Ухвала

від 18.10.2017 по справі 823/216/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/216/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Колос Чигиринщини до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатолівни, Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року позивач, Товариство з обмежено відповідальністю Колос Чигиринщини , звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни номер запису про інше речове право 15715781, дата та час державної реєстрації 16 березня 2016р. 17:22:01 год. про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8886га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на підставі договору оренди землі серія та номер: б/н від 19 лютого 2010 року

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, третьою особою, ТОВ СП Нібулон , подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_2.

26 травня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір №40 оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на право такого користування протягом 5 (п'яти) років. Державна реєстрація цього договору здійснена у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області (у Державному реєстрі земель запис від 05 серпня 2011 року).

Згідно з актом від 03 серпня 2011 року сторони вищезгаданого договору здійснили приймання-передачу зазначеної земельної ділянки.

27 травня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки НОМЕР_3 яким погодили термін оренди на 10 років.

Державний реєстратор рішенням від 08 грудня 2016 року №32804616 відмовив у державній реєстрації цього договору з огляду на те, що заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем.

Судом першої інстанції встановлено, що відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується внесення запису №15715781 про право користування спірною земельною ділянкою за ТОВ СБ Нібулон . Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 19 лютого 2010 року та договір про внесення змін від 01 червня 2016 року б/н, укладені між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_3, підстава внесення запису - рішення від 03 серпня 2016 року (індексний номер 30759189) державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

У межах даної справи позивач оскаржує рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни від 16 березня 2016 року, яким здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право оренди спірної земельної ділянки у даній справі сторонами не оспорюється.

Так, у звернення позивача до суду направлене на встановлення відповідності вимогам чинного законодавства України дій державного реєстратора при здійсненні реєстрації права оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон .

Отже, даний спір по своїй суті є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Щодо суті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірна дія державного реєстратора вчинена на виконання рішення суду, що набрало законної сили - постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року №2а-4126/11/1470.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі № 2а-4126/11/1470 позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в не скасуванні державної реєстрації договорів оренди землі, зокрема, договору №284 від 30 серпня 2008 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1; зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі, в т.ч.: договору №284 від 30 серпня 2008 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1; визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в нездійсненні державної реєстрації договорів оренди землі; зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі: в т.ч. договір №284 від 30 серпня 2008 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до ст.. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11 лютого 2010 року №1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень названого Закону України №1878-VI, до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 у 2011 році укладено договір оренди земельної ділянки строком дії 5 років та проведено його державну реєстрацію у встановленому порядку.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 9 Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Проте, у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, відповідач переконався у відсутності вже зареєстрованого речового права на спірну земельну ділянку.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте без урахування того, що існує договір позивача з ОСОБА_3 від 26 травня 2011 року №40 про оренду вищевказаної земельної ділянки терміном на 5 років.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства Колос Чигиринщини до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатолівни, Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України , шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 18.11.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Желтобрюх І.Л.