Постанова

від 19.06.2019 по справі 823/216/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 823/216/17

Провадження № 11-1487апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства Колос Чигиринщини (далі - ПП Колос Чигиринщини ) до Чигиринської районної державної адміністрації (далі - Чигиринська РДА), державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко Оксани Анатоліївни (далі - Держреєстратор), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон (далі - ТОВ СП Нібулон ) , про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ТОВ СП Нібулон на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (суддя Тимошенко В. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року(судді Бєлова Л. В., Безименна Н. В., Желтобрюх І. Л.),

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ПП Колос Чигиринщини звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Держреєстратора від 16 березня 2016 року (номер запису про інше речове право 15715781) про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8886 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі від 19 лютого 2010 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП Колос Чигиринщини послалося на те, що Держреєстратор, ухвалюючи оскаржуване рішення, здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки, щодо якої вже було зареєстровано право оренди за іншим суб`єктом, право землекористування якого не було припинено.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 17 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задовольнив.

У ході розгляду справи суди встановили таке.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8886 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданий Чигиринською РДА).

27 травня 2011 року ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини уклали договір оренди землі № 40 строком на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 5 серпня 2011 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 712548704000125.

За вказаним договором оренди землі спірна земельна ділянка передана позивачу згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 3 серпня 2011 року.

27 травня 2016 року ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини уклали договір оренди землі № 125 строком на 10 років, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8886 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка знаходиться в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

Рішенням приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Плахи Т. І. від 8 грудня 2016 року № 32804616 відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташована в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за ПП Колос Чигирищини . Підставою відмови стали наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: заявлене право вже зареєстроване за іншим орендарем, термін дії зареєстрованого договору ще не закінчився.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 грудня 2016 року № 75802200 16 березня 2016 року зареєстровано право оренди ТОВ СП Нібулон на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (номер запису про інше речове право 15715781) на підставі рішення Держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 3 серпня 2016 року № 30759189 відповідно до договору оренди землі від 19 лютого 2010 року та договору про внесення змін до нього від 1 червня 2016 року, укладених між ТОВ СП Нібулон та ОСОБА_1 .

Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, ПП Колос Чигиринщини звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов та скасовуючи оскаржуване рішення Держреєстратора від 16 березня 2016 року, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що оскільки спірне рішення прийняте в період дії договору позивача з ОСОБА_1 від 26 травня 2011 року № 40 про оренду вказаної земельної ділянки терміном на 5 років, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

ТОВ СП Нібулон подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017року і прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу ТОВ СП Нібулон обґрунтовує, зокрема, тим, що між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди згаданої вище земельної ділянки ще 19 лютого 2010 року (тобто до укладення першого договору оренди позивачем), що не був зареєстрований з вини відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, який не виконав постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 червня 2011 року у справі № 2а-4126/11/1470 про зобов`язання здійснити державну реєстрацію договору від 19 лютого 2010 року. Отже, на думку скаржника, саме за ТОВ СП Нібулон зазначеною постановою суду було встановлено пріоритет щодо офіційного визнання та підтвердження державою факту набуття цим товариством права оренди земельної ділянки.

Крім того, скаржник послався на те, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер і їх не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП Колос Чигиринщини зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ СП Нібулон , а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) межах наведені в касаційній скарзі та запереченні на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваних судових рішень)завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції ).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС у відповідній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ СП Нібулон і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача і ТОВ СП Нібулон щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Наведене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 4 вересня та 28 листопада 2018 року (№ 823/2042/16, 823/1508/16 відповідно), за яким спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статтями 243, 349, 354, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року скасувати.

3. Провадження у справі за позовом Приватного підприємства Колос Чигиринщини до Чигиринської районної державної адміністрації, державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко Оксани Анатоліївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон , про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко СуддіН. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаВ. Ю. Уркевич В. І. ДанішевськаО. Г. Яновська Ж. М. Єленіна