Рішення

від 27.09.2017 по справі 757/45680/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45680/17-ц

Категорія 12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 вересня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі - Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Компанії М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про зобов'язання припинити дії, що порушують право на знак для товарів та послуг та відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача в якому просить суд ухвалити рішення яким, заборонити відповідачеві будь-яким чином та будь-де використовувати зареєстрований знак ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.04.2011 року), а також позначення схожі з ним до ступеня змішування, в тому числі, при наданні та пропонуванні до продажу власних послуг, веденні господарської діяльності, оздобленні приміщень, рекламуванні, веденні ділової документації, в мережі Інтернет, будь-яких закладах; зобов'язати Відповідача припинити використання зареєстрованого знака ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.04.2011 року) на всіх, в тому числі профільних, сторінках закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться у місті Ужгород, в мережі Інтернет та соціальних мережах; зобов'язати Відповідача змінити назву ресторанно-розважального закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться у місті Ужгород таким чином, щоб вона не містила зареєстрованого знака ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.04.2011 року) та стягнути із Відповідача на його користь збитки у розмірі 4 589,41 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог послався на те, що починаючи з 2012 року відповідач використовує належний йому знак для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 у власній господарській діяльності в розважально-ресторанному закладі ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться в АДРЕСА_2, в тому числі, шляхом його розміщення в приміщенні закладу в якості предметів інтер'єру, в меню ресторану, на сторінках Інтернету та в соціальних мережах, що підтверджується відповідними доказами, доданими до позовної заяви, про що стало відомо позивачеві в лютому 2017 року. При цьому, зазначає позивач, відповідач не має права інтелектуальної власності на знак, в тому числі, й права користування та надання іншим особам цього права, оскільки відповідні права належать лише позивачеві з 2010 року, а він ніколи не надавав відповідачеві дозвіл на його використання. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд задовольнити пред'явлені ним вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала пред'явлені вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст.224 ЦПК України, з огляду на відсутність заперечень представника позивача, визнавши причини неявки відповідача неповажними, визнав можливим провести заочний розгляд справи, за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, які вважає достатніми для правильного вирішення справи.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 грудня 2010 року до Державної служби інтелектуальної власності України було подано заявку про реєстрацію знаку для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні, що підтверджується відомостями, розміщеними на сайті Українського інституту інтелектуальної власності (Укрпатенту) в розділі БД Зареєстровані знаки для товарів і послуг (а.с. 15). З цієї дати, у відповідності до положень ст. 500 ЦК України позивач набув право попереднього користувача на знак.

У подальшому, 11 квітня 2011 року за поданою заявкою вказаний знак було зареєстровано Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що підтверджується відповідним свідоцтвом НОМЕР_1, яке є чинним (а.с. 16).

Відповідно до положень ст.ст. 494, 495 ЦК України, ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Після набуття права інтелектуальної власності на знак, в 2011 році позивачем було надано ТОВ Скай бар (код ЄДРПОУ: 37507922) право його використання у власній господарській діяльності з метою рекламування та реалізації власних товарів і послуг, в тому числі шляхом нанесення його на будь-який товар чи упаковку, в якій міститься такий товар, розміщення вивісок, реклами, використання його в мережі Інтернет, проспектах, рахунках, на бланках та іншій діловій документації, кореспонденції, будь-яких друкованих виданнях, приміщеннях закладів відпочинку та дозвілля.

З часу надання позивачем відповідного права, ТОВ Скай бар використовує зареєстрований знак у власному ресторанно-розважальному комплексі ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 17-22). Вказаний комплекс складається з розважального нічного клубу ІНФОРМАЦІЯ_1 , тераси ІНФОРМАЦІЯ_2 , ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 та караоке-клубу (а.с. 23-24).

Як зазначає позивач у своєму позові, він ніколи не надавав згоду на використання Знака ІНФОРМАЦІЯ_1 у жодних його варіаціях, інтерпретаціях або ж модифікаціях для комерційного використання жодній іншій фізичній або юридичній особі, окрім як ТОВ Скай бар (код ЄДРПОУ: 37507922).

Разом з тим, в лютому 2017 року позивачеві стало відомо про неправомірне використання належного йому знака, в тому числі, шляхом включення його до назви розважально-ресторанного закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщеного в АДРЕСА_2, з метою надання власних послуг, ідентифікації розважального закладу та його реклами. Належний позивачеві знак використовується у вказаному закладі на вивісках, в якості деталей інтер'єру, в мережі Інтернет, в тому числі на сайті ресторану та в соціальних мережах.

Відповідно до наявної інформації, розміщеної в мережі Інтернет, заклад ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ужгород, здійснює власну господарську діяльність на ринку ресторанно-розважальних послуг, надає ресторанні послуги, послуги з проведення дозвілля, корпоративів, банкетів, фуршетів, конференцій, концертів, дискотек та інші послуги, тотожні тим, які пропонуються закладом ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, що підтверджується роздруківками з інтернет сторінок (а.с. 25-54).

З інформації, яка міститься в загальному доступі в мережі Інтернет, стало відомо, що вказаний вище заклад функціонує, приблизно з 31 грудня 2012 року, що підтверджується роздруківкою із сайту новин http://zaholovok.com.ua/ (а.с. 44-47), тобто використання спірного знака здійснювалось вже після того, як позивачем було набуто на нього права інтелектуальної власності.

Використання знака у предметах інтер'єру закладу, зокрема на скляних поверхнях, звукових стійках, стінах закладу, у меню харчування та напоїв (бару) підтверджується доданими до матеріалів справи доказами (а.с. 29-39 та 40-58).

Крім того, здійснення господарської діяльності вказаним вище закладом, а отже, й регулярність порушення права інтелектуальної власності позивача, підтверджується зокрема, новинними повідомленнями на різних інтернет-ресурсах, в тому числі у соціальних мережах на профільних сторінках закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і актуальними рекламними матеріалами закладу.

Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки загальною площею 0,0748 га, розташованої по АДРЕСА_2, є Ужгородська міська рада, код ЄДРПОУ: 33868924 (а.с. 55-56).

При цьому, згідно відомостей вказаного реєстру, наразі дана земельна ділянка знаходиться у користування Компанії М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю згідно Договору оренди землі, серія та номер 1903 від 06.12.2016 року.

Вказане дає підстави для висновку, що саме Компанія М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю здійснює господарську діяльність у вказаному закладі, а отже і є порушником права інтелектуальної власності позивача шляхом незаконного використання належного йому знака.

Як зазначив позивач у своєму позові та стверджував його представник протягом розгляду справи, жодного дозволу на використання торговельної марки позивач відповідачу - не надавав.

Згідно з абзацом 3 п. 4 ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , серед інших, використанням знака визнається застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Також в п. 5 ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Статтею 426 ЦК України передбачені способи використання об'єкту права інтелектуальної власності, а саме використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

У відповідності зі статтею 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

За змістом ст. ст. 16, 432 ЦК України способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Як вбачається з матеріалів справи, належний позивачу знак створено шляхом поєднання двох слів англійською мовою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - що у перекладі на українську мову, як ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 - у перекладі на українську мову, як ІНФОРМАЦІЯ_1 в значенні закладу із роздрібною торгівлею напоями. Разом ці два слова перекладаються як ІНФОРМАЦІЯ_1 та читаються як одне слово.

Таким чином, назва закладу у м. Ужгороді на 100% складається із зареєстрованого знака, що може ввести в оману споживачів обох закладів, оскільки в даному випадку, вони можуть логічно припускати, що власниками ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ужгороді є ті ж самі особи, що й ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, які потенційно можуть здійснювати співробітництво на підставі договору франчайзингу, ліцензійного договору або на інших умовах.

Вказані асоціації можуть надавати переваги закладу у м. Ужгороді при здійсненні власної господарської діяльності за допомогою відомої назви вже популярного закладу в м. Києві, сприяють рекламуванню власних послуг. Натомість, для власників закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві таке ототожнення має негативні наслідки, оскільки можливі недоліки в роботі закладу в місті Ужгороді негативно відображатимуться на їхньому комерційному іміджі та ототожнюватимуться з функціонуванням їхнього закладу.

Такі твердження позивача свідчать про ряд негативних повідомлень у засобах масової інформації із використанням торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 , належної позивачу, які мали місце у 2015 році, що підтверджується роздруківками із сайтів https://kv-ioumal.su/ та http://ua-reporter.com (а.с. 44-47). Подібна інформація може негативно вплинути на рейтинги, популярність та репутацію закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, адже споживачами можуть ототожнюватись заклади у місті Києві та Ужгороді як пов'язані між собою спільною назвою.

У зв'язку із встановленими порушеннями, в лютому 2017 року відповідачеві було направлено вимогу про негайне припинення порушення права інтелектуальної власності позивача, (а.с. 57 - 58), однак відповіді на вказану вимогу позивачем отримано не було, а порушення не припинено на момент вирішення спору судом.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виходячи з вищевикладеного та відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг позивачу належить виключне право на використання знаків для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено в п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав від 04.06.2010 року № 5, п. 46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 року № 12, сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

В ході розгляду справи судом не встановлено, що позивач відповідного дозволу на використання знаку для товарів і послуг, відповідачу не надавав.

Доказів щодо правомірності такого використання з боку відповідача, суду також надано не було.

З огляду на викладене вище та проаналізувавши наявні матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про незаконне використання відповідачем без дозволу позивача його знаку для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язати відповідача припинити порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборону та зобов'язання вчиняти певні дії, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, пов'язаної з використанням спірного знаку задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, де збитками є в тому числі й доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення упущеної вигоди, позивач посилається на те, що внаслідок незаконного використання відповідачем належного позивачеві знаку без укладення ліцензійного договору та сплати відповідної винагороди, останньому завдано збитків у вигляді тієї винагороди, яку він міг би отримати, в разі, якщо б відповідачем правомірно використовувався зареєстрований знак на підставі договору із позивачем. Зокрема, як зазначив позивач, ТОВ Скай бар у м. Києві сплачує позивачеві за використання знаку 1 000 гривень в рік на підставі договору. Враховуючи розмір винагороди, яку сплачує на користь позивача Ліцензіат за використання знаку належного позивачеві та період часу, протягом якого відповідач незаконно використовував його, позивачем оцінено упущену вигоду в розмірі 4 526,40 грн.

Наводячи розрахунок суми упущеної вигоди, позивач посилається на те, що ним укладено договір з ТОВ Скай бар про використання знаку, відповідно до умов якого товариство сплачує позивачеві за використання знаку 1000 на рік.

За вищевикладених обставин, вважає позивач, за період з 2012 року по 03 серпня 2017 року, міг би отримати грошову винагороду від відповідача за використання останнім знаку у розмірі 4 526,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ч.2 тієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під котрою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі настання певних обставин.

Серед іншого позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Як зазначено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 4 ст. 61 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку (грошової винагороди), внаслідок не вчинення певних дій з боку відповідача.

Між тим, суд вважає що наведені позивачем розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б компетентний орган не здійснював протиправні дії.

В матеріалах справи відсутня копія ліцензійного договору, на який позивач посилається, як на доказ отримання доходу від використання знаку ТОВ Скай бар , а також доказів фактичного отримання коштів за цим договором.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача упущеної вигоди підлягає залишенню без задоволення у зв'язку з її недоведеністю позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем було сплачену суму судового збору у сукупності за кожну вимогу - 2 560 грн. Також позивачем було сплачено судовий збір за звернення до суду із заявою про забезпечення позову у розмірі 320 грн.

Оскільки суд частково задовольняє позов, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору по 2 240 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 450, 494 ЦК України, ст.ст. 16, 20 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , ст.ст. 3, 4, 10, 11, 30, 33, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Компанії М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про зобов'язання припинити дії, що порушують право на знак для товарів та послуг та відшкодування збитків - задовольнити частково.

Заборонити Компанії М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю будь-яким чином та будь-де використовувати зареєстрований знак ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.04.2011 року), а також позначення схожі з ним до ступеня змішування, в тому числі, при наданні та пропонуванні до продажу власних послуг, веденні господарської діяльності, оздобленні приміщень, рекламуванні, веденні ділової документації, в мережі Інтернет, будь-яких закладах.

Зобов'язати Компанію М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю припинити використання зареєстрованого знака ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.04.2011 року) на всіх, в тому числі профільних, сторінках закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться у місті Ужгород, в мережі Інтернет та соціальних мережах.

Зобов'язати Компанію М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю змінити назву ресторанно-розважального закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться у місті Ужгород таким чином, щоб вона не містила зареєстрованого знака ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.04.2011 року).

У задоволенні позову в частині вимог ОСОБА_1 до Компанії М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування збитків відмовити.

Стягнути з Компанії М Файненс у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 240 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