Ухвала

від 18.10.2017 по справі 810/4398/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/20365/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2017

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017

у справі № 810/4398/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Європроф (далі - позивач, ТОВ Європроф )

до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Європроф звернулось у грудні 2016 року до суду з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.12.2016 № 0004661401, № 0004641401, № 0004541406.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ Європроф зареєстроване 10.09.2009 Києво-Святошинською РДА Київської області за № 13391020000006239 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво металевих дверей і вікон.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 16.12.2016 № 150/10-36-14-01-13/36578259, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2016 року на суму 7794,00 гривні; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2016 року в сум 72 545,00 гривень; п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, позивачем не оприбутковано готівку в касі підприємства на загальну суму 149 999,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2016: № 0004661401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 108 818,00 гривень (72 545,00 гривень за основним платежем та 36 273,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0004641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 11 691,00 гривня (7794,00 гривні за основним платежем та 3897,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0004541406, яким до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів застосовано штрафні санкції в розмірі 749 995,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004641401, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Мін'юсті 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 11 названого Положення собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно із п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Мін'юсті 28.02.2013 за № 336/22868, витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Мін'юсті 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи зазначені вище норм дійшли вірного висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами ст. 1 Закону № 996-XIV під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, судами вірно зазначено, що законодавством надано позивачу право, як суб'єкту господарювання, на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.01.2016 між ФОП ОСОБА_4 (постачальник) та ТОВ Європроф (покупець) був укладений Договір поставки № 1001-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у передбачені у даному договорі строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього передбачену даним договором грошову суму. Предметом поставки є металопластикові конструкції.

На виконання вимог зазначеного договору ФОП ОСОБА_4 було продано позивачу товар - піну будівельну, дюбеля, саморізи на загальну суму 43 301,00 гривня, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені відповідними печатками. На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні. Позивачем було оплачено грошові кошти за отриманий товар, про що зазначено в акті перевірки.

Дослідивши первинні документи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог норм Закону № 996-XIV та приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Також, судами встановлено, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ Європроф на придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 та здійсненням ним господарської діяльності, а саме: виробництво металевих дверей і вікон.

Таким чином, враховуючи номенклатуру товарів, які були придбані позивачем у ФОП ОСОБА_4 та які необхідні для здійснення позивачем своєї господарської діяльності, а саме для виробництва дверей та вікон, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За вказаних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано витрати по господарським операціям із ФОП ОСОБА_4 та правомірно визначено показники фінансової звітності по вказаним господарським операціям, з огляду на що судами правомірно визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004641401.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004661401, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За приписами п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем було включено до складу податкового кредиту за квітень 2016 року податок на додану вартість на загальну суму 72 545,00 гривень по взаємовідносинам із ТОВ ВКФ 2Д .

Матеріалами справи підтверджується, що 01.12.2011 між ТОВ ВКФ 2Д (постачальник) та ТОВ Європроф (покупець) був укладений господарський договір поставки № 22, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки за даним договором є склопакети.

На виконання вимог вказаного договору поставки, ТОВ ВКФ 2Д було продано позивачу товар - двокамерні склопакети, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені відповідними печатками обох підприємств. Також, на виконання умов вищевказаного договору ТОВ ВКФ 2Д було оформлено на користь позивача податкові накладні. Позивачем було оплачено грошові кошти за отриманий товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Дослідивши первинні документи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог норм Закону № 996-XIV та приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача належним чином оформлених первинних документів, у т.ч. податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин від ТОВ ВКФ 2Д , суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вказаним контрагентом.

За вказаних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004661401, що оскільки відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 72 545,00 гривень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004541406, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Так, в пункті 1.2 Положення № 637 зазначено, що під позареалізаційними надходженнями значаться надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У той же час, згідно із п. 1.2 Положення № 637 касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Також, відповідно до п. 1.2 названого Положення, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 3.1 Положення № 637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно із п. п. 3.3, 3.4 даного Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2014 між ОСОБА_5 (кредитор) та ТОВ Європроф (позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 0302-1, відповідно до умов якого кредитор передає, а позичальник приймає фінансову допомогу в сумі 297 054,08 гривні, яку позичальник зобов'язується повернути кредиторові в строк та на умовах, обумовлених цим договором.

Також, 29.01.2015 між ОСОБА_5 (кредитор) та ТОВ Європроф (позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2901-1, відповідно до умов якого кредитор передає, а позичальник приймає фінансову допомогу в сумі 149 900,00 гривень, яку позичальник зобов'язується повернути кредиторові в строк та на умовах, обумовлених цим договором.

Судами встановлено, що відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.01.2015 № 4 ОСОБА_6 на підставі договору поворотної фінансової допомоги було внесено в касу ТОВ Європроф поворотну фінансову допомогу в розмірі 199 895,10 гривень. Також, відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.01.2015 № 5 ОСОБА_6 на підставі договору поворотної фінансової допомоги було внесено в касу ТОВ Європроф поворотну фінансову допомогу в розмірі 149 999,00 гривень.

Отже, відповідно до вищевказаних прибуткових касових ордерів ОСОБА_6 внесено загальну суму 349 894,10 гривні, що відповідає загальній сумі фінансової допомоги по договорам про надання поворотної фінансової допомоги від 03.02.2014 № 0302-1 та від 29.01.2015 № 2901-1.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у цей же день вказані грошові кошти, які надійшли на підставі прибуткових касових ордерів від 29.01.2015 були видані наступним чином: відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 № 4 ОСОБА_5 видано грошові кошти в сумі 147 055,08 гривень, про що свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордері; відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 № 5 ОСОБА_7 видано грошові кошти в сумі 52 840,02 гривень, про що свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордері; відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 № 6 ОСОБА_5 видано грошові кошти в сумі 149 999,00 гривень, про що свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордері.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що первинними документами позивача підтверджується надходження коштів до каси його підприємства та їх оприбуткування, та подальша їх видача, а відтак, висновок контролюючого органу про неоприбуткування готівки в касі позивача на суму 149 999,00 гривень є необґрунтованим.

За вказаних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вищевказані обставини свідчать про помилковість висновків відповідача щодо наявності порушень вимог п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, з боку ТОВ Європроф , з огляду на що судами правомірно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0004541406.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 810/4398/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді:підпис (підпис) О.А. Веденяпін Помічник суддіпідпис (підпис) Ю.І. Цвіркун