Постанова

від 27.02.2018 по справі 910/14002/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа№ 910/14002/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пушкар Інни Володимирівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року

у справі № 910/14002/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Пушкар Інни Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"САТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройстіль"

про стягнення 22 238,18 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Пушкар Інна Володимирівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"САТ" про стягнення 13 441,75 грн. основного боргу, 8796,43 грн. пені, 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Пушкар Інни Володимирівни відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 07.12.2017 року позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 року у справі № 910/14002/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ФОП Пушкар І.В. є належним позивачем по справі, оскільки відповідно до рахунку № 668 від 22.11.2016 р. та видаткової накладної № 544 від 01.12.2016 р. фактично між покупцем ФОП Пушкар І.В. та продавцем ТОВ Стройстиль укладений договір поставки, отримувач товару ОСОБА_3 діяв в інтересах ФОП Пушкар І.В. на підставі довіреності.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пушкар Інни Володимирівни по справі № 910/14002/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Чорногуз М. Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14002/17 та призначено справу до розгляду на 07.02.2018 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року враховуючи перебування у відпустці судді Пономаренка Є. Ю., який не є головуючим суддею, справу № 910/14002/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 07.02.2018 року, справу № 910/14002/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Чорногуз М. Г., Смірнова Л. Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пушкар Інни Володимирівни прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Чорногуз М. Г., Смірнова Л. Г. та призначено справу № 910/14002/17 на 27.02.2018 р.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 27.02.2018 р. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Фізична особа-підприємець Пушкар Інна Володимирівна (позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" (третьої особи) із листом від 22.11.2016 р., в якому просила третю особу виготовити дріт ПММ 2,00x16,00 у кількості 300 кг. на умовах передоплати.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" виставлено позивачу рахунок № 668 від 22.11.2016 р. на оплату вартості дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг на суму 59 806,06 грн.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" виставлено позивачу рахунок-фактуру № 00544 від 01.12.2016 р. на оплату вартості дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг на суму 59 806,06 грн.

За поясненнями позивача та третьої особи, вартість дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг. у сумі 59 806,06 грн. була оплачена позивачем у повному обсязі (докази оплати в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль" було оформлено видаткову накладну №544 від 01.12.2016 р. на поставку дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307,00 кг.

Позивач звернувся до ТОВ "Стройстіль" з листом від 01.12.2016 р. в якому просив відвантажити товар (дріт ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг) перевізнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "САТ" на ім'я ОСОБА_3 та застрахувати вантаж на повну його вартість згідно до видаткової накладної.

Згідно товарно-транспортної накладної № 998290984 від 01.12.2016 р. TOB "ТК "CAT" (перевізник) здійснило перевезення вантажу: бухти мідної полоси у кількості 3 шт., загальною вагою 307 кг., по маршруту Запоріжжя - Суми, відправник вантажу: ТОВ "Стройстіль", одержувач: ОСОБА_3

При отриманні вантажу виявлено недостачу в трьох рулонах мідної полоси вагою 69 кг. Фактична вага отриманого вантажу склала 238 кг., про що 05.12.2016 р. був складений акт недостачі вантажу № 026000028.

Також було складено акт пошкодження вантажу № 026000038 від 05.12.2016 р., в якому зазначено, що вантаж не упакований згідно умов перевезення, упаковка порушена, виявлені зовнішні сліди втручання.

Вказані акти підписані представниками TOB "ТК "CAT", а саме керівником регіонального структурного підрозділу м. Суми ОСОБА_7, заступником керівника регіонального структурного підрозділу м. Суми ОСОБА_8

В матеріалах справи наявна претензія ОСОБА_3 від 15.12.2016 р., в якій ОСОБА_3 просив повернути суму недостачі товару у розмірі 13 441,75 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач 13.01.2017 р. направив ОСОБА_3 лист № 164 від 11.01.2017 р., в якому зазначив, що маса вантажу зафіксована в накладній зі слів вантажовідправника та те, що цілісність упаковки а також маркування порушені не були.

Оскільки відповідачем не було задоволено вимог, викладених у претензії від 15.12.2016 р., позивачем заявлено до стягнення суму 13 441,75 грн. вартості непоставленого товару та нараховано пеню у сумі 8 796,43 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із п. 11.1. ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

У відповідності до товарно-транспортної накладної №998290984 від 01.12.2016 р. TOB "ТК "CAT" (перевізник) здійснило перевезення вантажу: бухти мідної полоси у кількості 3 шт., загальною вагою 307 кг., по маршруту Запоріжжя - Суми, відправник вантажу: ТОВ "Стройстіль", одержувач: ОСОБА_3

Пунктом 15.1. статті 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 Правил.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (п. 15.2. Правил).

Згідно із наявними в матеріалах справи актом недостачі вантажу № 026000028 від 05.12.2016 р. та актом пошкодження вантажу № 026000038 від 05.12.2016 р., підписаними представниками TOB "ТК "CAT" та зі сторони вантажоотримувача - ОСОБА_3, при отриманні вантажу виявлено недостачу в трьох рулонах мідної полоси вагою 69 кг. Фактична вага отриманого вантажу склала 238 кг.

Разом з тим, умовами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що вантажоодержувачем є будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в своєму листі від 01.12.2016 р. до ТОВ "Стройстіль" про відвантаження товару (дріт ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг) позивач визначив вантажоодержувачем ОСОБА_3

У заявці ТОВ "Стройстіль" № 007012766 від 01.12.2016 на перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною № 998290984 отримувачем вантажу визначено ОСОБА_3

Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 998290984 від 01.12.2016 р., одержувачем вантажу є ОСОБА_3

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 підписано товарно-транспортну накладну № 998290984 від 01.12.2016 р. як одержувачем вантажу з пред'явленням документа, що підтверджує особу, а саме паспорта особи ОСОБА_3

Відомості про те, що одержувачем вантажу є ОСОБА_3 також визначено і в актах недостачі вантажу № 026000028 від 05.12.2016 р. та пошкодження вантажу № 026000038 від 05.12.2016 р.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що договір перевезення вантажу - дроту ПММ 2,00x16,00 у кількості 307 кг був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК"САТ", як перевізником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройстіль", як відправником та ОСОБА_3, як одержувачем вантажу.

Представником позивача в підтвердження того, що одержувачем вантажу є ФОП Пушкар І.В., надано довіреність № 58 від 01.12.2016 р., яка була видана фізичною особою-підприємцем Пушкар І.В. на ім'я ОСОБА_3 (НОМЕР_1).

Як вбачається з зазначеної довіреності, фізичною особою-підприємцем Пушкар І.В. було видано довіреність лише на отримання вантажу по ТТН № 998290984, однак не уповноважено ОСОБА_3 на укладання договору перевезення вантажу (товарно-транспортної накладної № 998290984 від 01.12.2016 р.) та підписання від імені позивача будь-яких інших супроводжуючих документів.

В той же час, відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини першої статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися також на акті органу юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, виданий однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на здійснення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до 60 ГПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою.

Таким чином, належним доказом наявності повноважень щодо укладення від імені фізичної особи-підприємця Пушкар І.В. договору перевезення вантажу може бути довіреність, видана від імені фізичної особи-підприємця Пушкар І.В., посвідчена належним чином (нотаріально) та якою уповноважено ОСОБА_3 на укладання договору перевезення вантажу (зокрема товарно-транспортної накладної № 998290984 від 01.12.2016 р.) та підписання від імені позивача будь-яких інших супроводжуючих документів.

Крім того, в документах, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною № 998290984 від 01.12.2016 р., відомості про довіреність № 58 від 01.12.2016 як документ, на підставі якого мав видаватись вантаж вантажоодержувачу (ОСОБА_3.) саме в інтересах ФОП Пушкар І.В., були відсутні.

Оскільки, як встановлено судом вище, вантажоодержувачем за товарно-транспортною накладною №998290984 від 01.12.2016 є ОСОБА_3, а не фізична особа-підприємець Пушкар Інна Володимирівна (позивач у справі), то права на пред'явлення вимог до відповідача про відшкодування вартості недостачі товару у позивача не виникло.

За таких обставин, враховуючи те, що порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача не відбулось, доказів наявності такого порушення позивачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення 13 441,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки, як встановлено судом вище, позивач не являється одержувачем вантажу, права на пред'явлення вимог до відповідача про відшкодування вартості недостачі товару у позивача не виникло, та між сторонами не погоджено відповідальність відповідача у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені у сумі 8 796,43 грн., задоволенню не підлягають.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 р. у справі № 910/14002/17.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пушкар Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 р. у справі № 910/14002/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 р. у справі № 910/14002/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14002/17 повернути до місцевого господарського суду.

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 р. у справі № 910/14002/17.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.03.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.Г. Смірнова

М.Г. Чорногуз