Рішення

від 13.10.2017 по справі 910/13995/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2017Справа №910/13995/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженіринг Системз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-ВІКНА"

про стягнення 203 255, 73 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Забашта В.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Клімат України ЛТД" (далі - ТОВ "Клімат України ЛТД") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-ВІКНА" (далі - ТОВ "ТММ-ВІКНА") про стягнення суми основного боргу в розмірі 191 712, 37 грн., 3% річних - 583, 02 грн. та пені - 10 960, 75 грн. відповідно до договору № Л. Українки - Вентиляція, опалення та кондиціюванню від 25.05.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 року порушено провадження у справі № 910/13995/17, розгляд справи призначено на 13.10.2017 року.

Через відділ діловодства (канцелярія) до суду надійшла заява представника позивача, в якій останній повідомив про зміну назви підприємства з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат України ЛТД" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженіринг Системз" (далі - ТОВ "Комплекс Інженіринг Системз "). У зв'язку з вищевикладеним вірною назвою позивача слід вважати - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженіринг Системз". Оскільки зміна найменування не тягне за собою організаційно - економічні перетворення підприємства, належним позивачем у справі є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженіринг Системз".

Крім того, до прийняття рішення по справі, позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 191 712, 37 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 583, 12 грн., а також пеню в сумі 2 429, 23 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду, а тому спір вирішується саме із ціни позову заявленої позивачем.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Під час судового засідання 22.08.2017 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в дане судове засідання не з'явився.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.10.2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016 року між ТОВ "ТММ-ВІКНА" (далі - генпідрядник) та ТОВ "Клімат України ЛТД" (далі - субпідрядник) було укладено договір № Л. Українки - Вентиляція, опалення та кондиціювання (далі - договір), відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, виконати та здати генпідряднику відповідно до умов договору та проектної документації роботи - комплекс робіт по влаштуванню системи вентиляції, опалення та кондиціювання будівництва адміністративної будівлі сервісного центру Готово на пл. Лесі Українки, 1, у Печерському районі м. Києва (надалі - роботи) та супутні загально будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з основними роботами. Роботи виконуються у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил, що діють в Україні (п. 2.1 договору).

Склад, вартість, обсяги, строки та режим виконання робіт, та їх етапів, вартість та кількість матеріалів необхідних для виконання робіт, їх якісні та інші характеристики, інші додаткові умови визначаються у додатках до договору, строки виконання робіт за додатками визначаються додатками та/або календарними графіками виконання робіт для відповідних додатків до договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість робіт за договором становить 2 192 068, 34 грн.

Згідно з п. 7.1 договору, для закупівлі матеріалів генпідрядник перераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника аванс у розмірі 2 059 133, 27 грн. згідно затвердженого графіку.

На виконання умов договору, відповідачем перераховано позивачу авансовий платіж в сумі 1 910 000, 00 грн. з ПДВ. Будь-які інші кошти на розрахунковий рахунок позивача не надходили.

Отже, сума недоотриманих ТОВ "Комплекс Інженіринг Системз " коштів за договором становить 191 712, 37 грн.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що розрахунки за договором виконуються щомісячно, протягом 30-ти діб з дня підписання сторонами актів фактично виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3). Оплата виконується з вирахуванням з актів виконаних робіт вартості матеріалів (придбаних за рахунок Генпідрядника) та в розмірі 90 % від суми виконаних робіт. Залишкова сума (сума страхового утримання) сплачується субпідряднику протягом 5 місяців з дати завершення всіх робіт за цим договором, підписанням сторонами заключного акту виконаних робіт, усунення всіх дефектів та передачі виконавчої документації згідно п 11.1.23 даного договору.

Генпідрядник має право притримати суму страхового утримання, що не є порушенням умов розрахунків за цим договором (п. 8.2 договору).

27.01.2017 року відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи за договором та підписані акти виконаних робіт (форма КБ-2в). Жодних претензій ТОВ "ТММ-ВІКНА" щодо обсягу та якості виконаних робіт і матеріалів за договором до позивача не надходило.

Отже, позивачем були повністю виконані умови договору.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 13.04.2017 року № 34 з вимогою оплатити суму заборгованості.

Листом від 12.05.2017 року 14/05 позивач повідомлений про те, що відповідач використовуючи надане п. 8.2 договору право, притримав залишкову суду за договором в розмірі 191 712, 37 грн., як суму страхового утримання.

В подальшому, 10.07.2017 року позивачем на адресу ТОВ "ТММ-ВІКНА" направлено претензію від 10.07.2017 року № 13 щодо невиконання умов договору та порушенням строків розрахунків за договором у зв'язку із втратою права на при тримання суми страхового утримання зі спливом 5 місяців з дати завершення робіт за договором.

Станом на момент звернення до суду із позовом, відповідь відповідача на адресу позивача не надходила. Заборгованість за договором не сплачена.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами контракту, він за своєю правовою природою є Договором субпідряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 191 712, 37 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 2 429, 23 грн. пені за період з 28.06.2017 року по 03.08.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 12.2 договору у у разі порушення строків оплати генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу. При цьому, загальний розмір пені не може перевищувати 0,5 % від вартості договірної ціни.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 429, 23грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 583, 12 грн. трьох процентів річних за період з 28.06.2017 року по 03.08.2017 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Водночас, здійснивши перерахунок трьох процентів річних, суд встановив, що з відповідача підлягають до стягнення три проценти річних в розмірі 583, 02 грн.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженіринг Системз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-ВІКНА" (03680, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 50-А, ідентифікаційний код 36629182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Інженіринг Системз" (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 1, ідентифікаційний код 39871780) 191 712 (сто дев'яносто одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 37 коп. основного боргу, 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 23 коп. пені, 583 (п'ятсот вісімдесят три) грн., 02 коп. 3 процентів річних, а також 2 920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 88 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко