезпечити виконання вимог законодавства України своїми контрагентами;

- обізнаність позивача про невиконання контрагентами вимог законодавства;

- безпосередню (пряму) участь та/або поінформованість позивача у порушеннях третіх осіб та/або у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що висновки податкового органу про те, що досліджувані у даній справі взаємовідносини позивача та його контрагентів ТзОВ "Аякс - Матеріал" та ТзОВ "Скілур - Торг" мали безтоварний характер не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 13.04.2017 року №000528/406, №000529/406 та №000531/406.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2252,31 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області №000528/406 від 13.04.2017 року, №000529/406 від 13.04.2017 року та №000531/406 від 13.04.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38332212, 80400, Львівська область, Кам'янка - Бузький район, м. Кам'янка - Бузька, вул. Незалежності, 16) 2252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 31 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 жовтня 2017 року.