Ухвала

від 07.02.2018 по справі 914/1803/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 914/1803/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМЕЛА"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2017 у справі Господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМЕЛА"

до Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд"

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМЕЛА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд" (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.04.2017 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: зобов'язано відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 4625884500:07:000:0006) шляхом демонтажу із земельної ділянки позивача тросів розтяжки (монтажі відтяження) димової труби, яка знаходиться на земельній ділянці відповідача (кадастровий номер 46258845:07:000:00001), попередньо здійснивши необхідні дії про розміщенню вказаної димової труби на власній земельній ділянці зі зміною конструктивної схеми без влаштування відтяжок.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 скасовано, а рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2017 залишено в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАМЕЛА" подало заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2017 у даній справі з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017.

Посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статті 152 Земельного кодексу України, статті 391 Цивільного кодексу України, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права до заяви додає копії постанов Вищого господарського суду України від 15.02.2011 у справі № 18/052-10/14, від 06.09.2011 у справі № 16/51-1001, від 13.07.2011 у справі № 17/149-10, від 09.12.2010 у справі № 18/65-1523 (4/117-2885), від 10.03.2010 у справі №20/91-09-2359, від 24.03.2017 у справі № 910/1755/16, від 12.09.2017 у справі № 914/1919/16, а також копії постанов Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15 на обґрунтування невідповідності висновку судового рішення у даній справі висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно із пунктами 1, 3 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній до 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більшої кількості справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 28.09.2017 у даній справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції встановив, що спір виник у зв'язку з наявністю на земельній ділянці позивача розтяжки відповідача, яка чинить перешкоди позивачу у вільному користуванні як земельною ділянкою, так і приміщеннями. Зокрема, троси розтяжки проходять над в'їздом до приміщення виробничого цеху позивача, через що виконання розвантажувально-навантажувальних робіт з використанням спецтехніки за твердженням позивача є істотно ускладненим. Скасовуючи оскаржувану постанову апеляційного суду, та підтримуючи висновки в скасованому апеляційним судом рішенні суду першої інстанції, касаційний суд виходив з того, що:

- відповідач встановив димову трубу із натяжними тросами відповідно до дозвільних документів;

- на момент встановлення тросів (2000 рік) позивача як особи не існувало та в його користуванні не перебувала земельна ділянка, щодо користування якою йде спір;

- позивач набув у власність об'єкти нерухомого майна на спірній ділянці лише 15.10.2002, а земельну ділянку в оренду - лише 28.11.2005;

- в судовому засіданні 26.04.2017 представник позивача підтвердив той факт, що станом на момент набуття в оренду земельної ділянки (як і станом на момент придбання об'єктів нерухомого майна) позивачу було достеменно відомо про наявність на вказаній земельній ділянці троса-розтяжки від димової труби відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення негаторного позову, оскільки дії відповідача, хоча і порушують право позивача (орендаря земельної ділянки), однак останній, прийнявши в оренду таку земельну ділянку, фактично з цим погодився;

- правомірне будівництво котельні із встановленням труби з натяжними тросами, на які оформлено право власності, надає відповідачу (як і позивачу) право вимагати встановлення земельного сервітуту за наявності для цього підстав;

- у Висновку експерта № 225/16 судової будівельно-технічної експертизи від 23.05.2016 року та Висновку експерта № 255/16 судової будівельно-технічної експертизи від 29.11.2016 року зазначалось про технічну неможливість перенесення монтажних натяжень (кріплень та тросів розтяжок) димової труби котельні та технічну неможливість перенесення димової труби котельні в такий спосіб, щоб її монтажні натяження (кріплення та троси розтяжок) не знаходилися на орендованій позивачем земельній ділянці (без реконструкції котельні або влаштування котельні в іншому приміщенні);

- ні положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України, ні іншими положеннями чинного законодавства України не передбачено можливості примушувати відповідача до вчинення відповідних дій при розгляді негаторного позову.

Водночас, у постановах від 15.02.2011 у справі № 18/052-10/14, від 09.12.2010 у справі № 18/65-1523 (4/117-2885), від 12.09.2017 у справі 914/1919/16 Вищим господарським судом України були розглянуті спірні правовідносини, що стосувались права користування нерухомим майном, а не земельною ділянкою (що мало місце у правовідносинах, які були предметом розгляду згідно постанови від 28.09.2017 у даній справі), тому слід зробити висновок про те, що вказані судові рішення ухвалені касаційним судом та відповідні норми застосовані цим судом не у подібних правовідносинах із правовідносинами у даній справі .

Аналогічний висновок стосується і посилання заявника на висновки в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15.

