Постанова

від 23.01.2018 по справі 813/1732/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10974/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Кухтея Р.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, ухвалену суддею Сакалош В.М., 13.12.08 год, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 17 жовтня 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК-НІЛ ПЛЮС до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

10.05.2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛТК-НІЛ ПЛЮС звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.04.2017р.:

№000528/406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 80 757,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 64 605,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16 151,45 грн.;

№000529/406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 62 637,60 грн., в тому числі: за основним платежем - 49 128,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13 509,20 грн.;

№000531/406, яким завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 6758,40 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення- рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 13.04.2017р. №000528/406, №000529/406, №000531/406.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС та ТзОВ Аякс-Матеріал було укладено договір купівлі-продажу товару № АМО 112, згідно якого ТзОВ Аякс-Матеріал (продавець) зобов'язувався постачати і передавати у власність покупцю товар, а ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (покупець) зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату. Також, між позивачем та ТзОВ Скілур-Торг було укладено договір поставки № 01/09, відповідно до умов якого ТзОВ Скілур-Торг (постачальник) зобов'язувався поставити продукцію, а ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (покупець) зобов'язувався в прядку та на умовах, визначених цим договором, своєчасно оплатити і прийняти товар. Реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС та його контрагентами: ТзОВ Аякс-Матеріал , ТзОВ Скілур-Торг підтверджується наступними первинними документами: договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспорними накладними, які належним чином складені та містять достовірні дані щодо їх змісту. Зазначені документи були надані податковому органу при проведенні перевірки та долучені позивачем до матеріалів справи.

Висновки відповідача про безтоварність та нереальність господарських операцій позивача із вказаними контрагентами не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та грунтуються на припущеннях.

Суд першої інстанції не бере до уваги покликання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача фізичних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих операцій, а саме відсутність трудових ресурсів, інформації про зберігання товарів, відсутність власних чи орендованих складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, так як відсутність у контрагента необхідних ресурсів для ведення господарської діяльності не може бути свідченням недобросовісності позивача.

Таким чином, відповідач неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит з ПДВ, оскільки відповідачем не було встановлено та не було доведено: невиконання позивачем власних обов'язків (вимог законодавства України) щодо формування та документального підтвердження оспорюваних витрат; обов'язку та можливості для позивача забезпечити виконання вимог законодавства України своїми контрагентами; обізнаність позивача про невиконання контрагентами вимог законодавства; безпосередню (пряму) участь та/або поінформованість позивача у порушеннях третіх осіб та/або у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємством по взаємовідносинах з ТОВ Аякс-Матеріал сформовані витрати у розмірі 285 721 грн. з відповідним відображенням у складі витрат у декларації по податку на прибуток за 2014 рік на суму 79002,00 грн. та у рядку 2050 звіту про фінансові результати за 2015 рік „Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - на суму 206 719 грн.

Проведеним аналізом податкових накладних згідно АІС Податковий блок , архіву електронної звітності за період проведення взаєморозрахунків ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС з ТОВ Аякс-Матеріал встановлено розрив ланцюга поставки товарів, а саме: ТОВ Аякс-Матеріал згідно первинних документів відображено придбання зазначених товарів у ТОВ НОВІ ГОРИЗОНТИ КИЇВЩИНИ , ТОВ ЛЕА-Н , ТОВ АДОРА КОМПАНЇ , TOB С.І.С. , ТОВ ТЕПЛОТЕХНОМАРКЕТ , у яких відсутнє придбання товару реалізованого в подальшому на ТОВ Аякс-Матеріал .

Апелянт стверджує, що у товарно-транспортних накладних відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій, а саме: не вказано: де саме проведено дані роботи, які обсяги виконання робіт, ким вони були здійснені. Крім цього, згідно даних товарно-транспортних накладних місце навантаження товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані на ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС - Вінницька обл., с. Іванівці без зазначення конкретного місця навантаження (вулиці, № будинку, площадки, їх власника і т.д.).

Аналізом оформлених документів на придбання ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС товарів від ТОВ Аякс-Матеріал та ТОВ СКІЛУР-ТОРГ вбачається нереальність господарської операції виходячи з наступного: у зазначених видаткових накладних в графі Отримав(ла) не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримувала товар.

Перевіркою встановлено, що у ТОВ Аякс-Матеріал та ТОВ СКІЛУР-ТОРГ відсутні можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом; будь-яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); інформація про власні або орендовані основні засоби, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Під час проведення перевірки встановлений факт реалізації товару, ідентичного задекларованому, що у свою чергу є свідченням набуття ТзОВ ЛІК НІЛ ПЛЮС у власність товарів без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Відповідно до пояснення наданого в ході перевірки зазначено, що придбаний ТзОВ ЛТК НІЛ ПЛЮС товар від вищенаведених контрагентів в подальшому був поставлений до ТОВ Термінує , основним видом діяльності якого є виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

Дані операції з безоплатного отримання товарів (лісоматеріалів) повинні бути відображені підприємством в бухгалтерському обліку проведеним Дт28 Товари Кт 718 Оборотні активи та відповідно Дг 718 Оборотні активи Кт 79 Фінансові результати .

Апелянт зазначає, що ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС отримано податкові накладні від ТОВ Аякс-Матеріал , ТОВ СКІЛУР-ТОРГ за 2014-2015 роки на загальну суму 428 185,20 грн., в тому числі ПДВ 71 364,20 грн.

Податок на додану вартість згідно з отриманими податковими накладними включено ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС до реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до складу податкового кредиту Декларацій з податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 6 715 грн., за жовтень 2014 року в сумі 7 505 грн., за грудень 2014 року в сумі 15 800.40 грн., за березень 2015 року в сумі 7 938 грн., за квітень 2015 року в сумі 8 311 грн., за травень 2015 року в сумі 8 317,20 грн., за липень 2015 року в сумі 10 019,20 грн., за вересень 2015 року в сумі 6 758,40 грн

Враховуючи той факт що господарські операції між ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС та ТОВ Аякс-Матеріал , ТОВ СКІЛУР-ТОРГ не відбулися, ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС при декларуванні допущено порушення вимог Податкового кодексу України, встановлено неправомірне визначення податкового кредиту у податковій звітності по взаємовідносинах із ТОВ Аякс-Матеріал та ТОВ СКІЛУР-ТОРГ всього на суму 71 364,20 грн.., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 64 605,80 грн. та завищення від'ємного значення з ПДВ у грудні 2015 року - 6 758,40 грн.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від учасників справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів..

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС , код ЄДРПОУ 38332212, місцезнаходження юридичної особи: 80400, Львівська область, Кам'янка - Бузький район, м. Кам'янка -Бузька, вул. Незалежності, 16.

У період з 16.03.2017 року по 21.03.2017 року ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 38332212) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведених взаєморозрахунків з ТзОВ Аякс-Матеріал та ТзОВ Скілур-Торг за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року. Вказана перевірка проводилася на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 07.02.2017 року по справі № 569/1404/17 (кримінальне провадження № 22015180000000067). Перевірку проведено у присутності директора ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС ОСОБА_2

За результатами проведеної перевірки складено акт № 11/13-01-14- 06/38332212 від 28.03.2017 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, 138.2 ст.138, пп.139.1.19, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 49 128,40 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 27018,40 грн., за 1 півріччя 2015 року в сумі 22110,00 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, п.5 розділу III, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014р. № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 14.10.2014 року за № 1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64605,80 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 6715,00 грн., за жовтень 2014 року в сумі 7505,00 грн., за грудень 2014 року в сумі 15800,40 грн., за березень 2015 року в сумі 7938,00 грн., за квітень 2015 року в сумі 8311,00 грн., за травень 2015 року в сумі 8317,20 грн., за липень 2015 року в сумі 10019,20 грн., та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 6758,40 грн., в тому числі за грудень 2015 року - 6758,40 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області 13.04.2017р. винесено податкові повідомлення-рішення:

№000528/406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 80 757,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 64 605,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16 151,45 грн.;

№000529/406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 62 637,60 грн., в тому числі: за основним платежем - 49 128,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13 509,20 грн.;

№000531/406, яким завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 6758,40 грн.

Також, встановлено, що 12.12.2014 року між ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС та ТзОВ Аякс- Матеріал було укладено договір купівлі-продажу товару № АМО 112, згідно якого ТзОВ Аякс-Матеріал (продавець) зобов'язувався постачати і передавати у власність покупцю товар, а ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (покупець) зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно провести його оплату.

На підтвердження здійснення договірних зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні: від 15.12.2014 року № 1 на суму 49296, 60 грн., від 15.12.2014 року № 2 на суму 45505,80 грн., від 23.03.2015 року № 55 на суму 47628,0 грн., від 03.04.2015 року № 74 на суму 49866,00 грн., від 23.05.2015 року № 130 на суму 49903,20 грн., від 14.07.2015 року № 159 на суму 60115,20 грн., від 23.09.2015 року № 22 на суму 40550,40 грн.; податкові накладні: від 15.12.2014 року № 1 на суму 49296, 60 грн., від 15.12.2014 року № 2 на суму 45505,80 грн., від 23.03.2015р. № 24 на суму 47628,0 грн., від 03.04.2015 року № 1 на суму 49866,00 грн., від 23.05.2015 року № 13 на суму 49903,20 грн., від 14.07.2015 року № 11 на суму 60115,20 грн., від 23.09.2015 року № 26 на суму 40550,40 грн.

Здійснення оплати за товар підтверджується копіями платіжних доручень: від 22.12.2014 року № 296 на суму 49296,60 грн., від 30.12.2014 року № 309 на суму 45505,80 грн., від 31.03.2015 року № 462 на суму 47628,00 грн., від 29.04.2015 року № 500 на суму 25000,00 грн., від 12.05.2017р. № 517 на суму 24866,00 грн., від 05.06.2015 року № 553 на суму 49964,20грн., від 04.08.2015 року № 651 на суму 60115,20, від 22.09.2015 року № 733 на суму 25000,00, від 25.09.2015 року № 743 на суму 10000,00 грн., від 30.09.2017р. № 747 на суму 2958,40 грн.

Поставка товару проводилася на підставі п. 2.2 договору. Факт відвантаження, перевезення та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними: від 15.12.2014 року № Р1, від 15.12.2014 року № Р2, від 23.03.2015 року № Р55, від 03.04.2015 року № Р55, від 23.05.2015 року № Р130, від 14.07.2015 року № Р159, від 23.09.2015 року № Р22. Згідно вказаних товарно-транспортних накладних, переведення товару здійснювалося з використанням автомобіля RENO НОМЕР_4 та причепів НОМЕР_6 та НОМЕР_5.

Крім того, 01.09.2014 року між позивачем та ТзОВ Скілур-Торг було укладено договір поставки № 01/09, відповідно до умов якого ТзОВ Скілур-Торг" (постачальник) зобов'язувався поставити продукцію, а ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС (покупець) зобов'язувався в прядку та на умовах, визначених цим договором, своєчасно оплатити і прийняти товар.

На підтвердження здійснення договірних зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні від 26.09.2014 року № 80 на суму 40290,00 грн., та від 01.10.2014 року № 1 на суму 45030,00 грн., а також податкові накладні від 26.09.2014 року № 19 на суму 40290,00 грн., та від 01.10.2014 року № 1 на суму 45030,00 грн.

Здійснення оплати за товар, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 206 від 15.10.2014 року на суму 40290,00 грн., та № 220 від 22.10.2014 року на суму 45030,00 грн.

Факт відвантаження, перевезення та отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 26.09.2014 року та від 01.10.2014 року. Згідно зазначених товарно-транспортних накладних, переведення товару здійснювалося позивачем з використанням автомобіля RENO НОМЕР_4 та причепу НОМЕР_3 та автомобіля НОМЕР_1 та причепу НОМЕР_2.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначені документи були надані податковому органу при проведенні перевірки та долучені позивачем до матеріалів справи.

Щодо заниження, на думку податкового органу ТзОВ ЛТК-НІЛ ПЛЮС витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств:

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, апеляційним судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства. Господарські договори недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися. Отжепозивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції, які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Крім того, на момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами, вони були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №813/1732/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК-НІЛ ПЛЮС до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 23.01.2018 року.