Постанова

від 17.10.2017 по справі 908/5041/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 908/5041/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного виробничого підприємства "Авто-дізель сервіс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017р. у справі господарського суду№908/5041/15 Запорізької області за позовомПриватного виробничого підприємства "Авто-дізель сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТА-транспорт" провідшкодування шкоди В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.01.2017р . , залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017р. у справі №908/5041/17, позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТА-Транспорт" (далі ТОВ "ВТА-транспорт") на користь Приватного виробничого підприємства "Авто-Дізель-Сервіс" (далі ПВП "Авто-Дізель-Сервіс") суму 12 304,40грн. збитків, 3 868,48грн. витрат за проведення судової експертизи. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, Приватне виробниче підприємство "Авто-дізель сервіс", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Приватного виробничого підприємства "Авто-дізель сервіс".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.04.2015р. об 06 год. 50 хв. на 118км + 400м траси Київ - Харків сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю водія ТОВ "ВТА-транспорт" ОСОБА_4, який керуючи сідельним тягачем DAF 85 СF 380, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом РАСТОN LXD 336, державний номерний знак НОМЕР_3, рухався в попутному напрямку, заснув за кермом та скоїв зіткнення з автомобілем ПВП "Авто-Дізель-Сервіс", а саме - сідельним тягачем DAF 95 ХF SPR 24, державний номерний знак НОМЕР_2 з бортовим тентованим напівпричепом SСНМІТZ, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5, який здійснював перевезення вантажу. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, водій ОСОБА_4 був травмований та доставлений до Яготинської ЦРЛ.

Відділом ДАІ Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області 25.04.2015р. було видано Довідку №62413856 про ДТП, яке сталося 25.04.2015р. на автомобільній дорозі М-03, Київ-Харків - Довжанський (на Ростов-на-Дону), 118км.+400м.

Згідно Довідки про пошкодження транспортного засобу, внаслідок ДТП транспортний засіб марки SСНМІТZ SPR 24 номерний знак НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження: розбито задні блоки фонарів; деформовано задні двері, бампер, рама в задній частині, пластикові ящики.

Постановою слідчого СВ Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області від 27.04.2015р. закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110320000204 від 25.04.2015р. за фактом ДТП, що мало місце 25.04.2015ро на автомобільній дорозі сполученням "Київ-Харків" в напрямку м. Харкова на 118 км., у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

При цьому, у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_4 порушив п. 2.3б, п. 2.9б, п. 12.1 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На запит ПВП "Авто-Дізель-Сервіс", заступник начальника ВДАІ з обслуговування м. Запоріжжя ГУМВС України в Запорізькій області 10.06.2015р. повідомив, що матеріали ДТП, яке мало місце 25.04.2015р. на 118км.+400м. автомобільної дороги Київ-Харків, разом з постановою про закриття кримінального провадження від 27.04.2015р. повернуто назад до ВДАІ з обслуговування Яготинського району УДАІ ГУМВС України в Київській області за вих. №10/16-2358 від 09.06.2015р. та зазначено, що ДТП мало місце 25.04.2015р., постанова про закриття кримінального провадження була винесена 27.04.2015р., а супровідний лист та копії матеріалів ДТП, на адресу ВДАІ з обслуговування м. Запоріжжя ГУМВС України в Запорізькій області, були зареєстровані за вих. №277 тільки 04.06.2015р., тобто коли копії матеріалів ДТП відсилалися, вже закінчились строки до притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Згідно Звіту №659 від 22.06.2015р. про визначення вартості матеріальної шкоди спричиненої власнику колісного транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності (аварійним комісаром) ОСОБА_7 вартість відновлювального ремонту визначена в розмірі 148 617,87грн.

Відповідно до Акта приймання-передачі виконаних робіт №659 від 22.06.2015р. експертні послуги складають суму 750,00 грн.

Вказана суму була перерахована позивачем на користь суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №399 від 23.06.2015р.

Згідно Акта №1 пошкодження продукції, при перевірці вантажу встановлено пошкодження 1 ящику (6 пляшок) при транспортуванні внаслідок ДТП на суму 316,58грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Мелітополь-Автотранс" (Виконавцем) та ПВП "Авто-Дізель-Сервіс" (Замовником) укладений договір №28 від 02.06.2015р. на виконання ремонтних робіт, за умовами якого, Виконавець зобов'язався виконати ремонт транспортного засобу напівпричепу SСНМІТZ SPR 24 номерний знак НОМЕР_4, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи, які визначені в Наряді-Заказі.

Згідно з Нарядом-Заказом №АД-6634 від 07.07.2015р. ТОВ "Мелітополь-Автотранс" загальна вартість робіт, запчастин та матеріалів з відновлювального ремонту напівпричепу SСНМІТZ SPR 24 номерний знак НОМЕР_4, склала суму 149104,42грн.

07.07.2015р. ТОВ "Мелітополь-Автотранс" виставило позивачу Рахунок №6634 від 07.07.2015р. на суму 149104,42грн. за виконані роботи з ремонту напівпричепу НОМЕР_4.

Вищевказана сума в розмірі 149104,42грн. була перерахована позивачем на користь ТОВ "Мелітополь-Автотранс" у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №469 від 28.07.2015р.

Також, судами встановлено, що Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу ТОВ "ВТА-транспорт" уклало із ПАТ "СК Арсенал страхування" (поліс АІ 1074225 терміном дії до 16.05.2015р.), згідно якого розмір страхового відшкодування становить 50000,00грн., що зменшується на суму франшизи (1000,00грн.)