Відсутні підстави стверджувати про наявність подібних правовідносин у даній справі згідно з постановою від 18.09.2017 із правовідносинам, які були предметом розгляду Вищим господарським судом України у постановах: від 06.09.2011 у справі № 16/51-1001, від 13.07.2011 у справі № 17/149-10, від 10.03.2010 у справі №20/91-09-2359, від 24.03.2017 у справі № 910/1755/16, від 12.09.2017 у справі № 914/1919/16, а також Верховним Судом України - в постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у зв'язку із наступним:

- Постанова від 06.09.2011 у справі № 16/51-1001: касаційний суд вказав, що передумовою користування спірною земельною ділянкою є право обмеженого земельного сервітуту, на якому будівлі зведені та облаштування зроблено в порушення норм законодавства -без дозвільної документації, у зв'язку із чим зроблений висновок про порушення умов земельного сервітуту за договором. У даній справі касаційний суд зазначив, що користування земельними ділянками позивач та відповідач здійснюють на підставі орендних правовідносин, а зведення нерухомого майна та будівель на цих ділянках відбулось у відповідності до норм законодавства.

- Постанова від 13.07.2011 у справі № 17/149-10: касаційний суд вказав про користування земельною ділянкою на підставі особистого строкового сервітуту для розташування тимчасової споруди. У даній справі касаційний суд зазначив, що користування спірною земельною ділянкою здійснюється землекористувачем на підставі договору оренди, а розташовування на ній частини споруди (розтяжки для димової труби котельні), яка не є тимчасового спорудою, здійснено відповідно до норм законодавства.

- Постанова від 10.03.2010 у справі № 20/91-09-2359: касаційний суд зазначив про відсутність відомостей щодо дати встановлення відповідачем у цій справі майна (паркану) на спірній земельній ділянці позивача, щодо належності цього майна відповідачу. У даній справі касаційний суд послався на відомості щодо дати зведення котельні, димової труби з відповідними розтяжками, щодо належності права певної особі на цю споруду та зведення її у відповідності до норм законодавства.

- Постанова від 24.03.2017 у справі № 910/1755/16: касаційний суд зробив висновок про непідтвердженність права на користування спірною земельною ділянкою, про непідтвердженність наявності об'єктів нерухомого майна на такій ділянці та прав щодо цих об'єктів. У даній справі касаційний суд послався на підтвердженність відповідними доказами у справі обставин перебування в оренді і земельної ділянки у позивача, і земельної ділянки у відповідача, а також обставин щодо прав цих осіб на розташовані на цих ділянках об'єктів нерухомості кожної із сторін.

- Постанова від 21.02.2011 у справі № 21-3а11: Верховний Суд України вказав, що спір стосується припинення права постійного користування земельною ділянкою через припинення особи -землекористувача, та про право користування цією ж земельною ділянкою правонаступником. У даній справі касаційний суд вказав про тимчасове користування земельною ділянкою (на підставі договору оренди), одночасне користування цією ділянкою двома окремими юридичними особами через розташування частини майна (споруди) відповідача на земельній ділянці позивача.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 у справі № 18/052-10/14 та постанови Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11 за результатами здійснення провадження ці справи були передані на новий розгляд до суду першої інстанції та до суду касаційної інстанції, відповідно. Так, в постанові від 21.02.2011 у справі № у справі № 21-3а11 Верховний Суд України зазначив про процесуальні порушення, допущені Вищим адміністративним судом України під час здійснення касаційного провадження через неповноту вчинених цим судом процесуальних дій. В постанові від 15.02.2011 у справі № 18/052-10/14 Вищий господарський суд України зазначив про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які зроблені без урахування норм законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Отже, остаточні рішення у цих справах не прийняті, а згідно вказаних постанов суди не робили висновки по суті спірних правовідносин та застосування, зокрема норм статті 391 Цивільного кодексу України. Так, Верховний Суд України в постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, пославшись на норми вказаної статті, лише роз'яснив адекватний спосіб захисту права землекористувача внаслідок зайняття земельної ділянки іншою особою.

Відсутній висновок про застосування норм статті 391 Цивільного кодексу України і в постановах Вищого господарського суду України від 10.03.2010 у справі № 20/91-09-2359 та від 24.03.2017 у справі № 910/1755/16.

Таким чином аналіз наведених постанов суду касаційної інстанції та постанов Верховного Суду України свідчить про те, що за різних предметів та підстав позову, різних фактичних обставин справи, встановлених судами, у спорах щодо правовідносин, які не можна вважати подібними, суди дійшли різних висновків про задоволення або відмову в задоволенні пред'явлених позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції у даній справі викладеному у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права та про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин відсутні підстави для допуску справи № 914/1803/15 до провадження Верховного Суду.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017, статтями 111-16, 111-21 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 914/1803/15 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак