Ухвала

від 11.10.2017 по справі 820/16176/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 р.Справа № 820/16176/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача Загребельного М.С.,

за участю представника позивача Шевченко В.Л.,

за участю представника позивача Даниленко В.В.,

за участю представника відповідача Квартенка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/16176/14

за позовом Приватної фірми "Олімп"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна фірма "Олімп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харкові Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001912203 від 06.06.2014р.; скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001922203 від 06.06.2014р.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки було складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки , яким встановлено, що Приватною фірмою "Олімп" занижено податок на додану вартість та занижено податок на прибуток. На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Харкові Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення. Дані рішення Позивач вважає необґрунтованими та таким, що не відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 820/16176/14 задоволено адміністративний позов Приватної фірми "Олімп" до Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001912203, №0001922203 від 06.06.2014 р.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Х/О (далі - ДПІ) було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПФ Олімп з питань взаємовідносинам з ТОВ Комітет об'єднаних аудиторів за період жовтень 2012, листопад 2012, ТОВ Юрполіс Компані за період січень 2012, жовтень 2012, квітень 2013, травень 2013, червень 2013, ТОВ Техно-Спецальянс за період січень 2013, лютий 2013, березень 2013, ТОВ Інформ-прогрес Сервіс за період серпень 2012, вересень 2012, ТОВ Промбуд-Монтажінвест за період жовтень 2012, ТОВ Пром- Техноівест за період березень 2013 та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операцій підприємства.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 31.05.2014р. №1612/20-34-22-01-05/24278993.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ Комітет об'єднаних аудиторів , ТОВ Юрполіс Компані , ТОВ Техно-Спецальянс , ТОВ Інформ-прогрес Сервіс , ТОВ Промбуд- Монтажінвест , ТОВ Пром-Техноівест . В ході проведення Дергачівською МДПІ ГУ Міндоходів у Х/О та ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Х/О перевірки контрагентів, було встановлено, що у контрагентів відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2014 за №0001912203 на загальну суму 234024,00 грн., та податкове повідомлення - рішення від 06.06.2014 за №0001922203 на загальну суму 287688, 50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, а тому оскаржувані рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ Юрполіс компані у перевіряємому періоді здійснювало юридичний супровід діяльності підприємства ПФ ОЛІМП на підставі договорів про надання юридичних послуг від 19.06.12р. №19062012 та від 04.03.2103р. № 040313.

Виконання зазначених договорів підтверджується Актами прийому передачі послуг, протоколами встановлення договірної ціни з зазначенням обсягу виконаної роботи, рахунками-фактурами виписаними податковими накладними, звітами про виконану роботу і рішеннями судів в яких представники ТОВ Юрполіс компані представляли інтереси ПФ ОЛІМП .

За охоплений в Акті перевірки від 21.05.2014 р. №1612/20-34-22-03-05/24278993 період завдяки своєчасно отриманим послугам від ТОВ Юрполіс компані лише по оскарженню податкових повідомлень-рішень ПФ Олімп було заощаджено 348366, 50 грн. коштів підприємства, що підтверджено рішеннями судів. Також завдяки своєчасним юридичним послугам ТОВ Юрполіс компані ПФ ОЛІМП змогло зберегти свої позиції на ринку товарів, своєчасно відстоювати свої інтереси під час перевірок з боку контролюючих органів та при укладанні договорів з контрагентами що призвело до заощадження коштів підприємства за перевіряємий період. Працівники ТОВ Юрполіс компані постійно виконують поставлені перед ними завдання на умовах укладенних договорів у тому числі працюють з необхідними документами на території підприємства ПФ Олімп .

Всі послуги отримані від ТОВ Юрполіс компані були використані ПФ Олімп у власній господарській діяльності, що підтверджено в Акті перевірки від 21.05.2014 р. №1612/20-34-22-03-05/24278993. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками.

Також як встановлено з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 27.06.2012р. № 270612 ПФ ОЛІМП отримала від підприємства продавця ТОВ Інформ прогрес сервіс товар, що підтверджено видатковими накладними ВН №03/08 від 03.08.2012р. на суму 55637,58 в тому числі ПДВ 9272,93 грн., ВН №07/08 від 07.08.2012 на суму 14700,00 в тому числі ПДВ 2450,00 грн., ВН №09/08 від 09.08.2012 на суму 5481,00 в тому числі ПДВ 913,5 грн., ВН №03/09 від 03.09.2012 на суму 28180,20 в тому числі ПДВ 4696,70 грн.

ТОВ Інформ прогрес сервіс на виконання умов договору від 27.06.2012р. №270612 були виписані та надані позивачу податкові накладні №17 від 03.09.2012р., №62 від 09.08.2012р., №48 від07.08.2012р., №28 від 03.08.2012р., що внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Перевезення товару здійснювалось власними силами позивача відповідно до умов договору, а саме власним автотранспортом засновника підприємства.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками та самим актом перевірки.

Товари отримані ПФ ОЛІМП від ТОВ Інформ прогрес сервіс на виконання умов договору від 27.06.2012р. № 270612 були використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено також в Акті перевірки.

Як встановлено матеріаліми справи, згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2012 р. № 270812 ПФ ОЛІМП отримала від підприємства продавця ТОВ Промбуд-монтажінвест товар, що підтверджено видатковою накладною ВН №03/10 від 03.10.2012 на суму 5387,04 в тому числі ПДВ 897,84 грн.

ТОВ Промбуд-монтажінвест на виконання умов договору від 27.08.2012р. № 270812 була виписана та надана позивачу податкова накладна №1 від 03.10.2012р., що внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Перевезення товару здійснювалось власними силами позивача відповідно до умов договору, а саме власним автотранспортом засновника підприємства.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками та самим актом перевірки.

Товар отриманий ПФ ОЛІМП від ТОВ Промбуд-монтажінвест на виконання умов договору від 27.08.2012р. № 270812 був використаний у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено також в Акті перевірки.

Також як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2012 р. № 061112 ПФ ОЛІМП отримала від підприємства продавця ТОВ Техно-спецальянс товар, що підтверджено видатковими накладними ВН ТС№21/03 від 21.03.2013р. на суму 57240,00 в тому числі ПДВ 9540,00 грн., ВН ТС№05/03 від 05.03.2013 на суму 53650,20 в тому числі ПДВ 8941,70 грн., ВН ТС№04/03 від 04.03.2013р. на суму 45776,10 в тому числі ПДВ 7629,35грн., ВН ТС№28/02 від 28.02.2013 на суму 28467,60 в тому числі ПДВ 4744,60 грн., ВН ТС№09/01 від 09.01.2013р. на суму 21838,80 в тому числі ПДВ 3639,80грн., ВН ТС№04/02 від 04.02.2013р. на суму 59499,60 в тому числі ПДВ 9916,60грн.

ТОВ Техно-спецальянс на виконання умов договору від 06.12.2012р. № 061112 були виписані та надані позивачу наступні податкові накладні №46 від 21.03.2013р., №11 від 05.03.2013р, №10 від 04.03.2013р., №63 від 28.02.2013р., №7 від 04.02.2013р., №13 від 09.01.2013р., що внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Перевезення товару здійснювалось власними силами позивача відповідно до умов договору, а саме власним автотранспортом засновника підприємства.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками та самим актом перевірки.

Товари отримані ПФ ОЛІМП від ТОВ Техно-спецальянс на виконання умов договору від 06.12.2012 р. № 061112 були використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено також в Акті перевірки.

Також, згідно договору купівлі-продажу від 21.09.2012 р. № 21092012 ПФ ОЛІМП отримало від підприємства продавця ТОВ Комітет об'єднаних аудиторів товар, що підтверджено видатковими накладними ВН КОА№31/10 від 31.10.2012 на суму 12000,00 в тому числі ПДВ 2000,00 грн., ВН КОА №17/10 від 17.10.2012 на суму 18792,00 в тому числі ПДВ 3132,00 грн., ВН КОА№03/10 від 03.10.2012 на суму 1440,00 в тому числі ПДВ 240,00 грн., ВН КОА№01/10 від 01.10.2012 на суму 58251,90 в тому числі ПДВ 9708,65 грн.

ТОВ Комітет об'єднаних аудиторів на виконання умов договору від 21.09.2012р. № 21092012 були виписані та надані позивачу наступні податкові накладні №161 від 31.10.2012р., №119 від 30.10.2012р., №158 від 31.10.2012р., що внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Перевезення товару здійснювалось власними силами позивача відповідно до умов договору, а саме власним автотранспортом засновника підприємства.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками та самим актом перевірки.

Товари отримані ПФ ОЛІМП від ТОВ Комітет об'єднаних аудиторів на виконання умов договору від 21.09.2012р. №21092012 були використані у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено також в Акті перевірки.

Крім того, згідно договору купівлі-продажу від 21.03.2013р. № 210313 ПФ ОЛІМП отримала від підприємства продавця ТОВ Пром-техноінвест товар, що підтверджено видатковою накладною ВН ПТ№29/03 від 29.03.2013 на суму 36672,00 в тому числі ПДВ 6112,00 грн.

ТОВ Пром-техноінвест на виконання умов договору від 21.03.2013р. № 210313 була виписана та надана позивачу податкова накладна №16 від 29.03.2013р., що внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Перевезення товару здійснювалось власними силами позивача відповідно до умов договору, а саме власним автотранспортом засновника підприємства.

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками та самим актом перевірки.

Товар отриманий ПФ ОЛІМП від ТОВ Пром-техноінвест на виконання умов договору від 21.03.2013р. № 210313 був використаний у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено також в Акті перевірки.

Колегія суддів зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Щодо посилань відповідача про фіктивність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу, а тому вказана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції.

Так, оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом згідно пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні".

Водночас, Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, передбачено зобов'язання наявності товарно-транспортних накладних для перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезення.

Таке зобов'язання не розповсюджується на підприємство (платника податків), якщо перевезення товарів виконувалась його контрагентом, тобто, підприємство не укладало договір на перевезення.

Також, відповідно до пункту 2 Положення щодо документального забезпечення для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього повідомлення, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, під час перевезення товарів власним транспортом суб'єктові господарювання не потрібно виписувати товарно-транспортну накладну.

Крім того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов'язано с виконанням вимог податкового законодавства.

Оскільки, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг по перевезенню товарів, а не факт його придбання, то при наявності документів, які свідчать про фактичне отримання товару і його використання в господарській діяльності, відсутність товарно-транспортних накладних не можу слугувати підставою для визнання витрат з придбання товарно-транспортних цінностей для визнання об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

В даному випадку, факт постачання товарів підтверджується: договорами, податковими та видатковими накладними, а також, документами, що підтверджують подальшу реалізацію або використання у господарській діяльності придбаних товарів.

Щодо посилань відповідача на акти ДПІ у Київському районі м. Харкова та Дергачівської ОДПІ про неможливість проведення перевірок господарської діяльності контрагентів позивача, колегія суддів вказує, що відповідно до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Колегія суддів вказує, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.05.2014р. №1612/20-34-22-01-05/24278993 не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 06.06.2014 за №0001912203 на загальну суму 234024,00 грн. та від 06.06.2014 за №0001922203 на загальну суму 287688, 50 грн. підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 820/16176/14 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/16176/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.