Постанова

від 13.11.2018 по справі 820/16176/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 листопада 2018 року

справа №820/16176/14

адміністративне провадження №К/9901/36475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарова І.А., Олендер І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Харкові Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у складі судді Панова М.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Калитки О. М., Кононенко З.О. , Бондара В.О. від 11 жовтня 2017 року у справі №820/16176/14 за позовом Приватної фірми Олімп до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

16 вересня 2014 року Приватна фірма Олімп (далі - Фірма, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень - рішень від 6 червня 2014 року №0001912203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 156016 грн., та 78 008 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001922203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем та 152459 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 76229 грн. 50 коп., з мотивів протиправності та безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду ухвалені за результатами нового розгляду справи на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року.

04 липня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, адміністративний позов Фірми задоволений у повному обсязі, скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 6 червня 2014 року №0001912203 та №0001922203, з мотивів недоведеності складу податкових правопорушень покладених в основу збільшення грошових зобов'язань шляхом прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановили що спірні господарські операції позивача з контрагентами у перевіреному періоді мали реальний характер, були пов'язані з його господарською діяльністю, спричинили зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

08 листопада 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року по справі № 820/16176/14 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову Фірми відмовити в повному обсязі.

Відповідач касаційною скаргою викладає висновки акту перевірки, цитує норми Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та просить суд касаційної інстанції перевірити оцінку доказів здійснену судами попередніх інстанцій на предмет їх належності, допустимості та достатності при аналізі складу податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

08 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою податкового органу, справа з суду першої інстанції витребувана не була.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №820/16176/14 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

14 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №820/16176/14 прийняті до провадження цим Судом та витребувано справу № 820/16176/14 з Харківського окружного адміністративного суду.

10 квітня 2018 року справа № 820/16176/14 надійшла на адресу Верховного Суду.

Позивачем відзив на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не наданий, що не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Фірма є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24278993, перебуває на податковому обліку з 30 липня 1997 року, є платником податку на додану вартість з 01 лютого 2007 року.

Податковим органом у травні 2014 року проведена документальна виїзна позапланова перевірка Фірми з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Комітет об'єднаних аудиторів за жовтень, листопад 2012 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Юрполіс Компані за січень, жовтень 2012 року, квітень, травень, червень 2013 року, ТОВ Техно-Спецальянс за період січень 2013, лютий 2013, березень 2013, ТОВ Інформ-прогрес Сервіс за період серпень 2012, вересень 2012, Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд-Монтажінвест за жовтень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Пром- Техноівест за березень 2013 та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операцій підприємства, за результатами якої складено акт від 31 травня 2014 року №1612/20-34-22-01-05/24278993 (далі акт перевірки).

6 червня 2014 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 цього кодексу на підставі акту перевірки Фірми.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001912203 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 156016 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 78008 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0001922203 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 152459 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 76229 грн. 50 коп.

Правові підстави збільшення грошових зобов'язань з податкових зобов'язань податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в порушення вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України податковими повідомленнями - рішеннями не визначені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в основу податкового правопорушення податковим органом покладено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами.

Здійснивши системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.8 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій дослідили господарські операції в розрізі кожного із контрагентів, взаємовідносини з якими були предметом перевірки податковим органом та дійшли висновку щодо правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту.

Позивачем на підтвердження виконання укладених ним з Товариством з обмеженою відповідальністю Юрполіс компані договорів від 19 червня 2012 року №19062012 та від 04 березня 2103 року № 040313, предметом яких є юридичний супровід діяльності підприємства, надані акти прийому передачі послуг, протоколи встановлення договірної ціни з зазначенням обсягу виконаної роботи, рахунки-фактури, податкові накладні, банківські виписки про оплату послуг, звіти про виконану роботу з рішеннями судів, в яких представники Товариства представляли інтереси позивача, на підставі яких судами встановлені економічні та ділові наслідки для Фірми, доведене використання послуг у власній господарській діяльності.

За взаємовідносинами Фірми з Товариством з обмеженою відповідальністю Інформ прогрес сервіс , в межах договору купівлі-продажу від 27 червня 2012 року № 270612, отримано від підприємства продавця товар, що підтверджено видатковими накладними та податковими накладними, що внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди, докази перевезення товару, його оплати. Обставини отримання товару, його оплати та використання у власній господарській діяльності позивачем встановлені податковим органом під час перевірки, викладені у акті перевірки та підтверджені під час судового розгляду справи судами попередніх інстанцій.

В межах виконання укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд-монтажінвест договору купівлі-продажу від 27 серпня 2012 року № 270812 Фірма отримала від підприємства продавця товар, що підтверджено видатковою накладною, податковою накладною внесеною до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період, доказами перевезення товару власним автотранспортом засновника підприємства, здійсненими розрахунками та використанням товару у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено дослідженнями наведеними в акті перевірки.

Згідно договору купівлі-продажу від 06 грудня 2012 року № 061112 Фірма отримала від підприємства продавця Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-спецальянс товар, що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, що внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди, перевезенням товару, яке здійснювалось власними силами позивача відповідно до умов договору, оплатою товару та його використанням у власній господарській діяльності позивача, що зазначено в акті перевірки.

Згідно з договору купівлі-продажу від 21 вересня 2012 року № 21092012 Фірма отримала від підприємства продавця Товариства з обмеженою відповідальністю Комітет об'єднаних аудиторів товар, що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, що внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди, перевезенням товару, його оплатою та використанням у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено в акті перевірки.

Згідно договору купівлі-продажу від 21 березня 2013 року № 210313 Фірма отримала від підприємства продавця Товариства з обмеженою відповідальністю Пром-техноінвест товар, що підтверджено видатковою накладною, податковою накладною, що внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період, перевезенням товару, його оплатою та використанням у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено актом перевірки.

Суди попередніх інстанцій встановили реальність виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів шляхом дослідження документів первинного та бухгалтерського обліку, які долучені до матеріалів справи.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Оцінюючи посилання відповідача на фіктивність товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу, а тому вказана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції.

Суд апеляційної інстанції встановив, що оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом згідно пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25 лютого 2009 року "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні". Пунктом 2 Положення щодо документального забезпечення для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього повідомлення, затвердженого цією постановою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час перевезення товарів власним транспортом суб'єктові господарювання не потрібно виписувати товарно-транспортну накладну.

Суд визнає, що посилання податкового органу на порушення приписів Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, якими передбачено зобов'язання наявності товарно-транспортних накладних для перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезення, є неприйнятними з огляду на відсутність обставин у спірних відносинах.

Суд зазначає, що за операціями (послугами) перевезення витрати та податковий кредит позивачем не формувались, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу щодо неналежного оформлення цих послуг взагалі.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірок Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова та Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції про неможливість проведення податковими органами перевірок господарської діяльності контрагентів позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами районних податкових інспекцій фактів неможливості проведення звірок посвідчує виключно ці обставини і жодним чином не впливає на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Доводи податкового органу щодо недійсності договорів є неприйнятними з огляду на те, що самостійне визнання їх такими знаходиться за межами компетенції цього органу, а належних доказів, а саме обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним, відповідачем не надано.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд керується частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за положеннями якої в адміністративних справах про протиправність зокрема рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Застосовуючи встановлені процесуальним законом правила обов'язку доказування, Суд вважає відсутніми доводи стосовно правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Харкові Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі №820/16176/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер