Постанова

від 17.10.2017 по справі 914/349/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 914/349/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" на рішеннягосподарського суду Львівської області від 20.04.2017 та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі№ 914/349/17 господарського суду Львівської області за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" простягнення штрафних санкцій у розмірі 127 683,22 грн. за невиконання зобов'язання за договором, за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" (далі - ДП "НЕК "Укренерго") звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" (далі - ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія"), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.03.2017, про стягнення 57 856,46 грн. пені та 69 826,76 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.04.2017 у справі № 914/349/17 (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (колегія суддів у складі: Дубник О.П. - головуючий, Скрипчук О.С., Хабіб М.І.) рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2017 у справі № 914/349/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 20.04.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі № 914/349/17, ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.10.2017 о 10 год. 40 хв.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, який надійшов до Вищого господарського суду України 10.10.2017, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.11.2016 між ДП "НЕК "Укренерго" (Замовник) та ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" (Підрядник) було укладено договір підряду № 12-4/4167/16 (далі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався в 2016 році за завданням Замовника, на свій ризик, власними силами і засобами, з використанням своїх матеріалів та обладнання виконати роботи з реконструкції нежитлових приміщень (далі - Роботи) за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шевченка, 36/6, нежитлове приміщення 14, вул. Шевченка, 36/6, нежитлове приміщення 13, вул. Шевченка, 36/3, нежитлове приміщення літ. Б2 (далі - Об'єкт виконання робіт) під офісні приміщення відповідно до Технічних вимог на реконструкцію нежитлових приміщень (додаток 1), затвердженої в установленому порядку проектної документації, локальних кошторисів (додатки 3-13), а Замовник зобов'язався передати Підряднику Об'єкт виконання робіт, прийняти від Підрядника та оплатити виконанні роботи. Предмет закупівлі: ДСТУ Б.Д.1.1-1.2013 Реконструкція нежитлових приміщень за адресою: вул. Шевченка 36/3, приміщення 14, вул. Шевченка 36/3, приміщення 13 та вул. Шевченка 36, нежитлове приміщення літ. Б2 в м. Дрогобич під офісні приміщення; інв. № б/н (45200000-9 Роботи пов'язані з об'єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об'єктів цивільного будівництва).

Згідно з п. 1.6 Договору його укладено відповідно до комерційної пропозиції Підрядника, якого за результатами проведення закупівлі було вибрано переможцем 31.10.2016.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна (сума) договору становить 831 271,00 грн. без урахування ПДВ, крім того, ПДВ 20% - 166 254, 20 грн., разом 997 525,20 грн.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що ціна (сума) договору визначається твердою договірною ціною (додаток № 2).

Згідно з п. 5.2.1 Договору Замовник (уповноважений представник замовника) має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань Підрядником, повідомивши про це його у строк не менший, ніж 20 календарних днів.

Відповідно до п. 5.3.1 Договору Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 6.1 Договору строк виконання робіт: листопад - грудень 2016, відповідно до Календарного графіка виконання робіт (додаток № 15). Підрядник приступає до виконання робіт протягом 2 днів після підписання договору обома сторонами, реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт у Державній архітектурно-будівельній інспекції та передачі і виконання робіт за актом приймання-передачі згідно пункту 6.8.1 договору.

Пунктом 6.8.1 Договору передбачено, що перед початком виконання робіт уповноважений представник замовника звертається до Державної архітектурно-будівельної інспекції для реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (із змінами). Уповноважений представник замовника передає Об'єкт виконання робіт та виконує заходи щодо забезпечення безпечного ведення робіт протягом 1 дня після підписання договору та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт у Державній архітектурно-будівельної інспекції. Передача Об'єкта виконання робіт відбувається шляхом підписання акта приймання-передачі Об'єкта виконання робіт (зі сторони замовника - уповноваженим представником замовника). Підрядник зобов'язується забезпечити виконання робіт в строк відповідно до п. 6.1 договору.

Згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобов'язань Підрядник сплачує Замовнику, згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Підрядник повинен додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Згідно з п. 10.1 Договору він діє до 28.02.2017. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору 21.11.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Згідно акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 23.11.2016 відповідач прийняв нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шевченка, 36/6, нежитлове приміщення 14, вул. Шевченка, 36/6, нежитлове приміщення 13, вул. Шевченка, 36/3, нежитлове приміщення літ. Б2 для виконання робіт з реконструкції.

На виконання п. 6.5.2 Договору, 24.11.2016 за актом приймання-передачі було передано ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" проектну документацію (робочий проект) реконструкції нежитлових приміщень.

Як встановлено судами, Замовником виконані всі зобов'язання за договором, тому згідно з п.п. 6.1, 6.5.2 Договору, днем початку відповідачем виконання робіт є 27.11.2016.

ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" не розпочало виконання робіт з реконструкції нежитлових приміщень у м. Дрогобич, натомість, направило позивачу лист № 09/12/16-01 від 09.12.2016, у якому повідомлялось, що підрядник не може почати роботи, оскільки проектно-кошторисна документація не відповідає проекту.

У зв'язку із невиконанням ТОВ "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" взятих за договором зобов'язань, ДП "НЕК "Укренерго", у відповідь на лист відповідача направило претензію від 26.12.2016 № 01/09-7214 з зазначенням, що Замовником виконано всі умови договору та вимогою здійснити реконструкцію нежитлових приміщень, оскільки кінцевим строком виконання відповідачем робіт з реконструкції нежитлових приміщень за умовами договору було 31.12.2016.

Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виконання робіт обумовлених у договорі та відсутності відповіді на претензію, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Нормами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628 629 вказаного кодексу).

З наведених норм вбачається, що сторони договору не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання за кожен день прострочення.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобов'язань Підрядник сплачує Замовнику, згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Підрядник повинен додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підрядник зобов'язаний був приступити до виконання робіт з 27.11.2016 та виконати роботи з реконструкції до 31.12.2016, однак, Підрядник взагалі не приступив до виконання робіт обумовлених у Договорі, доказів протилежного суду не надав.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи відповідача про зупинення виконання Договору та його пролонгації на період зупинення, оскільки укладаючи Договір Підряднику було відомо строк виконання робіт; відповідачем згідно акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 23.11.2016 було прийнято нежитлові приміщення без застережень та зауважень; у листах, направлених Замовнику, відповідачем вказано перелік додаткових робіт, встановити відсутність яких можливо було під час огляду приміщень при підписанні акта приймання-передачі нежитлових приміщень.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 914/349/17, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваних судових актів, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалися рішення судів нижчих інстанцій (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 20.04.2017 у справі № 914/349/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук