Постанова

від 10.10.2017 по справі 914/45/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 914/45/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-Плюс" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі№ 914/45/17 Господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" доКомунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Ріел-Фінанси"; - Приватна фірма науково-виробниче підприємство "Комтех- плюс" третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент економічного розвитку Львівської міської ради простягнення збитків (упущеної вигоди)

за участю представників: позивачане з'явився відповідачане з'явився третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явилися Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Малець Н.М. - предст., дов. від 05.10.2017

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовними заявами до Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" про: стягнення 2246,49 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих внаслідок демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами, що знаходилась на вул. Луганській (непар. стор. місце № 14); про стягнення 2246,49 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих внаслідок демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами, що знаходилась на вул. Луганській (непар. стор. місце № 12); стягнення 1224,72 грн. збитків (упущеної вигоди) завданих внаслідок демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами, що знаходилась на вул. Луганській (непар. стор. місце № 4); стягнення 1224,72 грн. збитків (упущеної вигоди) завданих внаслідок демонтажу спеціальної конструкції зовнішньої реклами, що знаходилась на вул. Луганській (непар. стор. місце № 6). Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірного демонтажу відповідачем рекламних конструкцій, позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, які мають бути відшкодовані відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2017 було об'єднано в одне провадження справи № 914/45/17, № 914/46/17, № 914/57/17, № 914/58/17 для спільного розгляду та присвоєно об'єднаній справі № 914/45/17.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки позивач не вправі був розміщувати рекламні конструкції в смугах відведення залізниці, так як землі транспорту надаються в користування для виконання покладених на підприємства транспорту завдань; реклама, яку розміщував позивач, є зовнішньою рекламою і відповідно до положень статті 16 Закону України "Про рекламу" та її розміщення потребує відповідних дозволів, які у позивача відсутні; розміщена позивачем реклама не може вважатися рекламою на транспорті, так як землі транспорту не відносяться до об'єктів транспорту, а відтак демонтаж рекламних конструкцій був правомірним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" 6942,42 грн. збитків, спричинених демонтажем спеціальних конструкцій зовнішньої реклами місце № 4, 6, 12, 14, непарна сторона вул. Луганської у м. Львові та 5512,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (судді: Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко Г.Г., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Приватна фірма науково-виробничого підприємства "Комтех-Плюс" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані положення статей 1, 16, 18 Закону України "Про рекламу", Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність отримання позивачем дозволів на розміщення рекламних конструкцій на землях транспорту, оскільки така реклама є рекламою на транспорті та не потребує відповідних дозволів; зазначає, що судом не з'ясовані повноваження відповідача здійснювати демонтаж рекламних конструкцій з огляду на приписи статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; обмежившись висновком щодо відсутності протиправної поведінки, суд апеляційної інстанції не дослідив наявність інших елементів складу цивільного правопорушення. Заявник надав також додаткові пояснення, в яких зазначив про відсутність у відповідача повноважень щодо здійснення демонтажу рекламних конструкцій та просив касаційну скаргу розглянути за відсутності його представників.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" також звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. На думку заявника, судом було застосовано до спірних правовідносин положення правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, які не відповідають чинному законодавству; відповідач не наділений повноваженнями щодо здійснення демонтажу рекламних конструкцій; реклама на території підприємств транспорту є рекламою на транспорті, а відтак її розміщення не потребує відповідних дозволів.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради у запереченнях на касаційну скаргу та у судовому засіданні просив касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову у справі залишити без змін.

Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" та Приватне підприємство "Ріел-Фінанси" відзиви на касаційні скарги не надали, явку представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду касаційних скарг повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 16.04.2015 ДТГО "Львівська залізниця" (правонаступником якого є позивач) (Розповсюджувач) та ПП "Ріел-Фінанс" (Рекламодавець) уклали Договір про надання рекламних послуг № Л/П-15550п/НЮ, за умовами якого, розповсюджувач розміщує спеціальні рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця на території залізниці, а рекламодавець здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на території залізниці у сумі, визначеній у п.2.2 Договору. Відповідно до пункту 2.2 Договору розповсюджувач розміщує дві двосторонні рекламні конструкції (два біг-борди) по вул. Луганській у м. Львові. Загальна кількість площин: 4 площини, їх загальна площа 72 кв.м. Період проведення рекламної кампанії (розміщення реклами) - з 01.05.2015 до 31.12.2020. Вартість послуг в місяць становить 2246,49 грн. (з урахуванням додаткової угоди)

01.01.2014 ДТГО "Львівська залізниця" (Розповсюджувач) та Приватна фірма науково-виробниче підприємство "Комтех-Плюс" (Рекламодавець) уклали Договір про надання рекламних послуг № Л/ДН-1-14138п/НЮ, за умовами якого розповсюджувач розміщує спеціальні рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця на території залізниці, а рекламодавець здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на території залізниці у сумі, визначеній у Додатках до цього Договору. Додатковою угодою № 07 до Договору № Л/ДН-1-14138п/НЮ сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2014 та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення; загальна вартість послуг в місяць становить 7302,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рекламні конструкції, які виступають предметом Договору № Л/П-15550п/НЮ та Договору № Л/ДН-1-14138п/НЮ позивачем було розміщено на землях залізничного транспорту, зокрема, в смузі відведення залізниці; рекламні конструкції у м. Львові на вул. Луганська (непарна сторона, місце № 4 та місце № 6) позивач розміщував на виконання умов Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ, а рекламні конструкції у м. Львові на вул. Луганська (непарна сторона, місце № 12 та місце № 14) на виконання умов Договору № Л/П-15550п/НЮ.

15.07.2016 Департамент економічної політики Львівської міської ради на адресу позивача направив Вимогу № 23/Р-7-2896 та Вимогу № 23/Р-7-2898, в яких зазначив, що позивач порушив вимоги частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу", самовільно встановивши спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на газоні по вул. Луганській (непарна сторона, місце 12) та (непарна сторона, місце 14); запропонував позивачу в термін до 27.07.2016 усунути вказані вище порушення.

08.08.2016 Департамент економічної політики видав Наказ № 59-Д "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" відповідно до котрого наказав КП "Адміністративно-технічне управління" до 31.12.2016 демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами за адресами, зокрема, м. Львів, вул. Луганська (непарна сторона, місце № 4, місце № 6, місце № 12 та місце № 14).

16.08.2016 відповідач на адресу позивача направив попередження про добровільний демонтаж встановлених конструкцій до 24.08.2016 та повідомив, що демонтаж може бути здійснено примусово з 24.08.2016 у будь-який робочий день.

У зв'язку з відмовою позивача виконати приписи у добровільному порядку, 19-20.10.2016 спірні рекламні конструкції були демонтовані на замовлення відповідача силами ТОВ "Благоустрій-Захід", про що складено відповідні акти проведення демонтажу. Вважаючи, що демонтаж рекламних конструкцій було здійснено відповідачем безпідставно, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі двомісячної оплати за рекламні конструкції згідно з Договором № Л/П-15550п/НЮ та Договором № Л/П-15550п/НЮ.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що реклама, розміщена на землях смуг відведення залізниці, є рекламою, розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, а, відтак, рекламою на транспорті; Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами; відповідач не вправі здійснювати нагляд та демонтаж рекламних конструкцій із реклами на транспорті; протиправність дій відповідача та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради призвела до заподіяння позивачу збитків.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, висновки місцевого господарського суду спростував, зазначивши натомість, що реклама, яку розміщував позивач, є зовнішньою рекламою і відповідно до положень статті 16 Закону України "Про рекламу" її розміщення потребує відповідних дозволів, які у позивача відсутні; розміщена позивачем реклама не може вважатися рекламою на транспорті, так як землі транспорту не відносяться до об'єктів транспорту; демонтаж рекламних конструкцій здійснено відповідачем у межах наданих йому повноважень.

Судова колегія зазначає, що за статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" унормовано, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби це засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно з приписами статті 16 цього Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила), спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Пунктами 3, 4 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За таких обставин єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами є наявність у суб'єкта господарювання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, оскільки погодження такого розміщення з уповноваженими органами є обов'язковою умовою правил благоустрою населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, дозволів на розміщення спірних рекламних засобів позивач не отримував, натомість керувався положеннями статті 18 Закону України "Про рекламу", яка передбачає, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами), а реклама, розміщена на землях смуг відведення залізниці, є рекламою на транспорті.

Колегія суддів відзначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Реклама на транспорті є різновидом зовнішньої реклами, суть якої полягає в розміщенні зовні або всередині транспортного засобу інформації, що має спонукати переглядаючих до вчинення певних дій, тобто реклама на транспорті є окремим рекламним засобом, що має багато спільних рис із зовнішньою та внутрішньою рекламою, проте в той же час, має і певні особливості, а також окремий порядок регулювання її розповсюдження.

За змістом статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Аналогічні положення закріплені в статті 68 Земельного кодексу України.

Статтею 11 Закону України "Про транспорт" унормовано, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що розміщення рекламних конструкцій на землях транспорту не є тотожнім з розміщенням реклами на транспорті у розумінні приписів Закону України "Про рекламу", а тому до регулювання спірних правовідносин застосовується положення статті 16 вказаного Закону, Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, та Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затвердженими Рішенням Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569.

За змістом пункту 2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Відповідно до розділу 4 ("Порядок розміщення зовнішньої реклами") вказаних Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові проводиться виключно на підставі дозволів, які є підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами.

Відповідно до пункту 3.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові оператор у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, цими Правилами порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів. Інформує робочий орган про виявлені порушення, готує проекти вимог та надсилає рекламорозповсюджувачам вимоги робочого органу про усунення виявлених порушень законодавства у сфері реклами у встановлений у вимогах термін (підпункт 3.4.1); за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням робочий орган про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів у відповідності до вимог пункту 8 цих Правил (підпункт 3.4.3); організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів у порядку, визначеному у розділі 8 цих Правил (підпункт 3.4.7).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до пункту 1.1 Статуту КП "Адміністративно-технічне управління", підприємство створене шляхом реорганізації КП "Інспекція благоустрою та екології м. Львова" та підпорядковане департаменту містобудування, яке є представником власника - територіальної громади м. Львова і органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство. Основними напрямками діяльності Підприємства є, зокрема, виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування (підпункт 2.2.4 Статуту). Демонтаж рекламних конструкцій відбувався на виконання Наказу "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" № 59-Д від 08.08.2016; відповідач згідно з статутними документами та Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові уповноважений здійснювати нагляд за дотриманням розміщення зовнішньої реклами, а, відтак, демонтаж конструкцій відбувся правомірно.

Наведеним спростовуються доводи скаржників про відсутність у Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" повноважень на демонтаж спірних рекламних конструкцій.

Врахувавши викладене, господарський суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у цьому випадку такої складової цивільного правопорушення, як протиправність та, відтак, вірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені у касаційних скаргах, цих висновків не спростовують.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надав оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги скасувавши рішення місцевого суду, відповідно відобразивши це в постанові.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-Плюс" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №914/45/17 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова