Ухвала

від 12.10.2017 по справі 536/2028/16-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 р.Справа № 536/2028/16-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.03.2017р. по справі № 536/2028/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області

про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до Кременчуцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- поновити ОСОБА_2 строк для звернення до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень;

- визнати незаконним та скасувати рішення сорок першої сесії шостого скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року "Про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства" - в частині, що стосується надання громадянці ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- визнати незаконним та скасувати рішення сорок першої сесії шостого скликання Максиміської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства", яким відмовлено в затвердженні проекту землеустрою.

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.03.2017 року по справі № 536/2028/16-а позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 визначений законом строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Визнано незаконним та скасовано рішення сорок першої сесії шостого скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року Про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства - в частині, що стосується надання громадянці ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Визнано незаконним та скасовано рішення сорок першої сесії шостого скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства , яким було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Стягнуто з Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

ОСОБА_1, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.03.2017 року по справі № 536/2028/16-а та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю або залишити позов без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, вказує, що прийняте Максимівською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області рішення від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а, відтак, його скасування не порушує прав позивача. Вказує, що оскільки у позивача не виникло права володіння або користування спірною земельною ділянкою, будь-які підстави стверджувати, що вона має першочергове право на спірну земельну ділянку лише через те, що позивачці колись було надано право на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в користування - відсутні. Крім того, посилаючись на положення статті 99 КАС України, вказує, що позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Позивач у надісланих до суду письмових запереченнях, з викладених підстав, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Зокрема зазначила, що, встановлений ст. 99 КАС України, строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин. Стверджує, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам Конституції України, чинному законодавству та практиці Європейського суду з прав людини.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 20 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Максимівської сільської ради Кременчуцького району із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 13 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу Максимівської сільської ради (сіножаті) в межах населеного пункту (а.с.64).

Рішенням 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 10.12.2012 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду сільськогосподарського призначення (сіножаті) орієнтовною площею 13,00 га для ведення товарного виробництва із земель запасу Максимівської сільської ради. Громадянці ОСОБА_2 запропоновано подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розгляду та затвердження у встановленому законом порядку. (а.с.8)

12.04.2013 року рішенням 32 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області внесено зміни до рішення 28 сесії 6 скликання від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", а саме в частині 1 викладено їх в наступній редакції: Надати громадянці ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду сільськогосподарського призначення (сіножаті) орієнтовною площею 13 га для ведення фермерського господарства, із земель не наданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту Максимівської сільської ради. (а.с.9)

На підставі договору про розроблення проекту відведення земельної ділянки № 54 від 04 червня 2013 року та рішення Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", рішення 32 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району від 12 квітня 2013 року, приватним підприємством "Бюро земельного кадастру" розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 - для ведення фермерського господарства із земель не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів в селі Максимівка Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 11-13, 60-77).

Вищезазначений Проект землеустрою позивачем подано до Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області для подальшого його затвердження.

Рішенням 41 сесії 6 скликання від 25 квітня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства" Максимівською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області вирішено відмовити ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів в селі Максимівка Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. (а.с. 15)

А також Рішенням 41 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року відмінено рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства". ( а.с.14)

Листом Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14 серпня 2015 року № 02-18/733 повідомлено ОСОБА_2 про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 13,0 га в межах населеного пункту (за фермою). У зв'язку з цим ОСОБА_2 заборонено використання даної земельної ділянки (а.с.10).

Матеріалами справи підтверджено, що 11.08.2016 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. В результаті добровільного об'єднання деяких територіальних громад сіл територіальна громада села Максимівка увійшла до складу Недогарківської об'єднаної сільської територіальної громади. 19.11.2015 року рішенням 1 сесії 7 скликання Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області вирішено припинити як юридичну особу Максимівську сільську раду шляхом приєднання до Недогарківської сільської ради. Встановлено, що правонаступником Максимівської сільської ради є Недогарківська сільська рада (а.с. 21).

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування останніх.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 13 га відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Вид використання землі не суперечить її цільовому призначенню (для ведення фермерського господарства), земельна ділянка розташована за межами об'єктів природо-заповідного фонду, за межами прибережних захисних смуг, за межами об'єктів культурної спадщини та не входить до території історичних ареалів населених місць, у приватну власність або користування іншим особам не передавалась.

Згідно пунктів "г", "д" ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.01.2011 року у справі "Рисовський проти України" вказав, що за відсутності будь-яких заперечень з боку Уряду Суд вважає, що право заявника використовувати чотири гектари землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтувалось на рішенні 1992 року, становило "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу. Отже, зазначене положення Конвенції є застосовним до цієї справи. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються".

Згідно п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи те, що Рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10.12.2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, тобто актом одноразового застосування, що вичерпало свою дію фактом розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, воно не може бути скасоване.

Оскільки, оскаржуваним рішенням Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року "Про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства" скасовано своє попереднє рішення, що вичерпало свою дію, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування останнього, а також визнання протиправним та скасування рішення від 25 квітня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства", яким було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що, відмовляючи ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою, Максимівська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області у своєму рішенні від 25.04.2014 року не вказала жодних мотивів відмови та посилань на закони та інші нормативно-правові акти, які б обґрунтовували підстави прийняття такого рішення.

Щодо пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судовим розглядом встановлено, що про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізналась з письмових повідомлень Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.08.2015 року вих. № 02-18/733.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з рішеннями відповідача, 12.02.2016 року ОСОБА_2, тобто в межах шестимісячного строку, звернулась до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25.03.2015 року по справі № 536/233/16-ц позов ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03.10.2016 року по справі № 536/233/16-ц закрито провадження у зазначеній справі у зв'язку з непідсудністю даної справи в порядку цивільного судочинства.

26.12.2016 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом до Кременчуцького районного суду Полтавської області в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст.102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений законом, може бути поновлений, за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Поважними, за змістом вказаної норми процесуального права, визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що даний позов ОСОБА_2 подано після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції за результатами оскарження Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.10.2016 року по справі № 536/233/16-ц, колегія суддів вважає, що причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом є поважними, а строк звернення до суду підлягає поновленню, відтак відсутні підстави для залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення від 25 квітня 2014 року "Про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства" - в частині, що стосується надання громадянину ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також рішення від 25 квітня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства", яким було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.03.2017 року по справі № 536/2028/16-а відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.03.2017р. по справі № 536/2028/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.