Рішення

від 09.10.2017 по справі 910/15043/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа №910/15043/17 За позовом Виробничого кооперативу Контакт-90

До Комунального підприємства Київпастранс

про стягнення 1 949 103,80 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Крижанівська О.М. - по дов.

від відповідача : Гружій Є.О. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Виробничий кооператив Контакт-90 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Комунального підприємства Київпастранс про стягнення 1 949 103,80 грн., з яких 1 782 954,70 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 166 149,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017р. порушено провадження у справі №910/15043/17 та призначено справу до розгляду на 22.09.2017р.

Представником позивача 20.09.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

22.09.2017р. відповідачем через відділ діловодства суду було подано відзив на позов.

У судовому засіданні 22.09.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.09.2017р. було оголошено перерву до 09.10.2017р.

Представником відповідача 06.10.2017р. через відділ діловодства суду було подано додаткові пояснення по справі.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 09.10.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 09.10.2017р.

В судовому засіданні 09.10.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У ч. 2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13 та від 09.04.2015р.р. по справі № 910/14874/14.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі №910/16120/14.

Як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №6/419 за позовом Виробничого кооперативу Контакт-90 до Комунального підприємства Київпастранс про стягнення 3695516,58 грн. за договором підряду №01/06-01 від 11.01.2006р., а саме 3056957,14 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 93712,13 грн., 259191,49 грн. інфляційних втрат та 285655,22 грн. пені.

Рішенням від 07.10.2010р. Господарського суду міста Києва по справі №6/419 позовні вимоги Виробничого кооперативу Контакт-90 задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства Київпастранс на користь Виробничого кооперативу Контакт-90 3251989,52 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 88916,64 грн. трьох відсотків річних та 24945,41 грн. пені; розподілено судові витрати.

На виконання вказаного судового рішення, яке набрало законної сили 02.12.2010р., господарським судом було видано наказ.

Отже, рішення від 07.10.2010р. Господарського суду міста Києва по справі №6/419, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

У вказаному судовому акті встановлено, що 11.01.2006р. між Виробничим кооперативом Контакт-90 (продавець) та Комунальним підприємством Київпастранс (покупцем) було укладено договір № 01/06-01, відповідно до п.1.1 якого продавець прийняв на себе зобов'язання відповідно до заявок покупця забезпечити систематичну поставку у власність покупця електротехнічну продукцію, матеріали, запчастини і другу продукцію для забезпечення експлуатаційної діяльності покупця (товар).

Судом було встановлено, що на виконання умов означеного договору продавцем було поставлено покупцю товар на суму 3180127,98 грн., що підтверджується підписаними покупцем накладними, наданими в матеріали справи.

У рішенні від 07.10.2010р. Господарського суду міста Києва по справі №6/419 встановлено, що покупець за поставлений товар розрахувався частково на суму 123170,84 грн., внаслідок чого у нього станом на 04.08.2010р. утворилась заборгованість у розмірі 3 056 957,14 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами.

Наразі, з представлених до матеріалів справи документів вбачається, що в якості погашення заборгованості за запчастини згідно договору №01/06-01 від 11.01.2006р. відповідно до рішення Господарського суду м.Києва Комунальним підприємством Київпастранс було перераховано на рахунок Виробничого кооперативу Контакт-90 наступні платежі: 12.09.2011р. на суму 100 000 грн., 23.09.2011р. на суму 100 000 грн., 06.10.2011р. на суму 48 500 грн., 07.10.2011р. на загальну суму 71500 грн., 10.10.2011р. в розмірі 30 000 грн., 21.11.2011р. на суму 50 000 грн., 15.12.2011р. в розмірі 40 000 грн., 21.12.2011р. на суму 45 000 грн., 13.02.2012р. в розмірі 84 000 грн., 14.02.2012р. на суму 315 000 грн., 09.04.2012р. в розмірі 300 000 грн., 23.04.2012р. на суму 50 000 грн., 25.04.2012р. на суму 38 000 грн., 15.05.2012р. на суму 40 000 грн., 23.04.2012р. на суму 50 000 грн., 25.04.2012р. на суму 38 000 грн., 16.05.2012р. на загальну суму 190000 грн., 22.03.2017р. на суму 178 319,73 грн., на суму 1 000 000 грн. та 1 000 000 грн.

У зв'язку з невиконанням судового рішення по справі №6/419 та несвоєчасним погашенням заборгованості за договором №01/06-01 від 11.01.2006р., позивачем за період з 06.09.2017р. по 21.03.2017р. було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. При цьому, з представленого заявником розрахунку вбачається, що останнім сума, на яку здійснюється нарахування, була визначена шляхом вирахування суми оплат, які було перераховано 22.03.2017р. від загальної суми стягнення згідно рішення від 07.10.2010р. Господарського суду міста Києва по справі №6/419.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено на безпідставності визначеної позивачем суми заборгованості, на яку здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки стягнення витрат, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, пов'язане саме з порушенням договірного зобов'язання, а не з обов'язком сплатити суми неустойки, 3% річних, інфляційних втрат згідно судового рішення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору чи рішення суду.

