Постанова

від 18.10.2017 по справі 911/800/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Справа № 911/800/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівГубенко Н.М., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі№911/800/16 Господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1)Національного банку України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд"; 3) Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" провизнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" доПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" провизнання зобов'язань припиненими та припинення обтяжень

За участю представників сторін:

- позивача: Дмітрішин Д.М., дов. № 159 від 28.09.2017,

Баранов О.В., дов. № 156 від 28.09.2017

- відповідача: Чабан Д.Ф., дов. б/н від 06.10.2017

- третьої особи-1: Ванда С.В., дов. № 18-0011/61983 від 07.09.2017

- третьої особи-2: Галонський В.М., дов. б/н від 24.01.2017

- третьої особи-3: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - ТОВ "Банк "Київська Русь", позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - ТОВ "Фоззі-Фуд", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Національного банку України (далі - НБУ), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд" (далі - ТОВ "ФК "Аккорд") про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеного між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фоззі-Фуд", який вчинено ТОВ "Фоззі-Фуд" шляхом подання заяви від 30.01.2016 (вихідний номер УРБ 10/14-684).

ТОВ "Фоззі-Фуд" звернулося до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до ПАТ "Банк "Київська Русь", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Приватне акціонерне товариства "Сільпо Рітейл" про визнання припиненими зобов'язань ТОВ "Фоззі-Фуд" за кредитними договорами, припинення іпотеки та застави за відповідними договорами, укладеними з ПАТ "Банк "Київська Русь", а також про припинення обтяжень майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі № 911/800/16 (суддя Кошик А.Ю.) первісний позов задоволено повністю, визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фоззі-Фуд", який вчинено ТОВ "Фоззі-Фуд" шляхом подання заяви від 30.01.2016 вихідний номер УРБ 10/14-684, у задоволені зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 911/800/16 (у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Майданевича А.Г., Яковлєва М.Л.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/800/16 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/800/16 скасовано в частині задоволення первісного позову з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені первісного позову повністю. Рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/800/16 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасовано частково. Зустрічний позов задовольнити частково, визнано припиненими зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за кредитним договором №15371-20/11-1 від 26.04.2011 в частині погашення заборгованості за кредитом, процентів, пені та штрафів; визнано припиненими зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за кредитним договором №68029-20/12-1 від 16.10.2012 в частині погашення заборгованості за кредитом, процентів, пені та штрафів; визнано припиненими зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за кредитним договором №62297-20/13-1 від 12.07.2013 в частині погашення заборгованості за кредитом, процентів, пені та штрафів; визнано припиненою заставу рухомого майна, переданого в заставу за договором застави №62298-20/13-6 від 12.07.2013, укладеним ТОВ "Фоззі-Фуд" з ПАТ "Банк "Київська Русь"; припинено в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: 13795592) обтяження рухомого майна, переданого в заставу за договором застави №62298-20/13-6 від 12.07.2013, укладеного ТОВ "Фоззі-Фуд" з ПАТ "Банк "Київська Русь". В решті відмови у задоволенні зустрічного позову рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016, рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі № 911/800/16 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" посилається на те, що постанова апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Фоззі-Фуд" надало відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

ПрАТ "Сільпо Рітейл" не скористалося правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акта, що оскаржується.

ТОВ "Фінансова компанія "Аккорд" надало заперечення на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення або припинити провадження за нею.

10.10.2017 від ТОВ "Фоззі-Фуд" надійшло клопотання про зупинення касаційного провадження у справі № 911/800/16 до набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/171/17.

Клопотання обґрунтоване тим, що від розгляду адміністративної справи № 826/171/17 залежить вирішення питання щодо виключення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації "Банк "Київська Русь" ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як уповноваженої особи на представлення інтересів юридичної особи у правовідносинах з третіми особами.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, як уже зазначалось Вищим господарським судом України в ухвалі від 06.03.2017 у даній справі, справа №826/171/17 має похідний характер від справи №826/22323/15, до розгляду якої вже зупинялось касаційне провадження у справі № 911/800/16, та заявником не надано доказів щодо ухвалення судового рішення у справі №826/171/17 і набрання ним законної сили.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фоззі-Фуд" було укладено кредитні договори: №15371-20/11-1 від 26.04.2011; №68029-20/12-1 від 16.10.2012; №62297-20/13-1 від 12.07.2013 (далі - кредитні договори), за умовами яких та з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод до них, позивач за первісним надав відповідачу за первісним позовом кредитні кошти. Так, зокрема, за наступними кредитними договорами:

- №15371-20/11-1 від 26.04.2011 було встановлено ліміт кредитування в сумі 3 204 6730 грн зі ставкою 25% річних, а з 01.02.2015 - 24% річних, зі строком до 15.01.2019;

- №68029-20/12-1 від 16.10.2012 - було встановлено ліміт кредитування в сумі 75 000 000 грн зі ставкою 25% річних, а з 01.02.2015 - 24% річних, зі строком до 15.12.2019;

- №62297-20/13-1 від 12.07.2013 - було встановлено ліміт кредитування в сумі 34 400 000 грн зі ставкою 21% річних, а з 01.11.2014 - 25% річних, зі строком до 11.07.2016.

У забезпечення зобов'язань за кредитними договорами ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПрАТ "Сільпо Рітейл" було укладено відповідні договори іпотеки і застави, за якими в іпотеку (заставу) банку було передано належне ПрАТ "Сільпо Рітейл" нерухоме майно та належне ТОВ "Фоззі-Фуд" рухоме майно.

Так, зокрема за договором іпотеки від 16.11.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим номером 1375:

- нежитлова будівля, виділена частина, загальною площею 1 465,9 кв.м, з усіма невід'ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Хмельницького Б., будинок 16 (шістнадцять);

- земельна ділянка площею 0,1152 га, кадастровий номер 4611200000:04:023:0049, з цільовим призначенням земельної ділянки - обслуговування будівлі магазину, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вулиця Хмельницького, 16;

- нежитлова будівля торгового центру, загальною площею 4344,9 кв.м, з усіма невід'ємними його при належностями, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Червоних Майовщиків, будинок 17Г (сімнадцять "Г").

За договором іпотеки від 26.04.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. за реєстровим номером 378 - торгівельний центр, загальною площею 2381,3 кв.м, зі всіма невід'ємними його приналежностями, що знаходяться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Добровольського, будинок 5/3 (п'ять дріб три).

За договором іпотеки від 26.05.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. за реєстровим номером 520 - окремо розташоване нежитлове приміщення - нежитлова будівля, літ. А-2, загальною площею 1944,4 кв.м, зі всіма невід'ємними його приналежностями, що знаходяться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Ситова, будинок 4 (чотири).

За договором іпотеки від 16.10.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим номером 1244 - нежитлове приміщення, загальною площею 627,6 кв.м, зі всіма невід'ємними його приналежностями, що знаходяться за адресою: Хмельницька область, місто Хмельницький, проспект Миру, буд. 46.

За договором іпотеки від 04.12.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М. за реєстровим номером 1435:

- приміщення магазину, загальною площею 1121,7 кв.м, з усіма невід'ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шухевича Р. (вулиця Красовського), будинок 12;

- нежилий будинок - універсам №26 (літ.А), загальною площею 4511,90 кв.м, з усіма невід'ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Маяковського Володимира, будинок 75/2.

У зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за кредитними договорами, 04.06.2015 банк надіслав повідомлення про дострокове відкликання кредитів, що відповідачем за первісним позовом не заперечується та не спростовано під час розгляду справи.

13.06.2014 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПрАТ "МТС Україна" укладено генеральний договір про розміщення грошових коштів №71174-20-01.1, у рамках якого було укладено договори банківського вкладу на загальну суму 328 000 000 грн (далі - генеральний договір).

19.03.2015 на підставі Постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №61 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці. В подальшому Правлінням Національного банку України винесено Постанову від 16.07.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Апеляційним господарським судом також встановлено, що 18.08.2015 між ПрАТ "МТС Україна" та ТОВ "ФК "Аккорд" укладено договір факторингу №1/18-08, предметом якого заміна кредитора та набуття права вимоги, що виникли у ПрАТ "МТС Україна" за генеральним договором про розміщення грошових коштів та укладеними на його виконання договорами банківського вкладу. Відповідно до умов даного договору факторингу ТОВ "ФК "Аккорд" набуває всіх прав вимоги, які належали ПрАТ "МТС Україна" за генеральним договором та укладеними на його виконання договорами банківського вкладу. Відповідно до п. 1.2 договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із основного договору (генерального договору та укладених на його виконання договорів банківського вкладу) відносно усіх прав і обов'язків клієнта.

28.01.2016 між ТОВ "ФК "Аккорд" та ТОВ "Фоззі-Фуд" укладено договір відступлення права вимоги №2/28-01, предметом якого є відступлення належного ТОВ "ФК "Аккорд" (попередній кредитор - ПрАТ "МТС Україна") права вимоги до ПАТ "Банк "Київська Русь" за генеральним договором та наступними, укладеними на його виконання договорами банківського вкладу: №8/71174-20-01.1 від 02.12.2014 в частині вимоги 48 000 000,00 грн, №9/71174-20-01.1 від 08.12.2014 в частині вимоги 70 000 000,00 грн, №11/71174-20-01.1 від 25.12.2014 в частині вимоги 70 000 000,00 грн, №2/71174-20-01.1 від 28.07.2014 в частині вимоги 6 500 000 грн.

Відповідно до п.1.4. договору відступлення внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором новий кредитор (ТОВ "Фоззі-Фуд") займає місце первісного кредитора (як кредитора і вкладника) в зобов'язаннях, що виникли з основного договору (генерального договору) та укладених на його виконання вказаних договорів банківського вкладу) стосовно всіх прав і обов'язків первісного кредитора (пропорційно і в частині відступленої за цим договором частини прав вимоги).

30.01.2016 ТОВ "Фоззі-Фуд" звернулося до ПАТ "Банк "Київська Русь" із заявою № УРБ 10/14-684 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 189 111 349,40 грн, зокрема, його зобов'язань за вищезазначеними кредитними договорами за рахунок зобов'язань банку за генеральним договором та укладеними на його виконання договорами банківського вкладу, право вимоги за якими набуто відповідачем за первісним позовом у порядку відступлення від ПрАТ "МТС Україна" до ТОВ "ФК "Аккорд", а потім, відповідно, від ТОВ "ФК "Аккорд" до ТОВ "Фоззі-Фуд".

Звертаючись з позовом, ПАТ "Банк "Київська Русь" зазначає, що у зв'язку з тим, що заява відповідача № УРБ 10/14-684 від 30.01.2016 про припинення зобов'язань за кредитними договорами (в сумі 189 111 349,40 грн) зарахуванням зустрічних однорідних вимог за генеральним договором про розміщення грошових коштів № 71174-20-01.1 від 13.06.2014 подана в період ліквідаційної процедури ПАТ "Банк "Київська Русь", це виключає можливість зарахування зустрічних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний правочин не відповідає обмеженням, визначеним п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 602, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Окрім того, позивач вказує на те, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, який вчинено шляхом заяви № УРБ 10/14-684 від 30.01.2016 має наслідком індивідуальне, позачергове задоволення вимог кредитора банку "ПрАТ "МТС Україна") за рахунок коштів банку, а також порушує пріоритетне право НБУ, як заставодержателя майнових прав за договором застави майнових прав № 09/ЗМП від 04.03.2014.

Відповідач (за первісним позовом) - ТОВ "Фоззі-Фуд" проти позову заперечує, зазначає, що за генеральним договором (право вимоги за яким набуте відповідачем в порядку уступки від ПрАТ "МТС Україна") у банку виникли зобов'язання сплатити відповідачу кошти в сумі 194 500 000 грн і строк виконання такого зобов'язання настав, а отже, як стверджує відповідач, він є кредитором банку за договорами депозиту на суму 194 500 000 грн і одночасно боржником банку за кредитними договорами на суму 189 111 349,40 грн, що є достатньою підставою для зарахування відповідних зустрічних вимог та припинення відповідних зобов'язань за кредитними договорами в повному обсязі. Також, в підтвердження дотримання умов п.8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач надав підтверджені доказами пояснення, що на момент запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, кошти на депозитних рахунках були в наявності.

Також, вважаючи, що зобов'язання за кредитними договорами припинились внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок права вимоги повернення депозитних коштів, що відбулось на підставі заяви відповідача № УРБ 10/14-684 від 30.01.2016, відповідачем подано зустрічний позов до ПАТ "Банк "Київська Русь" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ПрАТ "Сільпо Рітейл" про визнання зобов'язань припиненими та припинення обтяжень.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Фоззі-Фуд" посилається на те, що відповідно до ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору та згідно з ч. 1 ст.17 цього закону, іпотека припиняється з припиненням основного зобов'язання; відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України "Про заставу", застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, ст. 28 цього закону встановлено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; наявність у відповідних реєстрах записів про іпотеку і заборону на нерухоме і рухоме майно, не зважаючи на припинення іпотеки та застави, порушує його права та інтереси, оскільки підстави для відповідних обтяжень припинились.

Враховуючи, що всі вищезазначені договори іпотеки було укладено на забезпечення зобов'язань за кредитними договорами позивача, зобов'язання за яким ТОВ "Фоззі-Фуд" вважає припиненими в повному обсязі, просить в зустрічному позові встановити відповідний факт припинення зобов'язань за кредитними договорами і, як наслідок, визнати припиненою заставу за договором №62298-20/13-6 від 12.07.2013 та припинити відповідне обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, визнати припиненими іпотеки за договорами від 16.11.2012, 26.04.2011, 26.05.2011, 16.10.2012, 04.12.2012 та припинити відповідні обтяження (заборони) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за наведеними в зустрічному позові договорами іпотеки.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, місцевий господарський суд, зазначивши, що: правовідносини позивача з НБУ пов'язані з виконанням договору № 09 від 04.03.2014 не стосуються прав та обов'язків відповідача та не впливають на чинність оспорюваного правочину щодо зарахування зустрічних вимог; посилання позивача на недійсність договору уступки прав вимоги, за яким відповідач набув належного ПрАТ "МТС Україна" права вимоги не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не надано доказів визнання такого договору недійсним; посилання позивача на порушення спірним правочином ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не обґрунтовує вимогу про визнання такого правочину недійсним, оскільки наведені позивачем обставини лише опосередковано можуть свідчити про порушення черговості задоволення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі банку, в той же час, зарахування зустрічних вимог з дотриманням п.8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" допускається, встановивши, що на момент виведення неплатоспроможного банку (позивача) з ринку, кошти перебували на рахунках ПрАТ "МТС Україна", а зобов'язання за кредитними договорами були у відповідача, крім того, на момент виведення банку з ринку відповідач не набув прав вимоги за депозитами ПрАТ "МТС Україна" (а після набуття відповідних прав вимоги відповідач все одно не набув правонаступництва по належних ПрАТ "МТС Україна" рахунках), тому відсутні підстави стверджувати, що кошти перебували на поточних чи депозитних рахунках відповідача, дійшов висновку, що спірний правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог вчинений всупереч п.8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким прямо заборонено зарахування зустрічних вимог (як і поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, що також свідчить про порушення укладення договорів уступки права вимоги ПрАТ "МТС Україна"), ст. 602 Цивільного кодексу України, а отже спірний правочин підлягаю визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Щодо зустрічного позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки правочин щодо зарахування зустрічних вимог визнано недійсним, тому відсутні підстави для визнання припиненими зобов'язань за кредитними договорами і похідними від них договорами іпотеки та застави.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд, зазначивши, що: на момент закінчення перебігу строку для заявлення кредиторських вимог до ПАТ "Банк "Київська Русь" у процедурі його ліквідації, кредитором банку за генеральним договором та укладеними на його виконання договорами банківського вкладу було ТОВ "ФК "Аккорд", вимоги якого акцептовані у встановленому порядку, вони не вважаються погашеними, а зміна кредитора за ними чинним законодавством України не обмежується; ТОВ "Фоззі-Фуд" на підставі чинного договору відступлення права вимоги №2/28.01 від 28.01.2016 набуло прав та обов'язків сторони (кредитора) за генеральним договором та укладеними на його виконання договорами банківського вкладу на суму 194 500 000,00 грн; грошові кошти були розміщені на рахунках первісного кредитора (ПрАТ "МТС Україна") до запровадження в ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації; згідно положень договору відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ТОВ "ФК "Аккорд", положення яких тотожні положенням договору факторингу, укладеного між ПрАТ "МТС Україна" та ТОВ "ФК "Аккорд", кожен новий кредитор не лише набув права вимоги коштів, що перебували на рахунках у банку, а й був замінений у самому зобов'язанні за договором банківського рахунку як новий кредитор і відповідна сторона договору; відсутність у банку можливості здійснювати перерахунок із депозитних рахунків коштів вкладника-кредитора як первісного (ПрАТ "МТС Україна"), так і усіх наступних нових кредиторів (ТОВ "ФК "Аккорд", ТОВ "Фоззі-Фуд"), як за їх розпорядженням, так і без таких, з огляду на відкликання банківської ліцензії, зазначивши, що умовами генерального договору та укладеними на його виконання договорами не обумовлюється повернення коштів вкладнику його безпосередніми діями (складання та подання платіжних документів, заяв тощо), кошти підлягають поверненню по факту спливу строку вкладу, на який його було розміщено, отже, відкриття депозитного рахунку є лише одним з складових елементів виконання сторонами договору банківського вкладу і заміна сторони цього договору засвідчує набуття ним прав співвласника (користувача) рахунку (коштів, на ньому розміщених), дійшов висновку, що про при зарахуванні зустрічних однорідних зобов'язань між ТОВ "Фоззі-Фуд" та ПАТ "Банк "Київська Русь" дотримано всіх встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" умов для такого зарахування, а отже відсутні підстави для визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого ТОВ "Фоззі-Фуд" шляхом подання заяви № УРБ 10/14-68 від 30.01.2016.

З огляду на те, що у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання ПАТ "Банк "Київська Русь" перед ТОВ "Фоззі-Фуд" у загальній сумі 189 111 249,40 грн за генеральним договором та укладеними на його виконання договорами банківського вкладу №8/71174-20-01.1 від 02.12.2014, №9/71174-20-01.1 від 08.12.2014, №11/71174-20-01.1 від 25.12.2014, №2/71174-20-01.1 від 28.07.2014 припинились, як і припинились зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" перед ПАТ "Банк "Київська Русь" в загальній сумі 189 111 249,40 грн, що становило весь обсяг грошових зобов'язань ТОВ "Фоззі-Фуд" за укладеними з ПАТ "Банк "Київська Русь" кредитними договорами №15371-20/11-1 від 26.04.2011, №68029-20/12-1 від 16.10.2012, №62297-20/13-1 від 12.07.2013 в силу приписів ст. 601 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фоззі-Фуд" за зустрічним позовом у частині визнання припиненими зобов'язань перед ПАТ "Банк "Київська Русь" за кредитними договорами №15371-20/11-1 від 26.04.2011, №68029-20/12-1 від 16.10.2012, №62297-20/13-1 від 12.07.2013 та договором застави рухомого майна №62298-20/13-6 від 12.07.2013 підлягають задоволенню.

В частині зустрічних позовних вимог ТОВ "Фоззі-Фуд" про припинення іпотек за договорами іпотеки укладеними між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПрАТ "Сільпо Рітейл" та записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судом апеляційної інстанції відмовлено, оскільки ці вимоги заявлені в інтересах ПрАТ "Сільпо Рітейл", що суперечить ст. 1 ГПК України.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформлюється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому однорідність цих вимог випливає з їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Крім того, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.ст. 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Виходячи із приписів статей 1066, 1068 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.

Таким чином укладення лише договору відступлення права вимоги між клієнтом банку та особою, якій він відступає відповідні вимоги, не призводить до виникнення грошового зобов'язання банку перед такою особою на суму коштів, розміщених на рахунку клієнта.

Відповідно до п. 1.8 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

У такому випадку банк позбавляться можливості виконувати розпорядження нового кредитора за поточними рахунками, власником яких є фізична чи юридична особа, внаслідок чого у нового кредитора не виникає грошових вимог до банку за поданими заявами про перерахування коштів та видачу готівки.

Аналогічна позиція також викладена і у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-174гс16.

Судом першої інстанції встановлено, що як на дату початку процедури ліквідації банку, так і на момент подання спірної заяви про зарахування, кошти (вклад ПрАТ "МТС Україна"), право вимоги на які перейшло до ТОВ "Фоззі-Фуд", не перебували і не перебувають на його рахунках, а залишаються на рахунках ПрАТ "МТС Україна". Також відсутні докази ініціювання переказу коштів з рахунків ПрАТ "МТС Україна" на рахунки відповідача.

Таким чином, враховуючи, що укладення лише договору відступлення права вимоги між клієнтом банку та особою, якій він відступає відповідні вимоги, не призводить до виникнення грошового зобов'язання банку перед такою особою на суму коштів, розміщених на рахунку клієнта, вірним є твердження місцевого господарського суду, що розпорядження відповідачем набутими коштами шляхом спрямування їх на зарахування зустрічних зобов'язань перед банком, можливе лише після переведення таких коштів на власні рахунки.

Апеляційний господарський суд даного висновку місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов передчасного висновку, що у зв'язку із заміною сторони у договорі банківського вкладу відповідач став співвласником (користувачем) рахунку (розміщених на ньому коштів) та одночасно набув статусу кредитора банку за генеральним договором та укладеними на його виконання договорами банківського рахунку.

Частиною 4-1 ст. 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

Пунктом 8 ч.2 ст. 46 цього Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Враховуючи викладене, а також те, що місцевим господарським судом встановлено, що на момент виведення неплатоспроможного банку з ринку, кошти перебували на рахунках ПрАТ "МТС Україна" та відповідач не набув права грошової вимоги за депозитом до банку, отже ТОВ "Фоззі-Фуд" не було одночасно боржником та кредитором банку, вірним є висновок господарського суду першої інстанції, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог вчинений всупереч п.8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на викладене вище, помилковим є твердження апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для визнання правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним, оскільки його було вчинено з дотриманням всіх встановлених законом умов для такого зарахування.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права. Разом з тим, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі № 911/800/16 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 скасувати, рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі № 911/800/16 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08123, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 36 379,20 грн (тридцять шість тисяч триста сімдесят дев'ять грн 20 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я Н.М. Губенко

С у д д я А.М. Демидова