Сума страхового відшкодування в розмірі 49000,00грн. була сплачена ПАТ "СК Арсенал страхування" на користь ПВП "Авто-Дізель-Сервіс" 19.08.2015р., що підтверджується платіжним дорученням №31425 від 19.08.2015р.

Позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія №1 від 12.05.2015р. про сплату шкоди у розмірі 316,58 грн. (вартість пошкодженого вантажу) та про сплату франшизи у розмірі 1000,00 грн., яка була залишена відповідачем без задоволення.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для стягнення шкоди необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкоди, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 вказаної статті передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Звільнення від відшкодування можливе лише у разі, якщо той, хто заподіяв шкоду, доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом.

Судами встановлено, що відповідач не надав жодних належних доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які б свідчили про відсутність його вини, як власника джерела підвищеної небезпеки та особи, яка відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Також, відповідач не довів, що завдана позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Посилання відповідача на те, що довідка ДАІ та постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 27.04.2015р. не можуть вважатись належними доказами на підтвердження наявності (відсутності) вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, а доводять лише ознаки порушення Правил дорожнього руху України, були відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до постанови слідчого СВ Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області від 27.04.2015р. про закриття кримінального провадження та Протоколу допиту свідка від 25.04.2015р. водій відповідача - ОСОБА_4 визнав свою вину у скоєнні ДТП, а також зазначив, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталась через те, що він заснув за кермом, у зв'язку із чим допустив зіткнення із транспортним засобом позивача по справі і про це свідчить протокол допиту свідка від 25.04.2015р. Тобто, зазначеним додатково підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та завданою шкодою.

Вина водія відповідача - ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного ДТП не була встановлена в судовому порядку через помилку державного органу. Так, із листа відділу ДАІ Запорізького міського управління від 10.06.2015р. вбачається, що матеріали пригоди ДТП, яка сталася 25.04.2015р. разом з постановою про закриття кримінального провадження повернуто назад до ВДАІ з обслуговування Яготинського району УДАІ ГУМВС України в Київській області за вих. №10/16 - 2358 від 09.06.2015р. Також, зазначено, що супровідний лист та копії матеріалів ДТП були зареєстровані тільки 04.06.2015р., тобто коли копії матеріалів ДТП відсилалися, вже закінчились всі строки притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. в справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) суд дійшов висновку, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За таких обставин, постанова про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не була прийнята судом через помилку державного органу (ДАІ), у зв'язку із чим відсутність вказаної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку відшкодувати завдану шкоду його працівником, з огляду на наявність в матеріалах справи інших належних доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_4 вини у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, що покладає на останнього обов'язок відшкодувати шкоду, завдану його працівником.

Під час визначення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню ТОВ "ВТА-транспорт" на користь ПВП "Авто-Дізель-Сервіс" суди виходили з того, що згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із подальшими змінами) роз'яснено, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва, однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Враховуючи наведене, на відповідача покладається обов'язок відшкодувати позивачу завдану шкоду в розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2016р. призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Матеріали справи №908/5041/15 направлено до Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з Висновком експерта, за даними матеріалів справи: - величина вартості ремонтно-відновлювальних робіт складає 17 143,46грн., відповідно до наряд-заказу №АД-6634 від 07.07.2015р. та платіжного доручення №469 від 28.07.2015р.; - величина вартості необхідних для ремонту матеріалів складає 5 008,68грн., відповідно до наряд-заказу №АД-6634 від 07.07.2015р. та платіжного доручення №469 від 28.07.2015р.; - величина вартості нових складників, що підлягають заміні під час ремонту без урахування фізичного зносу складає 126 952,28грн., відповідно до наряд-заказу №АД-6634 від 07.07.2015р. та платіжного доручення №469 від 28.07.2015р., а встановлена в ході проведення дослідження величина вартості нових складників, що підлягають заміні під час ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 38085,68грн.; - величина вартості відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складає 149104,42грн., відповідно до наряд-заказу №АД-6634 від 07.07.2015р. та платіжного доручення №469 від 28.07.2015р., а встановлена в ході проведення дослідження величина вартості відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу складає 60 237,82грн.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством , а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків, у даному випадку такою особою є відповідач.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017р. у справах №910/3650/16 та №910/32969/15.

Також, у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015р. у справі №6-691цс15 викладена правова позиція щодо правомірності стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При розгляді справи господарські суди попередніх інстанцій достеменно не встановили фактичні обставини спірних правовідносин, що стосуються ремонту транспортного засобу. Суди обмежились констатацією, що наряд-заказ №ад-6634 від 07.07.2015р. свідчить про виконання Виконавцем ремонтно-підрядних робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу SСНМІТZ SPR 24 НОМЕР_4 на суму 149104,42грн., але не надає можливості встановити, що вищезазначений ремонт пошкодженого транспортного засобу було здійснено саме внаслідок ДТП, яке відбулось 25.04.2015р. без наведення будь-якої мотивації з цього приводу, що в свою чергу призвело до нез'ясування у повному обсязі фактичного обсягу прав та обов'язків учасників спірних правовідносин в частині визначення розміру фактичної вартості відновлювального ремонту.

Загальними вимогами процесуального права, визначеними у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, констатовано обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111 7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Авто-дізель сервіс" - задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2017р. та рішення господарського суду Запорізької області від 11.01.2017р . у справі №908/5041/17 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач