Постанова

від 27.11.2017 по справі 910/15043/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 910/15043/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

від позивача Крижанівська О.М.

від відповідача Гуржій Є.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Виробничого кооперативу "Контакт-90"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 по справі №910/15043/17 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Виробничого кооперативу "Контакт-90"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 1 949 103,80 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 по справі №910/15043/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90" 3% річних в сумі 111770,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 1200635,91 грн та судовий збір в сумі 19686,09 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Виробничий кооператив "Контакт-90"звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 27.11.2017.

24 листопада 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 27.11.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача, в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017.

Представник відповідача, в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням від 07.10.2010р. Господарського суду міста Києва по справі №6/419 позовні вимоги Виробничого кооперативу "Контакт-90" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90" 3251989,52 грн, з урахуванням встановленого індексу інфляції, 88916,64 грн. трьох відсотків річних та 24945,41 грн. пені; розподілено судові витрати.

02 грудня 2010 року, на виконання зазначеного рішення, господарським судом видано наказ.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 по справі №6/419 11.01.2006 між Виробничим кооперативом "Контакт-90" (продавець) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупцем) укладено договір № 01/06-01.

Відповідно до п.1.1 договору № 01/06-01 продавець прийняв на себе зобов'язання, відповідно до заявок покупця, забезпечити систематичну поставку у власність покупця електротехнічної продукції, матеріалів, запчастин і другої продукцію для забезпечення експлуатаційної діяльності покупця (товар).

На виконання умов зазначеного договору продавцем поставлено покупцю товар на суму 3180127,98 грн. Покупець за поставлений товар розрахувався частково на суму 123170,84 грн., внаслідок чого в останнього, станом на 04.08.2010, виникла заборгованість в розмірі 3056957,14 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно погасив заборгованість на виконання рішення по справі №6/419.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору чи рішення суду.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з листом Верховного Суду України від 01.07.2014р. "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо) або мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Відповідно до п.1.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 01.06.2016р.р. по справі по справі 6-927цс16.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію наведено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного суду України "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" та постановах від 06.06.2012р. і від 24.10.2011р. Верховного Суду України по справах №6-49цс12 та 6№-38цс11.

Фактично ст.625 Цивільного кодексу України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами як до, та і після ухвалення рішення суду. Верховним Судом України у Листі б/н від 01.07.2014р. "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" наголошено, що аналізуючи практику застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при розгляді справ цієї категорії судам потрібно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов'язання між сторонами, чи є це зобов'язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

При вирішенні питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Приймаючи до уваги, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Як зазначено, Верховним Судом України судам слід мати на увазі, що грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 Цивільного кодексу України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат саме на заборгованість, що виникла за договором №01/06-01 від 11.01.2006р.

Як вбачається з розрахунку позивача сума, на яку здійснюється нарахування, визначена шляхом вирахування суми оплат, які було перераховано 22.03.2017р. від загальної суми стягнення згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 по справі №6/419.

В той же час, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. по справі №6/419 встановлено наявність у відповідача (покупця за договором №01/06-01 від 11.01.2006р.) заборгованості за поставлений товар в сумі 3056957,14 грн.

Таким чином, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат повинні здійснюватись на суму 3056957,14 грн.

Відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду м. Києва, Комунальним підприємством "Київпастранс", в період з 2011 року по 2012 рік частково оплачено заборгованість за Договором №01/06-01 від 11.01.2006.

Поряд з цим колегія суддів звертає увагу, що місцевим господарським судом при визначені суми здійснених платежів, згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою, помилково встановлено суму сплачених коштів в розмірі 1590000 грн (двічі пораховано платежі на загальну суму 128000,00грн).

Колегія суддів, здійснивши розрахунок здійснених відповідачем платежів, прийшла до висновку, що відповідачем, до 21.03.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2010р. по справі №6/419 та договору№01/06-01 від 11.01.2006 сплачено 1462000,00 грн. Зазначена сума не заперечується сторонами та підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати за період з 06.09.2014 по 21.03.2017, з врахуванням часткових оплат, повинні нараховуватись на суму 1594957,00 грн (3056957,14 - 1462000).

Колегія суддів здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду нарахування, прийшла до висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 121522,62 грн та інфляційних втрат в сумі 1357604,32 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Виробничого кооперативу "Контакт-90" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 по справі №910/15043/17 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Контакт-90" задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 по справі №910/15043/17 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, вул. Набережне Шосе, будинок 2, ЄДРПОУ 31725604) на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90" (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, будинок 37, ЄДРПОУ 22873846) 3% річних в сумі 121522,62 грн, інфляційні втрати в розмірі 1357604,32 грн та судовий збір в сумі 22186,90 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, вул. Набережне Шосе, будинок 2, ЄДРПОУ 31725604) на користь Виробничого кооперативу "Контакт-90" (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, будинок 37, ЄДРПОУ 22873846) 5884,79 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

3.Матеріали справи №910/15043/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай