Постанова

від 13.10.2017 по справі 826/11298/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2017 року № 826/11298/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1802615141 від 17.05.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню. Разом з тим, представник позивача наголосив на тому, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ БАКТО ГРУП і ТОВ Прайд Трейд Груп оформленні первинними документами, якими підтверджується правомірність формування товариством податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у наданих письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки позивачем порушені норми ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс (код ЄДРПОУ 38716234) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ БАКТО ГРУП (код ЄДРПОУ 39793729) та ТОВ Прайд Трейд Груп (код ЄДРПОУ 39776724) за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, за результатами якої складений акт №70/26-15-14-01-04/38716234 від 25.04.2016 року (надалі - Акт перевірки), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 249 215 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2015 року у сумі 56 711 грн., за грудень 2015 року у сумі 192 503 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі акту перевірки Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві 17.05.2016 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №1802615141, яким позивачу визначено збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373 823 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 249 215 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 124 608 грн.

За результатам розгляду заперечень на акт перевірки №70/26-15-14-01-04/38716234 від 25.04.2016 року Головне управління ДФС у м. Києві надано відповідь №10660/10/26-15-14-01-04 від 12.05.2016 року, якою висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення №15615/16/199-99-11-01-02-25 від 20.07.2016 року, яким податкове повідомлення-рішення від №1802615141 від 17.05.2016 року залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та вже зазначено вище, за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем складено оскаржуване рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

До висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що, за його переконанням, позивач у перевіряємому періоді не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами, а саме операції не мали реального товарного характеру. На думку відповідача, позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ БАКТО ГРУП та ТОВ Прайд Трейд Груп , оскільки в такі господарські операції не були реальними.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс ( Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАКТО ГРУП укладено договір поставки №434 від 20.11.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (постачити) покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його , в порядку і на умовах визначених договором.

Водночас, аналогічний договір було укладено також з Товариством з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд Груп №67/12/552 від 12.10.2015 року.

Згідно з 2.2 вказаних договорів поставка товару здійснюється на умовах ДДР, м. Київ, місцезнаходження покупця, якщо інше не визнвчено сторонами. Умови поставки розуміються згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 , які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, що випливають з його умов.

Відповідно до п. 2.4 товар вважається переданим постачальником та прийнятим продавцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідного документу, що засвідчує факт приймання-передачі товару (видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, тощо).

Пунктом 3.1 передбачено, що якість товарів, що поставляються цим договором. Повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

Згідно розділу 7 договорів передбачено зокрема, що постачальник гарантує якість товару та його відповідність вимогам і нормам чинного законодавства (ДСТУ, ТУ, технічним регламентам, тощо) та можливість його безперервної, безперечнорї і надійної експлуатації протягом гарантійного строку.

На підтвердження виконання вказаних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю БАКТО ГРУП та Товариством з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд Груп позивачем надано до суду видаткові накладні, рахунки на оплату, реєстри вхідних податкових накладних, банківські виписки, докази реалізації придбаних товарів.

Жодних інших документів, передбачених пунктами 2.4, 3.1,7.4 договорів, позивачем надано не було.

У той же час, з акту перевірки вбачається, що керівником та головним бухгалтером ТОВ БАКТО ГРУП в одній особі значиться гр. ОСОБА_2.

Водночас, в ході перевірки контролючим органом було використано інформацію щодо проведення допиту гр. ОСОБА_2, здійсненого співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. В ході якого остання повідомила, що не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ БАКТО ГРУП .

Також, як вбачається з акту перевірки, ТОВ Прайд Трейд Груп не подана декларація по податку на додану вартість за листопад 2015 року, інформація про трудові ресурси: звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад 2015 року.

У той же час, в акті зазначено, що у листопаді 2015 року на адресу ТОВ Прайд Трейд Груп та ТОВ БАКТО ГРУП виписано податкові накладні від ТзОВ Квітневе з номенклатурою кукурудза .

До ГУ ДВС у м. Києві від Хмельницької РДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області надійшов акт перевірки ТзОВ Квітневе , відповідно до якого встановлено, шо протягом 19.11.2015 року , 02.12.2015 року та 03.12.2015 року ТОВ Квітневе , за відсутності декларування в податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року податкових зобов'язань спеціального режиму оподаткування на суму ПДВ- 77 181 200,98 грн. зареєструвало в ЄДРПН податкові накладні за листопад 2015 року. В податкових накладних зареєстрованих в ЄДРПН зазначені електронні цифрові підписи директора ОСОБА_3 04.12.2015 року СУ ФР ГУ ДФС у Хмельницькій області відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 205 КК України №32015240000000061 щодо факту фіктивного підприємства ТОВ Квітневе . З пояснень ОСОБА_3, відібраних ОУ ДПІ у Хмельницькій області вбачається, що остання не причетна до внесення змін до ЄДР щодо засновників та посадових осіб ТОВ Квітневе , його діяльності, відкритих банківських рахунків. Отримання електронних цифрових підписів.

Ланцюг постачальника контрагентів, відповідно до вищезазначеного акту перевірки, доводить фіктивність операцій. А тому, судом встановлено, що контрагенти позивача не могли виконати договірні зобов'язання.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 по справі № К/800/1420/13.

Крім того, суд зазначає, що виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до п.1 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Як зазначалось вище, гр. ОСОБА_2 директором ТОВ БАКТО ГРУП при здійснені допиту співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено, що вона не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ БАКТО ГРУП .

Отже, з урахуванням того, що, підписи в первинних документах виконані не гр. ОСОБА_2 а іншими особами, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені ТОВ БАКТО ГРУП .

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентом, понесення витрат у зв'язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів, які не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями (у тому числі попередньої) сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

Суд бере до уваги ланцюг контрагентів, свідчення директора ТОВ БАКТО ГРУП , ненадання документів передбачених пунктами 2.4, 3.1,7.4 договорів в сукупності та приходить до висновку про фіктивність операцій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Наведені позивачем доводи та надані ними пояснення та матеріали, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не спростовано, викладені в акті перевірки висновки про не підтвердження реальності досліджуваних операцій, відтак, податкове повідомлення-рішення, прийняте на їх підставі є таким, що прийняте контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень.

Беручи до уваги зазначене, суд вказує, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа