Рішення

від 10.10.2017 по справі 910/14002/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/14002/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"САТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройстіль"

про стягнення 22 238,18 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тимошенко Н.В. (довіреність)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"САТ" про стягнення 13 441,75 грн. - основного боргу, 8796,43 грн. - пені, 5000,00 грн. - витрат на правову допомогу, 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що при отриманні вантажу, перевезення якого здійснювалось згідно із товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016 була виявлена недостача, що за розрахунком позивача становить 13441,75 грн. Оскільки, відповідна недостача товару відбулась з вини перевізника вантажу, позивачем заявлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"САТ" про стягнення з останнього суму основного боргу у розмірі 13 441,75 грн. та 8796,43 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14002/17 та призначено її до розгляду на 19.09.2017.

19.09.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що вантажоодержувачем у спірному перевезенні є ОСОБА_3, а тому вимоги у даній справі заявлені в інтересах неналежного позивача. Також посилаючись на приписи ст. 315 ГК України відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 залучено до участі у справі № 910/14002/17 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" та відкладено розгляд даної справи на 10.10.2017.

05.10.2017 через відділ діловодства суду від надійшли витребувані судом пояснення.

09.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позову з урахуванням відзиву відповідача.

09.10.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "САТ" було відвантажено товар з оголошенням страхової вартості у відповідності до видаткової накладної у сумі 59 806,06 грн. Третя особа зазначає, що виконала у повному обсязі взяті на себе зобов'язання перед замовником. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" заявлено про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2017 не з'явився.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 - 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, оскільки представник позивача був присутнім в судовому засіданні 19.09.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.09.2017, то позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2017 проти позовних вимог заперечив, надав пояснення по суті своїх заперечень.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте у своїх поясненнях поданих до суду 09.10.2017 третьою особою заявлено про здійснення розгляду справи без участі її представника.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні 10.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" (третьої особи) із листом від 22.11.2016, в якому просила третю особу виготовити дріт ПММ 2,00x16,00 у кількості 300 кг. на умовах передоплати.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" виставлено позивачу рахунок № 668 від 22.11.2016 на оплату вартості дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг на суму 59 806,06 грн.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" виставлено позивачу рахунок-фактуру №00544 від 01.12.2016 на оплату вартості дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг на суму 59 806,06 грн.

За поясненнями позивача та третьої особи вартість дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг. у сумі 59 806,06 грн. була оплачена позивачем у повному обсязі (докази оплати в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" було оформлено видаткову накладну №544 від 01.12.2016 на поставку дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307,00 кг.

Позивач звернувся до ТОВ "Стройстіль" з листом від 01.12.2016 в якому просив відвантажити товар (дріт ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг) перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "САТ" на ім'я ОСОБА_3 та застрахувати вантаж на повну його вартість згідно до видаткової накладної.

Згідно товарно-транспортної накладної №998290984 від 01.12.2016 TOB "ТК "CAT" (перевізник) здійснило перевезення вантажу: бухти мідної полоси у кількості 3 шт., загальною вагою 307 кг., по маршруту Запоріжжя - Суми, відправник вантажу: ТОВ "Стройстіль", одержувач: ОСОБА_3

При отриманні вантажу виявлено недостачу в трьох рулонах мідної полоси вагою 69 кг. Фактична вага отриманого вантажу склала 238 кг., про що 05.12.2016 був складений акт недостачі вантажу № 026000028.

Також було складено акт пошкодження вантажу № 026000038 від 05.12.2016, в якому зазначено, що вантаж не упакований згідно умов перевезення, упаковка порушена, виявлені зовнішні сліди втручання.

Вказані акти підписані представниками TOB "ТК "CAT", а саме керівником регіонального структурного підрозділу м. Суми Меденцовим Е.Ю., заступником керівника регіонального структурного підрозділу м. Суми Нефьодовим С.Ю.

За розрахунком позивача вартість непоставленого товару (недостачі) становить 13441,75 грн.

Оскільки відповідачем не було задоволено вимог викладених у претензії від 15.12.2016, позивачем заявлено до стягнення суму 13441,75 грн. вартості непоставленого товару у судовому порядку.

Також позивачем здійснено нарахування пені у сумі 8796,43 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до ТОВ "Стройстіль" з листом від 01.12.2016 в якому просив відвантажити товар (дріт ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг) перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "САТ" на ОСОБА_3 та застрахувати вантаж на повну його вартість згідно до видаткової накладної.

01.12.2016 відповідач отримав від ТОВ "Стройстіль" заявку №007012766 на перевезення вантажу за ТТН № 998290984.

Приписами ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із п. 11.1. ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

У відповідності до товарно-транспортної накладної №998290984 від 01.12.2016 TOB "ТК "CAT" (перевізник) здійснило перевезення вантажу: бухти мідної полоси у кількості 3 шт., загальною вагою 307 кг., по маршруту Запоріжжя - Суми, відправник вантажу: ТОВ "Стройстіль", одержувач: ОСОБА_3

Пунктом 15.1. статті 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 Правил.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (п. 15.2. Правил).

Згідно із наявними в матеріалах справи актом недостачі вантажу № 026000028 від 05.12.2016 та актом пошкодження вантажу № 026000038 від 05.12.2016, підписаними представниками TOB "ТК "CAT", при отриманні вантажу виявлено недостачу в трьох рулонах мідної полоси вагою 69 кг. Фактична вага отриманого вантажу склала 238 кг.

Автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах: а) за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу; б) за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість; в) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості (п. 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР).

За розрахунком позивача вартість непоставленого товару (недостачі) становить 13441,75 грн.

Разом з тим, умовами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що вантажоодержувачем є будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Як встановлено судом, в своєму листі від 01.12.2016 до ТОВ "Стройстіль" про відвантаження товару (дріт ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг) позивач визначив вантажоодержувачем ОСОБА_3

У заявці ТОВ "Стройстіль" № 007012766 від 01.12.2016 на перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною № 998290984 отримувачем вантажу визначено ОСОБА_3

Згідно із товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016 одержувачем вантажу є ОСОБА_3

Судом встановлено, що ОСОБА_3 підписано товарно-транспортну накладну №998290984 від 01.12.2016 як одержувачем вантажу з пред'явленням документа, що підтверджує особу.

Відомості про те, що одержувачем вантажу є ОСОБА_3 також визначено і в актах недостачі вантажу № 026000028 від 05.12.2016 та пошкодження вантажу № 026000038 від 05.12.2016.

З аналізу вказаних вище документів вбачається, що вантажоодержувачем за товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016 є ОСОБА_3, а не фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач у справі).

Представником позивача в судовому засіданні 19.09.2017 в підтвердження того, що одержувачем вантажу є ФОП ОСОБА_1 надано в матеріали справи довіреність № 58 від 01.12.2016, яка була видана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 (НОМЕР_1) для отримання вантажу по ТТН № 998290984 від ТОВ "ТК "САТ".

Однак, судом встановлено, що в документах, на підставі якого здійснювалось перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016, відомості про довіреність № 58 від 01.12.2016 як документ, на підставі якого мав видаватись вантаж вантажоодержувачу (ОСОБА_3.) саме в інтересах ФОП ОСОБА_1, були відсутні.

Натомість, лист позивача від 01.12.2016, заявка ТОВ "Стройстіль" № 007012766 від 01.12.2016, товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016, акт недостачі вантажу № 026000028 від 05.12.2016 містять відомості про ОСОБА_3 як вантажоодержувача.

Відповідачем зазначено, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 58 від 01.12.2016, на яку посилається позивач, відповідачу не пред'являлась. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до п. 16.1. ст. 16 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на Перевізника обов'язково треба пред'явити йому претензію.

При перевезеннях вантажів автомобільним транспортом вантажоодержувач має право на пред'явлення перевізнику претензій у випадках недостачі, зіпсуття або ушкодження вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної із відповідними записами в ній або акта встановленої форми, якщо такий акт складався (п. 16.2. ст. 16 Правил).

Долучена до матеріалів позовної заяви претензія від 15.12.2016 заявлена та підписана безпосередньо ОСОБА_3.

Крім того, у претензії від 15.12.2016 одержувачем вантажу за товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016 вказано ОСОБА_3.

Положеннями до п. 16.3., 16.4. ст. 16 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, передбачено, що право на пред'явлення претензій вантажовідправником або вантажоодержувачем може бути передане юридичній або фізичній особі за довіреністю. Передача права на пред'явлення претензії засвідчується написом на товарно-транспортній накладній про його переуступку такого змісту: "Право на пред'явлення претензії передане

---

---

". Напис про переуступку (довірена особа) права на пред'явлення претензії має бути засвідчений підписами керівника, головного (старшого) бухгалтера і печаткою підприємства, яке робить цей напис.

Однак, товарно-транспортна накладна №998290984 від 01.12.2016 не містить будь-яких написів про переуступку права на пред'явлення претензії ОСОБА_3.

При цьому, визначення у претензії від 15.12.2016 того, що перерахування вартості недостачі товару має здійснюватись на ім'я ОСОБА_1 не свідчить про те, що вказана особа є одержувачем вантажу за товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вантажоодержувачем за товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016 є фізична особа ОСОБА_3.

Доводи позивача про те, що одержувачем вантажу за вказаною накладною була фізична особа-підприємець ОСОБА_1 матеріалами справи не підтверджені та спростовані встановленими вище обставинами.

У відповідності до приписів ст. 1 ГПК України, завданням господарського судочинства є захист підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання від порушень їх прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу приписів ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивач не являється одержувачем вантажу, то права на пред'явлення вимог до відповідача про відшкодування вартості недостачі товару у позивача не виникло. За таких обставин, враховуючи те, що порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача не відбулось, доказів наявності такого порушення позивачем не надано, суд дійшов прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення 13441,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки, як встановлено судом вище, позивач не являється одержувачем вантажу, права на пред'явлення вимог до відповідача про відшкодування вартості недостачі товару у позивача не виникло, та між сторонами не було укладено договору за умовами якого сторонами було б погоджено відповідальність відповідача у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 8796,43 грн., задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Водночас, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Враховуючи те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог, то позов не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав, а тому заявлена відповідачем заява про застосування позовної давності розгляду не підлягає.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"САТ" про стягнення 22238,18 грн.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2017.

Суддя С.О. Турчин