У листі від 01.07.2014р. Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховним Судом України наголошено, що зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо) або мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Відповідно до п.1.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 01.06.2016р.р. по справі по справі 6-927цс16.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України вбачається, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України вказано, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію наведено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного суду України Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві та постановах від 06.06.2012р. і від 24.10.2011р. Верховного Суду України по справах №6-49цс12 та 6№-38цс11.

Фактично ст.625 Цивільного кодексу України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами як до, та і після ухвалення рішення суду. Верховним Судом України у Листі б/н від 01.07.2014р. Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві наголошено, що аналізуючи практику застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при розгляді справ цієї категорії судам потрібно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов'язання між сторонами, чи є це зобов'язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

При вирішенні питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Приймаючи до уваги, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

При цьому, Верховним Судом України було зауважено, що слід мати на увазі, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 Цивільного кодексу України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Тобто, у даному випадку, суд зазначає, що правомірним є нарахування заявником 3% річних та інфляційних втрат саме на заборгованість, що виникла за договору №01/06-01 від 11.01.2006р.

Як вказувалось вище, у судовому рішенні від 07.10.2010р. Господарського суду міста Києва по справі №6/419 встановлено наявність у відповідача (покупця за договором №01/06-01 від 11.01.2006р.) заборгованості за поставлений товар в сумі 3 056 957,14 грн.

Одночасно, з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що в якості погашення заборгованості за запчастини згідно договору №01/06-01 від 11.01.2006р. згідно з рішенням Господарського суду м.Києва Комунальним підприємством Київпастранс було перераховано на рахунок Виробничого кооперативу Контакт-90 наступні платежі: 12.09.2011р. на суму 100 000 грн., 23.09.2011р. на суму 100 000 грн., 06.10.2011р. на суму 48 500 грн., 07.10.2011р. на загальну суму 71500 грн., 10.10.2011р. в розмірі 30 000 грн., 21.11.2011р. на суму 50 000 грн., 15.12.2011р. в розмірі 40 000 грн., 21.12.2011р. на суму 45 000 грн., 13.02.2012р. в розмірі 84 000 грн., 14.02.2012р. на суму 315 000 грн., 09.04.2012р. в розмірі 300 000 грн., 23.04.2012р. на суму 50 000 грн., 25.04.2012р. на суму 38 000 грн., 15.05.2012р. на суму 40 000 грн., 23.04.2012р. на суму 50 000 грн., 25.04.2012р. на суму 38 000 грн., 16.05.2012р. на загальну суму 190000 грн., 22.03.2017р. на суму 178 319,73 грн., на суму 1 000 000 грн. та 1 000 000 грн.

За приписами ст.534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі недостатності суми проведеного платежу (ст. 534 Цивільного кодексу України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу. Аналогічну правову позицію наведеного у листі від 01.07.2014р. Верховного Суду України Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві .

При цьому, суд зауважує, що згідно представлених до матеріалів справи банківських виписок у призначенні платежу за перерахуваннями, які було вчинено відповідачем у 2011р. - 2012р., вказано саме погашення заборгованості за запчастини згідно договору №01/06-01 від 11.01.2006р. згідно з рішенням Господарського суду м.Києва.

Тобто, з урахуванням вказаного призначення платежу, суд дійшов висновку, що означені оплати фактично було здійснено відповідачем саме за поставлений в межах договору товар - запчастини, а не загалом в рахунок погашення суми, стягнутої за рішенням Господарського суду м.Києва по справі №6/419.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період з 06.09.2017р. по 21.03.2017р., суд дійшов висновку, що обґрунтованим є розрахунок нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України саме на основний борг за договором №01/06-01 від 11.01.2006р. з урахуванням часткових оплат, тобто на 1 466 957,14 грн. (3 056 957,14 - 1 590 000).

Здійснивши власний перерахунок в межах заявленого позивачем періоду нарахування, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 111770,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 200 635,91 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Виробничого кооперативу Контакт-90 до Комунального підприємства Київпастранс про стягнення 1 949 103,80 грн., з яких 1 782 954,70 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 166 149,10 грн.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір за згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс (04070, м.Київ, вул. Набережне Шосе, будинок 2, ЄДРПОУ 31725604) на користь Виробничого кооперативу Контакт-90 (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, будинок 37, ЄДРПОУ 22873846) 3% річних в сумі 111770,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 200 635,91 та судовий збір в сумі 19686,09 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.10.2017р.

Суддя О.М. Спичак