Постанова

від 06.04.2018 по справі 911/800/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/800/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

розглянувши без повідомлення та виклику учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України

у складі колегії суддів: Шевчук С.Р., Губенко Н.М., Демидова А.М.,

від 18.10.2017

у справі №911/800/16 Господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Національний банк України;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд"; 3. Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл",

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

про визнання зобов'язань припиненими та припинення обтяжень,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - Позивач, Банк) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - Відповідач) про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого Відповідачем шляхом подання заяви від 30.01.2016 вих. №УРБ 10/14-684 (далі - Правочин).

2. За доводами Позивача Правочин суперечить положенням пункту 8 частини 2 статті 46, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 572 Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу". Також Позивач зазначив, що Правочин вчинений для зарахування вимоги, яка не була передана Відповідачу з огляду на недійсність договору відступлення права вимоги №2/28-01 від 28.01.2016.

3. Відповідач звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про визнання припиненими зобов'язань Відповідача перед Позивачем за кредитними договорами №15371-20/11-1 від 26.04.2011, №68029-20/12-1 від 16.10.2012, №62297-20/13-1 від 12.07.2013 (далі - Кредитні договори) у частині погашення заборгованості за кредитом, процентів, пені та штрафів. Також Відповідач заявив вимоги про визнання припиненою застави рухомого майна за договором застави №62298-20/13-6 від 12.07.2013 (далі - Договір застави), укладеним між сторонами у справі, та визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, що виступало предметом іпотеки за укладеними між Позивачем та Приватним акціонерним товариством "Сільпо Рітейл" (далі - Третя особа-3) Іпотечними договорами від 16.11.2012, від 26.04.2011, від 26.05.2011, від 16.10.2012, від 04.12.2012, зареєстрованими в реєстрі, відповідно, за №1375, №378, №520, №1244, 1435, (далі - Іпотечні договори) у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

4. Зустрічна позовна заява мотивована посиланням на обставини припинення зобов'язань Відповідача за Кредитними договорами у зв'язку з вчиненням Правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2016 первісний позов задоволений у повному обсязі, визнано недійсним Правочин, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Правочин вчинений всупереч положенням пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак підстави для визнання припиненими зобов'язань за Кредитними договорами відсутні. У частині зустрічних позовних вимог про припинення іпотеки суд відмовив у зв'язку з тим, що вони безпідставно заявлені в інтересах Третьої особи-3.

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 рішення суду першої інстанції у частині задоволення первісного позову скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову повністю; рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасовано частково; зустрічний позов задоволено частково; визнано припиненими зобов'язання Відповідача перед Позивачем за Кредитними договорами в частині погашення заборгованості за кредитом, процентів, пені та штрафів; визнано припиненою заставу рухомого майна, переданого в заставу за Договором застави; припинено у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, переданого в заставу за Договором застави; у решті відмови у задоволенні зустрічного позову рішення залишено без змін.

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована встановленням обставин, які свідчать про наявність правових підстав для зарахування передбачених Правочином однорідних зустрічних вимог відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

9. Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Постанова мотивована тим, що на момент виведення неплатоспроможного банку з ринку, кошти перебували на рахунках Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (далі - ПАТ "МТС Україна") та Відповідач не набув права грошової вимоги за депозитом до Банку, тобто Відповідач не був одночасно боржником та кредитором Банку, а відтак Правочин укладений всупереч вимогам пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

11. Крім того суд касаційної інстанції зазначив, що укладення лише договору відступлення права вимоги між клієнтом банку та особою, якій він відступає відповідні вимоги, не призводить до виникнення грошового зобов'язання банку перед такою особою на суму коштів, розміщених на рахунку клієнта, а розпорядження відповідачем набутими коштами шляхом спрямування їх на зарахування зустрічних зобов'язань перед банком можливе лише після переведення таких коштів на власні рахунки.

12. При цьому суд касаційної інстанції з посланням на положення пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління національного банку України від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція), зазначив, що поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливість зміни власника рахунка зазначеною інструкцією не передбачена. За висновком суду касаційної інстанції, у нового кредитора не виникає грошових вимог до банку за поданими заявами про перерахування коштів та видачу готівки.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України

13. 4 грудня 2017 року Відповідач подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2017 (далі - Заява).

14. Відповідач просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. На підставі Кредитних договорів Позивач надав Відповідачу кредитні кошти. За кредитним договором №15371-20/11-1 від 26.04.2011 встановлено ліміт кредитування в сумі 32046730,00 грн. зі ставкою 25% річних, а з 01.02.2015 - 24% річних, зі строком до 15.01.2019. За кредитним договором №68029-20/12-1 від 16.10.2012 встановлено ліміт кредитування в сумі 75000000,00 грн. зі ставкою 25% річних, а з 01.02.2015 - 24% річних, зі строком до 15.12.2019. За кредитним договором №62297-20/13-1 від 12.07.2013 встановлено ліміт кредитування в сумі 34400000 грн. зі ставкою 21% річних, а з 01.11.2014 - 25% річних, зі строком до 11.07.2016.

16. У забезпечення зобов'язань за Кредитними договорами укладено Договір застави, за яким Відповідач передав належне йому рухоме майно в заставу Позивачу, та Іпотечні договори, за якими Третя особа-2 передала належне їй нерухоме майно в іпотеку Позивачу.

17. У зв'язку з порушенням Відповідачем зобов'язань за Кредитними договорами Позивач 4 червня 2015 року надіслав Відповідачу повідомлення про дострокове відкликання кредиту.

18. Крім того між Позивачем та ПАТ "МТС Україна" укладений Генеральний договір про розміщення грошових коштів №71174-20-01.1, у рамках якого укладено договори банківського вкладу на загальну суму 328000000,00 грн. (далі - Генеральний договір).

19. На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" від 19.03.2015 №190 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №61 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці.

20. На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" від 16.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" від 17.07.2015.

21. Між ПАТ "МТС Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд" (далі - Третя особа-2) укладений договір факторингу №1/1808 від 18.08.2015 (далі - Договір факторингу). За умовами Договору факторингу Третя особа-2 набуває всіх прав вимоги, які належали ПАТ "МТС Україна" за Генеральним договором.

22. Між Третьою особою-2 та Відповідачем укладений договір відступлення права вимоги №2/28-01 від 28.01.2016 (далі - Договір відступлення). Предметом Договору відступлення є право вимоги до Позивача за Генеральним договором та укладеними на його виконання договорами банківського вкладу: №8/71174-20-01.1 від 02.12.2014 в частині вимоги 48000000,00 грн., №9/71174-20-01.1 від 08.12.2014 в частині вимоги 70000000,00 грн., №11/71174-20-01.1 від 25.12.2014 в частині вимоги 70000000,00 грн., №2/71174-20-01.1 від 28.07.2014 в частині вимоги 6500000,00 грн.

23. 30 січня 2016 року Відповідач звернувся до Позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме його зобов'язань за Кредитними договорами за рахунок зобов'язань Позивача за Генеральним договором, право вимоги за яким набуто Відповідачем в порядку уступки від ПАТ "МТС Україна" до Третьої особи-2, потім від Третьої особи-2 до Відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24. Заява подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1058, 1066, 1068, 1071 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пунктів 1.8, 9.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 №492.

25. На думку заявника, положення зазначених норм неоднаково застосовні судом касаційної інстанції при прийнятті постанови у даній справі та постанов Вищого господарського суду України від 05.10.2016 у справі №916/551/16, від 14.09.2016 у справі №910/25487/15, від 21.09.2016 у справі №910/9544/15, від 15.03.2016 у справі №910/20978/15, від 16.02.2016 у справі №910/17681/15, від 20.03.2017 у справі №910/32809/15 копії яких додано до заяви.

Короткий зміст судових рішень, на які посилається заявник

26. Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 у справі №916/551/16 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним правочину із заліку зустрічних однорідних вимог за договором банківського вкладу (депозиту) та кредитним договором, вчиненого до запровадження в банку тимчасової адміністрації.

27. Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 у справі №910/25487/15 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову про припинення зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог, вчиненим до запровадження в Банку тимчасової адміністрації.

28. У зазначених постановах у справах №916/551/16 і №910/25487/15 Вищий господарський суд України визнав помилковим твердження судів попередніх інстанцій про те, що з урахуванням приписів статей 1066, 1068, 1071 Цивільного кодексу України та пункту 1.8 Інструкції зобов'язання за цим договором банківського вкладу нерозривно пов'язані з особою кредитора (вкладника), яким до банку не направлялося розпорядження про дострокове відкликання вкладу та її перерахування на користь відповідача.

29. Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 у справі №910/9544/15 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову: визнано припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором, визнано відсутнім у відповідача право вимоги.

30. У зазначеній постанові Вищий господарський суд України виходив з того, що сторони брали участь у зобов'язаннях, в яких кредитор в одному зобов'язанні є також боржником в іншому грошовому зобов'язанні, строк виконання за кредитним та депозитними договорами настав, а вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог отримано банком до запровадження тимчасової адміністрації, внаслідок чого відмова банку щодо припинення зобов'язання є необґрунтованою.

31. Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі №910/20978/15 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки у зв'язку з отриманням банком вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог до запровадження тимчасової адміністрації.

32. У зазначеній постанові Вищий господарський суд України виходив з того, що з набуттям позивачем прав вимог до відповідача за договорами про відступлення між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договорів банківських рахунків/вкладів, які мають майново-грошовий характер, а відтак у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження коштами, що перебувають на відповідних рахунках.

33. Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі №910/17681/15 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові щодо визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором та договорами депозиту, поданої до запровадження тимчасової адміністрації у банку.

34. У зазначеній постанові Вищий господарський суд України виходив з того, що з урахуванням відсутності в укладених між банком і ПАТ "Страхова компанія "Грандвіс" договорах депозиту, генеральному договорі банківського вкладу, договорі про співробітництво заборон вкладнику відступати своє право вимоги третім особам, беручи до уваги дійсність права, що відступалось за депозитними договорами, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач на підставі укладених з ПАТ "Страхова компанія "Грандвіс" договорів набув права вимоги за вказаними договорами та став кредитором щодо позивача.

35. Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 у справі №910/32809/15 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору передачі (відступлення) права вимоги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

36. Цивільний кодекс України

Стаття 1058. Договір банківського вкладу

1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. …

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. …

Стаття 1068. Операції за рахунком, що виконуються банком

1. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

2. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

3. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. …

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунка

1. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

2. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

37. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"

Стаття 7. Види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам

… 7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. …

38. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N492 (у редакції, чинній на момент укладення Договору відступлення) (далі - Інструкція)

1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. …

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. …

9.5. Кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крім випадків, передбачених законодавством України. Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання з його іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку суб'єкта господарювання, пов'язаної із:

запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою у випадках і в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку;

зміною умов договору банківського вкладу.

За вкладним (депозитним) рахунком суб'єкта господарювання забороняється:

проведення розрахункових операцій, крім операцій, пов'язаних із реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави коштів;

видача коштів готівкою.

39. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент вчинення Правочину)

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: …

6) ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; …

16) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; …

Стаття 46. Наслідки початку процедури ліквідації банку

2. З дня початку процедури ліквідації банку: …

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права

40. Суд виходить з того, що підставою для перегляду судових рішень відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

41. Суд звертає увагу, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

42. У зв'язку з викладеним Суд відхиляє посилання Відповідача в Заяві на постанову Вищого господарського суду України від 20.03.2017 у справі №910/32809/15, оскільки предметом спору в зазначеній справі є визнання недійсним договору передачі (відступлення) права вимоги. Тобто зазначений предмет спору не є тотожним з предметом спору в даній справі щодо визнання недійсним Правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

43. Разом з тим наведені в Заяві судові рішення суду касаційної інстанції у справах №916/551/16, №910/9544/15, №910/25487/15, №910/20978/15, №910/17681/15, на думку Суду, не підтверджують доводів Відповідача щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних відносинах, а свідчать про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди дійшли відповідних правових висновків.

44. Так, у даній справі Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним Правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог як такого, що укладений після початку ліквідації Банку всупереч вимогам пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

45. Зазначений висновок ґрунтується на встановленні обставин укладення Договору факторингу та Договору відступлення після початку виведення з ринку неплатоспроможного Банку. Тобто на момент виведення Банку з ринку відповідні суми коштів перебували на рахунках ПАТ "МТС Україна", Відповідач не набув права грошової вимоги за депозитом до Банку, а відтак не був одночасно боржником та кредитором Банку.

46. Натомість у справах №916/551/16, №910/9544/15, №910/25487/15, №910/20978/15, №910/17681/15 Вищий господарський суд України вирішував відповідні спори з урахуванням встановлення обставин вчинення відповідних правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог до запровадження у банку тимчасової адміністрації.

47. У зв'язку з викладеним предметом дослідження в зазначених справах не була відповідність спірних правочинів вимогам пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлені яким обмеження поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в залежності, зокрема, від факту перебування коштів на рахунках боржника саме на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

48. Отже, фактичні обставини, які зумовили виникнення спору у перелічених справах, суттєво відрізняються від обставин у даній справі, у зв'язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним.

Висновки за результатами розгляду заяви

49. Оскільки обставини, на які посилається Відповідач як на підставу для перегляду судових рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, Суд відмовляє в задоволенні Заяви.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), статтями 111 23 , 111 24 , 111 26 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII), Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2017 у справі №911/800/16 Господарського суду Київської області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець