Окрема думка

від 28.09.2017 по справі 914/1803/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ОКРЕМА ДУМКА 28 вересня 2017 року Справа № 914/1803/15 Вищий господарський суд України за результатами перегляду у касаційному порядку справи № 914/1803/15 за позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) товариства з обмеженою відповідальністю "Ламела" (далі за текстом – ТОВ "Ламела") до спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд" (далі за текстом – СУП ТОВ "Термобуд") про зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу у використанні земельної ділянки (кадастровий номер 4625884500:07:000:0006) та демонтувати із земельної ділянки ТОВ "Ламела" троси розтяжки (монтажні відтяження) димової труби, яка знаходиться на земельній ділянці СУП ТОВ "Термобуд" (кадастровий номер 46258845:07:000:00001), попередньо здійснивши необхідні дії по розміщенню вказаної димової труби на власній земельній ділянці зі зміною конструктивної схеми без влаштування відтяжок постановив: касаційну скаргу СУП ТОВ "Термобуд" задовольнити; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року – скасувати; рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2017 року – залишити в силі. Керуючись ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо прийнятого рішення. Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, якою позовні вимоги задоволено та залишаючи в силі рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що будівництво димохідної труби із натяжними тросами, які знаходяться на земельній ділянці позивача, здійснено на підставі дозвільних документів із введенням зазначеного будівництва в експлуатацію, що вказує на відсутність протиправних дій відповідача у перешкоджанні позивачу користуватись належним йому майном (земельною ділянкою); крім того, станом на момент набуття в оренду земельної ділянки (як і станом на момент придбання об'єктів нерухомого майна) позивачу було відомо про наявність на вказаній земельній ділянці троса-розтяжки від димової труби відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення негаторного позову, оскільки дії відповідача, хоча і порушують право позивача (орендаря земельної ділянки), однак останній, прийнявши в оренду без зауважень таку  земельну ділянку, фактично з цим  погодився. За таких обставин, суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що демонтувати натяжні троси без реконструкції котельні та перенесення труби, а також без вчинення інших дій, які не обмежували б прав відповідача, неможливо, а зобов'язання відповідача влаштувати трубу без монтажних розтяжок в способи, які запропоновані експертом, матиме наслідком обмеження його прав, оскільки ні положеннями           ст. 391 Цивільного кодексу України, ані іншими положеннями чинного законодавства України не передбачено можливості примушувати відповідача до вчинення відповідних дій при розгляді негаторного позову. Вважаю, що такі висновки суду суперечать приписам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини з позиції розумності, справедливості та верховенства права. Колегією суддів Вищого господарського суду України вірно зазначено, що за змістом ст. 391 Цивільного кодексу України позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження; підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном; характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном; для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли йому збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними. При цьому, колегією суддів касаційної інстанції не враховано, що позивачі, як правило, не називають позов про усунення перешкод у здійсненні права власності негаторним, а лише зазначають конкретний зміст вимог, що не перешкоджає їх розгляду судом. Однак, важливо, щоб позов про усунення перешкод у здійсненні власником правомочностей користування чи розпорядження відповідав вимогам процесуального законодавства, зокрема, ст. 54 ГПК України, тобто усім формальним вимогам процесуального закону і містив всі основні елементи цивільно-правового позову, якими, як вже зазначалось, є його предмет і підстава. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності (до якого відносять і титульне володіяння) як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що дії відповідача з монтажу троса-розтяжки не можна визнати протиправними, а знаходження цього кріплення на суміжній земельній ділянці хоча і порушує право позивача (орендаря земельної ділянки), однак останній, прийнявши в оренду таку земельну ділянку без зауважень, фактично з цим  погодився. Проте, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, протиправність дій відповідача полягає у розміщенні тросу-розтяжки від димової труби за межами належної власнику такої розтяжки земельної ділянки, оскільки будівництво повинно здійснюватись на відведеній для цього земельній ділянці, а відповідачем не надано суду доказів введення в експлуатацію та оформлення права власності на димову трубу з монтажними тросами-розтяжками. За таких обставин, апеляційним господарським судом встановлено факт порушення прав титульного володільця – позивача земельною ділянкою, на якій розміщені монтажні троси-розтяжки відповідача, які об'єктивно перешкоджають у здійсненні правомочностей щодо користування належним йому майном, що є підставою для задоволення негаторного позову у обраний позивачем спосіб, який не суперечить вимогам цивільного законодавства та не порушує права і законні інтереси інших осіб. Відповідно до положень ст. ст. 16, 391 Цивільного кодексу України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. З огляду на викладене, вважаю, що при розгляді даної справи Вищий господарський суд України повинен був залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції як таку, що прийнята при повному та всебічному з'ясуванні дійсних правовідносин сторін з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Суддя                                                                                                О.М. Сибіга