Рішення

від 17.10.2017 по справі 922/2533/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 922/2533/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення грошових коштів в розмірі 698831,08 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД", м. Харків 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт", м.Харків, 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро капітал Україна А.С.", м. Харків, визнання недійсним договорів оренди та стягнення грошових коштів. за участю представників сторін:

Представник позивача за первісним позовом (першого відповідача за зустрічним позовом) - Савченко В.Я., дов. № 1/2017 від 0102.2017 року;

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Зорін Є.І., дов. від 22.08.2017 року;

Представник другого відповідача за зустрічним позовом - Шамраєв М.Є., адвокат, договір про надання правової допомоги;

Представник третього відповідача за зустрічним позовом - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 9/03-а від 09.03.2016р., укладеного між сторонами даного спору, в розмірі 698831,08 грн., з яких: 533177,38 грн. - основна заборгованість зі сплати орендної плати, 34377,32 грн. - пеня, 110329,38 грн. - інфляційні втрати, 20947,00 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2017р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 28.08.2017р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД" (№ 27326 від 23.08.2017р.) - для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2017р. продовжено строк вирішення даного спору, в порядку ст. 69 ГПК України, до 16 жовтня 2017 року.

Ухвалами господарського суду, розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 17.10.2017р. представник позивача первісний позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судовому засіданні 17.10.2017р. підтримав зустрічний позов, заперечував проти задоволення первісного позову.

Представник другого відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні 17.10.2017р. підтримав подану заяву про визнання зустрічного позову (вх. № 30072) та просив вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції надав пояснення по суті зустрічного позову (вх. № 33957), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник третього відповідача за зустрічним позовом у судове засідання 17.10.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення третього відповідача про час та місце розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

09.03.2016р. між TOB "ТПК "Слобода" (орендодавець, позивач за первісним позовом) та TOB "Магіка ЛТД (суборендар, відповідач за первісним позовом) було укладено договір №9/03-а суборенди нежитлового приміщення (далі -договір).

Відповідно до договору орендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Харківська обл., смт. Васищево, вул. Овочева, буд.13, загальною площею 1653,48 м.кв.

Відповідно до п. 1.6. договору, власником орендованого об'єкту є ТОВ АПА "Агросвіт" (другий відповідач за зустрічним позовом). Орендований об'єкт знаходиться у користуванні TOB "Агро Капітал A.C." (третій відповідач за зустрічним позовом) на підставі договору оренди № 03/01-160 від 11.01.2016 p., укладеного між TOB "Агро Капітал A.C." і TOB АПА "Агросвіт".

Відповідно до п.1 додаткової угоди до Договору суборенди нежитлового приміщення від 09.03.2016р., від 30.12.2016р. строк оренди та дію договору продовжено до 31.12.2017р.

Відповідно до п.3.2. договору розмір орендної плати за 1653,48 м.кв. складських приміщень і охорону об'єкта складає 33869,88 грн.

Відповідно до п.2.1. договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем і прийнятий суборендарем на протязі трьох днів з моменту укладення договору.

Відповідно до п.2.2. договору передача об'єкта оренди відбувається за актом -приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу в оренду.

Відповідно до п.7.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати орендної плати суборендар, TOB "Магіка ЛТД", зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

09.03.2016р. сторонами було укладено акт приймання-передачі до договору суборенди №9/03-а від 09.03.2016р., відповідно до якого орендодавець передав суборендарю нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Харківська обл., смт. Васищево, вул. Овочева, буд.13, загальною площею 1653,48 м.кв.

Як зазначає позивач, суборендар з 09.03.2016р. і по теперішній час користується нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: Харківська обл., смт. Васищево, вул. Овочева, буд.13, загальною площею 1653,48 м.кв., що також підтверджується актом здачі-приймання робіт №861 від 31.03.2016р., актом здачі-приймання робіт №1522/3 від 31.05.2016р., актом здачі-приймання робіт № 1884/2 від 30.06.2016р., актом здачі-приймання робіт №2188/1 від 31.07.2016р., актом здачі-приймання робіт №2599 від 31.08.2016р., актом здачі-приймання робіт №2984 від 30.09.2016р., актом здачі-приймання робіт №3367 від 31.10.2016р., актом здачі-приймання робіт №3762 від 30.11.2016р., актом здачі-приймання робіт №4147 від 31.12.2016р., актом здачі-приймання робіт № 307 від 31.01.2017р., актом здачі-приймання № 653 від 28.02.2017р., актом здачі-приймання № 1056 від 31.03.2017р., актом здачі-приймання № 1449 від 30.04.2017р.

Натомість, як зазначає позивач, суборендар - TOB "Магіка ЛТД", взятих на себе зобов'язань за договором не виконує, орендну плату не сплачує та заборгованість відповідача з 09.03.2016р. по 30.06.2016р. складає 533177,38 грн.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, в якому позивач, враховуючи порушення відповідачем умов договору суборенди від 09.03.2016р., щодо вчасної та у повному обсязі сплати орендної плати, просить суд стягнути на свою користь суму основного боргу за договором в розмірі 533177,38 грн., суму пені в розмірі 34377,32 грн., 110329,38 грн. - інфляційних втрат, 20947,00 грн. - 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач, у наданому до суду відзиві на позов зазначив, що в порушення п. 3.1 договору суборенди №9/03-а, TOB "ТПК "Слобода" не надало жодних доказів щодо здійснення ним охорони об'єкту оренди, плата за яку є складовою платежу за договором суборенди №9/03-а.

Окрім цього, відповідач зазначив, що TOB "Магіка ЛТД" 15.06.2016р., 15.05.2017р. та 31.05.2017р. за договором суборенди №9/03-а були здійснені платежі в загальній сумі 126738,82 грн., що не було враховано позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

На думку відповідача, позивачем, в порушення вимог ст. 54 ГПК України, не було надано до суду обґрунтованого розрахунку суми боргу, а саме розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Звертаючись до господарського суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода", Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Капітал Україна А.С.", Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД", м. Харків (позивач за зустрічним позовом), просить суд:

1. Визнати недійсним договір №03/01-160 оренди адміністративних та виробничих приміщень від 11.01.2016 р., що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Капітал A.C.".

2. Визнати недійсним договір суборенди адміністративних та виробничих приміщень №03/01-1бс0 від 18.01.2016р., що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Капітал A.C." і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода".

3. Визнати недійсним договір №9/03-а суборенди нежитлового приміщення від 09.03.2016 р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД".

4. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД" сплачені за договором №9/03 суборенди нежитлового приміщення від 09.03.2016 р. грошові кошти в сумі 126738,82 грн.

Підставою для звернення з зустрічним позовом до господарського суду, позивач - ТОВ "Магіка ЛТД", визначає наступні обставини.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, п. 1.7 договору суборенди №9/03визначено, що орендодавець підтверджує, що згідно п.5.4.3 договору оренди, що укладений між TOB АПА "Агросвіт" і TOB "Агро Капітал A.C.", має право надавати орендовані ним приміщення в оренду і зобов'язується надати письмовий дозвіл власника орендованого об'єкту на сдачу його в суборенду.

Проте, підпунктом 5.4.3 договору оренди №03/01-160, що укладений TOB АПА "Агросвіт" і TOB "Агро Капітал A.C." передбачено, що саме орендар за договором оренди №03/01-160 (тобто TOB "Агро Капітал A.C.") має передавати об'єкт оренди в суборенду.

Ніякого письмового дозволу на право передачі об'єкту в суборенду ні від власника об'єкту оренди (TOB АПА "Агросвіт"), як це передбачено вказаним п. 1.7 договору суборенди №9/03-а, ні від орендаря (TOB "Агро Капітал A.C."), TOB "Торгівельно-промислова компанія "Слобода" не надало.

Позивч за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п.п. 15 п. 4.3 Статуту TOB АПА "Агросвіт", до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить надання попередньої згоди виконавчому органу Товариства на укладення, внесення змін, розірвання будь-яких договорів, сума яких перевищує 500000,00 (п'ятсот тисяч) грн., а також договорів, пов'язаних з відчуженням або передачею в заставу (іпотеку) основних засобів Товариства договорів оренди земельної ділянки, паїв чи інших зобов'язань, які забезпечують виконання зобов'язань Товариства або третіх осіб. Отже, передача TOB АПА "Агросвіт" майна в оренду, могла бути здійсненна лише за наявності попередньої згоди Загальних зборів учасників тТовариства, а саме єдиного учасника Компанії "Агросвіт Ліміьед".

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_7 (директор ТОВ "ТОВ АПА "Агросвіт") не мала необхідного обсягу цивільно здатності для укладення зазначеного договору оренди №03/01-160 від імені TOB АПА "Агросвіт", що є недотриманням встановленої ч. 2 ст. 203 ЦК України однієї з вимог дійсності правочину.

Також позивач за зустрічним позовом вважає необхідним наслідком визнання недійсним договору оренди №03/01-160, визнання недійсними також і договору суборенди №03/О1-16СО та договору суборенди № 9/03-а, як таких, що є похідними від договору оренди №03/01-160.

Також, виходячи з того, що договір суборенди №9/03-а, на думку позивача, є недійсним, а також з того, що ТОВ "Магіка ЛТД" фактично здійснювало користування майном не TOB "ТПК "Слобода", а TOB АПА "Агросвіт" та врегулювало у наступному договором оренди №190617/01 свої відносини з останнім та сплатило останньому плату за користування майном за період 09.03.2016р. по 31.05.2017р., TOB "Магіка ЛТД", на думку позивача, має право на повернення від TOB "ТПК Слобода" усіх сплачених йому платежів за договором суборенди №9/03-а, в загальній сумі 126738,82 грн.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, вважає твердження TOB "Магіка ЛТД" про відсутність згоди на укладення договору суборенди у TOB "ТПК Слобода" безпідставними, наголошує, що позивач не є власником об'єкту нерухомого майна, не є стороною оскаржуваних правочинів, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, в чому полягає порушення його прав та законних інтересів укладенням оспорюваних договорів відповідачами, а отже вважає зустрічну позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 ст.774 ЦК України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.03.2016р. між TOB "ТПК "Слобода" (орендодавець, позивач за первісним позовом) та TOB "Магіка ЛТД (суборендар, відповідач за первісним позовом) було укладено договір №9/03-а суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до договору №9/03-а суборенди нежитлового приміщення, орендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Харківська обл., смт. Васищево, вул. Овочева, буд.13, загальною площею 1653,48 м.кв.

Передача майна підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 09.03.2016р.

Згідно частини 1 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно, для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст. 285 ЦК України.

Як зазначає позивач (за первісним позовом), відповідач - TOB "Магіка ЛТД", взятих на себе зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення від 09.03.2016р. не виконує, орендну плату не сплачує та заборгованість відповідача за 09.03.2016р. по 30.06.2016р. складає 533177,38 грн.

Натомість, відповідач спростовуючи пред'явлену до стягнення суму заборгованості за договором, зазначив, що TOB "Магіка" 15.06.2016р., 15.05.2017р. та 31.05.2017р. за Договором суборенди №9/03-а, були здійснені платежі в загальній сумі 126738,82 грн., що не було враховано позивачем, під час звернення з даним позовом до суду.

На підтвердження сплати позивачу суми заборгованості за договором суборенди, відповідач надав до відзиву на позов копії відповідних платіжних доручень. Факт сплати даної суми заборгованості в розмірі 126738,82 грн. також не заперечувався позивачем під час розгляду справи.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані, дають підстави для висновку суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за Договором суборенди №9/03-а від 09.03.2016р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 406438,56 грн. В частині стягнення основної заборгованості з орендної плати в розмірі 126738,82 грн. суд відмовляє, як в безпідставно пред'явлених.

Дослідивши вимогу про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 34377,32 грн., 110329,38 грн. - інфляційних втрат, 20947,00 грн. - 3% річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

Ухвалою господарського суду від 02.08.2017р. про порушення провадження у справі, суд зобов'язував позивача надати до суду, зокрема, докладний і обґрунтований розрахунок ціни позову (орендної плати та комунальних послуг окремо) із зазначенням усіх періодів нарахування, усіх нарахованих сум, усіх сплачених сум, сальдо за кожним періодом, підсумкового сальдо); докладний і обґрунтований розрахунок пені (із зазначенням дат з яких починається нарахування пені, дат в які закінчується нарахування, кількості днів прострочення, сум боргу на які нараховується пеня (із зазначенням нарахованих та сплачених сум), розміру ставки пені (із зазначенням розміру облікової ставки на НБУ на рік та відповідно розрахованої ставки пені на день) підсумкової суми пені за кожний період нарахування та підсумкової суми пені заявленої до стягнення);

Позивачем за первісним позовом, зазначені вимоги ухвали суду виконані не були. Позивач, без повідомлення поважності причин неподання суду витребуваних документів, не надав суду обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд зазначає, що позивач, про зверненні з даним позовом до суду з вимогою про стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, обмежився лише зазначенням у позовній заяві сум пені, інфляційних витрат і 3% річних. Позивачем при визначені даних сум, не зазначено жодного індексу інфляції, не надано періоду нарахування пені, виходячи з яких, ці суми розраховані.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, позивач, ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі, повідомлявся, що у разі ненадання витребуваних судом документів, позов буде залишено без розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення суми пені в розмірі 34377,32 грн., 110329,38 грн. - інфляційних втрат, 20947,00 грн. - 3% річних суд залишає без розгляду.

Вимогою за зустрічним позовом ТОВ Магіка ЛТД - є визнання недійсними договорів № 03/01-16О від 11.01.2016р., №03/01-16СО від 18.01.2016р., №9/03-а від 09.03.2016р. та стягнення з ТОВ Торгівельно-промислова компанія Слобода 126738,82 грн. При цьому, доводи ТОВ Магіка ЛТД зводяться до того, що спірні договори були укладені не уповноваженими на це особами.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

В Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

При цьому, спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. cт. 202, ст. 203, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 статті 760 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 761 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Судом встановлено, що спірні договори, за всіма своїми ознаками, відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Ст.98 ЦК України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України, та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України, рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За загальним правилом, навіть у випадку вчинення правочину з перевищенням повноважень, за умови вчинення подальших дій, які свідчать про прийняття такого правочину до виконання, тобто його схвалення, він не може бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Аналогічні висновки містяться у пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" згідно якого, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин, вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину, з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Судом встановлено та не спростовується сторонами під час розгляду справи, що 09.03.2016р. сторонами договору було укладено акт приймання-передачі до договору суборенди №9/03-а від 09.03.2016р., відповідно до якого орендодавець передав суборендарю нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Харківська обл., смт. Васищево, вул. Овочева, буд.13, загальною площею 1653,48 м.кв.

Судом також встановлено, що суборендар з 09.03.2016р. і по теперішній час користується нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: Харківська обл., смт. Васищево, вул. Овочева, буд.13, загальною площею 1653,48 м.кв., що також підтверджується актом здачі-приймання робіт №861 від 31.03.2016р., актом здачі-приймання робіт №1522/3 від 31.05.2016р., актом здачі-приймання робіт № 1884/2 від 30.06.2016р., актом здачі-приймання робіт №2188/1 від 31.07.2016р., актом здачі-приймання робіт №2599 від 31.08.2016р., актом здачі-приймання робіт №2984 від 30.09.2016р., актом здачі-приймання робіт №3367 від 31.10.2016р., актом здачі-приймання робіт №3762 від 30.11.2016р., актом здачі-приймання робіт №4147 від 31.12.2016р., актом здачі-приймання робіт № 307 від 31.01.2017р., актом здачі-приймання № 653 від 28.02.2017р., актом здачі-приймання № 1056 від 31.03.2017р., актом здачі-приймання № 1449 від 30.04.2017р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД" підтверджується факт сплати орендних платежів за договором суборенди від 09.03.2016р. в розмірі 126738,82 грн., що стало підставою для відмови в задоволенні первісного позову в цій частині.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що зазначені дії відповідача за зустрічним позовом, а саме: підписання акту приймання-передачі об'єкту нерухомості, підписання актів виконаних робіт, сплата орендної плати свідчить про схвалення правочину ТОВ "Магіка ЛТД", а отже у суду відсутні підстави для задоволення вимоги ТОВ "Магіка ЛТД" про визнання недійсним договору №9/03-а суборенди нежитлового приміщення від 09.03.2016 р., що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова Компанія "Слобода" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД."

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір оренди №03/01-160 оренди адміністративних та виробничих приміщень від 11.01.2016р., укладений між TOB АПА "Агросвіт" та TOB "Агро Капітал Україна A.C.", а також договір суборенди адміністративних та виробничих приміщень №03/01-16СО від 18.01.2016р. укладеного між TOB "Агро Капітал Україна A.C." та TOB "ТПК "Слобода".

Відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена, як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В силу приписів ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Водночас, наявність права на пред'явлення позову, не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду з зустрічним позовом та вимагаючи визнати недійсним оскаржувані договори, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Суд зауважує, що позивач за зустрічним позовом не є власником об'єкту нерухомого майна, не є стороною оскаржуваних правочинів, та позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав та законних інтересів укладенням оспорюваних договорів відповідачами.

З огляду на викладене та аналізу матеріалів справи вбачається, по-перше, відсутність порушених прав чи законних інтересів ТОВ "Магіка ЛТД" при укладенні даних договорів, по-друге, відсутність у позивача, який не є стороною даних договорів, права вимагати визнання недійсними договору оренди №03/01-160 адміністративних та виробничих приміщень від 11.01.2016р., укладеного між TOB АПА "Агросвіт" та TOB "Агро Капітал Україна A.C.", а також договору суборенди адміністративних та виробничих приміщень №03/01-16СО від 18.01.2016р. укладеного між TOB "Агро Капітал Україна A.C." та TOB "ТПК "Слобода", що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог в цій частині.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішені даного спору суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства . Відповідно до цієї позиції, порушення з боку орендодавця при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Крім того, вирішуючи спір, суд застосовує концепцію правомірних очікувань , відображену, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії . Ця концепція [ правомірних очікувань ] полягає у тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави вважати, що після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку (постанови Вищого господарського суду України від 01.12.2016 р. у справі № 908/500/16, від 02.11.2016 р. у справі № 908/3368/15, від 25.10.2016 р. у справі № 920/147/16).

У зв'язку з наведеним, суд констатує факт , що спірні грошові кошти у сумі 126738,82 грн. були сплачені ТОВ Магіка ЛТД на користь ТОВ ТПК Слобода на законній підставі, внаслідок чого у задоволені вимог зустрічного позову у частині стягнення 126738,82 грн. також слід відмовити.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги, викладені у зустрічному позові ТОА " Магіка ЛТД" є безпідставним, необґрунтованими, у зв'язку з чим, суд відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 60, 69, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магіка ЛТД" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 17, код ЄДРПОУ 32564038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Слобода" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, б. 7/8, код ЄДРПОУ 40086881) заборгованість за договором суборенди нежитлового приміщення № 9/03-а від 09.03.2016р., укладеного між сторонами даного спору, в розмірі 406438,56 грн. основної заборгованості зі сплати орендної плати, судові витрати в розмірі 6096,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Первісний позов в частині стягнення 34377,32 грн. - пені, 110329,38 грн. - інфляційних втрат, 20947,00 грн. - 3% річних - залишити без розгляду.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.10.2017 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2533/17