Постанова

від 11.06.2020 по справі 536/2028/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №536/2028/16-а

адміністративне провадження №К/9901/42373/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №536/2028/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Недогарківської сільської ради Кременчуцького району про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Степаненка Ю.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Жигилія С.П., суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до Кременчуцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення сорок першої сесії шостого скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року "Про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства" - в частині, що стосується надання громадянці ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- визнати незаконним та скасувати рішення сорок першої сесії шостого скликання Максиміської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства", яким відмовлено в затвердженні проекту землеустрою.

2. В обґрунтування позову вказала, що не погоджується з рішенням 41 сесії шостого скликання від 25.04.2014 року Максимівської сільської ради Кременчуцького району Про відміну рішення 28 сесії шостого скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства , оскільки реалізуючи своє суб`єктивне право на отримання в оренду земельної ділянки, вона вчинила дії, передбачені нормами земельного законодавства, що регулює порядок передачі земельних ділянок в користування.

Рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10.12.2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки. А тому відміна даного рішення після його виконання на її думку є незаконною.

3. Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.08.2016 року до Єдиного державного реєстру був винесений запис №15691120011000244 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 22543907).

В результаті добровільного об`єднання деяких територіальних громад сіл Кременчуцького району, територіальна громада села Максимівка увійшла до складу Недогарківської об`єднаної сільської територіальної громади.

19 листопада 2015 року рішенням першої сесії сьомого скликання Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області було вирішено: припинити, як юридичну особу Максимівську сільську раду шляхом приєднання до Недогарківської сільської ради; встановити, що правонаступником активів і пасивів (зобов`язань) Максимівської сільської ради є Недогарківська сільська рада.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належним відповідачем у даній адміністративній справі є Недогарківська сільська рада Кременчуцького району як правонаступник Максимівської сільської ради.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року , залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення сорок першої сесії шостого скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року Про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства - в частині, що стосується надання громадянці ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Визнано незаконним та скасовано рішення сорок першої сесії шостого скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства , яким було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. Стягнуто з Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

5. Рішення судів мотивовані тим, що рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10.12.2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, тобто актом одноразового застосування, що вичерпало свою дію фактом розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, воно не може бути скасоване.

Суди також вказали, що, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, Максимівська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області у своєму рішенні від 25.04.2014 року не вказала жодних мотивів відмови та посилань на закони та інші нормативно-правові акти, які б обґрунтовували підстави прийняття такого рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю або залишити позов без розгляду.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що прийняте Максимівською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області рішення від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а, відтак, його скасування не порушує прав позивача. Вказує, що оскільки у позивача не виникло права володіння або користування спірною земельною ділянкою, будь-які підстави стверджувати, що вона має першочергове право на спірну земельну ділянку лише через те, що позивачці колись було надано право на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в користування - відсутні. Крім того, посилаючись на положення статті 99 КАС України, вказує, що позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Касатор стверджує, що спірна земельна ділянка розподілена на кілька земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення та щодо них відповідачем прийняті рішення про надання дозволу на розробку проектів землевідведення для ведення особистого селянського господарства, в тому числі, касатору.

Стверджує, що оскаржуване рішення впливає на її права та законні інтереси як особи, що також претендує на частину бажаної позивачем земельної ділянки.

Разом з тим, в порушення статті 53 КАС України, ОСОБА_2 не було залучено до участі у справі в якості третьої особи.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року.

9. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гімон М.М. (суддя-доповідач), судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № №536/2028/16-а (провадження К/9901/42373/18).

12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі: Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

13. Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2020 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

14. Позивачка відзиву на касаційну скаргу не надавала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 20 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Максимівської сільської ради Кременчуцького району із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 13 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу Максимівської сільської ради (сіножаті) в межах населеного пункту.

10 грудня 2012 року Максимівською сільською радою Кременчуцького району прийнято рішення 28 сесії 6 скликання Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки . Згідно даного рішення їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду сільськогосподарського призначення (сіножаті) орієнтовною площею 13 га для ведення товарного виробництва із земель запасу Максимівської сільської ради, а також запропоновано їй подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розгляду та затвердження у встановленому законом порядку.

Згодом, рішенням 32 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району від 12 квітня 2013 року було вирішено внести зміни до рішення 28 сесії 6 скликання від 10.12.2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , а саме: частину 1 рішення викладено в наступній редакції: Надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду сільськогосподарського призначення (сіножаті) орієнтовною площею 13 га для ведення фермерського господарства із земель запасу Максимівської сільської ради .

На підставі договору про розроблення проекту відведення земельної ділянки № 54 від 04 червня 2013 року та рішення Максимівської сільської ради Кременчуцького району від 10 грудня 2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , рішення 32 сесії шостого скликання Максимівської сільської ради Кременчуцького району від 12 квітня 2013 року, приватним підприємством Бюро земельного кадастру був розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 - для ведення фермерського господарства із земель не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів в селі Максимівка Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Вищезазначений Проект землеустрою позивачка надала в Максимівську сільську раду Кременчуцького району для подальшого його затвердження.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 отримала лист від Максимівської сільської ради Кременчуцького району від 14 серпня 2015 pоку, в якому повідомлялося, що згідно рішення 41 сесії шостого скликання від 14 серпня 2014 року Максимівською сільською радою прийнято рішення Про відміну рішення 28 сесії шостого скликання Максимівської сільської ради від 10.12.2012 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 та громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства .

16. Також Радою було прийнято рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства , яким вирішено відмовити їй у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

20. За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

22. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

23. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

24. За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка площею 13 га відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Вид використання землі не суперечить її цільовому призначенню (для ведення фермерського господарства), земельна ділянка розташована за межами об`єктів природо-заповідного фонду, за межами прибережних захисних смуг, за межами об`єктів культурної спадщини та не входить до території історичних ареалів населених місць, у приватну власність або користування іншим особам не передавалась.

25. Згідно пунктів "г", "д" ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи те, що Рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10.12.2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, тобто актом одноразового застосування, що вичерпало свою дію фактом розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що воно не може бути скасоване.

Оскільки оскаржуваним рішенням Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 квітня 2014 року "Про відміну рішення 28 сесії 6 скликання Максимівської сільської ради від 10 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства" скасовано своє попереднє рішення, що вичерпало свою дію фактом його виконання, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що таке є протиправним та підлягає скасуванню.

26. Крім того, суди встановили, що, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, Максимівська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області у своєму рішенні від 25.04.2014 року не вказала мотивів такої відмови, передбачених нормами статті 118 Земельного кодексу України, та посилань на закони та інші нормативно-правові акти, які б обґрунтовували підстави прийняття такого рішення.

27. Стосовно доводів касатора в частині пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналась з письмових повідомлень Максимівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.08.2015 року вих. № 02-18/733.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, 12.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25.03.2015 року по справі № 536/233/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03.10.2016 року по справі № 536/233/16-ц закрито провадження у зазначеній справі у зв`язку з непідсудністю даної справи в порядку цивільного судочинства.

26.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до Кременчуцького районного суду Полтавської області в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст.102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений законом, може бути поновлений, за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що даний позов ОСОБА_1 подано після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції за результатами оскарження Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03.10.2016 року по справі № 536/233/16-ц, суди дійшли обґрунтованих висновків, що причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом є поважними, а строк звернення до суду підлягає поновленню, відтак відсутні підстави для залишення адміністративного позову без розгляду.

28. Щодо посилань заявниці на те, що, в порушення статті 53 КАС України, її не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, колегія суддів зазначає наступне.

29. Частиною 2 статті 53 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки . Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що особа може бути залучена до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у разі, якщо суд встановить. що рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки.

Разом з тим, в контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що сам по собі факт надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою не означає набуття нею права власності на спірну земельну ділянку.

Станом на момент розгляду даної справи питання права власності щодо спірної земельної ділянки не вирішене, а тому рішення у даній справі не впливає на права та інтереси ОСОБА_2 та не породжує для неї будь-яких обов`язків.

Відтак, у судів були відсутні підстави для залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, Суд звертає увагу, що касатор - ОСОБА_2 була також заявницею апеляційної скарги у цій справі, за результатами розгляду якої апеляційний суд прийняв оскаржуване рішення. Відтак, в ході розгляду даної справи в повному обсязі було реалізоване право ОСОБА_2 на висвітлення власного бачення спірних правовідносин.

Доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_2 , аналогічні тим, що вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів і встановлених по справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

30. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

32. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

33. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року по справі №536/2028/16-а - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій