Постанова

від 13.08.2020 по справі 813/1732/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 813/1732/17

адміністративне провадження № К/9901/48488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 (суддя: Сакалоша В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (колегія суддів: Попко Я.С., Сеник Р.П., Кухтей Р.В.) у справі № 813/1732/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК-НІЛ ПЛЮС до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛТК-НІЛ ПЛЮС (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, податкова, податковий орган), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 13.04.2017 № 000528/406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 80 757, 25 грн., за основним платежем 64 605, 80 грн., та за штрафними санкціями 16 151, 45 грн.;

- від 13.04.2017 № 000529/406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 62 637, 60 грн., за основним платежем 49 128, 40 грн., та за штрафними санкціями 13 509, 20 грн.;

- від 13.04.2017 № 000531/406, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 6 758, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача про порушення ТОВ "ЛТК - НІЛ ПЛЮС" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Аякс - Матеріал" та ТОВ "Скілур - Торг" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини даних господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту. Отже, висновки акта перевірки є необґрунтованими, а прийняті на його основі податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року позовні вимоги задоволено.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 16.03.2017 по 21.03.2017 ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 38332212) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТзОВ Аякс-Матеріал та ТзОВ Скілур-Торг за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року. Вказана перевірка проводилася на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 07.02.2017 року по справі № 569/1404/17 (кримінальне провадження № 22015180000000067). Перевірку проведено у присутності директора ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС Малиновської С.В .

За результатами проведеної перевірки складено акт № 11/13-01-14- 06/38332212 від 28.03.2017, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.19, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 49 128,40 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, п.5 розділу III, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014р. № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 14.10.2014 року за № 1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64605,80 грн. На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 13.04.2017 винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Також, судами встановлено, що 12.12.2014 між ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС та ТзОВ Аякс- Матеріал було укладено договір купівлі-продажу товару № АМО 112, згідно якого ТзОВ Аякс-Матеріал (продавець) зобов`язувався постачати і передавати у власність покупцю товар, а ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (покупець) зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату.

На підтвердження здійснення договірних зобов`язань позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні. Здійснення оплати за товар підтверджується копіями платіжних доручень. Факт відвантаження, перевезення та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними, згідно яких, перевезення товару здійснювалося з використанням автомобіля RENO д.н.з НОМЕР_1 та причепів д.н.з НОМЕР_2 та д.н.з НОМЕР_3 .

Крім того, 01.09.2014 між позивачем та ТОВ Скілур-Торг було укладено договір поставки № 01/09, відповідно до умов якого ТОВ Скілур-Торг" (постачальник) зобов`язувався поставити продукцію, а ТОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (покупець) зобов`язувався в прядку та на умовах, визначених цим договором, своєчасно оплатити і прийняти товар. На підтвердження здійснення договірних зобов`язань позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні, платіжні докурчення. Факт відвантаження, перевезення та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 26.09.2014 та від 01.10.2014. Згідно зазначених товарно-транспортних накладних, переведення товару здійснювалося позивачем з використанням автомобіля RENО д.н.з НОМЕР_1 та причепу д.н.з НОМЕР_3 та автомобіля IVECO д.н.з НОМЕР_4 та причепу д.н.з НОМЕР_5 .

Суди прийшли до висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки надана Товариством первинна документація чітко відображає операції, які були здійсненні між позивачем та його контрагентами. Судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення Товариством податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, зазначаючи, що аналіз зібраної податкової інформації для проведення перевірки позивача засвідчив нереальність здійснених операцій по ланцюгу постачання, про що свідчать дані, про те, що СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22015180000000067 за фактом створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209 КК України.

Зокрема, відповідно до дослідження відділу боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Рівненській області № 20/17-00-16 від 15.09.2016, в ході аналізу зареєстрованих податкових накладних ТОВ Тілар , ТОВ Скілур-Торг , ТОВ Аякс Матеріал , ТОВ Смарт Білд Інвест встановлено, що у ЄРПН в період 2015-2015 років зареєстровано податкові накладні по придбанню товарно-матеріальних цінностей та реалізації товарно-матеріальних цінностей в яких номенклатури придбаних та реалізованих ТМЦ різняться між собою, що дає підстави вважати про відображення в бухгалтерському та податкову обліку безтоварних господарських операцій.

Крім того, відповідач доводить Суду, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що відповідно до п. 2.1 договору купівлі - продажу від 12.12.2014 № АМО112 товар відвантажується покупцю (ТОВ ЛТК-Ніл ПЛЮС ) відповідно до його письмової заявки, яка подається не пізніше як за 10 робочих днів до моменту відвантаження. Згідно п. 2.3 даного договору зазначено, що при поставці товару постачальник (ТОВ Аякс - Матеріал ) зобов`язаний передати покупцю рахунок фактуру, однак позивачем такі документи не були представлені.

Проведеним аналізом податкових накладних згідно АІС Податковий блок , архіву електронної звітності за період проведення взаєморозрахунків позивача з ТОВ Аякс-Матеріал встановлено розрив ланцюга поставки товарів, а саме: ТОВ Аякс-Матеріал згідно первинних документів відображено придбання зазначених товарів у ТОВ Нові горизонти Київсщини (ЄДРПОУ 39426484), ТОВ ЛЕА-Н (ЄДРПОУ 38933107), ТОВ Адора Компані (ЄДРПОУ 39717022), ТОВ С.І.С (ЄДРПОУ 36922004), ТОВ Теплотехномаркет (ЄДРПОУ 33616118), у яких відсутнє придбання товару реалізованого в подальшому на ТОВ Аякс-Матеріал .

Також, відповідач у касаційній скарзі вказує, що у ТТН відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних робіт, ким вони були здійсненні. Крім цього, згідно даних ТТН місце навантаження ТМЦ, які були реалізовані на ТОВ ЛТК-Ніл ПЛЮС (Вінницька обл., с. Іванцівці без зазначення конкретного місця навантаження). Податковий орган дійшов до висновку про нереальність господарської операції виходячи з наступного: у видаткових накладних в графі Отримав(ла) не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримувала товар.

Перевіркою встановлено, що у контрагентів позивача відсутні можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом; будь-яка інформація про місце зберігання товарів; інформація про власні або орендовані основні засоби, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З таких підстав, відповідач просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позиція Верховного Суду

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію;

Згідно частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що первинні документи які підтверджують дійсність господарських операцій між Товариством та його контрагентами позивачем були надані відповідачу під час проведення перевірки в повному обсязі, і надані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю розкривають зміст господарських операцій позивача з його контрагентом.

Щодо наявності кримінального провадження, то суди правильно зазначили про те, що сам факт його порушення не свідчить про наявність кримінального правопорушення. В справі відсутні судові рішення або будь-які відомості, які спростовуються фактичну господарську діяльність позивача та його контрагента. Відсутні також пояснення посадових осіб, які могли б свідчити про їх непричетність до господарської діяльності.

Крім того, з аналізу п.п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, вбачається, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, визначальним фактором для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв`язок витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Тобто, приймаючи рішення, суд першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що відповідачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанції, а лише містять вимоги щодо переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції лише переглядає правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник